И҆са́їи 62
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Διὰ Σιων οὐ σιωπήσομαι καὶ διὰ Ιερουσαλημ οὐκ ἀνήσω, ἕως ἂν ἐξέλθῃ ὡς φῶς ἡ δικαιοσύνη μου, τὸ δὲ σωτήριόν μου ὡς λαμπὰς καυθήσεται. | 1Сїѡ́на ра́ди не ᲂу҆молчꙋ̀ и҆ і҆ерⷭ҇ли́ма ра́ди не попꙋщꙋ̀, до́ндеже и҆зы́детъ ꙗ҆́кѡ свѣ́тъ пра́вда моѧ̀, и҆ спⷭ҇нїе моѐ ꙗ҆́кѡ свѣти́ло разжже́тсѧ. |
| 2καὶ ὄψονται ἔθνη τὴν δικαιοσύνην σου καὶ βασιλεῖς τὴν δόξαν σου, καὶ καλέσει σε τὸ ὄνομά σου τὸ καινόν, ὃ ὁ κύριος ὀνομάσει αὐτό. | 2И҆ ᲂу҆́зрѧтъ ꙗ҆зы́цы пра́вдꙋ твою̀, и҆ ца́рїе сла́вꙋ твою̀, и҆ прозовꙋ́тъ тѧ̀ и҆́менемъ но́вымъ, и҆́мже гдⷭ҇ь наименꙋ́етъ є҆̀. |
| 3καὶ ἔσῃ στέφανος κάλλους ἐν χειρὶ κυρίου καὶ διάδημα βασιλείας ἐν χειρὶ θεοῦ σου. | 3И҆ бꙋ́деши вѣне́цъ добро́ты въ рꙋцѣ̀ гдⷭ҇ни и҆ дїади́ма ца́рствїѧ въ рꙋцѣ̀ бг҃а твоегѡ̀: |
| 4καὶ οὐκέτι κληθήσῃ Καταλελειμμένη, καὶ ἡ γῆ σου οὐ κληθήσεται Ἔρημος· σοὶ γὰρ κληθήσεται Θέλημα ἐμόν, καὶ τῇ γῇ σου Οἰκουμένη. | 4и҆ не прозове́шисѧ ктомꙋ̀ ѡ҆ста́вленъ, и҆ землѧ̀ твоѧ̀ ктомꙋ̀ не нарече́тсѧ пꙋста̀: тебѣ́ бо прозове́тсѧ во́лѧ моѧ̀, и҆ землѧ̀ твоѧ̀ вселе́ннаѧ, ꙗ҆́кѡ бл҃говолѝ гдⷭ҇ь въ тебѣ̀, и҆ землѧ̀ твоѧ̀ вкꙋ́пѣ насели́тсѧ. |
| 5καὶ ὡς συνοικῶν νεανίσκος παρθένῳ, οὕτως κατοικήσουσιν οἱ υἱοί σου μετὰ σοῦ· καὶ ἔσται ὃν τρόπον εὐφρανθήσεται νυμφίος ἐπὶ νύμφῃ, οὕτως εὐφρανθήσεται κύριος ἐπὶ σοί. | 5И҆ ꙗ҆́коже живѧ́й ю҆́ноша съ дѣ́вою, та́кѡ поживꙋ́тъ сы́нове твоѝ съ тобо́ю: и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже ра́дꙋетсѧ жени́хъ ѡ҆ невѣ́стѣ, та́кѡ возра́дꙋетсѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ тебѣ̀. |
| 6καὶ ἐπὶ τῶν τειχέων σου, Ιερουσαλημ, κατέστησα φύλακας ὅλην τὴν ἡμέραν καὶ ὅλην τὴν νύκτα, οἳ διὰ τέλους οὐ σιωπήσονται μιμνῃσκόμενοι κυρίου. | 6И҆ на стѣна́хъ твои́хъ, і҆ерⷭ҇ли́ме, приста́вихъ стра́жы ве́сь де́нь и҆ всю̀ но́щь, и҆̀же до конца̀ не премо́лкнꙋтъ помина́юще гдⷭ҇а. |
| 7οὐκ ἔστιν γὰρ ὑμῖν ὅμοιος, ἐὰν διορθώσῃ καὶ ποιήσῃ Ιερουσαλημ ἀγαυρίαμα ἐπὶ τῆς γῆς. | 7Нѣ́сть бо ва́мъ подо́бенъ: а҆́ще и҆спра́виши и҆ сотвори́ши, і҆ерⷭ҇ли́ме, ра́дованїе на землѝ. |
| 8ὤμοσεν κύριος κατὰ τῆς δεξιᾶς αὐτοῦ καὶ κατὰ τῆς ἰσχύος τοῦ βραχίονος αὐτοῦ Εἰ ἔτι δώσω τὸν σῖτόν σου καὶ τὰ βρώματά σου τοῖς ἐχθροῖς σου, καὶ εἰ ἔτι πίονται υἱοὶ ἀλλότριοι τὸν οἶνόν σου, ἐφ᾿ ᾧ ἐμόχθησας· | 8Клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь десни́цею свое́ю и҆ крѣ́постїю мы́шцы своеѧ̀: а҆́ще ктомꙋ̀ ѿда́мъ пшени́цꙋ твою̀ и҆ пи́щꙋ твою̀ врагѡ́мъ твои̑мъ, и҆ а҆́ще ктомꙋ̀ и҆спїю́тъ вїно̀ твоѐ сы́нове чꙋжді́и, ѡ҆ не́мже трꙋди́лсѧ є҆сѝ: |
| 9ἀλλ᾿ ἢ οἱ συνάγοντες φάγονται αὐτὰ καὶ αἰνέσουσιν κύριον, καὶ οἱ συνάγοντες πίονται αὐτὰ ἐν ταῖς ἐπαύλεσιν ταῖς ἁγίαις μου. | 9но собира́ющїи снѣдѧ́тъ ѧ҆̀ и҆ похва́лѧтъ гдⷭ҇а, и҆ ѡ҆б̾има́ющїи и҆спїю́тъ ѧ҆̀ во дво́рѣхъ ст҃ы́хъ мои́хъ. |
| 10πορεύεσθε διὰ τῶν πυλῶν μου καὶ ὁδοποιήσατε τῷ λαῷ μου καὶ τοὺς λίθους τοὺς ἐκ τῆς ὁδοῦ διαρρίψατε· ἐξάρατε σύσσημον εἰς τὰ ἔθνη. | 10И҆ди́те враты̀ мои́ми и҆ пꙋ́ть сотвори́те лю́демъ мои̑мъ, и҆ ка́менїе, є҆́же на пꙋтѝ, размещи́те: воздви́гните зна́менїе на ꙗ҆зы́ки. |
| 11ἰδοὺ γὰρ κύριος ἐποίησεν ἀκουστὸν ἕως ἐσχάτου τῆς γῆς Εἴπατε τῇ θυγατρὶ Σιων Ἰδού σοι ὁ σωτὴρ παραγίνεται ἔχων τὸν ἑαυτοῦ μισθὸν καὶ τὸ ἔργον πρὸ προσώπου αὐτοῦ. | 11Се́ бо, гдⷭ҇ь слы́шано сотворѝ до послѣ́днихъ землѝ: рцы́те дще́ри сїѡ́новѣ: сѐ, сп҃си́тель тво́й грѧде́тъ, и҆мѣ́ѧй съ собо́ю мздꙋ̀ и҆ дѣ́ло своѐ пред̾ лице́мъ свои́мъ. |
| 12καὶ καλέσει αὐτὸν λαὸν ἅγιον λελυτρωμένον ὑπὸ κυρίου, σὺ δὲ κληθήσῃ ἐπιζητουμένη πόλις καὶ οὐκ ἐγκαταλελειμμένη. | 12И҆ прозове́тъ ѧ҆̀ лю́ди ст҃ы, и҆зба́влєны гдⷭ҇емъ: ты́ же прозове́шисѧ взы́сканъ гра́дъ и҆ не ѡ҆ста́вленъ. |