И҆са́їи 38
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ἐγένετο δὲ ἐν τῷ καιρῷ ἐκείνῳ ἐμαλακίσθη Εζεκιας ἕως θανάτου· καὶ ἦλθεν πρὸς αὐτὸν Ησαιας υἱὸς Αμως ὁ προφήτης καὶ εἶπεν πρὸς αὐτόν Τάδε λέγει κύριος Τάξαι περὶ τοῦ οἴκου σου, ἀποθνῄσκεις γὰρ σὺ καὶ οὐ ζήσῃ. | 1Бы́сть же въ то̀ вре́мѧ, разболѣ́сѧ є҆зекі́а до сме́рти. И҆ прїи́де къ немꙋ̀ и҆са́їа прⷪ҇ро́къ сы́нъ а҆мѡ́совъ и҆ речѐ къ немꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ᲂу҆стро́й ѡ҆ до́мѣ твое́мъ, ᲂу҆мира́еши бо ты̀ и҆ не бꙋ́деши жи́въ. |
| 2καὶ ἀπέστρεψεν Εζεκιας τὸ πρόσωπον αὐτοῦ πρὸς τὸν τοῖχον καὶ προσηύξατο πρὸς κύριον | 2И҆ ѡ҆братѝ є҆зекі́а лицѐ своѐ ко стѣнѣ̀ и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇еви глаго́лѧ: |
| 3λέγων Μνήσθητι, κύριε, ὡς ἐπορεύθην ἐνώπιόν σου μετὰ ἀληθείας ἐν καρδίᾳ ἀληθινῇ καὶ τὰ ἀρεστὰ ἐνώπιόν σου ἐποίησα· καὶ ἔκλαυσεν Εζεκιας κλαυθμῷ μεγάλῳ. | 3помѧнѝ, гдⷭ҇и, ка́кѡ ходи́хъ пред̾ тобо́ю со и҆́стиною и҆ се́рдцемъ и҆́стиннымъ, и҆ ᲂу҆гѡ́днаѧ пред̾ тобо́ю сотвори́хъ. И҆ пла́касѧ є҆зекі́а пла́чемъ вели́кимъ. |
| 4καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου πρὸς Ησαιαν λέγων | 4И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко и҆са́їи гл҃ѧ: |
| 5Πορεύθητι καὶ εἰπὸν Εζεκια Τάδε λέγει κύριος ὁ θεὸς Δαυιδ τοῦ πατρός σου Ἤκουσα τῆς φωνῆς τῆς προσευχῆς σου καὶ εἶδον τὰ δάκρυά σου· ἰδοὺ προστίθημι πρὸς τὸν χρόνον σου ἔτη δέκα πέντε· | 5и҆дѝ и҆ рцы̀ є҆зекі́и: та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ даві́да ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: ᲂу҆слы́шахъ моли́твꙋ твою̀ и҆ ви́дѣхъ сле́зы твоѧ̑, сѐ, прилага́ю къ лѣ́тѡмъ твои̑мъ лѣ́тъ пѧтьна́десѧть, |
| 6καὶ ἐκ χειρὸς βασιλέως Ἀσσυρίων σώσω σε καὶ ὑπὲρ τῆς πόλεως ταύτης ὑπερασπιῶ. | 6и҆ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆зба́влю тѧ̀ и҆ гра́дъ се́й, и҆ защищꙋ̀ ѡ҆ гра́дѣ се́мъ: |
| 7τοῦτο δέ σοι τὸ σημεῖον παρὰ κυρίου ὅτι ὁ θεὸς ποιήσει τὸ ῥῆμα τοῦτο· | 7сїе́ же тебѣ̀ зна́менїе ѿ гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ сотвори́тъ гл҃го́лъ се́й, ꙗ҆́коже гл҃а: |
| 8τὴν σκιὰν τῶν ἀναβαθμῶν, οὓς κατέβη ὁ ἥλιος, τοὺς δέκα ἀναβαθμοὺς τοῦ οἴκου τοῦ πατρός σου, ἀποστρέψω τὸν ἥλιον τοὺς δέκα ἀναβαθμούς. καὶ ἀνέβη ὁ ἥλιος τοὺς δέκα ἀναβαθμούς, οὓς κατέβη ἡ σκιά. | 8сѐ, а҆́зъ возвращꙋ̀ сѣ́нь степе́ней, и҆́миже сни́де со́лнце де́сѧть степе́ней до́мꙋ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, возвращꙋ̀ со́лнце де́сѧть степе́ней, и҆́миже сни́де сѣ́нь. И҆ взы́де со́лнце де́сѧть степе́ней, и҆́миже сни́де сѣ́нь. |
| 9Προσευχὴ Εζεκιου βασιλέως τῆς Ιουδαίας, ἡνίκα ἐμαλακίσθη καὶ ἀνέστη ἐκ τῆς μαλακίας αὐτοῦ. | 9Моли́тва є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋде́йска, є҆гда̀ болѣ̀ и҆ воста̀ ѿ недꙋ́га своегѡ̀. |
| 10Ἐγὼ εἶπα Ἐν τῷ ὕψει τῶν ἡμερῶν μου ἐν πύλαις ᾅδου καταλείψω τὰ ἔτη τὰ ἐπίλοιπα. | 10А҆́зъ реко́хъ въ высотѣ̀ дні́й мои́хъ: пойдꙋ̀ во врата̀ а҆́дѡва, ѡ҆ста́влю лѣ̑та прѡ́чаѧ. |
| 11εἶπα Οὐκέτι μὴ ἴδω τὸ σωτήριον τοῦ θεοῦ ἐπὶ τῆς γῆς, οὐκέτι μὴ ἴδω ἄνθρωπον | 11Реко́хъ: ктомꙋ̀ не ᲂу҆зрю̀ спⷭ҇нїѧ бж҃їѧ на землѝ живы́хъ, ктомꙋ̀ не ᲂу҆зрю̀ спⷭ҇нїѧ і҆и҃лева на землѝ, ктомꙋ̀ не ᲂу҆зрю̀ человѣ́ка со живꙋ́щими: |
| 12ἐκ τῆς συγγενείας μου. κατέλιπον τὸ λοιπὸν τῆς ζωῆς μου· ἐξῆλθεν καὶ ἀπῆλθεν ἀπ᾿ ἐμοῦ ὥσπερ ὁ καταλύων σκηνὴν πήξας, τὸ πνεῦμά μου παρ᾿ ἐμοὶ ἐγένετο ὡς ἱστὸς ἐρίθου ἐγγιζούσης ἐκτεμεῖν. ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ παρεδόθην | 12ѡ҆ста́хъ ѿ сродства̀ моегѡ̀, ѡ҆ста́вихъ про́чее живота̀ моегѡ̀, и҆зы́де и҆ ѿи́де ѿ менє̀ а҆́ки разрꙋша́ѧй кꙋ́щꙋ поткнꙋ́вый: а҆́ки платно̀ дꙋ́хъ мо́й во мнѣ̀ бы́сть, тка́тельницѣ приближа́ющейсѧ ѿрѣ́зати. |
| 13ἕως πρωῒ ὡς λέοντι· οὕτως τὰ ὀστᾶ μου συνέτριψεν, ἀπὸ γὰρ τῆς ἡμέρας ἕως τῆς νυκτὸς παρεδόθην. | 13Въ то́й де́нь пре́данъ бы́хъ до заꙋ́тра а҆́ки львꙋ̀, та́кѡ сокрꙋшѝ всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑: ѿ дне́ бо до но́щи пре́данъ бы́хъ. |
| 14ὡς χελιδών, οὕτως φωνήσω, καὶ ὡς περιστερά, οὕτως μελετήσω· ἐξέλιπον γάρ μου οἱ ὀφθαλμοὶ τοῦ βλέπειν εἰς τὸ ὕψος τοῦ οὐρανοῦ πρὸς τὸν κύριον, ὃς ἐξείλατό με | 14Ꙗ҆́кѡ ла́стовица, та́кѡ возопїю̀, и҆ ꙗ҆́кѡ го́лꙋбь, та́кѡ поꙋчꙋ́сѧ: и҆счезо́стѣ бо ѻ҆́чи моѝ, є҆́же взира́ти на высотꙋ̀ небе́снꙋю ко гдⷭ҇ꙋ, и҆́же и҆зба́ви мѧ̀ и҆ ѿѧ̀ болѣ́знь дꙋшѝ моеѧ̀: |
| 15καὶ ἀφείλατό μου τὴν ὀδύνην τῆς ψυχῆς. | 15и҆ то́й сотворѝ пꙋтево́дство во всѧ̑ лѣ̑та моѧ̑. |
| 16κύριε, περὶ αὐτῆς γὰρ ἀνηγγέλη σοι, καὶ ἐξήγειράς μου τὴν πνοήν, καὶ παρακληθεὶς ἔζησα. | 16Гдⷭ҇и, ѡ҆ то́й бо возвѣсти́сѧ тебѣ̀, и҆ воздви́глъ є҆сѝ дыха́нїе моѐ, и҆ ᲂу҆тѣ́шивсѧ ѡ҆жи́хъ. |
| 17εἵλου γάρ μου τὴν ψυχήν, ἵνα μὴ ἀπόληται, καὶ ἀπέρριψας ὀπίσω μου πάσας τὰς ἁμαρτίας μου. | 17И҆зба́вилъ бо є҆сѝ дꙋ́шꙋ мою̀, да не поги́бнетъ, и҆ заве́рглъ є҆сѝ за мѧ̀ всѧ̑ грѣхѝ моѧ̑. |
| 18οὐ γὰρ οἱ ἐν ᾅδου αἰνέσουσίν σε, οὐδὲ οἱ ἀποθανόντες εὐλογήσουσίν σε, οὐδὲ ἐλπιοῦσιν οἱ ἐν ᾅδου τὴν ἐλεημοσύνην σου· | 18Не похва́лѧтъ бо тебѐ, и҆̀же во а҆́дѣ, ни ᲂу҆ме́ршїи возблагословѧ́тъ тѧ̀, и҆ не надѣ́ютсѧ, и҆̀же во а҆́дѣ, млⷭ҇ти твоеѧ̀. |
| 19οἱ ζῶντως εὐλογήσουσίν σε ὃν τρόπον κἀγώ. ἀπὸ γὰρ τῆς σήμερον παιδία ποιήσω, ἃ ἀναγγελοῦσιν τὴν δικαιοσύνην σου, | 19Живі́и же возблагословѧ́тъ тѧ̀, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: ѿдне́сь бо дѣ́ти сотворю̀, ꙗ҆̀же возвѣстѧ́тъ пра́вдꙋ твою̀, |
| 20κύριε τῆς σωτηρίας μου· καὶ οὐ παύσομαι εὐλογῶν σε μετὰ ψαλτηρίου πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ζωῆς μου κατέναντι τοῦ οἴκου τοῦ θεοῦ. | 20гдⷭ҇и спⷭ҇нїѧ моегѡ̀: и҆ не преста́нꙋ благословѧ́ тѧ съ пѣ́снїю всѧ̑ дни̑ живота̀ моегѡ̀ прѧ́мѡ до́мꙋ бж҃їю. |
| 21Καὶ εἶπεν Ησαιας πρὸς Εζεκιαν Λαβὲ παλάθην ἐκ σύκων καὶ τρῖψον καὶ κατάπλασαι, καὶ ὑγιὴς ἔσῃ. | 21И҆ речѐ и҆са́їа ко є҆зекі́и: возмѝ ѿ смо́квїй и҆ сотрѝ, и҆ приложѝ пла́стырь на ꙗ҆́звꙋ и҆ здра́въ бꙋ́деши. |
| 22καὶ εἶπεν Εζεκιας Τοῦτο τὸ σημεῖον, ὅτι ἀναβήσομαι εἰς τὸν οἶκον κυρίου τοῦ θεοῦ. | 22И҆ речѐ є҆зекі́а: сїѐ зна́менїе, ꙗ҆́кѡ взы́дꙋ въ до́мъ бж҃їй. |