І҆еремі́и 49
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Καὶ προσῆλθον πάντες οἱ ἡγεμόνες τῆς δυνάμεως καὶ Ιωαναν καὶ Αζαριας υἱὸς Μαασαιου καὶ πᾶς ὁ λαὸς ἀπὸ μικροῦ ἕως μεγάλου | 1Къ сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: є҆да̀ не сꙋ́ть сы́нове і҆и҃лєвы, и҆лѝ наслѣ́дника нѣ́сть и҆̀мъ; почто̀ ᲂу҆̀бо прїѧ̀ наслѣ́дїе мелхо́мъ{ ца́рь и҆́хъ} га́да, и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ во градѣ́хъ є҆гѡ̀ живѧ́хꙋ; |
| 2πρὸς Ιερεμιαν τὸν προφήτην καὶ εἶπαν αὐτῷ Πεσέτω δὴ τὸ ἔλεος ἡμῶν κατὰ πρόσωπόν σου καὶ πρόσευξαι πρὸς κύριον τὸν θεόν σου περὶ τῶν καταλοίπων τούτων, ὅτι κατελείφθημεν ὀλίγοι ἀπὸ πολλῶν, καθὼς οἱ ὀφθαλμοί σου βλέπουσιν· | 2Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆глашꙋ̀ на равва́ѳъ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ ра́тный звꙋ́къ, и҆ бꙋ́детъ въ непрохѡ́днаѧ и҆ въ па́гꙋбꙋ, и҆ трє́бища є҆гѡ̀ ѻ҆гне́мъ сожжє́на бꙋ́дꙋтъ, и҆ воспрїи́метъ і҆и҃ль вла́сть свою̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
| 3καὶ ἀναγγειλάτω ἡμῖν κύριος ὁ θεός σου τὴν ὁδόν, ᾗ πορευσόμεθα ἐν αὐτῇ, καὶ λόγον, ὃν ποιήσομεν. | 3Возопі́й, є҆севѡ́не, ꙗ҆́кѡ поги́бе га́й: возопі́йте, дщє́ри равва̑ѳски, препоѧ́шитесѧ вре́тищами, рыда́йте и҆ бѣ́гайте по забра́лѡмъ, ꙗ҆́кѡ мелхо́мъ во плѣ́нъ ѿведе́тсѧ, свѧще́нницы и҆ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ. |
| 4καὶ εἶπεν αὐτοῖς Ιερεμιας Ἤκουσα, ἰδοὺ ἐγὼ προσεύξομαι πρὸς κύριον τὸν θεὸν ἡμῶν κατὰ τοὺς λόγους ὑμῶν· καὶ ἔσται, ὁ λόγος, ὃν ἂν ἀποκριθήσεται κύριος, ἀναγγελῶ ὑμῖν, οὐ μὴ κρύψω ἀφ᾿ ὑμῶν ῥῆμα. | 4Что̀ хва́лишисѧ во ᲂу҆до́лїихъ; стечѐ ᲂу҆до́лїе твоѐ, дщѝ безстꙋ́днаѧ, ᲂу҆пова́ющаѧ на бога̑тства своѧ̑, глаго́лющи: кто̀ прїи́детъ на мѧ̀; |
| 5καὶ αὐτοὶ εἶπαν τῷ Ιερεμια Ἔστω κύριος ἐν ἡμῖν εἰς μάρτυρα δίκαιον καὶ πιστόν, εἰ μὴ κατὰ πάντα τὸν λόγον, ὃν ἂν ἀποστείλῃ σε κύριος πρὸς ἡμᾶς, οὕτως ποιήσομεν· | 5Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀ стра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, ѿ всѣ́хъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ тебє̀: и҆ разсѣ́етесѧ всѝ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́детъ собира́ющагѡ бѣжа́щихъ. |
| 6καὶ ἐὰν ἀγαθὸν καὶ ἐὰν κακόν, τὴν φωνὴν κυρίου τοῦ θεοῦ ἡμῶν, οὗ ἡμεῖς ἀποστέλλομέν σε πρὸς αὐτόν, ἀκουσόμεθα, ἵνα βέλτιον ἡμῖν γένηται, ὅτι ἀκουσόμεθα τῆς φωνῆς κυρίου τοῦ θεοῦ ἡμῶν.– | 6И҆ посе́мъ возвращꙋ̀ плѣ́нники сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
| 7καὶ ἐγενήθη μετὰ δέκα ἡμέρας ἐγενήθη λόγος κυρίου πρὸς Ιερεμιαν. | 7Ко і҆дꙋме́и сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆да̀ є҆́сть ктомꙋ̀ мꙋ́дрость во ѳема́нѣ; поги́бе совѣ́тъ ѿ разꙋ́мныхъ, непотре́бна бы́сть мꙋ́дрость и҆́хъ, |
| 8καὶ ἐκάλεσεν τὸν Ιωαναν καὶ τοὺς ἡγεμόνας τῆς δυνάμεως καὶ πάντα τὸν λαὸν ἀπὸ μικροῦ ἕως μεγάλου | 8попра́но бы́сть мѣ́сто и҆́хъ: сни́дите въ про́пасть къ сѣдѣ́нїю, живꙋ́щїи во деда́нѣ: ꙗ҆́кѡ же́стѡкаѧ сотворѝ: ( поги́бель и҆са́ѵлю) наведо́хъ на́нь во вре́мѧ, въ не́же посѣти́хъ є҆го̀. |
| 9καὶ εἶπεν αὐτοῖς Οὕτως εἶπεν κύριος | 9Ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾има́телїе вїна̀ прїидо́ша на тѧ̀, не ѡ҆ста́вѧтъ тебѣ̀ ѡ҆ста́нкѡвъ: а҆́ки та́тїе въ нощѝ возложа́тъ рꙋ́ки своѧ̑. |
| 10Ἐὰν καθίσαντες καθίσητε ἐν τῇ γῇ ταύτῃ, οἰκοδομήσω ὑμᾶς καὶ οὐ μὴ καθέλω καὶ φυτεύσω ὑμᾶς καὶ οὐ μὴ ἐκτίλω· ὅτι ἀναπέπαυμαι ἐπὶ τοῖς κακοῖς, οἷς ἐποίησα ὑμῖν. | 10Ꙗ҆́кѡ( а҆́зъ) ѡ҆бнажи́хъ и҆са́ѵа, ѿкры́хъ та̑йнаѧ є҆гѡ̀, не возмо́жетъ ᲂу҆таи́тисѧ, поги́бе рꙋко́ю бра́та своегѡ̀ и҆ сосѣ́да своегѡ̀, |
| 11μὴ φοβηθῆτε ἀπὸ προσώπου βασιλέως Βαβυλῶνος, οὗ ὑμεῖς φοβεῖσθε ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ· μὴ φοβηθῆτε, φησὶν κύριος, ὅτι μεθ᾿ ὑμῶν ἐγώ εἰμι τοῦ ἐξαιρεῖσθαι ὑμᾶς καὶ σῴζειν ὑμᾶς ἐκ χειρὸς αὐτοῦ· | 11и҆ нѣ́сть ѡ҆ста́тисѧ сиротѣ̀ твое́й, да живе́тъ: а҆́зъ же сотворю̀ жи́ти, и҆ вдови̑цы на мѧ̀ ᲂу҆пова́ша. |
| 12καὶ δώσω ὑμῖν ἔλεος καὶ ἐλεήσω ὑμᾶς καὶ ἐπιστρέψω ὑμᾶς εἰς τὴν γῆν ὑμῶν. | 12Та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, и҆̀мже не бѣ̀ зако́на пи́ти ча́шꙋ, пїю́ще и҆спїю́тъ: и҆ ты́ ли а҆́ки непови́нный ѡ҆ста́нешисѧ; не бꙋ́деши непови́ненъ, но пїѧ̀ и҆спїе́ши. |
| 13καὶ εἰ λέγετε ὑμεῖς Οὐ μὴ καθίσωμεν ἐν τῇ γῇ ταύτῃ πρὸς τὸ μὴ ἀκοῦσαι φωνῆς κυρίου, | 13Собо́ю бо клѧ́хсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ въ пꙋсты́ню и҆ въ порꙋга́нїе и҆ въ посмѣ́хъ и҆ въ проклѧ́тїе бꙋ́деши посредѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ гра́ди є҆гѡ̀ бꙋ́дꙋтъ въ пꙋсты́ню вѣ́чнꙋю. |
| 14ὅτι εἰς γῆν Αἰγύπτου εἰσελευσόμεθα καὶ οὐ μὴ ἴδωμεν πόλεμον καὶ φωνὴν σάλπιγγος οὐ μὴ ἀκούσωμεν καὶ ἐν ἄρτοις οὐ μὴ πεινάσωμεν καὶ ἐκεῖ οἰκήσομεν, | 14Слꙋ́хъ слы́шахъ ѿ гдⷭ҇а, и҆ послѡ́въ во ꙗ҆зы́ки посла̀: собери́тесѧ и҆ и҆ди́те проти́вꙋ є҆мꙋ̀ и҆ воста́ните на ѡ҆полче́нїе. |
| 15διὰ τοῦτο ἀκούσατε λόγον κυρίου Οὕτως εἶπεν κύριος Ἐὰν ὑμεῖς δῶτε τὸ πρόσωπον ὑμῶν εἰς Αἴγυπτον καὶ εἰσέλθητε ἐκεῖ κατοικεῖν, | 15Сѐ, ма́ла да́хъ тѧ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ порꙋга́ема въ лю́дехъ. |
| 16καὶ ἔσται, ἡ ῥομφαία, ἣν ὑμεῖς φοβεῖσθε ἀπὸ προσώπου αὐτῆς, εὑρήσει ὑμᾶς ἐν γῇ Αἰγύπτου, καὶ ὁ λιμός, οὗ ὑμεῖς λόγον ἔχετε ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ, καταλήμψεται ὑμᾶς ὀπίσω ὑμῶν ἐν Αἰγύπτῳ, καὶ ἐκεῖ ἀποθανεῖσθε. | 16И҆гра́нїе твоѐ прельсти́ тѧ, безстꙋ́дїе се́рдца твоегѡ̀ ѡ҆бита́ше въ разсѣ́линахъ ка́менныхъ, похи́ти крѣ́пость хо́лма высо́кагѡ: є҆гда̀ вознесе́ши ꙗ҆́кѡ ѻ҆ре́лъ гнѣздо̀ своѐ, ѿто́лѣ све́ргꙋ тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
| 17καὶ ἔσονται πάντες οἱ ἄνθρωποι καὶ πάντες οἱ ἀλλογενεῖς οἱ θέντες τὸ πρόσωπον αὐτῶν εἰς γῆν Αἰγύπτου ἐνοικεῖν ἐκεῖ ἐκλείψουσιν ἐν τῇ ῥομφαίᾳ καὶ ἐν τῷ λιμῷ, καὶ οὐκ ἔσται αὐτῶν οὐθεὶς σῳζόμενος ἀπὸ τῶν κακῶν, ὧν ἐγὼ ἐπάγω ἐπ᾿ αὐτούς. | 17И҆ бꙋ́детъ і҆дꙋме́а въ запꙋстѣ́нїе, всѧ́къ ходѧ́й чрез̾ ню̀ подиви́тсѧ и҆ позви́ждетъ над̾ всѧ́кою ꙗ҆́звою є҆ѧ̀. |
| 18ὅτι οὕτως εἶπεν κύριος Καθὼς ἔσταξεν ὁ θυμός μου ἐπὶ τοὺς κατοικοῦντας Ιερουσαλημ, οὕτως στάξει ὁ θυμός μου ἐφ᾿ ὑμᾶς εἰσελθόντων ὑμῶν εἰς Αἴγυπτον, καὶ ἔσεσθε εἰς ἄβατον καὶ ὑποχείριοι καὶ εἰς ἀρὰν καὶ εἰς ὀνειδισμὸν καὶ οὐ μὴ ἴδητε οὐκέτι τὸν τόπον τοῦτον, | 18Ꙗ҆́коже превраще́на є҆́сть содо́ма и҆ гомо́рра и҆ сосѣ́ди є҆ѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь, не поживе́тъ та́мѡ мꙋ́жъ, нижѐ пребꙋ́детъ та́мѡ сы́нъ человѣ́чь. |
| 19ἃ ἐλάλησεν κύριος ἐφ᾿ ὑμᾶς τοὺς καταλοίπους Ιουδα Μὴ εἰσέλθητε εἰς Αἴγυπτον. καὶ νῦν γνόντες γνώσεσθε | 19Сѐ, ꙗ҆́коже ле́въ и҆зы́детъ ѿ среды̀ і҆ѻрда́на на мѣ́сто си́льнагѡ, ꙗ҆́кѡ ско́рѡ сотворю̀ и҆̀мъ бѣжа́ти ѿ негѡ̀, и҆ кто̀ бꙋ́детъ и҆збра́нъ, є҆го́же поста́влю над̾ ни́мъ; кто́ бо подо́бенъ мнѣ̀; и҆ кто̀ противоста́нетъ мѝ; и҆ кто̀ є҆́сть се́й па́стырь, и҆́же сопроти́витсѧ лицꙋ̀ моемꙋ̀; |
| 20ὅτι ἐπονηρεύσασθε ἐν ψυχαῖς ὑμῶν ἀποστείλαντές με λέγοντες Πρόσευξαι περὶ ἡμῶν πρὸς κύριον, καὶ κατὰ πάντα, ἃ ἐὰν λαλήσῃ σοι κύριος, ποιήσομεν. | 20Сегѡ̀ ра́ди слы́шите совѣ́тъ гдⷭ҇ень, є҆го́же совѣща̀ на є҆дѡ́ма, и҆ ᲂу҆мышле́нїе є҆гѡ̀, є҆́же ᲂу҆мы́сли на живꙋ́щихъ во ѳема́нѣ, не све́ргꙋтъ ли и҆̀хъ ма̑лаѧ ѿ ста́дъ, и҆ не разме́тано ли бꙋ́детъ на ни́хъ жили́ще и҆́хъ; |
| 21καὶ οὐκ ἠκούσατε τῆς φωνῆς κυρίου, ἧς ἀπέστειλέν με πρὸς ὑμᾶς. | 21Ѿ гла́са бо паде́нїѧ и҆́хъ потрѧсе́сѧ землѧ̀, и҆ во́пль на мо́ри чермнѣ́мъ слы́шасѧ гла́са и҆́хъ. |
| 22καὶ νῦν ἐν ῥομφαίᾳ καὶ ἐν λιμῷ ἐκλείψετε ἐν τῷ τόπῳ, οὗ ὑμεῖς βούλεσθε εἰσελθεῖν κατοικεῖν ἐκεῖ. | 22Сѐ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆ре́лъ взы́детъ и҆ возлети́тъ и҆ простре́тъ крилѣ̑ своѝ над̾ тверды́ньми є҆гѡ̀: и҆ бꙋ́детъ се́рдце си́льныхъ і҆дꙋме́йскихъ въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ се́рдце жены̀ родѧ́щїѧ. |
| 23Къ дама́скꙋ: посрами́сѧ є҆ма́ѳъ и҆ а҆рфа́ѳъ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́хъ ѕо́лъ слы́шаша, ᲂу҆жасо́шасѧ, возмꙋти́шасѧ на мо́ри, ( за попече́нїе) ᲂу҆поко́итисѧ не мо́гꙋтъ. | |
| 24Расто́ржесѧ дама́скъ, ѡ҆брати́сѧ на бѣжа́нїе, тре́петъ ѡ҆б̾ѧ́тъ и҆̀, ско́рбь и҆ болѣ́знь ѡ҆держа́ша є҆го̀ ꙗ҆́кѡ ражда́ющꙋю. | |
| 25Ка́кѡ не ѡ҆ста́виша гра́да сла́внагѡ, крѣ́пости любе́зныѧ; | |
| 26Сегѡ̀ ра́ди падꙋ́тъ ю҆́нѡши на сто́гнахъ твои́хъ, и҆ всѝ мꙋ́жїе во́инстїи падꙋ́тъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель. | |
| 27И҆ возжгꙋ̀ ѻ҆́гнь на стѣнѣ̀ дама́ска, и҆ пожже́тъ стѣ́ны сы́на а҆де́рова. | |
| 28Къ кида́рꙋ, цари́цѣ двора̀, є҆го́же поразѝ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: воста́ните и҆ взы́дите на кида́ръ и҆ погꙋби́те сы́ны востѡ́чныѧ. | |
| 29Селє́нїѧ и҆́хъ и҆ стада̀ и҆́хъ во́змꙋтъ: ѻ҆дє́жды и҆́хъ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ и҆ вельблю́ды и҆́хъ во́змꙋтъ себѣ̀, и҆ призовꙋ́тъ на нѧ̀ стра́хъ ѡ҆́крестъ. | |
| 30Бѣжи́те и҆ ѿиди́те вско́рѣ, въ про́пастехъ сѧ́дите, живꙋ́щїи во дворѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ совѣща̀ на вы̀ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй совѣ́тъ и҆ помы́сли на ва́съ ᲂу҆мышле́нїе. | |
| 31Воста́ните и҆ вни́дите къ лю́демъ ᲂу҆поко́єнымъ, живꙋ́щымъ въ прохла́дѣ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆̀же ни две́рїй, нижѐ заво́рѡвъ и҆́мꙋтъ, є҆ди́ни ѡ҆бита́ютъ. | |
| 32И҆ бꙋ́дꙋтъ вельблю́ды и҆́хъ въ расхище́нїе и҆ мно́жество скота̀ и҆́хъ въ разграбле́нїе, и҆ развѣ́ю ѧ҆̀ всѧ́кимъ вѣ́тромъ ѡ҆стри́женыхъ ѡ҆́крестъ, и҆ ѿ всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ и҆́хъ приведꙋ̀ на нѧ̀ поги́бель, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | |
| 33И҆ бꙋ́детъ дво́ръ въ жили́ще ѕмїє́мъ и҆ пꙋ́стъ да́же до вѣ́ка, не поживе́тъ та́мѡ мꙋ́жъ, нижѐ бꙋ́детъ живѧ́й въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь. | |
| 34Сло́во гдⷭне, є҆́же бы́сть ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ на є҆ла́мъ, въ нача́лѣ ца́рства седекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, гл҃ѧ: | |
| 35та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: сѐ, а҆́зъ сокрꙋшꙋ̀ лꙋ́къ є҆ла́мль, нача́ло си́лы и҆́хъ, | |
| 36и҆ наведꙋ̀ на є҆ла́мъ четы́ри вѣ́тры ѿ четы́рехъ стра́нъ небе́сныхъ и҆ развѣ́ю ѧ҆̀ во всѧ̑ вѣ́тры ты̑ѧ, и҆ не бꙋ́детъ ꙗ҆зы́ка, во́ньже бы не пришлѝ бѣжа́щїи є҆ламі́тѧне. | |
| 37И҆ ᲂу҆страшꙋ̀ и҆̀хъ пред̾ враги̑ и҆́хъ и҆ пред̾ лице́мъ и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ и҆́хъ, и҆ наведꙋ̀ на нѧ̀ ѕла̑ѧ, по гнѣ́вꙋ ꙗ҆́рости моеѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ послю̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ ме́чь мо́й, до́ндеже сотрꙋ̀ и҆̀хъ: | |
| 38и҆ поста́влю престо́лъ мо́й во є҆ла́мѣ, и҆ и҆жденꙋ̀ ѿтꙋ́дꙋ царѧ̀ и҆ кнѧ̑зи, гл҃етъ гдⷭ҇ь: | |
| 39и҆ бꙋ́детъ въ послѣ̑днїѧ дни̑, возвращꙋ̀ плѣ́нъ є҆ла́мль, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |