І҆еремі́и 37
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ὁ λόγος ὁ γενόμενος πρὸς Ιερεμιαν παρὰ κυρίου εἰπεῖν | 1И҆ ца́рствова седекі́а сы́нъ і҆ѡсі́инъ вмѣ́стѡ і҆ехоні́и сы́на і҆ѡакі́мова, є҆го́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй ца́рствовати во і҆ꙋде́и. |
| 2Οὕτως εἶπεν κύριος ὁ θεὸς Ισραηλ λέγων Γράψον πάντας τοὺς λόγους, οὓς ἐχρημάτισα πρὸς σέ, ἐπὶ βιβλίου· | 2И҆ не послꙋ́ша то́й и҆ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ и҆ лю́дїе землѝ слове́съ гдⷭ҇нихъ, ꙗ҆̀же гл҃а рꙋко́ю і҆еремі́иною. |
| 3ὅτι ἰδοὺ ἡμέραι ἔρχονται, φησὶν κύριος, καὶ ἀποστρέψω τὴν ἀποικίαν λαοῦ μου Ισραηλ καὶ Ιουδα, εἶπεν κύριος, καὶ ἀποστρέψω αὐτοὺς εἰς τὴν γῆν, ἣν ἔδωκα τοῖς πατράσιν αὐτῶν, καὶ κυριεύσουσιν αὐτῆς. | 3И҆ посла̀ ца́рь седекі́а і҆ѡаха́ла сы́на селемі́ина и҆ софо́нїю сы́на массе́а жерца̀ ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ, глаго́лѧ: моли́сѧ за ны̀ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ. |
| 4Καὶ οὗτοι οἱ λόγοι, οὓς ἐλάλησεν κύριος ἐπὶ Ισραηλ καὶ Ιουδα | 4І҆еремі́а же свобо́денъ прихожда́ше и҆ прохожда́ше средѣ̀ гра́да, не введо́ша бо є҆го̀ во хра́минꙋ темни́чнꙋю. |
| 5Οὕτως εἶπεν κύριος Φωνὴν φόβου ἀκούσεσθε· φόβος, καὶ οὐκ ἔστιν εἰρήνη. | 5И҆ си́ла фараѡ́нѧ и҆зы́де и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ слы́шавше халде́є ѡ҆бле́гшїи і҆ерⷭ҇ли́мъ слꙋ́хъ и҆́хъ, ѿстꙋпи́ша ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма. |
| 6ἐρωτήσατε καὶ ἴδετε εἰ ἔτεκεν ἄρσεν, καὶ περὶ φόβου, ἐν ᾧ καθέξουσιν ὀσφὺν καὶ σωτηρίαν· διότι ἑώρακα πάντα ἄνθρωπον καὶ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἐπὶ τῆς ὀσφύος αὐτοῦ, ἐστράφησαν πρόσωπα, εἰς ἴκτερον | 6И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и гл҃ѧ: |
| 7ἐγενήθη. ὅτι μεγάλη ἡ ἡμέρα ἐκείνη καὶ οὐκ ἔστιν τοιαύτη, καὶ χρόνος στενός ἐστιν τῷ Ιακωβ, καὶ ἀπὸ τούτου σωθήσεται. | 7та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: та́кѡ рече́ши царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, посла́вшемꙋ къ тебѣ̀ вопроси́ти мѧ̀: сѐ, си́ла фараѡ́нѧ, и҆зше́дшаѧ ва́мъ на по́мощь, возврати́тсѧ па́ки до землѝ є҆гѵ́петскїѧ, |
| 8ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ, εἶπεν κύριος, συντρίψω τὸν ζυγὸν ἀπὸ τοῦ τραχήλου αὐτῶν καὶ τοὺς δεσμοὺς αὐτῶν διαρρήξω, καὶ οὐκ ἐργῶνται αὐτοὶ ἔτι ἀλλοτρίοις· | 8и҆ возвратѧ́тсѧ халде́є и҆ повою́ютъ гра́дъ се́й, и҆ во́змꙋтъ є҆го̀ и҆ пожгꙋ́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ. |
| 9καὶ ἐργῶνται τῷ κυρίῳ θεῷ αὐτῶν, καὶ τὸν Δαυιδ βασιλέα αὐτῶν ἀναστήσω αὐτοῖς. | 9Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: не прельща́йте дꙋ́шъ свои́хъ, глаго́люще: ѿходѧ́ще ѿи́дꙋтъ ѿ на́съ халде́є: ꙗ҆́кѡ не ѿи́дꙋтъ. |
| 10 | 10И҆ а҆́ще побїе́те всю̀ си́лꙋ халде́євъ вою́ющихъ на вы̀, и҆ ѡ҆ста́нꙋтъ нѣ́цыи ꙗ҆́звени, кі́йждо на мѣ́стѣ свое́мъ, сі́и воста́нꙋтъ и҆ пожгꙋ́тъ гра́дъ се́й ѻ҆гне́мъ. |
| 11 | 11И҆ бы́сть є҆гда̀ взы́де си́ла халде́йска ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма, ѿ лица̀ си́лы фараѡ́ни, |
| 12Οὕτως εἶπεν κύριος Ἀνέστησα σύντριμμα, ἀλγηρὰ ἡ πληγή σου· | 12и҆зы́де і҆еремі́а и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆тѝ въ зе́млю венїамі́ню, є҆́же кꙋпи́ти ѿтꙋ́дꙋ посредѣ̀ люді́й. |
| 13οὐκ ἔστιν κρίνων κρίσιν σου, εἰς ἀλγηρὸν ἰατρεύθης, ὠφέλεια οὐκ ἔστιν σοι. | 13Внегда́ же бы́ти є҆мꙋ̀ во вратѣ́хъ венїамі́нихъ, и҆( бы́сть) та́мѡ человѣ́къ, ᲂу҆ негѡ́же ѡ҆бита̀ сарꙋі́а сы́нъ селемі́инъ, сы́на а҆на́нїина, и҆ взѧ̀ і҆еремі́ю, глаго́лѧ: ко халде́ємъ ты̀ бѣжи́ши. |
| 14πάντες οἱ φίλοι σου ἐπελάθοντό σου, οὐ μὴ ἐπερωτήσουσιν· ὅτι πληγὴν ἐχθροῦ ἔπαισά σε, παιδείαν στερεάν, ἐπὶ πᾶσαν ἀδικίαν σου ἐπλήθυναν αἱ ἁμαρτίαι σου. | 14И҆ речѐ і҆еремі́а: лжа̀, не ко халде́ємъ а҆́зъ бѣгꙋ̀. И҆ не послꙋ́ша є҆гѡ̀. И҆ взѧ̀ сарꙋі́а і҆еремі́ю и҆ приведѐ є҆го̀ ко кнѧзє́мъ. |
| 15 | 15И҆ разгнѣ́вашасѧ кнѧ̑зи на і҆еремі́ю и҆ би́ша є҆го̀, и҆ посла́ша є҆го̀ въ до́мъ і҆ѡнаѳа́на книго́чїѧ, ꙗ҆́кѡ то́й сотвори́ша хра́миною темни́чною. |
| 16διὰ τοῦτο πάντες οἱ ἔσθοντές σε βρωθήσονται, καὶ πάντες οἱ ἐχθροί σου, κρέας αὐτῶν πᾶν ἔδονται· ἐπὶ πλῆθος ἀδικιῶν σου ἐπληθύνθησαν αἱ ἁμαρτίαι σου, ἐποίησαν ταῦτά σοι· καὶ ἔσονται οἱ διαφοροῦντές σε εἰς διαφόρημα, καὶ πάντας τοὺς προνομεύοντάς σε δώσω εἰς προνομήν. | 16И҆ прїи́де і҆еремі́а въ до́мъ рва̀ и҆ въ хере́тъ{ ᲂу҆зи́лище}, и҆ сѣ́де тꙋ̀ дни̑ мнѡ́ги. |
| 17ὅτι ἀνάξω τὸ ἴαμά σου, ἀπὸ πληγῆς ὀδυνηρᾶς ἰατρεύσω σε, φησὶν κύριος, ὅτι ἐσπαρμένη ἐκλήθης· θήρευμα ὑμῶν ἐστιν, ὅτι ζητῶν οὐκ ἔστιν αὐτήν. | 17И҆ посла̀ седекі́а ца́рь и҆ призва̀ є҆го̀, и҆ вопроша́ше є҆го̀ ца́рь ѡ҆́тай, а҆́ще є҆́сть сло́во ѿ гдⷭ҇а; И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆еремі́а: є҆́сть. И҆ речѐ: въ рꙋ́цѣ царѧ̀ вавѷлѡ́нска пре́данъ бꙋ́деши. |
| 18οὕτως εἶπεν κύριος Ἰδοὺ ἐγὼ ἀποστρέψω τὴν ἀποικίαν Ιακωβ καὶ αἰχμαλωσίαν αὐτοῦ ἐλεήσω· καὶ οἰκοδομηθήσεται πόλις ἐπὶ τὸ ὕψος αὐτῆς, καὶ ὁ ναὸς κατὰ τὸ κρίμα αὐτοῦ καθεδεῖται. | 18И҆ речѐ і҆еремі́а царю̀: чи́мъ преѡби́дѣхъ тѧ̀ и҆ ѻ҆́троки твоѧ̑ и҆ лю́ди сїѧ̑, ꙗ҆́кѡ ты̀ вдае́ши мѧ̀ въ до́мъ темни́чный; |
| 19καὶ ἐξελεύσονται ἀπ᾿ αὐτῶν ᾄδοντες καὶ φωνὴ παιζόντων· καὶ πλεονάσω αὐτούς, καὶ οὐ μὴ ἐλαττωθῶσιν. | 19и҆ гдѣ̀ сꙋ́ть проро́цы ва́ши прорица́вшїи ва́мъ, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ не прїи́детъ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на ва́съ и҆ на зе́млю сїю̀; |
| 20καὶ εἰσελεύσονται οἱ υἱοὶ αὐτῶν ὡς τὸ πρότερον, καὶ τὰ μαρτύρια αὐτῶν κατὰ πρόσωπόν μου ὀρθωθήσεται· καὶ ἐπισκέψομαι τοὺς θλίβοντας αὐτούς. | 20нн҃ѣ же послꙋ́шай, молю́тисѧ, го́споди мо́й, царю̀, да паде́тъ моле́нїе моѐ пред̾ лице́мъ твои́мъ: и҆ не посыла́й мѧ̀ па́ки въ до́мъ і҆ѡнаѳа́на книго́чїѧ, да не ᲂу҆мрꙋ̀ та́мѡ. |
| 21καὶ ἔσονται ἰσχυρότεροι αὐτοῦ ἐπ᾿ αὐτούς, καὶ ὁ ἄρχων αὐτοῦ ἐξ αὐτοῦ ἐξελεύσεται· καὶ συνάξω αὐτούς, καὶ ἀποστρέψουσιν πρός με· ὅτι τίς ἐστιν οὗτος, ὃς ἔδωκεν τὴν καρδίαν αὐτοῦ ἀποστρέψαι πρός με; φησὶν κύριος. | 21И҆ повелѣ̀ ца́рь, и҆ вверго́ша є҆го̀ во хра́минꙋ темни́чнꙋю, и҆ даѧ́хꙋ є҆мꙋ̀ хлѣ́бъ є҆ди́нъ на де́нь и҆звнѣ̀, и҆дѣ́же пекꙋ́тъ, до́ндеже сконча́шасѧ хлѣ́бы и҆з̾ гра́да. И҆ сѣдѧ́ше і҆еремі́а во дворѣ̀ темни́чнѣмъ. |
| 22 | |
| 23ὅτι ὀργὴ κυρίου ἐξῆλθεν θυμώδης, ἐξῆλθεν ὀργὴ στρεφομένη, ἐπ᾿ ἀσεβεῖς ἥξει. | |
| 24οὐ μὴ ἀποστραφῇ ὀργὴ θυμοῦ κυρίου, ἕως ποιήσῃ καὶ ἕως καταστήσῃ ἐγχείρημα καρδίας αὐτοῦ· ἐπ᾿ ἐσχάτων τῶν ἡμερῶν γνώσεσθε αὐτά. |