І҆еремі́и 17

Select texts:

LXX, Rahlfs
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
1 1Грѣ́хъ і҆ꙋ́динъ напи́санъ є҆́сть писа́ломъ желѣ́знымъ на но́гти а҆дама́нтовѣ, начерта́нъ на скрижа́ли се́рдца и҆́хъ и҆ на ро́зѣхъ ѻ҆лтаре́й и҆́хъ.
2 2Є҆гда̀ воспомѧ́нꙋтъ сы́нове и҆́хъ ѻ҆лтари̑ своѧ̑ и҆ дꙋбра̑вы своѧ̑ при дре́вѣ ли́ственнѣ и҆ на холмѣ́хъ высо́кихъ,
3 3ѽ, наго́рный( жи́телю) ! крѣ́пость твою̀ и҆ сокрѡ́вища твоѧ̑ въ расхище́нїе да́мъ, и҆ высѡ́каѧ твоѧ̑, грѣ̑хъ ра́ди твои́хъ, ꙗ҆̀же во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ,
4 4и҆ ѡ҆ста́нешисѧ є҆ди́нъ ѿ наслѣ́дїѧ твоегѡ̀, є҆́же да́хъ тебѣ̀: и҆ слꙋжи́ти тѧ̀ сотворю̀ врагѡ́мъ твои̑мъ въ землѝ, є҆ѧ́же не вѣ́си: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь разже́глъ є҆сѝ въ ꙗ҆́рости мое́й, да́же во вѣ́къ горѣ́ти бꙋ́детъ. Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь:
5Ἐπικατάρατος ἄνθρωπος, ὃς τὴν ἐλπίδα ἔχει ἐπ᾿ ἄνθρωπον καὶ στηρίσει σάρκα βραχίονος αὐτοῦ ἐπ᾿ αὐτόν, καὶ ἀπὸ κυρίου ἀποστῇ καρδία αὐτοῦ· 5про́клѧтъ человѣ́къ, и҆́же надѣ́етсѧ на человѣ́ка и҆ ᲂу҆тверди́тъ пло́ть мы́шцы своеѧ̀ на не́мъ, и҆ ѿ гдⷭ҇а ѿстꙋ́питъ се́рдце є҆гѡ̀:
6καὶ ἔσται ὡς ἀγριομυρίκη ἐν τῇ ἐρήμῳ, οὐκ ὄψεται ὅταν ἔλθῃ τὰ ἀγαθά, καὶ κατασκηνώσει ἐν ἁλίμοις καὶ ἐν ἐρήμῳ, ἐν γῇ ἁλμυρᾷ ἥτις οὐ κατοικεῖται. 6и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ ди́вїѧ мѷрі́ка въ пꙋсты́ни и҆ не ᲂу҆́зритъ, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ блага̑ѧ, и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́детъ въ сꙋхотѣ̀ и҆ въ пꙋсты́ни, въ землѝ сла́нѣй и҆ неѡбита́емѣй.
7καὶ εὐλογημένος ἄνθρωπος, ὃς πέποιθεν ἐπὶ τῷ κυρίῳ, καὶ ἔσται κύριος ἐλπὶς αὐτοῦ· 7И҆ бл҃гослове́нъ человѣ́къ, и҆́же надѣ́етсѧ на гдⷭ҇а, и҆ бꙋ́детъ гдⷭ҇ь ᲂу҆пова́нїе є҆гѡ̀:
8καὶ ἔσται ὡς ξύλον εὐθηνοῦν παρ᾿ ὕδατα καὶ ἐπὶ ἰκμάδα βαλεῖ ῥίζας αὐτοῦ καὶ οὐ φοβηθήσεται ὅταν ἔλθῃ καῦμα, καὶ ἔσται ἐπ᾿ αὐτῷ στελέχη ἀλσώδη, ἐν ἐνιαυτῷ ἀβροχίας οὐ φοβηθήσεται καὶ οὐ διαλείψει ποιῶν καρπόν.– 8и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ дре́во насажде́нное при вода́хъ, и҆ во вла́гѣ пꙋ́ститъ коре́нїе своѐ: не ᲂу҆бои́тсѧ, є҆гда̀ прїи́детъ зно́й, и҆ бꙋ́детъ на не́мъ сте́блїе зеле́но, и҆ во вре́мѧ бездо́ждїѧ не ᲂу҆страши́тсѧ и҆ не преста́нетъ твори́ти плода̀.
9βαθεῖα καρδία παρὰ πάντα, καὶ ἄνθρωπός ἐστιν· καὶ τίς γνώσεται αὐτόν; 9Глꙋбоко̀ се́рдце( человѣ́кꙋ) па́че всѣ́хъ, и҆ человѣ́къ є҆́сть, и҆ кто̀ позна́етъ є҆го̀;
10ἐγὼ κύριος ἐτάζων καρδίας καὶ δοκιμάζων νεφροὺς τοῦ δοῦναι ἑκάστῳ κατὰ τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ καὶ κατὰ τοὺς καρποὺς τῶν ἐπιτηδευμάτων αὐτοῦ.– 10А҆́зъ гдⷭ҇ь и҆спытꙋ́ѧй сердца̀ и҆ и҆скꙋша́ѧй ᲂу҆трѡ́бы, є҆́же возда́ти комꙋ́ждо по пꙋтѝ є҆гѡ̀ и҆ по плодѡ́мъ и҆з̾ѡбрѣ́тенїй є҆гѡ̀.
11ἐφώνησεν πέρδιξ, συνήγαγεν οὐκ ἔτεκεν· ποιῶν πλοῦτον αὐτοῦ οὐ μετὰ κρίσεως, ἐν ἡμίσει ἡμερῶν αὐτοῦ ἐγκαταλείψουσιν αὐτόν, καὶ ἐπ᾿ ἐσχάτων αὐτοῦ ἔσται ἄφρων. 11Возгласѝ рѧ́бъ, собра̀, и҆́хже не родѝ, творѧ́й бога́тство своѐ не съ сꙋдо́мъ: въ преполове́нїи дні́й свои́хъ ѡ҆ста́витъ є҆̀ и҆ на послѣ́докъ сво́й бꙋ́детъ безꙋ́менъ.
12Θρόνος δόξης ὑψωμένος ἁγίασμα ἡμῶν 12Прⷭ҇то́лъ сла́вы возвыше́нъ ѿ нача́ла, мѣ́сто ст҃ы́ни на́шеѧ.
13ὑπομονὴ Ισραηλ κύριε, πάντες οἱ καταλιπόντες σε καταισχυνθήτωσαν, ἀφεστηκότες ἐπὶ τῆς γῆς γραφήτωσαν, ὅτι ἐγκατέλιπον πηγὴν ζωῆς τὸν κύριον.– 13Ча́ѧнїе і҆и҃лево, гдⷭ҇и! всѝ ѡ҆ставлѧ́ющїи тѧ̀ да постыдѧ́тсѧ, ѿстꙋпа́ющїи( ѿ тебє̀) на землѝ да напи́шꙋтсѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша и҆сто́чникъ живы́хъ во́дъ, гдⷭ҇а.
14ἴασαί με, κύριε, καὶ ἰαθήσομαι· σῶσόν με, καὶ σωθήσομαι· ὅτι καύχημά μου σὺ εἶ. 14И҆сцѣли́ мѧ, гдⷭ҇и, и҆ и҆сцѣлѣ́ю: сп҃си́ мѧ, и҆ спⷭ҇нъ бꙋ́дꙋ, ꙗ҆́кѡ хвала̀ моѧ̀ ты̀ є҆сѝ.
15ἰδοὺ αὐτοὶ λέγουσι πρός με Ποῦ ἐστιν λόγος κυρίου; ἐλθάτω. 15Сѐ, ті́и глаго́лютъ ко мнѣ̀: гдѣ̀ є҆́сть сло́во гдⷭ҇не; да прїи́детъ.
16ἐγὼ δὲ οὐκ ἐκοπίασα κατακολουθῶν ὀπίσω σου καὶ ἡμέραν ἀνθρώπου οὐκ ἐπεθύμησα, σὺ ἐπίστῃ· τὰ ἐκπορευόμενα διὰ τῶν χειλέων μου πρὸ προσώπου σού ἐστιν. 16А҆́зъ же не ᲂу҆трꙋди́хсѧ, тебѣ̀( па́стырю) послѣ́дꙋѧй, и҆ днѐ человѣ́ча не пожела́хъ: ты̀ вѣ́си и҆сходѧ̑щаѧ ѿ ᲂу҆сте́нъ мои́хъ, пред̾ лице́мъ твои́мъ сꙋ́ть:
17μὴ γενηθῇς μοι εἰς ἀλλοτρίωσιν φειδόμενός μου ἐν ἡμέρᾳ πονηρᾷ. 17не бꙋ́ди мѝ во ѿчꙋжде́нїе, ᲂу҆пова́нїе моѐ ты̀ въ де́нь лю́тъ.
18καταισχυνθήτωσαν οἱ διώκοντές με, καὶ μὴ καταισχυνθείην ἐγώ· πτοηθείησαν αὐτοί, καὶ μὴ πτοηθείην ἐγώ· ἐπάγαγε ἐπ᾿ αὐτοὺς ἡμέραν πονηράν, δισσὸν σύντριμμα σύντριψον αὐτούς. 18Да постыдѧ́тсѧ гонѧ́щїи мѧ̀, а҆́зъ же да не постыждꙋ́сѧ: да ᲂу҆страша́тсѧ ті́и, а҆́зъ же да не ᲂу҆страшꙋ́сѧ: наведѝ на ни́хъ де́нь ѡ҆ѕлобле́нїѧ, сꙋгꙋ́бымъ сокрꙋше́нїемъ сотрѝ и҆̀хъ.
19Τάδε λέγει κύριος Βάδισον καὶ στῆθι ἐν πύλαις υἱῶν λαοῦ σου, ἐν αἷς εἰσπορεύονται ἐν αὐταῖς βασιλεῖς Ιουδα καὶ ἐν αἷς ἐκπορεύονται ἐν αὐταῖς, καὶ ἐν πάσαις ταῖς πύλαις Ιερουσαλημ 19Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ ста́ни во вратѣ́хъ сынѡ́въ люді́й твои́хъ, и҆́миже вхо́дѧтъ ца́рїе і҆ꙋ̑дины и҆ и҆схо́дѧтъ, и҆ во всѣ́хъ вратѣ́хъ і҆ерⷭ҇ли́мскихъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ:
20καὶ ἐρεῖς πρὸς αὐτούς Ἀκούσατε λόγον κυρίου, βασιλεῖς Ιουδα καὶ πᾶσα Ιουδαία καὶ πᾶσα Ιερουσαλημ οἱ εἰσπορευόμενοι ἐν ταῖς πύλαις ταύταις, 20слы́шите сло́во гдⷭ҇не, ца́рїе і҆ꙋ̑дины и҆ всѧ̀ і҆ꙋде́а и҆ ве́сь і҆ерⷭ҇ли́мъ, входѧ́щїи во врата̀ сїѧ̑.
21τάδε λέγει κύριος Φυλάσσεσθε τὰς ψυχὰς ὑμῶν καὶ μὴ αἴρετε βαστάγματα ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῶν σαββάτων καὶ μὴ ἐκπορεύεσθε ταῖς πύλαις Ιερουσαλημ 21Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сохрани́те дꙋ́шы ва́шѧ и҆ не носи́те бреме́нъ въ де́нь сꙋббѡ́тъ, и҆ не и҆сходи́те враты̀ і҆ерⷭ҇ли́ма,
22καὶ μὴ ἐκφέρετε βαστάγματα ἐξ οἰκιῶν ὑμῶν ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῶν σαββάτων καὶ πᾶν ἔργον οὐ ποιήσετε· ἁγιάσατε τὴν ἡμέραν τῶν σαββάτων, καθὼς ἐνετειλάμην τοῖς πατράσιν ὑμῶν. καὶ οὐκ ἤκουσαν καὶ οὐκ ἔκλιναν τὸ οὖς αὐτῶν 22и҆ не и҆зноси́те бреме́нъ и҆з̾ домѡ́въ ва́шихъ въ де́нь сꙋббѡ́тный, и҆ всѧ́кагѡ дѣ́ла не твори́те: ѡ҆свѧти́те де́нь сꙋббѡ́тный, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ:
23καὶ ἐσκλήρυναν τὸν τράχηλον αὐτῶν ὑπὲρ τοὺς πατέρας αὐτῶν τοῦ μὴ ἀκοῦσαί μου καὶ τοῦ μὴ δέξασθαι παιδείαν. 23и҆ не ᲂу҆слы́шаша, ни приклони́ша ᲂу҆́ха своегѡ̀, но ѡ҆жесточи́ша вы̑и своѧ̑ па́че ѻ҆тє́цъ свои́хъ, да не ᲂу҆слы́шатъ мѧ̀ и҆ да не прїи́мꙋтъ наказа́нїѧ.
24καὶ ἔσται ἐὰν ἀκοῇ ἀκούσητέ μου, λέγει κύριος, τοῦ μὴ εἰσφέρειν βαστάγματα διὰ τῶν πυλῶν τῆς πόλεως ταύτης ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῶν σαββάτων καὶ ἁγιάζειν τὴν ἡμέραν τῶν σαββάτων τοῦ μὴ ποιεῖν πᾶν ἔργον, 24И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще послꙋ́шаете менѐ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, є҆́же не вноси́ти бреме́нъ во врата̀ гра́да сегѡ̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный, и҆ свѧти́ти де́нь сꙋббѡ́тный, не твори́ти во́нь всѧ́кагѡ дѣ́ла,
25καὶ εἰσελεύσονται διὰ τῶν πυλῶν τῆς πόλεως ταύτης βασιλεῖς καὶ ἄρχοντες καθήμενοι ἐπὶ θρόνου Δαυιδ καὶ ἐπιβεβηκότες ἐφ᾿ ἅρμασιν καὶ ἵπποις αὐτῶν, αὐτοὶ καὶ οἱ ἄρχοντες αὐτῶν, ἄνδρες Ιουδα καὶ οἱ κατοικοῦντες Ιερουσαλημ, καὶ κατοικισθήσεται πόλις αὕτη εἰς τὸν αἰῶνα. 25и҆ вни́дꙋтъ во врата̀ гра́да сегѡ̀ ца́рїе и҆ нача̑льницы, сѣдѧ́щїи на престо́лѣ даві́довѣ и҆ восходѧ́щїи на колесни́цахъ и҆ ко́нехъ свои́хъ, ті́и и҆ нача̑льницы и҆́хъ, мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ ѡ҆бита́телїе і҆ерⷭ҇ли́ма: и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́дꙋтъ во гра́дѣ се́мъ во вѣ́ки:
26καὶ ἥξουσιν ἐκ τῶν πόλεων Ιουδα καὶ κυκλόθεν Ιερουσαλημ καὶ ἐκ γῆς Βενιαμιν καὶ ἐκ τῆς πεδινῆς καὶ ἐκ τοῦ ὄρους καὶ ἐκ τῆς πρὸς νότον φέροντες ὁλοκαυτώματα καὶ θυσίαν καὶ θυμιάματα καὶ μαναα καὶ λίβανον, φέροντες αἴνεσιν εἰς οἶκον κυρίου. 26и҆ прїи́дꙋтъ ѿ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ ѿ ѡ҆кре́стныхъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ ѿ землѝ венїамі́ни и҆ ѿ по́льныхъ, и҆ ѿ го́рнихъ и҆ ѿ ю҆́га, носѧ́ще всесожжє́нїѧ и҆ же́ртвꙋ, и҆ ѳѷмїа́мъ и҆ манаꙋ̀{ да́ръ} и҆ лїва́нъ, носѧ́ще хвалꙋ̀ въ до́мъ гдⷭ҇ень.
27καὶ ἔσται ἐὰν μὴ εἰσακούσητέ μου τοῦ ἁγιάζειν τὴν ἡμέραν τῶν σαββάτων τοῦ μὴ αἴρειν βαστάγματα καὶ μὴ εἰσπορεύεσθαι ταῖς πύλαις Ιερουσαλημ ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῶν σαββάτων, καὶ ἀνάψω πῦρ ἐν ταῖς πύλαις αὐτῆς, καὶ καταφάγεται ἄμφοδα Ιερουσαλημ καὶ οὐ σβεσθήσεται. 27И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще не послꙋ́шаете менѐ є҆́же свѧти́ти де́нь сꙋббѡ́тный и҆ не носи́ти бреме́нъ, нижѐ входи́ти врата́ми і҆ерⷭ҇ли́ма въ де́нь сꙋббѡ́тный, то̀ зажгꙋ̀ ѻ҆́гнь во вратѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ пожре́тъ до́мы і҆ерⷭ҇ли̑мли и҆ не ᲂу҆га́снетъ.
Перейти к зачалу
Statistic
Всего токенов:

Frequencies wordforms

Statistic wordforms