І҆еремі́и 2
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1 | 1И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ глаго́лющее: и҆дѝ и҆ вопі́й во ᲂу҆́шы і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, рекі́й: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: |
| 2Καὶ εἶπεν Τάδε λέγει κύριος Ἐμνήσθην ἐλέους νεότητός σου καὶ ἀγάπης τελειώσεώς σου τοῦ ἐξακολουθῆσαί σε τῷ ἁγίῳ Ισραηλ, λέγει κύριος | 2помѧнꙋ́хъ ми́лость ю҆́ности твоеѧ̀ и҆ любо́вь соверше́нства{ Є҆вр.: ѡ҆брꙋче́нїѧ.} твоегѡ̀, є҆гда̀ послѣ́довалъ є҆сѝ въ пꙋсты́ни ненасѣ́ѧннѣй ст҃о́мꙋ і҆и҃левꙋ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
| 3ἅγιος Ισραηλ. τῷ κυρίῳ ἀρχὴ γενημάτων αὐτοῦ· πάντες οἱ ἔσθοντες αὐτὸν πλημμελήσουσιν, κακὰ ἥξει ἐπ᾿ αὐτούς, φησὶν κύριος. | 3Ст҃ъ і҆и҃ль гдⷭ҇еви, нача́токъ плодѡ́въ є҆гѡ̀: всѝ поѧда́ющїи є҆го̀ согрѣша́тъ, ѕла̑ѧ прїи́дꙋтъ на ни́хъ, речѐ гдⷭ҇ь. |
| 4ἀκούσατε λόγον κυρίου, οἶκος Ιακωβ καὶ πᾶσα πατριὰ οἴκου Ισραηλ. | 4Оу҆слы́шите сло́во гдⷭ҇не, до́ме і҆а́кѡвль и҆ всѧ̑ племена̀ до́мꙋ і҆и҃лева. |
| 5τάδε λέγει κύριος Τί εὕροσαν οἱ πατέρες ὑμῶν ἐν ἐμοὶ πλημμέλημα, ὅτι ἀπέστησαν μακρὰν ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ ἐπορεύθησαν ὀπίσω τῶν ματαίων καὶ ἐματαιώθησαν; | 5Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ко́е ѡ҆брѣто́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши во мнѣ̀ погрѣше́нїе, ꙗ҆́кѡ ᲂу҆дали́шасѧ ѿ менє̀ и҆ ходи́ша в̾слѣ́дъ сꙋ́етныхъ и҆ ѡ҆сꙋети́шасѧ, |
| 6καὶ οὐκ εἶπαν Ποῦ ἐστιν κύριος ὁ ἀναγαγὼν ἡμᾶς ἐκ γῆς Αἰγύπτου ὁ καθοδηγήσας ἡμᾶς ἐν τῇ ἐρήμῳ ἐν γῇ ἀπείρῳ καὶ ἀβάτῳ, ἐν γῇ ἀνύδρῳ καὶ ἀκάρπῳ, ἐν γῇ, ἐν ᾗ οὐ διώδευσεν ἐν αὐτῇ οὐθὲν καὶ οὐ κατῴκησεν ἐκεῖ υἱὸς ἀνθρώπου; | 6и҆ не реко́ша: гдѣ́ є҆сть гдⷭ҇ь, и҆зведы́й на́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, преведы́й на́съ по пꙋсты́ни, по землѝ неѡбита́ннѣй и҆ непрохо́днѣй, по землѝ безво́днѣй и҆ непло́днѣй, по землѝ, по не́йже не ходи́лъ мꙋ́жъ никогда́же и҆ не ѡ҆бита́лъ человѣ́къ та́мѡ; |
| 7καὶ εἰσήγαγον ὑμᾶς εἰς τὸν Κάρμηλον τοῦ φαγεῖν ὑμᾶς τοὺς καρποὺς αὐτοῦ καὶ τὰ ἀγαθὰ αὐτοῦ· καὶ εἰσήλθατε καὶ ἐμιάνατε τὴν γῆν μου καὶ τὴν κληρονομίαν μου ἔθεσθε εἰς βδέλυγμα. | 7И҆ введо́хъ ва́съ въ зе́млю карми́лъ, да снѣ́сте плоды̀ є҆гѡ̀ и҆ блага̑ѧ тогѡ̀: и҆ внидо́сте, и҆ ѡ҆скверни́ли є҆стѐ зе́млю мою̀, и҆ достоѧ́нїе моѐ поста́вили є҆стѐ въ ме́рзость. |
| 8οἱ ἱερεῖς οὐκ εἶπαν Ποῦ ἐστιν κύριος; καὶ οἱ ἀντεχόμενοι τοῦ νόμου οὐκ ἠπίσταντό με, καὶ οἱ ποιμένες ἠσέβουν εἰς ἐμέ, καὶ οἱ προφῆται ἐπροφήτευον τῇ Βααλ καὶ ὀπίσω ἀνωφελοῦς ἐπορεύθησαν. | 8Свѧще́нницы не реко́ша: гдѣ̀ є҆́сть гдⷭ҇ь; и҆ держа́щїи зако́нъ не вѣ́дѣша мѧ̀, и҆ па́стырїе нече́ствоваша на мѧ̀, и҆ проро́цы проро́чествоваша въ ваа́ла и҆ і҆́дѡлѡмъ послѣ́доваша. |
| 9διὰ τοῦτο ἔτι κριθήσομαι πρὸς ὑμᾶς, λέγει κύριος, καὶ πρὸς τοὺς υἱοὺς τῶν υἱῶν ὑμῶν κριθήσομαι. | 9Сегѡ̀ ра́ди є҆щѐ сꙋдо́мъ прѣ́тисѧ и҆́мамъ съ ва́ми, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ съ сы̑ны ва́шими препрю́сѧ. |
| 10διότι διέλθετε εἰς νήσους Χεττιιμ καὶ ἴδετε, καὶ εἰς Κηδαρ ἀποστείλατε καὶ νοήσατε σφόδρα, καὶ ἴδετε εἰ γέγονεν τοιαῦτα. | 10Тогѡ̀ ра́ди прїиди́те во ѻ҆́стровы хетті́мъ и҆ ви́дите, и҆ въ кида́ръ посли́те и҆ разсмотри́те прилѣ́жнѡ и҆ ви́дите, а҆́ще сотворє́на бы́ша такѡва́ѧ; |
| 11εἰ ἀλλάξονται ἔθνη θεοὺς αὐτῶν; καὶ οὗτοι οὔκ εἰσιν θεοί. ὁ δὲ λαός μου ἠλλάξατο τὴν δόξαν αὐτοῦ, ἐξ ἧς οὐκ ὠφεληθήσονται. | 11а҆́ще премѣни́ша ꙗ҆зы́цы бо́ги своѧ̑, и҆ ті́и не сꙋ́ть бо́зи; лю́дїе же моѝ премѣни́ша сла́вꙋ свою̀ на то̀, ѿ негѡ́же не ᲂу҆по́льзꙋютсѧ. |
| 12ἐξέστη ὁ οὐρανὸς ἐπὶ τούτῳ καὶ ἔφριξεν ἐπὶ πλεῖον σφόδρα, λέγει κύριος. | 12Оу҆жасе́сѧ нб҃о ѡ҆ се́мъ и҆ вострепета̀ попремно́гꙋ ѕѣлѡ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
| 13ὅτι δύο πονηρὰ ἐποίησεν ὁ λαός μου· ἐμὲ ἐγκατέλιπον, πηγὴν ὕδατος ζωῆς, καὶ ὤρυξαν ἑαυτοῖς λάκκους συντετριμμένους, οἳ οὐ δυνήσονται ὕδωρ συνέχειν. | 13Два́ бо ѕла̑ сотвори́ша лю́дїе моѝ: менѐ ѡ҆ста́виша и҆сто́чника воды̀ жи́вы, и҆ и҆скопа́ша себѣ̀ кладенцы̀ сокрꙋшє́ныѧ, и҆̀же не возмо́гꙋтъ воды̀ содержа́ти. |
| 14Μὴ δοῦλός ἐστιν Ισραηλ ἢ οἰκογενής ἐστιν; διὰ τί εἰς προνομὴν ἐγένετο; | 14Є҆да̀ ра́бъ є҆́сть і҆и҃ль, и҆лѝ домоча́децъ є҆́сть; вскꙋ́ю бы́сть въ плѣне́нїе; |
| 15ἐπ᾿ αὐτὸν ὠρύοντο λέοντες καὶ ἔδωκαν τὴν φωνὴν αὐτῶν, οἳ ἔταξαν τὴν γῆν αὐτοῦ εἰς ἔρημον, καὶ αἱ πόλεις αὐτοῦ κατεσκάφησαν παρὰ τὸ μὴ κατοικεῖσθαι. | 15На него̀ рыка́ша льво́ве и҆ и҆зда́ша гла́съ сво́й, и҆̀же поста́виша зе́млю є҆гѡ̀ въ пꙋсты́ню, и҆ гра́ды є҆гѡ̀ сожже́ни сꙋ́ть, є҆́же не ѡ҆бита́ти въ ни́хъ. |
| 16καὶ υἱοὶ Μέμφεως καὶ Ταφνας ἔγνωσάν σε καὶ κατέπαιζόν σου. | 16И҆ сы́нове мемфі́са и҆ тафны̀ позна́ша тѧ̀ и҆ порꙋга́шасѧ тебѣ̀. |
| 17οὐχὶ ταῦτα ἐποίησέν σοι τὸ καταλιπεῖν σε ἐμέ; λέγει κύριος ὁ θεός σου. | 17Не сїѧ̑ ли сотворѝ тебѣ̀ то̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ менѐ; гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й. |
| 18καὶ νῦν τί σοι καὶ τῇ ὁδῷ Αἰγύπτου τοῦ πιεῖν ὕδωρ Γηων; καὶ τί σοι καὶ τῇ ὁδῷ Ἀσσυρίων τοῦ πιεῖν ὕδωρ ποταμῶν; | 18И҆ нн҃ѣ что̀ тебѣ̀ и҆ пꙋтѝ є҆гѵ́петскомꙋ, є҆́же пи́ти во́дꙋ геѡ́нскꙋю{ Є҆вр.: мꙋ́тнꙋ.}; и҆ что̀ тебѣ̀ и҆ пꙋтѝ а҆ссѷрі́йскомꙋ, да пїе́ши во́дꙋ рѣчнꙋ́ю; |
| 19παιδεύσει σε ἡ ἀποστασία σου, καὶ ἡ κακία σου ἐλέγξει σε· καὶ γνῶθι καὶ ἰδὲ ὅτι πικρόν σοι τὸ καταλιπεῖν σε ἐμέ, λέγει κύριος ὁ θεός σου· καὶ οὐκ εὐδόκησα ἐπὶ σοί, λέγει κύριος ὁ θεός σου. | 19Нака́жетъ тѧ̀ ѿстꙋпле́нїе твоѐ, и҆ ѕло́ба твоѧ̀ ѡ҆бличи́тъ тѧ̀: и҆ ᲂу҆вѣ́ждь и҆ ви́ждь, ꙗ҆́кѡ ѕло̀ и҆ го́рько тѝ є҆́сть, є҆́же ѡ҆ста́вити мѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: и҆ не бл҃говоли́хъ ѡ҆ тебѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й. |
| 20ὅτι ἀπ᾿ αἰῶνος συνέτριψας τὸν ζυγόν σου, διέσπασας τοὺς δεσμούς σου καὶ εἶπας Οὐ δουλεύσω, ἀλλὰ πορεύσομαι ἐπὶ πᾶν βουνὸν ὑψηλὸν καὶ ὑποκάτω παντὸς ξύλου κατασκίου, ἐκεῖ διαχυθήσομαι ἐν τῇ πορνείᾳ μου. | 20Поне́же ѿ вѣ́ка сокрꙋши́лъ є҆сѝ и҆́го твоѐ и҆ растерза́лъ є҆сѝ ᲂу҆́зы твоѧ̑ и҆ ре́клъ є҆сѝ: не и҆́мамъ тебѣ̀ слꙋжи́ти, но пойдꙋ̀ на всѧ́кїй хо́лмъ высо́кїй и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ли́ственнымъ та́мѡ разлїю́сѧ въ блꙋдѣ̀ мое́мъ. |
| 21ἐγὼ δὲ ἐφύτευσά σε ἄμπελον καρποφόρον πᾶσαν ἀληθινήν· πῶς ἐστράφης εἰς πικρίαν, ἡ ἄμπελος ἡ ἀλλοτρία; | 21А҆́зъ же насади́хъ тѧ̀ вїногра́дъ плодоно́сенъ, ве́сь и҆́стиненъ: ка́кѡ преврати́лсѧ є҆сѝ въ го́ресть, вїногра́дъ чꙋжді́й; |
| 22ἐὰν ἀποπλύνῃ ἐν νίτρῳ καὶ πληθύνῃς σεαυτῇ πόαν, κεκηλίδωσαι ἐν ταῖς ἀδικίαις σου ἐναντίον ἐμοῦ, λέγει κύριος. | 22А҆́ще ᲂу҆мы́ешисѧ ні́тромъ и҆ ᲂу҆мно́жиши себѣ̀ травы̀ борі́ѳовы, поро́ченъ є҆сѝ во беззако́нїихъ твои́хъ предо мно́ю, речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ. |
| 23πῶς ἐρεῖς Οὐκ ἐμιάνθην καὶ ὀπίσω τῆς Βααλ οὐκ ἐπορεύθην; ἰδὲ τὰς ὁδούς σου ἐν τῷ πολυανδρίῳ καὶ γνῶθι τί ἐποίησας. ὀψὲ φωνὴ αὐτῆς ὠλόλυξεν, τὰς ὁδοὺς αὐτῆς | 23Ка́кѡ рече́ши: не ѡ҆скверни́хсѧ и҆ в̾слѣ́дъ ваа́ла не ходи́хъ; ви́ждь пꙋти̑ твоѧ̑ на мѣ́стѣ многогро́бищнѣмъ и҆ ᲂу҆вѣ́ждь, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ. Въ ве́черъ гла́съ є҆гѡ̀ рыда́ше, |
| 24ἐπλάτυνεν ἐφ᾿ ὕδατα ἐρήμου, ἐν ἐπιθυμίαις ψυχῆς αὐτῆς ἐπνευματοφορεῖτο, παρεδόθη· τίς ἐπιστρέψει αὐτήν; πάντες οἱ ζητοῦντες αὐτὴν οὐ κοπιάσουσιν, ἐν τῇ ταπεινώσει αὐτῆς εὑρήσουσιν αὐτήν. | 24пꙋти̑ своѧ̑ разширѝ на во́ды пꙋсты̑нныѧ, въ по́хотехъ дꙋшѝ своеѧ̀ вѣ́тромъ ноша́шесѧ, пре́данъ бы́сть, кто̀ ѡ҆брати́тъ є҆го̀; всѝ и҆́щꙋщїи є҆гѡ̀ не ᲂу҆трꙋдѧ́тсѧ, во смире́нїи є҆гѡ̀ ѡ҆брѧ́щꙋтъ є҆го̀. |
| 25ἀπόστρεψον τὸν πόδα σου ἀπὸ ὁδοῦ τραχείας καὶ τὸν φάρυγγά σου ἀπὸ δίψους. ἡ δὲ εἶπεν Ἀνδριοῦμαι· ὅτι ἠγαπήκει ἀλλοτρίους καὶ ὀπίσω αὐτῶν ἐπορεύετο. | 25Ѿвратѝ но́гꙋ твою̀ ѿ пꙋтѝ стро́потна и҆ горта́нь тво́й ѿ жа́жди. И҆ речѐ: возмꙋжа́юсѧ, ꙗ҆́кѡ возлюбѝ чꙋжди́хъ и҆ в̾слѣ́дъ и҆́хъ хожда́ше. |
| 26ὡς αἰσχύνη κλέπτου ὅταν ἁλῷ, οὕτως αἰσχυνθήσονται οἱ υἱοὶ Ισραηλ, αὐτοὶ καὶ οἱ βασιλεῖς αὐτῶν καὶ οἱ ἄρχοντες αὐτῶν καὶ οἱ ἱερεῖς αὐτῶν καὶ οἱ προφῆται αὐτῶν. | 26Ꙗ҆́коже сты́дъ та́тю, є҆гда̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, та́кѡ постыдѧ́тсѧ сы́нове і҆и҃лєвы, ті́и и҆ ца́рїе и҆́хъ, и҆ нача̑льницы и҆́хъ и҆ свѧще́нницы и҆́хъ и҆ проро́цы и҆́хъ. |
| 27τῷ ξύλῳ εἶπαν ὅτι Πατήρ μου εἶ σύ, καὶ τῷ λίθῳ Σὺ ἐγέννησάς με, καὶ ἔστρεψαν ἐπ᾿ ἐμὲ νῶτα καὶ οὐ πρόσωπα αὐτῶν· καὶ ἐν τῷ καιρῷ τῶν κακῶν αὐτῶν ἐροῦσιν Ἀνάστα καὶ σῶσον ἡμᾶς. | 27Дре́вꙋ реко́ша: ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ мо́й є҆сѝ ты̀: и҆ ка́мени: ты́ мѧ роди́лъ є҆сѝ: и҆ ѡ҆брати́ша ко мнѣ̀ хребты̀, а҆ не ли́ца своѧ̑: и҆ во вре́мѧ ѡ҆ѕлобле́нїѧ своегѡ̀ рекꙋ́тъ: воста́ни и҆ и҆зба́ви на́съ. |
| 28καὶ ποῦ εἰσιν οἱ θεοί σου, οὓς ἐποίησας σεαυτῷ; εἰ ἀναστήσονται καὶ σώσουσίν σε ἐν καιρῷ τῆς κακώσεώς σου; ὅτι κατ᾿ ἀριθμὸν τῶν πόλεών σου ἦσαν θεοί σου, Ιουδα, καὶ κατ᾿ ἀριθμὸν διόδων τῆς Ιερουσαλημ ἔθυον τῇ Βααλ. | 28И҆ гдѣ̀ сꙋ́ть бо́зи твоѝ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ тебѣ̀; да воста́нꙋтъ и҆ и҆зба́вѧтъ тѧ̀ во вре́мѧ ѡ҆ѕлобле́нїѧ твоегѡ̀: по числꙋ́ бо градѡ́въ твои́хъ бы́ша бо́зи твоѝ, і҆ꙋ́до, и҆ по числꙋ̀ пꙋті́й і҆ерⷭ҇ли́мскихъ жрѧ́хꙋ ваа́лꙋ. |
| 29ἵνα τί λαλεῖτε πρός με; πάντες ὑμεῖς ἠσεβήσατε καὶ πάντες ὑμεῖς ἠνομήσατε εἰς ἐμέ, λέγει κύριος. | 29Вскꙋ́ю глаго́лете ко мнѣ̀; всѝ вы̀ нече́ствовасте и҆ всѝ вы̀ беззако́нновасте ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
| 30μάτην ἐπάταξα τὰ τέκνα ὑμῶν, παιδείαν οὐκ ἐδέξασθε· μάχαιρα κατέφαγεν τοὺς προφήτας ὑμῶν ὡς λέων ὀλεθρεύων, καὶ οὐκ ἐφοβήθητε. | 30Всꙋ́е порази́хъ ча̑да ва̑ша, наказа́нїѧ не прїѧ́сте, ме́чь поѧдѐ проро́ки ва́шѧ, а҆́ки ле́въ погꙋблѧ́ѧй, и҆ не ᲂу҆боѧ́стесѧ. |
| 31ἀκούσατε λόγον κυρίου Τάδε λέγει κύριος Μὴ ἔρημος ἐγενόμην τῷ Ισραηλ ἢ γῆ κεχερσωμένη; διὰ τί εἶπεν ὁ λαός μου Οὐ κυριευθησόμεθα καὶ οὐχ ἥξομεν πρὸς σὲ ἔτι; | 31Слы́шите сло́во гдⷭ҇не, та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: є҆да̀ пꙋсты́нѧ бы́хъ і҆и҃лю, и҆лѝ землѧ̀ непло́дна; вскꙋ́ю рѣ́ша лю́дїе моѝ: ѡ҆блада́еми не бꙋ́демъ и҆ пото́мъ не прїи́демъ къ тебѣ̀; |
| 32μὴ ἐπιλήσεται νύμφη τὸν κόσμον αὐτῆς καὶ παρθένος τὴν στηθοδεσμίδα αὐτῆς; ὁ δὲ λαός μου ἐπελάθετό μου ἡμέρας, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός. | 32Є҆да̀ забꙋ́детъ невѣ́ста красотꙋ̀ свою̀, и҆ дѣ́ва мѡни́ста пе́рсїй свои́хъ; лю́дїе же моѝ забы́ша менѐ дни̑ безчи́слєнны. |
| 33τί ἔτι καλὸν ἐπιτηδεύσεις ἐν ταῖς ὁδοῖς σου τοῦ ζητῆσαι ἀγάπησιν; οὐχ οὕτως, ἀλλὰ καὶ σὺ ἐπονηρεύσω τοῦ μιᾶναι τὰς ὁδούς σου. | 33Что̀ є҆щѐ добро̀ ᲂу҆хи́триши на пꙋте́хъ твои́хъ, є҆́же взыска́ти любвѐ; Не та́кѡ: но и҆ ты̀ лꙋка́вновала є҆сѝ, є҆́же ѡ҆скверни́ти пꙋти̑ твоѧ̑, |
| 34καὶ ἐν ταῖς χερσίν σου εὑρέθησαν αἵματα ψυχῶν ἀθῴων· οὐκ ἐν διορύγμασιν εὗρον αὐτούς, ἀλλ᾿ ἐπὶ πάσῃ δρυί. | 34и҆ въ рꙋка́хъ твои́хъ ѡ҆брѣ́тесѧ кро́вь дꙋ́шъ( ᲂу҆бо́гихъ) непови́нныхъ: не въ ро́вѣхъ ѡ҆брѣто́хъ и҆̀хъ, но во всѧ́цѣй дꙋбра́вѣ. |
| 35καὶ εἶπας Ἀθῷός εἰμι, ἀλλὰ ἀποστραφήτω ὁ θυμὸς αὐτοῦ ἀπ᾿ ἐμοῦ. ἰδοὺ ἐγὼ κρίνομαι πρὸς σὲ ἐν τῷ λέγειν σε Οὐχ ἥμαρτον. | 35И҆ рекла̀ є҆сѝ: непови́нна є҆́смь, но да ѿврати́тсѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ ѿ менє̀. Сѐ, а҆́зъ сꙋждꙋ́сѧ съ тобо́ю, внегда̀ рещѝ тебѣ̀: не согрѣши́хъ: |
| 36τί κατεφρόνησας σφόδρα τοῦ δευτερῶσαι τὰς ὁδούς σου; καὶ ἀπὸ Αἰγύπτου καταισχυνθήσῃ, καθὼς κατῃσχύνθης ἀπὸ Ασσουρ. | 36поне́же презрѣ́ла є҆сѝ ѕѣлѡ̀, є҆́же повтори́ти пꙋти̑ твоѧ̑: и҆ ѿ є҆гѵ́пта постыди́шисѧ, ꙗ҆́коже постыдѣ́на є҆сѝ ѿ а҆ссꙋ́ра: |
| 37ὅτι καὶ ἐντεῦθεν ἐξελεύσῃ, καὶ αἱ χεῖρές σου ἐπὶ τῆς κεφαλῆς σου· ὅτι ἀπώσατο κύριος τὴν ἐλπίδα σου, καὶ οὐκ εὐοδωθήσῃ ἐν αὐτῇ. | 37ꙗ҆́кѡ и҆ ѿтꙋ́дꙋ и҆зы́деши, и҆ рꙋ́цѣ твоѝ на главѣ̀ твое́й: ꙗ҆́кѡ ѿри́нꙋ гдⷭ҇ь надѣ́ѧнїе твоѐ, и҆ не благопоспѣши́тсѧ тебѣ̀ въ не́мъ. |