Сїрахъ 6
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1 | 1И҆ вмѣ́стѡ дрꙋ́га не бꙋ́ди вра́гъ, и҆́мѧ бо лꙋка́во стꙋ́дъ и҆ поноше́нїе наслѣ́дитъ: си́це грѣ́шникъ двоѧзы́ченъ. |
| 2Μὴ ἐπάρῃς σεαυτὸν ἐν βουλῇ ψυχῆς σου, ἵνα μὴ διαρπαγῇ ὡς ταῦρος ἡ ψυχή σου· | 2Не возносѝ себѐ совѣ́томъ дꙋшѝ твоеѧ̀, да не расхище́на бꙋ́детъ а҆́ки ю҆не́цъ дꙋша̀ твоѧ̀: |
| 3τὰ φύλλα σου καταφάγεσαι καὶ τοὺς καρπούς σου ἀπολέσεις καὶ ἀφήσεις σεαυτὸν ὡς ξύλον ξηρόν. | 3ли́ствїе твоѐ поѧ́си и҆ плоды̀ твоѧ̑ погꙋби́ши и҆ ѡ҆ста́виши себѐ ꙗ҆́кѡ дре́во сꙋ́хо. |
| 4ψυχὴ πονηρὰ ἀπολεῖ τὸν κτησάμενον αὐτὴν καὶ ἐπίχαρμα ἐχθρῶν ποιήσει αὐτόν. | 4Дꙋша̀ лꙋка́ва погꙋби́тъ стѧжа́вшаго ю҆̀ и҆ пора́дованїе врагѡ́мъ сотвори́тъ є҆го̀. |
| 5Λάρυγξ γλυκὺς πληθυνεῖ φίλους αὐτοῦ, καὶ γλῶσσα εὔλαλος πληθυνεῖ εὐπροσήγορα. | 5Горта́нь сла́докъ ᲂу҆мно́житъ дрꙋ́ги своѧ̑, и҆ ѧ҆зы́къ доброглаго́ливъ ᲂу҆мно́житъ добры̑ бесѣ̑ды. |
| 6οἱ εἰρηνεύοντές σοι ἔστωσαν πολλοί, οἱ δὲ σύμβουλοί σου εἷς ἀπὸ χιλίων. | 6Ми́рствꙋющїи съ тобо́ю да бꙋ́дꙋтъ мно́зи, совѣ̑тницы же твоѝ є҆ди́нъ ѿ ты́сѧщъ. |
| 7εἰ κτᾶσαι φίλον, ἐν πειρασμῷ κτῆσαι αὐτὸν καὶ μὴ ταχὺ ἐμπιστεύσῃς αὐτῷ. | 7А҆́ще стѧ́жеши дрꙋ́га, во и҆скꙋше́нїи стѧжѝ є҆го̀ и҆ не ско́рѡ ᲂу҆вѣ́рисѧ є҆мꙋ̀: |
| 8ἔστιν γὰρ φίλος ἐν καιρῷ αὐτοῦ καὶ οὐ μὴ παραμείνῃ ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς σου. | 8є҆́сть бо дрꙋ́гъ во вре́мѧ своѐ и҆ не пребꙋ́детъ во вре́мѧ ско́рби твоеѧ̀, |
| 9καὶ ἔστιν φίλος μετατιθέμενος εἰς ἔχθραν καὶ μάχην ὀνειδισμοῦ σου ἀποκαλύψει. | 9и҆ є҆́сть дрꙋ́гъ премѣнѧ́ѧйсѧ во врага̀ и҆ сва́ръ поноше́нїѧ твоегѡ̀ ѿкры́етъ, |
| 10καὶ ἔστιν φίλος κοινωνὸς τραπεζῶν καὶ οὐ μὴ παραμείνῃ ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς σου· | 10и҆ є҆́сть дрꙋ́гъ ѻ҆́бщникъ трапе́замъ и҆ не пребꙋ́детъ во вре́мѧ ско́рби твоеѧ̀: |
| 11καὶ ἐν τοῖς ἀγαθοῖς σου ἔσται ὡς σὺ καὶ ἐπὶ τοὺς οἰκέτας σου παρρησιάσεται· | 11и҆ во благи́хъ твои́хъ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже ты̀ и҆ на рабы̑ твоѧ̑ де́рзнетъ: |
| 12ἐὰν ταπεινωθῇς, ἔσται κατὰ σοῦ καὶ ἀπὸ τοῦ προσώπου σου κρυβήσεται. | 12а҆́ще смире́нъ бꙋ́деши, бꙋ́детъ на тѧ̀ и҆ ѿ лица̀ твоегѡ̀ скры́етсѧ. |
| 13ἀπὸ τῶν ἐχθρῶν σου διαχωρίσθητι καὶ ἀπὸ τῶν φίλων σου πρόσεχε. | 13Ѿ врагѡ́въ твои́хъ ѿлꙋчи́сѧ и҆ ѿ дрꙋгѡ́въ твои́хъ внима́й. |
| 14φίλος πιστὸς σκέπη κραταιά, ὁ δὲ εὑρὼν αὐτὸν εὗρεν θησαυρόν. | 14Дрꙋ́гъ вѣ́ренъ кро́въ крѣ́покъ: ѡ҆брѣты́й же є҆го̀ ѡ҆брѣ́те сокро́вище. |
| 15φίλου πιστοῦ οὐκ ἔστιν ἀντάλλαγμα, καὶ οὐκ ἔστιν σταθμὸς τῆς καλλονῆς αὐτοῦ. | 15Дрꙋ́гꙋ вѣ́рнꙋ нѣ́сть и҆змѣ́ны, и҆ нѣ́сть мѣ́рила добро́тѣ є҆гѡ̀. |
| 16φίλος πιστὸς φάρμακον ζωῆς, καὶ οἱ φοβούμενοι κύριον εὑρήσουσιν αὐτόν. | 16Дрꙋ́гъ вѣ́ренъ врачева́нїе житїю̀, и҆ боѧ́щїисѧ гдⷭ҇а ѡ҆брѧ́щꙋтъ є҆го̀. |
| 17ὁ φοβούμενος κύριον εὐθυνεῖ φιλίαν αὐτοῦ, ὅτι κατ᾿ αὐτὸν οὕτως καὶ ὁ πλησίον αὐτοῦ. | 17Боѧ́йсѧ гдⷭ҇а ᲂу҆правлѧ́етъ дрꙋ́жбꙋ свою̀, ꙗ҆́коже бо са́мъ, та́кѡ и҆ и҆́скреннїй є҆гѡ̀. |
| 18Τέκνον, ἐκ νεότητός σου ἐπίλεξαι παιδείαν, καὶ ἕως πολιῶν εὑρήσεις σοφίαν. | 18Ча́до, ѿ ю҆́ности твоеѧ̀ и҆зберѝ наказа́нїе, и҆ да́же до сѣди́нъ ѡ҆брѧ́щеши премꙋ́дрость. |
| 19ὡς ὁ ἀροτριῶν καὶ ὁ σπείρων πρόσελθε αὐτῇ καὶ ἀνάμενε τοὺς ἀγαθοὺς καρποὺς αὐτῆς· ἐν γὰρ τῇ ἐργασίᾳ αὐτῆς ὀλίγον κοπιάσεις καὶ ταχὺ φάγεσαι τῶν γενημάτων αὐτῆς. | 19Ꙗ҆́коже ѡ҆рѧ́й и҆ сѣ́ѧй пристꙋпѝ къ не́й и҆ ждѝ благи́хъ плодѡ́въ є҆ѧ̀: |
| 20ὡς τραχεῖά ἐστιν σφόδρα τοῖς ἀπαιδεύτοις, καὶ οὐκ ἐμμενεῖ ἐν αὐτῇ ἀκάρδιος· | 20въ дѣ́ланїи бо є҆ѧ̀ ма́лѡ потрꙋди́шисѧ и҆ ско́рѡ ꙗ҆́сти бꙋ́деши плоды̀ є҆ѧ̀. |
| 21ὡς λίθος δοκιμασίας ἰσχυρὸς ἔσται ἐπ᾿ αὐτῷ, καὶ οὐ χρονιεῖ ἀπορρῖψαι αὐτήν. | 21Ко́ль стро́потна є҆́сть ѕѣлѡ̀ ненака̑заннымъ, и҆ не пребꙋ́детъ въ не́й безꙋ́мный: |
| 22σοφία γὰρ κατὰ τὸ ὄνομα αὐτῆς ἐστιν καὶ οὐ πολλοῖς ἐστιν φανερά. | 22ꙗ҆́коже ка́мень и҆скꙋше́нїѧ крѣ́покъ бꙋ́детъ на не́мъ, и҆ не заме́длитъ ѿврещѝ є҆ѧ̀. |
| 23Ἄκουσον, τέκνον, καὶ ἔκδεξαι γνώμην μου καὶ μὴ ἀπαναίνου τὴν συμβουλίαν μου· | 23Премꙋ́дрость бо по и҆́мени є҆ѧ̀ є҆́сть и҆ не мнѡ́гимъ є҆́сть ꙗ҆́вна. |
| 24καὶ εἰσένεγκον τοὺς πόδας σου εἰς τὰς πέδας αὐτῆς καὶ εἰς τὸν κλοιὸν αὐτῆς τὸν τράχηλόν σου· | 24Слы́ши, ча́до, и҆ прїимѝ во́лю мою̀, и҆ не ѿве́ржи совѣ́та моегѡ̀: |
| 25ὑπόθες τὸν ὦμόν σου καὶ βάσταξον αὐτὴν καὶ μὴ προσοχθίσῃς τοῖς δεσμοῖς αὐτῆς· | 25и҆ введѝ но́зѣ твоѝ во ѡ҆кѡ́вы є҆ѧ̀ и҆ въ гри́внꙋ є҆ѧ̀ вы́ю твою̀: |
| 26ἐν πάσῃ ψυχῇ σου πρόσελθε αὐτῇ καὶ ἐν ὅλῃ δυνάμει σου συντήρησον τὰς ὁδοὺς αὐτῆς· | 26подложѝ ра́мо твоѐ и҆ носѝ ю҆̀, и҆ не гнꙋша́йсѧ ᲂу҆́зами є҆ѧ̀: |
| 27ἐξίχνευσον καὶ ζήτησον, καὶ γνωσθήσεταί σοι, καὶ ἐγκρατὴς γενόμενος μὴ ἀφῇς αὐτήν· | 27все́ю дꙋше́ю твое́ю пристꙋпѝ къ не́й и҆ все́ю си́лою твое́ю соблюдѝ пꙋти̑ є҆ѧ̀. |
| 28ἐπ᾿ ἐσχάτων γὰρ εὑρήσεις τὴν ἀνάπαυσιν αὐτῆς, καὶ στραφήσεταί σοι εἰς εὐφροσύνην· | 28И҆зслѣ́ди и҆ взыщѝ, и҆ позна́на тѝ бꙋ́детъ, и҆ є҆́мьсѧ за ню̀ не ѡ҆ста́ви є҆ѧ̀: |
| 29καὶ ἔσονταί σοι αἱ πέδαι εἰς σκέπην ἰσχύος καὶ οἱ κλοιοὶ αὐτῆς εἰς στολὴν δόξης. | 29на послѣ́докъ бо ѡ҆брѧ́щеши поко́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆брати́тсѧ тебѣ̀ на весе́лїе. |
| 30κόσμος γὰρ χρύσεός ἐστιν ἐπ᾿ αὐτῆς, καὶ οἱ δεσμοὶ αὐτῆς κλῶσμα ὑακίνθινον· | 30И҆ бꙋ́дꙋтъ тѝ пꙋ̑та є҆ѧ̀ на поко́й крѣ́пости и҆ гри̑вны є҆ѧ̀ на ѡ҆дѣѧ́нїе сла́вы. |
| 31στολὴν δόξης ἐνδύσῃ αὐτὴν καὶ στέφανον ἀγαλλιάματος περιθήσεις σεαυτῷ. | 31Красота́ бо зла́та є҆́сть на не́й, и҆ ᲂу҆́зы є҆ѧ̀ и҆зви́тїе ѵ҆акі́нѳово: |
| 32Ἐὰν θέλῃς, τέκνον, παιδευθήσῃ, καὶ ἐὰν ἐπιδῷς τὴν ψυχήν σου, πανοῦργος ἔσῃ· | 32во ѻ҆де́ждꙋ сла́вы ѡ҆блече́шисѧ є҆́ю, и҆ вѣне́цъ ра́дости возложи́ши на сѧ̀. |
| 33ἐὰν ἀγαπήσῃς ἀκούειν, ἐκδέξῃ, καὶ ἐὰν κλίνῃς τὸ οὖς σου, σοφὸς ἔσῃ. | 33А҆́ще восхо́щеши, ча́до, нака́занъ бꙋ́деши, и҆ а҆́ще вда́си дꙋ́шꙋ твою̀, хи́тръ бꙋ́деши: |
| 34ἐν πλήθει πρεσβυτέρων στῆθι· καὶ τίς σοφός; αὐτῷ προσκολλήθητι. | 34а҆́ще возлю́биши слꙋ́шати, прїи́меши, и҆ а҆́ще приклони́ши ᲂу҆́хо твоѐ, премꙋ́дръ бꙋ́деши. |
| 35πᾶσαν διήγησιν θείαν θέλε ἀκροᾶσθαι, καὶ παροιμίαι συνέσεως μὴ ἐκφευγέτωσάν σε. | 35Во мно́жествѣ старѣ́йшинъ става́й, и҆ а҆́ще кто̀ премꙋ́дръ, томꙋ̀ прилѣпи́сѧ. всѧ́кꙋ по́вѣсть бжⷭ҇твеннꙋю восхощѝ слы́шати, и҆ при̑тчи ра́зꙋма да не ᲂу҆бѣжа́тъ тебє̀. |
| 36ἐὰν ἴδῃς συνετόν, ὄρθριζε πρὸς αὐτόν, καὶ βαθμοὺς θυρῶν αὐτοῦ ἐκτριβέτω ὁ πούς σου. | 36А҆́ще ᲂу҆́зриши разꙋ́мна, ᲂу҆́тренюй къ немꙋ̀, и҆ степє́ни две́рїй є҆гѡ̀ да тре́тъ нога̀ твоѧ̀. |
| 37διανοοῦ ἐν τοῖς προστάγμασιν κυρίου καὶ ἐν ταῖς ἐντολαῖς αὐτοῦ μελέτα διὰ παντός· αὐτὸς στηριεῖ τὴν καρδίαν σου, καὶ ἡ ἐπιθυμία τῆς σοφίας δοθήσεταί σοι. | 37Размышлѧ́й въ повелѣ́нїихъ гдⷭ҇нихъ и҆ въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀ поꙋча́йсѧ прⷭ҇нѡ: то́й ᲂу҆тверди́тъ се́рдце твоѐ, и҆ жела́нїе премꙋ́дрости дано̀ тѝ бꙋ́детъ. |