Сїрахъ 20
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ἔστιν ἔλεγχος ὃς οὐκ ἔστιν ὡραῖος, καὶ ἔστιν σιωπῶν καὶ αὐτὸς φρόνιμος. | 1Ко́ль добро̀ є҆́сть ѡ҆бличи́ти, не́жели ꙗ҆ри́тисѧ та́йнѡ: и҆ и҆сповѣ́даѧйсѧ ѿ ᲂу҆мале́нїѧ возбране́нъ бꙋ́детъ. |
| 2ὡς καλὸν ἐλέγξαι ἢ θυμοῦσθαι, | 2Ко́ль добро̀ ѡ҆бличе́нномꙋ ꙗ҆ви́ти покаѧ́нїе: |
| 3καὶ ὁ ἀνθομολογούμενος ἀπὸ ἐλαττώσεως κωλυθήσεται. | 3се́й бо во́льнагѡ и҆збѣжи́тъ грѣха̀. |
| 4ἐπιθυμία εὐνούχου ἀποπαρθενῶσαι νεάνιδα, οὕτως ὁ ποιῶν ἐν βίᾳ κρίματα. | 4Жела́нїе ско́пчо растли́тъ ли дѣви́цꙋ; та́кожде творѧ́й нꙋ́ждею сꙋды̀. |
| 5ἔστιν σιωπῶν εὑρισκόμενος σοφός, καὶ ἔστιν μισητὸς ἀπὸ πολλῆς λαλιᾶς. | 5Є҆́сть молча́й ѡ҆брѣта́ѧйсѧ премꙋ́дръ, и҆ є҆́сть ненави́димь ѿ мно́гїѧ бесѣ́ды. |
| 6ἔστιν σιωπῶν, οὐ γὰρ ἔχει ἀπόκρισιν, καὶ ἔστιν σιωπῶν εἰδὼς καιρόν. | 6Є҆́сть молча́й, не и҆́мать бо ѿвѣ́та: и҆ є҆́сть молча́й вѣ́дый вре́мѧ. |
| 7ἄνθρωπος σοφὸς σιγήσει ἕως καιροῦ, ὁ δὲ λαπιστὴς καὶ ἄφρων ὑπερβήσεται καιρόν. | 7Человѣ́къ премꙋ́дръ ᲂу҆молчи́тъ до вре́мене: проде́рзый же и҆ безꙋ́мный превосхо́дитъ вре́мѧ. |
| 8ὁ πλεονάζων λόγῳ βδελυχθήσεται, καὶ ὁ ἐνεξουσιαζόμενος μισηθήσεται. | 8Оу҆множа́ѧй словеса̀ ме́рзокъ бꙋ́детъ, и҆ восхища́ѧй вла́сть возненави́дѣнъ бꙋ́детъ. |
| 9Ἔστιν εὐοδία ἐν κακοῖς ἀνδρί, καὶ ἔστιν εὕρεμα εἰς ἐλάττωσιν. | 9Є҆́сть благопоспѣ́шство во ѕлы́хъ мꙋ́жеви, и҆ є҆́сть и҆з̾ѡбрѣ́тенїе на ᲂу҆мале́нїе. |
| 10ἔστιν δόσις, ἣ οὐ λυσιτελήσει σοι, καὶ ἔστιν δόσις, ἧς τὸ ἀνταπόδομα διπλοῦν. | 10Є҆́сть даѧ́нїе, є҆́же тѝ не бꙋ́детъ на по́льзꙋ, и҆ є҆́сть даѧ́нїе, є҆гѡ́же ѿда́нїе сꙋгꙋ́бо. |
| 11ἔστιν ἐλάττωσις ἕνεκεν δόξης, καὶ ἔστιν ὃς ἀπὸ ταπεινώσεως ἦρεν κεφαλήν. | 11Є҆́сть ᲂу҆мале́нїе сла́вы ра́ди, и҆ є҆́сть, и҆́же ѿ смире́нїѧ вознесѐ главꙋ̀. |
| 12ἔστιν ἀγοράζων πολλὰ ὀλίγου καὶ ἀποτιννύων αὐτὰ ἑπταπλάσιον. | 12Є҆́сть кꙋпꙋ́ѧй мнѡ́гаѧ ма́лымъ и҆ возвраща́ѧй ѧ҆̀ седмери́цею. |
| 13ὁ σοφὸς ἐν λόγοις ἑαυτὸν προσφιλῆ ποιήσει, χάριτες δὲ μωρῶν ἐκχυθήσονται. | 13Премꙋ́дрый во словесѝ любе́зна сотвори́тъ себѐ: благѡда́ти же безꙋ́мныхъ и҆злїю́тсѧ. |
| 14δόσις ἄφρονος οὐ λυσιτελήσει σοι, οἱ γὰρ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἀνθ᾿ ἑνὸς πολλοί | 14Даѧ́нїе безꙋ́мнагѡ не ᲂу҆по́льзꙋетъ тѝ, ѻ҆́чи бо є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆ди́нагѡ мно́зи ко воспрїѧ́тїю: |
| 15ὀλίγα δώσει καὶ πολλὰ ὀνειδίσει καὶ ἀνοίξει τὸ στόμα αὐτοῦ ὡς κῆρυξ· σήμερον δανιεῖ καὶ αὔριον ἀπαιτήσει, μισητὸς ἄνθρωπος ὁ τοιοῦτος. | 15ма́лѡ да́стъ, а҆ мно́гѡ поноси́ти бꙋ́детъ и҆ ѿве́рзетъ ᲂу҆ста̀ своѧ̑ ꙗ҆́кѡ проповѣ́дникъ: дне́сь взаи́мъ да́стъ, а҆ ᲂу҆́трѡ и҆стѧ́жетъ: ненави́димь человѣ́къ таковы́й гдⷭ҇ꙋ и҆ человѣ́кѡмъ. |
| 16μωρὸς ἐρεῖ Οὐχ ὑπάρχει μοι φίλος, καὶ οὐκ ἔστιν χάρις τοῖς ἀγαθοῖς μου· | 16Бꙋ́й рече́тъ: нѣ́сть мѝ дрꙋ́га и҆ нѣ́сть хвалы̀ благи̑мъ мои̑мъ: ꙗ҆дꙋ́щїи хлѣ́бъ мо́й льсти́ви ѧ҆зы́комъ. |
| 17οἱ ἔσθοντες τὸν ἄρτον αὐτοῦ φαῦλοι γλώσσῃ, ποσάκις καὶ ὅσοι καταγελάσονται αὐτοῦ; | 17Коли́кощи и҆ коли́цы посмѣю́тсѧ є҆мꙋ̀; |
| 18Ὀλίσθημα ἀπὸ ἐδάφους μᾶλλον ἢ ἀπὸ γλώσσης, οὕτως πτῶσις κακῶν κατὰ σπουδὴν ἥξει. | 18Поползнове́нїе на землѝ лꙋ́чше не́же ѿ ѧ҆зы́ка: та́кѡ паде́нїе ѕлы́хъ со тща́нїемъ прїи́детъ. |
| 19ἄνθρωπος ἄχαρις, μῦθος ἄκαιρος· ἐν στόματι ἀπαιδεύτων ἐνδελεχισθήσεται. | 19Человѣ́къ безблагода́тенъ ба́снь безвре́менна: во ᲂу҆стѣ́хъ ненака́занныхъ прⷭ҇нѡ бꙋ́детъ. |
| 20ἀπὸ στόματος μωροῦ ἀποδοκιμασθήσεται παραβολή· οὐ γὰρ μὴ εἴπῃ αὐτὴν ἐν καιρῷ αὐτῆς. | 20Ѿ ᲂу҆́стъ бꙋ́ѧгѡ ѿве́ржена бꙋ́детъ при́тча: не и҆́мать бо є҆ѧ̀ рещѝ во вре́мѧ своѐ. |
| 21Ἔστιν κωλυόμενος ἁμαρτάνειν ἀπὸ ἐνδείας, καὶ ἐν τῇ ἀναπαύσει αὐτοῦ οὐ κατανυγήσεται. | 21Є҆́сть возбранѧ́емый согрѣша́ти ѿ скꙋ́дости, и҆ въ поко́и свое́мъ не ᲂу҆мили́тсѧ. |
| 22ἔστιν ἀπολλύων τὴν ψυχὴν αὐτοῦ δι᾿ αἰσχύνην, καὶ ἀπὸ ἄφρονος προσώπου ἀπολεῖ αὐτήν. | 22Є҆́сть погꙋблѧ́ѧй дꙋ́шꙋ свою̀ за сты́дъ, и҆ ѿ лица̀ безꙋ́мна погꙋби́тъ ю҆̀. |
| 23ἔστιν χάριν αἰσχύνης ἐπαγγελλόμενος φίλῳ, καὶ ἐκτήσατο αὐτὸν ἐχθρὸν δωρεάν. | 23Є҆́сть ра́ди стыда̀ ѡ҆бѣща́ѧйсѧ дрꙋ́гови, и҆ приѡбрѣ́те є҆го̀ врага̀ тꙋ́не. |
| 24Μῶμος πονηρὸς ἐν ἀνθρώπῳ ψεῦδος, ἐν στόματι ἀπαιδεύτων ἐνδελεχισθήσεται. | 24Поро́къ ѕо́лъ человѣ́кꙋ лжа̀, и҆ во ᲂу҆стѣ́хъ ненака́занныхъ прⷭ҇нѡ бꙋ́детъ. |
| 25αἱρετὸν κλέπτης ἢ ὁ ἐνδελεχίζων ψεύδει, ἀμφότεροι δὲ ἀπώλειαν κληρονομήσουσιν. | 25Оу҆́не є҆́сть та́ть, не́жели прⷭ҇нѡ лжа́й: ѻ҆́ба же па́гꙋбꙋ наслѣ́дѧтъ. |
| 26ἦθος ἀνθρώπου ψευδοῦς ἀτιμία, καὶ ἡ αἰσχύνη αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ ἐνδελεχῶς. | 26Ѡ҆бы́чай человѣ́ка лжи́ва безче́стїе, и҆ стꙋ́дъ є҆гѡ̀ прⷭ҇нѡ съ ни́мъ. |
| 27Ὁ σοφὸς ἐν λόγοις προάξει ἑαυτόν, καὶ ἄνθρωπος φρόνιμος ἀρέσει μεγιστᾶσιν. | 27Премꙋ́дрый словесы̀ произведе́тъ себѐ, и҆ человѣ́къ мꙋ́дрый ᲂу҆го́денъ бꙋ́детъ вельмо́жамъ. |
| 28ὁ ἐργαζόμενος γῆν ἀνυψώσει θιμωνιὰν αὐτοῦ, καὶ ὁ ἀρέσκων μεγιστᾶσιν ἐξιλάσεται ἀδικίαν. | 28Дѣ́лаѧй зе́млю вознесе́тъ сто́гъ сво́й, и҆ ᲂу҆гожда́ѧй вельмо́жамъ ᲂу҆ми́лостивитъ ѡ҆ непра́вдѣ( свое́й) . |
| 29ξένια καὶ δῶρα ἀποτυφλοῖ ὀφθαλμοὺς σοφῶν καὶ ὡς φιμὸς ἐν στόματι ἀποτρέπει ἐλεγμούς. | 29Мзда̀ и҆ да́рове ѡ҆слѣплѧ́ютъ ѻ҆́чи премꙋ́дрыхъ, и҆ ꙗ҆́коже бразды̑ на ᲂу҆стѣ́хъ ѿвраща́ютъ ѡ҆бличє́нїѧ. |
| 30σοφία κεκρυμμένη καὶ θησαυρὸς ἀφανής, τίς ὠφέλεια ἐν ἀμφοτέροις; | 30Премꙋ́дрость сокровє́на и҆ сокро́вище не ꙗ҆вле́но, ка́ѧ по́льза є҆́сть во ѻ҆бои́хъ; |
| 31κρείσσων ἄνθρωπος ἀποκρύπτων τὴν μωρίαν αὐτοῦ ἢ ἄνθρωπος ἀποκρύπτων τὴν σοφίαν αὐτοῦ. | 31Лꙋ́чше человѣ́къ скрыва́ѧй бꙋ́йство своѐ, не́жели человѣ́къ скрыва́ѧй премꙋ́дрость свою̀. |