І҆́ѡвъ 9
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ὑπολαβὼν δὲ Ιωβ λέγει | 1Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ: |
| 2Ἐπ᾿ ἀληθείας οἶδα ὅτι οὕτως ἐστίν· πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς παρὰ κυρίῳ; | 2вои́стиннꙋ вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ та́кѡ є҆́сть: ка́кѡ бо бꙋ́детъ пра́веденъ человѣ́къ ᲂу҆ гдⷭ҇а; |
| 3ἐὰν γὰρ βούληται κριθῆναι αὐτῷ, οὐ μὴ ὑπακούσῃ αὐτῷ, ἵνα μὴ ἀντείπῃ πρὸς ἕνα λόγον αὐτοῦ ἐκ χιλίων. | 3а҆́ще бо восхо́щетъ сꙋди́тисѧ съ ни́мъ, не послꙋ́шаетъ є҆гѡ̀, да не пререче́тъ ко є҆ди́номꙋ словесѝ є҆гѡ̀ ѿ ты́сѧщи. |
| 4σοφὸς γάρ ἐστιν διανοίᾳ, κραταιός τε καὶ μέγας· τίς σκληρὸς γενόμενος ἐναντίον αὐτοῦ ὑπέμεινεν; | 4Премⷣръ бо є҆́сть мы́слїю, крѣ́покъ же и҆ вели́къ: кто̀ же́стокъ бы́въ проти́вꙋ є҆гѡ̀, пребы́сть; |
| 5ὁ παλαιῶν ὄρη καὶ οὐκ οἴδασιν, ὁ καταστρέφων αὐτὰ ὀργῇ· | 5Ѡ҆бетша́ѧй го́ры, и҆ не вѣ́дѧтъ, превраща́ѧй ѧ҆̀ гнѣ́вомъ: |
| 6ὁ σείων τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐκ θεμελίων, οἱ δὲ στῦλοι αὐτῆς σαλεύονται· | 6трѧсы́й поднебе́снꙋю и҆з̾ ѡ҆снова́нїй, столпи́ же є҆ѧ̀ коле́блютсѧ: |
| 7ὁ λέγων τῷ ἡλίῳ καὶ οὐκ ἀνατέλλει, κατὰ δὲ ἄστρων κατασφραγίζει· | 7гл҃ѧй со́лнцꙋ, и҆ не восхо́дитъ, ѕвѣ́зды же печа́тствꙋетъ: |
| 8ὁ τανύσας τὸν οὐρανὸν μόνος καὶ περιπατῶν ὡς ἐπ᾿ ἐδάφους ἐπὶ θαλάσσης· | 8простры́й є҆ди́нъ не́бо и҆ ходѧ́й но мо́рю, ꙗ҆́кѡ по землѝ: |
| 9ὁ ποιῶν Πλειάδα καὶ Ἕσπερον καὶ Ἀρκτοῦρον καὶ ταμίεια νότου· | 9творѧ́й плїа̑ды и҆ є҆спе́ра, и҆ а҆рктꙋ́ра и҆ сокрѡ́вища ю҆́жнаѧ: |
| 10ὁ ποιῶν μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός. | 10творѧ́й вє́лїѧ и҆ неизслѣ́дѡваннаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀. |
| 11ἐὰν ὑπερβῇ με, οὐ μὴ ἴδω· καὶ ἐὰν παρέλθῃ με, οὐδ᾿ ὧς ἔγνων. | 11А҆́ще прїи́детъ ко мнѣ̀, не и҆́мамъ ви́дѣти: и҆ а҆́ще мимои́детъ менє̀, ника́кѡ ᲂу҆разꙋмѣ́хъ. |
| 12ἐὰν ἀπαλλάξῃ, τίς ἀποστρέψει; ἢ τίς ἐρεῖ αὐτῷ Τί ἐποίησας; | 12А҆́ще во́зметъ, кто̀ возврати́тъ; и҆лѝ кто̀ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; |
| 13αὐτὸς γὰρ ἀπέστραπται ὀργήν, ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐκάμφθησαν κήτη τὰ ὑπ᾿ οὐρανόν. | 13Са́мъ бо ѿвраща́етъ гнѣ́въ, слѧко́шасѧ под̾ ни́мъ ки́ти поднебе́снїи. |
| 14ἐὰν δέ μου ὑπακούσηται, ἦ διακρινεῖ τὰ ῥήματά μου. | 14А҆́ще же мѧ̀ ᲂу҆слы́шитъ, и҆лѝ разсꙋ́дитъ глаго́лы моѧ̑; |
| 15ἐάν τε γὰρ ὦ δίκαιος, οὐκ εἰσακούσεταί μου, τοῦ κρίματος αὐτοῦ δεηθήσομαι· | 15А҆́ще бо и҆ пра́веденъ бꙋ́дꙋ, не ᲂу҆слы́шитъ менѐ, сꙋдꙋ̀ є҆гѡ̀ помолю́сѧ: |
| 16ἐάν τε καλέσω καὶ ὑπακούσῃ, οὐ πιστεύω ὅτι εἰσακήκοέν μου. | 16а҆́ще же воззовꙋ̀, и҆ ᲂу҆слы́шитъ мѧ̀, не и҆мꙋ̀ вѣ́ры, ꙗ҆́кѡ ᲂу҆слы́ша гла́съ мо́й. |
| 17μὴ γνόφῳ με ἐκτρίψῃ; πολλὰ δέ μου τὰ συντρίμματα πεποίηκεν διὰ κενῆς. | 17Да не мгло́ю мѧ̀ потреби́тъ, мнѡ́га же мѝ сотрє́нїѧ сотворѝ всꙋ́е, |
| 18οὐκ ἐᾷ γάρ με ἀναπνεῦσαι, ἐνέπλησεν δέ με πικρίας. | 18не ѡ҆ставлѧ́етъ бо мѧ̀ ѿдохнꙋ́ти, и҆спо́лни же мѧ̀ го́рести. |
| 19ὅτι μὲν γὰρ ἰσχύι κρατεῖ· τίς οὖν κρίματι αὐτοῦ ἀντιστήσεται; | 19Поне́же си́ленъ є҆́сть крѣ́постїю: кто̀ ᲂу҆̀бо сꙋдꙋ̀ є҆гѡ̀ воспроти́витсѧ; |
| 20ἐὰν γὰρ ὦ δίκαιος, τὸ στόμα μου ἀσεβήσει· ἐάν τε ὦ ἄμεμπτος, σκολιὸς ἀποβήσομαι. | 20А҆́ще бо бꙋ́дꙋ пра́веденъ, ᲂу҆ста̀ моѧ̑ нечє́стїѧ сотворѧ́тъ: а҆́ще же бꙋ́дꙋ непоро́ченъ, стро́потенъ бꙋ́дꙋ. |
| 21εἴτε γὰρ ἠσέβησα, οὐκ οἶδα τῇ ψυχῇ, πλὴν ὅτι ἀφαιρεῖταί μου ἡ ζωή. | 21А҆́ще бо нече́стїе сотвори́хъ, не вѣ́мъ дꙋше́ю мое́ю: ѻ҆ба́че ѿе́млетсѧ мѝ живо́тъ. |
| 22διὸ εἶπον Μέγαν καὶ δυνάστην ἀπολλύει ὀργή, | 22Тѣ́мже рѣ́хъ: вели́ка и҆ си́льна гꙋби́тъ гнѣ́въ. |
| 23ὅτι φαῦλοι ἐν θανάτῳ ἐξαισίῳ, ἀλλὰ δίκαιοι καταγελῶνται· | 23Ꙗ҆́кѡ лꙋка́вїи сме́ртїю лю́тою поги́бнꙋтъ, ѻ҆ба́че пра́вєднымъ посмѣва́ютсѧ. |
| 24παραδέδονται γὰρ εἰς χεῖρας ἀσεβοῦς. πρόσωπα κριτῶν αὐτῆς συγκαλύπτει· εἰ δὲ μὴ αὐτός, τίς ἐστιν; | 24Пре́дана є҆́сть землѧ̀ въ рꙋ́цѣ нечести́вагѡ, ли́ца сꙋді́й є҆ѧ̀ покрыва́етъ: а҆́ще же не са́мъ є҆́сть, кто̀ є҆́сть; |
| 25ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος δρομέως· ἀπέδρασαν καὶ οὐκ εἴδοσαν. | 25Житїе́ же моѐ є҆́сть легча́е скороте́чца: ѿбѣго́ша и҆ не ви́дѣша. |
| 26ἦ καὶ ἔστιν ναυσὶν ἴχνος ὁδοῦ ἢ ἀετοῦ πετομένου ζητοῦντος βοράν; | 26И҆лѝ є҆́сть кораблє́мъ слѣ́дъ пꙋтѝ, и҆лѝ ѻ҆рла̀ летѧ́ща, и҆́щꙋща ꙗ҆́ди; |
| 27ἐάν τε γὰρ εἴπω, ἐπιλήσομαι λαλῶν, συγκύψας τῷ προσώπῳ στενάξω. | 27А҆́ще бо рекꙋ̀: забꙋ́дꙋ глаго́лѧ, прини́кнꙋвъ лице́мъ воздохнꙋ̀, |
| 28σείομαι πᾶσιν τοῖς μέλεσιν, οἶδα γὰρ ὅτι οὐκ ἀθῷόν με ἐάσεις. | 28трѧсꙋ́сѧ всѣ́ми ᲂу҆десы̀: вѣ́мъ бо, ꙗ҆́кѡ не безви́нна мѧ̀ ѡ҆ста́виши. |
| 29ἐπειδὴ δέ εἰμι ἀσεβής, διὰ τί οὐκ ἀπέθανον; | 29А҆́ще же нечести́въ є҆́смь, почто̀ не ᲂу҆мро́хъ; |
| 30ἐὰν γὰρ ἀπολούσωμαι χιόνι καὶ ἀποκαθάρωμαι χερσὶν καθαραῖς, | 30А҆́ще бо и҆змы́юсѧ снѣ́гомъ и҆ ѡ҆чи́щꙋсѧ рꙋка́ми чи́стыми, |
| 31ἱκανῶς ἐν ῥύπῳ με ἔβαψας, ἐβδελύξατο δέ με ἡ στολή. | 31дово́льнѡ во скве́рнѣ ѡ҆мочи́лъ мѧ̀ є҆сѝ, возгнꙋша́сѧ же мно́ю ѻ҆де́жда моѧ̀. |
| 32οὐ γὰρ εἶ ἄνθρωπος κατ᾿ ἐμέ, ᾧ ἀντικρινοῦμαι, ἵνα ἔλθωμεν ὁμοθυμαδὸν εἰς κρίσιν. | 32Нѣ́си бо человѣ́къ, ꙗ҆́коже а҆́зъ, є҆мꙋ́же противопрю́сѧ, да прїи́демъ вкꙋ́пѣ на сꙋ́дъ. |
| 33εἴθε ἦν ὁ μεσίτης ἡμῶν καὶ ἐλέγχων καὶ διακούων ἀνὰ μέσον ἀμφοτέρων· | 33Ѽ, дабы̀ хода́тай на́мъ бы́лъ, и҆ ѡ҆блича́ѧй и҆ разслꙋ́шаѧй междꙋ̀ ѻ҆бѣ́ма. |
| 34ἀπαλλαξάτω ἀπ᾿ ἐμοῦ τὴν ῥάβδον, ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ μή με στροβείτω, | 34Да ѿи́метъ ѿ менє̀ же́злъ, стра́хъ же є҆гѡ̀ да не смꙋща́етъ менѐ: |
| 35καὶ οὐ μὴ φοβηθῶ, ἀλλὰ λαλήσω· οὐ γὰρ οὕτω συνεπίσταμαι. | 35и҆ не ᲂу҆бою́сѧ, но возглаго́лю, и҆́бо та́кѡ не вѣ́мъ са́мъ себѐ. |