І҆́ѡвъ 34
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ὑπολαβὼν δὲ Ελιους λέγει | 1Ѿвѣща́въ же є҆лїꙋ́съ, речѐ: |
| 2Ἀκούσατέ μου, σοφοί· ἐπιστάμενοι, ἐνωτίζεσθε τὸ καλόν· | 2послꙋ́шайте менѐ, премꙋ́дрїи: свѣ́дꙋщїи, внꙋши́те( ꙳ до́брое) , |
| 3ὅτι οὖς λόγους δοκιμάζει, καὶ λάρυγξ γεύεται βρῶσιν. | 3ꙗ҆́кѡ ᲂу҆́хо словеса̀ и҆скꙋша́етъ, горта́нь же вкꙋша́етъ бра́шна. |
| 4κρίσιν ἑλώμεθα ἑαυτοῖς, γνῶμεν ἀνὰ μέσον ἑαυτῶν ὅ τι καλόν. | 4Сꙋ́дъ и҆збере́мъ себѣ̀, ᲂу҆разꙋмѣ́емъ посредѣ̀ себє̀, что̀ лꙋ́чшее. |
| 5ὅτι εἴρηκεν Ιωβ Δίκαιός εἰμι, ὁ κύριος ἀπήλλαξέν μου τὸ κρίμα, | 5Ꙗ҆́кѡ речѐ і҆́ѡвъ: првⷣнъ є҆́смь, гдⷭ҇ь ѿѧ́тъ мѝ сꙋ́дъ, |
| 6ἐψεύσατο δὲ τῷ κρίματί μου, βίαιον τὸ βέλος μου ἄνευ ἀδικίας. | 6солга́ же сꙋдꙋ̀ моемꙋ̀: наси́льна стрѣла̀ моѧ̀ без̾ непра́вды. |
| 7τίς ἀνὴρ ὥσπερ Ιωβ πίνων μυκτηρισμὸν ὥσπερ ὕδωρ | 7Кто̀ мꙋ́жъ, ꙗ҆́коже і҆́ѡвъ, пїѧ́й порꙋга́нїе, ꙗ҆́коже во́дꙋ, |
| 8οὐχ ἁμαρτὼν οὐδὲ ἀσεβήσας ἢ ὁδοῦ κοινωνήσας μετὰ ποιούντων τὰ ἄνομα τοῦ πορευθῆναι μετὰ ἀσεβῶν; | 8не согрѣша́ѧ, нижѐ нече́ствовавъ, нижѐ приѡбщи́всѧ къ творѧ́щымъ беззакѡ́нїѧ, є҆́же ходи́ти съ нечести́выми; |
| 9μὴ γὰρ εἴπῃς ὅτι Οὐκ ἔσται ἐπισκοπὴ ἀνδρός· καὶ ἐπισκοπὴ αὐτῷ παρὰ κυρίου. | 9Не рцы́ бо, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть посѣще́нїѧ мꙋ́жеви, и҆ посѣще́нїѧ є҆мꙋ̀ ѿ гдⷭ҇а. |
| 10διό, συνετοὶ καρδίας, ἀκούσατέ μου Μή μοι εἴη ἔναντι κυρίου ἀσεβῆσαι καὶ ἔναντι παντοκράτορος ταράξαι τὸ δίκαιον· | 10Тѣ́мже, разꙋми́вїи се́рдцемъ, послꙋ́шайте менѐ, не бꙋ́ди мѝ пред̾ гдⷭ҇емъ нече́ствовати и҆ пред̾ вседержи́телемъ возмꙋти́ти пра́вдꙋ: |
| 11ἀλλὰ ἀποδιδοῖ ἀνθρώπῳ καθὰ ποιεῖ ἕκαστος αὐτῶν, καὶ ἐν τρίβῳ ἀνδρὸς εὑρήσει αὐτόν. | 11но воздае́тъ человѣ́кови, ꙗ҆́коже твори́тъ кі́йждо и҆́хъ, и҆ на стезѝ мꙋ́жестѣй ѡ҆брѧ́щетъ и҆̀. |
| 12οἴῃ δὲ τὸν κύριον ἄτοπα ποιήσειν; ἢ ὁ παντοκράτωρ ταράξει κρίσιν; | 12Мни́ши же гдⷭ҇а нелѣ̑паѧ сотвори́ти, и҆лѝ вседержи́тель смѧте́тъ сꙋ́дъ, и҆́же сотворѝ зе́млю; |
| 13ὃς ἐποίησεν τὴν γῆν· τίς δέ ἐστιν ὁ ποιῶν τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν καὶ τὰ ἐνόντα πάντα; | 13Кто́ же є҆́сть творѧ́й поднебе́снꙋю и҆ ꙗ҆̀же въ не́й всѧ́чєскаѧ; |
| 14εἰ γὰρ βούλοιτο συνέχειν καὶ τὸ πνεῦμα παρ᾿ αὐτῷ κατασχεῖν, | 14А҆́ще бо восхо́щетъ запрети́ти и҆ дꙋ́хъ ᲂу҆ себє̀ ᲂу҆держа́ти, |
| 15τελευτήσει πᾶσα σὰρξ ὁμοθυμαδόν, πᾶς δὲ βροτὸς εἰς γῆν ἀπελεύσεται, ὅθεν καὶ ἐπλάσθη. | 15ᲂу҆́мретъ всѧ́ка пло́ть вкꙋ́пѣ, всѧ́къ же человѣ́къ въ зе́млю по́йдетъ, ѿню́дꙋже и҆ со́зданъ бы́сть. |
| 16εἰ δὲ μὴ νουθετῇ, ἄκουε ταῦτα, ἐνωτίζου φωνὴν ῥημάτων. | 16А҆́ще же не ᲂу҆вѣща́ешисѧ, послꙋ́шай си́хъ, внꙋшѝ гла́съ глагѡ́лъ. |
| 17ἰδὲ σὺ τὸν μισοῦντα ἄνομα καὶ τὸν ὀλλύντα τοὺς πονηροὺς ὄντα αἰώνιον δίκαιον. | 17Ви́ждь ты̀ ненави́дѧщаго беззакѡ́ннаѧ и҆ гꙋбѧ́щаго лꙋка̑выѧ, сꙋ́ща, вѣ́чна, првⷣна. |
| 18ἀσεβὴς ὁ λέγων βασιλεῖ Παρανομεῖς, ἀσεβέστατε τοῖς ἄρχουσιν· | 18Нечести́въ є҆́сть глаго́лѧй царе́ви, зако́нъ престꙋпа́еши, нечести́вѣйше, кнѧзє́мъ: |
| 19ὃς οὐκ ἐπῃσχύνθη πρόσωπον ἐντίμου οὐδὲ οἶδεν τιμὴν θέσθαι ἁδροῖς θαυμασθῆναι πρόσωπα αὐτῶν. | 19и҆́же не постыдѣ́сѧ лица̀ честна́гѡ, нижѐ вѣ́сть че́сть возложи́ти си̑льнымъ, ᲂу҆диви́тисѧ ли́цамъ и҆́хъ. |
| 20κενὰ δὲ αὐτοῖς ἀποβήσεται τὸ κεκραγέναι καὶ δεῖσθαι ἀνδρός· ἐχρήσαντο γὰρ παρανόμως ἐκκλινομένων ἀδυνάτων. | 20Тще́ же и҆̀мъ сбꙋ́детсѧ, є҆́же возопи́ти и҆ моли́ти мꙋ́жа: занѐ ᲂу҆потреби́ша беззако́ннѡ, безче́стѧще немощны́хъ. |
| 21αὐτὸς γὰρ ὁρατής ἐστιν ἔργων ἀνθρώπων, λέληθεν δὲ αὐτὸν οὐδὲν ὧν πράσσουσιν, | 21То́й бо зри́тель є҆́сть дѣ́лъ человѣ́ческихъ, ᲂу҆таи́сѧ же ѿ негѡ̀ ничто́же ѿ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́тъ: |
| 22οὐδὲ ἔσται τόπος τοῦ κρυβῆναι τοὺς ποιοῦντας τὰ ἄνομα· | 22нижѐ бꙋ́детъ мѣ́сто ᲂу҆кры́тисѧ творѧ́щымъ беззакѡ́ннаѧ: |
| 23ὅτι οὐκ ἐπ᾿ ἄνδρα θήσει ἔτι· ὁ γὰρ κύριος πάντας ἐφορᾷ | 23ꙗ҆́кѡ не на мꙋ́жа положи́тъ є҆щѐ. |
| 24ὁ καταλαμβάνων ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός· | 24Гдⷭ҇ь бо всѣ́хъ ви́дитъ, постиза́ѧй неизслѣ̑днаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀, |
| 25ὁ γνωρίζων αὐτῶν τὰ ἔργα καὶ στρέψει νύκτα, καὶ ταπεινωθήσονται. | 25свѣ́дый и҆́хъ дѣла̀, и҆ ѡ҆брати́тъ но́щь, и҆ смирѧ́тсѧ. |
| 26ἔσβεσεν δὲ ἀσεβεῖς, ὁρατοὶ δὲ ἐναντίον αὐτοῦ, | 26Оу҆гаси́ же нечести̑выѧ, ви́дими же пред̾ ни́мъ: |
| 27ὅτι ἐξέκλιναν ἐκ νόμου θεοῦ, δικαιώματα δὲ αὐτοῦ οὐκ ἐπέγνωσαν | 27ꙗ҆́кѡ ᲂу҆клони́шасѧ ѿ зако́на бж҃їѧ, ѡ҆правда́нїй же є҆гѡ̀ не позна́ша, |
| 28τοῦ ἐπαγαγεῖν ἐπ᾿ αὐτὸν κραυγὴν πένητος, καὶ κραυγὴν πτωχῶν εἰσακούσεται. | 28є҆́же вознестѝ къ немꙋ̀ во́пль ни́щихъ, и҆ во́пль ᲂу҆бо́гихъ ᲂу҆слы́шитъ. |
| 29καὶ αὐτὸς ἡσυχίαν παρέξει, καὶ τίς καταδικάσεται; καὶ κρύψει πρόσωπον, καὶ τίς ὄψεται αὐτόν; καὶ κατὰ ἔθνους καὶ κατὰ ἀνθρώπου ὁμοῦ | 29И҆ то́й тишинꙋ̀ пода́стъ, и҆ кто̀ ѡ҆сꙋ́дитъ; и҆ сокры́етъ лицѐ, и҆ кто̀ ᲂу҆́зритъ є҆го̀; и҆ на ꙗ҆зы́къ, и҆ на человѣ́ка вкꙋ́пѣ, |
| 30βασιλεύων ἄνθρωπον ὑποκριτὴν ἀπὸ δυσκολίας λαοῦ. | 30и҆́же поставлѧ́етъ царе́мъ человѣ́ка лицемѣ́ра за стропти́вость люді́й. |
| 31ὅτι πρὸς τὸν ἰσχυρὸν ὁ λέγων Εἴληφα, οὐκ ἐνεχυράσω· | 31Ꙗ҆́кѡ къ крѣ́пкомꙋ глаго́лѧй: взѧ́хъ, не ѿимꙋ̀ вмѣ́стѡ зало́га: |
| 32ἄνευ ἐμαυτοῦ ὄψομαι, σὺ δεῖξόν μοι· εἰ ἀδικίαν ἠργασάμην, οὐ μὴ προσθήσω. | 32без̾ менє̀ ᲂу҆зрю̀, ты̀ покажи́ ми: а҆́ще непра́вдꙋ содѣ́лахъ, не и҆́мамъ приложи́ти. |
| 33μὴ παρὰ σοῦ ἀποτείσει αὐτήν; ὅτι ἀπώσῃ, ὅτι σὺ ἐκλέξῃ καὶ οὐκ ἐγώ· καὶ τί ἔγνως λάλησον. | 33Є҆да̀ ѿ тебє̀ и҆стѧ́жетъ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ ѿри́неши, ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆збере́ши, а҆ не а҆́зъ ли; и҆ что̀ разꙋмѣ́еши; глаго́ли. |
| 34διὸ συνετοὶ καρδίας ἐροῦσιν ταῦτα, ἀνὴρ δὲ σοφὸς ἀκήκοέν μου τὸ ῥῆμα. | 34Тѣ́мже смы́сленнїи се́рдцемъ рекꙋ́тъ сїѧ̑, мꙋ́жъ же премꙋ́дръ ᲂу҆слы́ша глаго́лъ мо́й. |
| 35Ιωβ δὲ οὐκ ἐν συνέσει ἐλάλησεν, τὰ δὲ ῥήματα αὐτοῦ οὐκ ἐν ἐπιστήμῃ. | 35І҆́ѡвъ же не въ ра́зꙋмѣ глаго́лаше, словеса́ же є҆гѡ̀ не въ хи́трости. |
| 36οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ μάθε, Ιωβ, μὴ δῷς ἔτι ἀνταπόκρισιν ὥσπερ οἱ ἄφρονες, | 36Ѻ҆ба́че навы́кни, і҆́ѡве, не да́ждь є҆щѐ ѿвѣ́та, ꙗ҆́коже немꙋ́дрїи: |
| 37ἵνα μὴ προσθῶμεν ἐφ᾿ ἁμαρτίαις ἡμῶν, ἀνομία δὲ ἐφ᾿ ἡμῖν λογισθήσεται πολλὰ λαλούντων ῥήματα ἐναντίον τοῦ κυρίου. | 37да не приложи́мъ на грѣхѝ на́шѧ: беззако́нїе же на на́съ вмѣни́тсѧ, мнѡ́гаѧ глаго́лющихъ словеса̀ на гдⷭ҇а. |