І҆́ѡвъ 22
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ὑπολαβὼν δὲ Ελιφας ὁ Θαιμανίτης λέγει | 1Ѿвѣща́въ же є҆лїфа́зъ ѳемані́тинъ, речѐ: |
| 2Πότερον οὐχὶ ὁ κύριός ἐστιν ὁ διδάσκων σύνεσιν καὶ ἐπιστήμην; | 2не гдⷭ҇ь ли є҆́сть наꙋча́ѧй ра́зꙋмꙋ и҆ хи́трости; |
| 3τί γὰρ μέλει τῷ κυρίῳ, ἐὰν σὺ ἦσθα τοῖς ἔργοις ἄμεμπτος; ἢ ὠφέλεια ὅτι ἁπλώσῃς τὴν ὁδόν σου; | 3И҆́бо ко́е попече́нїе гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще ты̀ бы́лъ є҆сѝ дѣ́лы непоро́ченъ; и҆лѝ( ка́ѧ) по́льза, ꙗ҆́кѡ про́стъ твори́ти бꙋ́деши пꙋ́ть тво́й; |
| 4ἦ λόγον σου ποιούμενος ἐλέγξει σε καὶ συνεισελεύσεταί σοι εἰς κρίσιν; | 4и҆лѝ ѡ҆пасе́нїе и҆мѣ́ѧ ѿ тебє̀ ѡ҆бличи́тъ тѧ̀ и҆ вни́детъ съ тобо́ю въ сꙋ́дъ; |
| 5πότερον οὐχ ἡ κακία σού ἐστιν πολλή, ἀναρίθμητοι δέ σού εἰσιν αἱ ἁμαρτίαι; | 5Є҆да̀ ѕло́ба твоѧ̀ є҆́сть не мно́га; безчи́сленнїи же твоѝ сꙋ́ть грѣсѝ; |
| 6ἠνεχύραζες δὲ τοὺς ἀδελφούς σου διὰ κενῆς, ἀμφίασιν δὲ γυμνῶν ἀφείλου· | 6Въ зало́гъ бо и҆ма́лъ є҆сѝ ѿ бра́тїи твоеѧ̀ вотщѐ, ѻ҆де́ждꙋ же наги́хъ ѿнима́лъ є҆сѝ, |
| 7οὐδὲ ὕδωρ διψῶντας ἐπότισας, ἀλλὰ πεινώντων ἐστέρησας ψωμόν· | 7нижѐ водо́ю жа́ждꙋщихъ напои́лъ є҆сѝ, но а҆́лчꙋщихъ лиши́лъ є҆сѝ хлѣ́ба: |
| 8ἐθαύμασας δέ τινων πρόσωπον, ᾤκισας δὲ τοὺς ἐπὶ τῆς γῆς· | 8ᲂу҆дивлѧ́лсѧ же є҆сѝ нѣ́кихъ лицꙋ̀ и҆ поверга́лъ є҆сѝ ᲂу҆бо́гихъ на землѝ: |
| 9χήρας δὲ ἐξαπέστειλας κενάς, ὀρφανοὺς δὲ ἐκάκωσας. | 9вдови̑цы же ѿпꙋсти́лъ є҆сѝ тщы̀ и҆ сирѡты̀ ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ. |
| 10τοιγαροῦν ἐκύκλωσάν σε παγίδες, καὶ ἐσπούδασέν σε πόλεμος ἐξαίσιος· | 10Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆быдо́ша тѧ̀ сѣ̑ти, и҆ поспѣшѝ на тѧ̀ ра́ть вели́ка: |
| 11τὸ φῶς σοι σκότος ἀπέβη, κοιμηθέντα δὲ ὕδωρ σε ἐκάλυψεν. | 11свѣ́тъ тебѣ̀ тьма̀ бы́сть, ᲂу҆снꙋ́вшаго же вода́ тѧ покры̀. |
| 12μὴ οὐχὶ ὁ τὰ ὑψηλὰ ναίων ἐφορᾷ, τοὺς δὲ ὕβρει φερομένους ἐταπείνωσεν; | 12Є҆да̀ на высо́кихъ живы́й не призира́етъ; ᲂу҆кори́зною же возносѧ́щихсѧ смирѝ. |
| 13καὶ εἶπας Τί ἔγνω ὁ ἰσχυρός; ἦ κατὰ τοῦ γνόφου κρινεῖ; | 13И҆ ре́клъ є҆сѝ: что̀ разꙋмѣ̀ крѣ́пкїй{ бг҃ъ}; и҆лѝ во мра́цѣ разсꙋ́дитъ; |
| 14νέφη ἀποκρυφὴ αὐτοῦ, καὶ οὐχ ὁραθήσεται καὶ γῦρον οὐρανοῦ διαπορεύσεται. | 14Ѡ҆́блакъ покро́въ є҆гѡ̀, и҆ неꙋви́димь бꙋ́детъ, и҆ крꙋ́гъ небесѐ ѡ҆бхо́дитъ. |
| 15μὴ τρίβον αἰώνιον φυλάξεις, ἣν ἐπάτησαν ἄνδρες ἄδικοι, | 15Є҆да̀ стезю̀ дре́внюю сохрани́ши, въ ню́же ходи́ша мꙋ́жїе непра́ведни, |
| 16οἳ συνελήμφθησαν ἄωροι; ποταμὸς ἐπιρρέων οἱ θεμέλιοι αὐτῶν | 16и҆̀же ꙗ҆́ти бы́ша пре́жде вре́мене; рѣка̀ текꙋ́щаѧ ѡ҆снова̑нїѧ и҆́хъ, |
| 17οἱ λέγοντες Κύριος τί ποιήσει ἡμῖν; ἢ τί ἐπάξεται ἡμῖν ὁ παντοκράτωρ; | 17глаго́лющїи: что̀ сотвори́тъ на́мъ гдⷭ҇ь; и҆лѝ что̀ нанесе́тъ на ны̀ вседержи́тель; |
| 18ὃς δὲ ἐνέπλησεν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀγαθῶν, βουλὴ δὲ ἀσεβῶν πόρρω ἀπ᾿ αὐτοῦ. | 18И҆́же и҆спо́лнилъ є҆́сть до́мы и҆́хъ благи́ми: совѣ́тъ же нечести́выхъ дале́че ѿ негѡ̀. |
| 19ἰδόντες δίκαιοι ἐγέλασαν, ἄμεμπτος δὲ ἐμυκτήρισεν. | 19Ви́дѣвше пра́вєдницы возсмѣѧ́шасѧ, непоро́ченъ же глꙋмлѧ́шесѧ и҆̀мъ: |
| 20εἰ μὴ ἠφανίσθη ἡ ὑπόστασις αὐτῶν, καὶ τὸ κατάλειμμα αὐτῶν καταφάγεται πῦρ. | 20не поги́бе ли и҆мѣ́нїе и҆́хъ, и҆ ѡ҆ста́нки и҆́хъ поѧ́стъ ѻ҆́гнь; |
| 21γενοῦ δὴ σκληρός, ἐὰν ὑπομείνῃς· εἶτ ὁ καρπός σου ἔσται ἐν ἀγαθοῖς. | 21Бꙋ́ди ᲂу҆̀бо тве́рдъ, а҆́ще претерпи́ши, пото́мъ пло́дъ тво́й бꙋ́детъ во благи́хъ. |
| 22ἔκλαβε δὲ ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐξηγορίαν καὶ ἀνάλαβε τὰ ῥήματα αὐτοῦ ἐν καρδίᾳ σου. | 22Прїими́ же и҆з̾ ᲂу҆́стъ є҆гѡ̀ и҆зрече́нїе и҆ воспрїимѝ словеса̀ є҆гѡ̀ въ се́рдце твоѐ. |
| 23ἐὰν δὲ ἐπιστραφῇς καὶ ταπεινώσῃς σεαυτὸν ἔναντι κυρίου, πόρρω ἐποίησας ἀπὸ διαίτης σου τὸ ἄδικον. | 23А҆́ще же ѡ҆брати́шисѧ и҆ смири́ши себѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ дале́че сотвори́ши ѿ жили́ща твоегѡ̀ непра́вдꙋ, |
| 24θήσῃ ἐπὶ χώματι ἐν πέτρᾳ καὶ ὡς πέτρᾳ χειμάρρους Ωφιρ. | 24и҆ положе́нъ бꙋ́деши на пе́рсти въ ка́мени, и҆ ꙗ҆́коже ка́мень пото́ка ѡ҆фі́рска. |
| 25ἔσται οὖν σου ὁ παντοκράτωρ βοηθὸς ἀπὸ ἐχθρῶν, καθαρὸν δὲ ἀποδώσει σε ὥσπερ ἀργύριον πεπυρωμένον. | 25Бꙋ́детъ ᲂу҆̀бо тебѣ̀ вседержи́тель помо́щникъ ѿ вра̑гъ, чи́ста же сотвори́тъ тѧ̀ ꙗ҆́коже сребро̀ разжже́но, |
| 26εἶτα παρρησιασθήσῃ ἔναντι κυρίου ἀναβλέψας εἰς τὸν οὐρανὸν ἱλαρῶς· | 26пото́мъ дерзнове́нїе воз̾имѣ́еши пред̾ бг҃омъ, воззрѣ́въ ве́селѡ на не́бо. |
| 27εὐξαμένου δέ σου πρὸς αὐτὸν εἰσακούσεταί σου, δώσει δέ σοι ἀποδοῦναι τὰς εὐχάς· | 27Помо́льшꙋсѧ же тебѣ̀ къ немꙋ̀, ᲂу҆слы́шитъ тѧ̀, да́стъ же тѝ ѡ҆бѣ́ты твоѧ̑ возда́ти, |
| 28ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης, ἐπὶ δὲ ὁδοῖς σου ἔσται φέγγος. | 28ᲂу҆стро́итъ же тѝ жили́ще пра́вды, на пꙋте́хъ же твои́хъ бꙋ́детъ свѣ́тъ: |
| 29ὅτι ἐταπείνωσεν αὐτόν, καὶ ἐρεῖς Ὑπερηφανεύσατο, καὶ κύφοντα ὀφθαλμοῖς σώσει· | 29ꙗ҆́кѡ смири́лъ є҆сѝ себѐ, тогда̀ рече́ши: вознесе́сѧ, и҆ пони́кша ѻ҆чи́ма спасе́тъ, |
| 30ῥύσεται ἀθῷον, καὶ διασώθητι ἐν καθαραῖς χερσίν σου. | 30и҆зба́витъ непови́ннаго, и҆ спасе́шисѧ чи́стыма рꙋка́ма твои́ма. |