І҆́ѡвъ 6
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ὑπολαβὼν δὲ Ιωβ λέγει | 1Ѿвѣща́въ же і҆́ѡвъ, речѐ: |
| 2Εἰ γάρ τις ἱστῶν στήσαι μου τὴν ὀργήν, τὰς δὲ ὀδύνας μου ἄραι ἐν ζυγῷ ὁμοθυμαδόν, | 2а҆́ще бы кто̀ вѣ́сѧ и҆звѣ́силъ гнѣ́въ мо́й, бѡлѣ́зни же моѧ̑ взѧ́лъ бы на мѣ́рило вкꙋ́пѣ, |
| 3καὶ δὴ ἄμμου παραλίας βαρυτέρα ἔσται· ἀλλ᾿ ὡς ἔοικεν, τὰ ῥήματά μού ἐστιν φαῦλα. | 3то̀ песка̀ морска́гѡ тѧжча́йшїи бы́ли бы: но, ꙗ҆́коже мни́тсѧ, словеса̀ моѧ̑ ѕла̑ сꙋ́ть. |
| 4βέλη γὰρ κυρίου ἐν τῷ σώματί μού ἐστιν, ὧν ὁ θυμὸς αὐτῶν ἐκπίνει μου τὸ αἷμα· ὅταν ἄρξωμαι λαλεῖν, κεντοῦσί με. | 4Стрѣ́лы бо гдⷭ҇ни въ тѣ́лѣ мое́мъ сꙋ́ть, и҆́хже ꙗ҆́рость и҆спива́етъ кро́вь мою̀: є҆гда̀ начнꙋ̀ глаго́лати, бодꙋ́тъ мѧ̀. |
| 5τί γάρ; μὴ διὰ κενῆς κεκράξεται ὄνος ἄγριος, ἀλλ᾿ ἢ τὰ σῖτα ζητῶν; εἰ δὲ καὶ ῥήξει φωνὴν βοῦς ἐπὶ φάτνης ἔχων τὰ βρώματα; | 5Что́ бо; є҆да̀ вотщѐ возреве́тъ ди́вїй ѻ҆се́лъ, ра́звѣ бра̑шна просѧ̀; и҆лѝ возреве́тъ гла́сомъ во́лъ, въ ꙗ҆́слехъ и҆мѣ́ѧй бра́шно; |
| 6εἰ βρωθήσεται ἄρτος ἄνευ ἁλός; εἰ δὲ καὶ ἔστιν γεῦμα ἐν ῥήμασιν κενοῖς; | 6Снѣ́стсѧ ли хлѣ́бъ без̾ со́ли; и҆лѝ є҆́сть вкꙋ́съ во тщи́хъ словесѣ́хъ; |
| 7οὐ δύναται γὰρ παύσασθαί μου ἡ ψυχή· βρόμον γὰρ ὁρῶ τὰ σῖτά μου ὥσπερ ὀσμὴν λέοντος. | 7Не мо́жетъ бо ᲂу҆тиши́тисѧ дꙋша̀ моѧ̀: смра́дъ бо зрю̀ бра̑шна моѧ̑, ꙗ҆́коже воню̀ льво́вꙋ. |
| 8εἰ γὰρ δῴη, καὶ ἔλθοι μου ἡ αἴτησις, καὶ τὴν ἐλπίδα μου δῴη ὁ κύριος. | 8А҆́ще бо да́лъ бы, да прїи́детъ проше́нїе моѐ, и҆ наде́ждꙋ мою̀ да́лъ бы гдⷭ҇ь. |
| 9ἀρξάμενος ὁ κύριος τρωσάτω με, εἰς τέλος δὲ μή με ἀνελέτω. | 9Наче́нъ гдⷭ҇ь да ᲂу҆ѧзвлѧ́етъ мѧ̀, до конца́ же да не ᲂу҆бїе́тъ мѧ̀. |
| 10εἴη δέ μου πόλις τάφος, ἐφ᾿ ἧς ἐπὶ τειχέων ἡλλόμην ἐπ᾿ αὐτῆς, οὐ μὴ φείσωμαι· οὐ γὰρ ἐψευσάμην ῥήματα ἅγια θεοῦ μου. | 10Бꙋ́ди же мѝ гра́дъ гро́бъ, на є҆гѡ́же стѣна́хъ скака́хъ въ не́мъ: не пощажꙋ̀: не солга́хъ бо во словесѣ́хъ ст҃ы́хъ бг҃а моегѡ̀. |
| 11τίς γάρ μου ἡ ἰσχύς, ὅτι ὑπομένω; ἢ τίς μου ὁ χρόνος, ὅτι ἀνέχεταί μου ἡ ψυχή; | 11Ка́ѧ бо крѣ́пость моѧ̀, ꙗ҆́кѡ терплю̀; и҆лѝ ко́е мѝ вре́мѧ, ꙗ҆́кѡ терпи́тъ моѧ̀ дꙋша̀; |
| 12μὴ ἰσχὺς λίθων ἡ ἰσχύς μου; ἢ αἱ σάρκες μού εἰσιν χάλκειαι; | 12є҆да̀ крѣ́пость ка́менїѧ крѣ́пость моѧ̀; и҆лѝ плѡ́ти моѧ̑ сꙋ́ть мѣ̑дѧны; |
| 13ἦ οὐκ ἐπ᾿ αὐτῷ ἐπεποίθειν; βοήθεια δὲ ἀπ᾿ ἐμοῦ ἄπεστιν. | 13и҆лѝ не ᲂу҆пова́хъ на него̀; по́мощь же ѿ менє̀ ѿстꙋпѝ, |
| 14ἀπείπατό με ἔλεος, ἐπισκοπὴ δὲ κυρίου ὑπερεῖδέν με. | 14ѿрече́сѧ ѿ менє̀ ми́лость, посѣще́нїе же гдⷭ҇не презрѣ́ мѧ. |
| 15οὐ προσεῖδόν με οἱ ἐγγύτατοί μου· ὥσπερ χειμάρρους ἐκλείπων ἢ ὥσπερ κῦμα παρῆλθόν με· | 15Не воззрѣ́ша на мѧ̀ бли́жнїи моѝ: ꙗ҆́коже пото́къ ѡ҆скꙋдѣва́ѧй, и҆лѝ ꙗ҆́коже вѡ́лны преидо́ша мѧ̀: |
| 16οἵτινές με διευλαβοῦντο, νῦν ἐπιπεπτώκασίν μοι ὥσπερ χιὼν ἢ κρύσταλλος πεπηγώς· | 16и҆̀же менє̀ боѧ́хꙋсѧ, нн҃ѣ нападо́ша на мѧ̀: |
| 17καθὼς τακεῖσα θέρμης γενομένης οὐκ ἐπεγνώσθη ὅπερ ἦν, | 17ꙗ҆́коже снѣ́гъ и҆лѝ ле́дъ сме́рзлый, є҆гда̀ и҆ста́етъ теплотѣ̀ бы́вшей, не ктомꙋ̀ познава́етсѧ, что̀ бѣ̀: |
| 18οὕτως κἀγὼ κατελείφθην ὑπὸ πάντων, ἀπωλόμην δὲ καὶ ἔξοικος ἐγενόμην. | 18та́кѡ и҆ а҆́зъ ѡ҆ста́вленъ є҆́смь ѿ всѣ́хъ, погибо́хъ же и҆ бездо́мокъ бы́хъ: |
| 19ἴδετε ὁδοὺς Θαιμανων, ἀτραποὺς Σαβων, οἱ διορῶντες· | 19ви́дите пꙋти̑ ѳема̑нскїѧ, на стєзѝ савѡ̑нскїѧ смотрѧ́щїи, |
| 20καὶ αἰσχύνην ὀφειλήσουσιν οἱ ἐπὶ πόλεσιν καὶ χρήμασιν πεποιθότες. | 20и҆ стꙋда̀ и҆спо́лнени бꙋ́дꙋтъ на гра́ды и҆ на и҆мѣ̑нїѧ надѣ́ющїисѧ. |
| 21ἀτὰρ δὲ καὶ ὑμεῖς ἐπέβητέ μοι ἀνελεημόνως, ὥστε ἰδόντες τὸ ἐμὸν τραῦμα φοβήθητε. | 21Нн҃ѣ же и҆ вы̀ наидо́сте на мѧ̀ неми́лостивнѡ: ᲂу҆̀бо ви́дѣвше мо́й стрꙋ́пъ ᲂу҆бо́йтесѧ. |
| 22τί γάρ; μή τι ὑμᾶς ᾔτησα ἢ τῆς παρ᾿ ὑμῶν ἰσχύος ἐπιδέομαι | 22Что́ бо; є҆да̀ что̀ ᲂу҆ ва́съ проси́хъ, и҆лѝ ва́шеѧ крѣ́пости тре́бꙋю, |
| 23ὥστε σῶσαί με ἐξ ἐχθρῶν ἢ ἐκ χειρὸς δυναστῶν ῥύσασθαί με; | 23да спасе́те мѧ̀ ѿ врагѡ́въ, и҆лѝ и҆з̾ рꙋкѝ си́льныхъ и҆зба́вите мѧ̀; |
| 24διδάξατέ με, ἐγὼ δὲ κωφεύσω· εἴ τι πεπλάνημαι, φράσατέ μοι. | 24Наꙋчи́те мѧ̀, а҆́зъ же ᲂу҆молчꙋ̀: а҆́ще что̀ погрѣши́хъ, скажи́те мѝ. |
| 25ἀλλ᾿ ὡς ἔοικεν, φαῦλα ἀληθινοῦ ῥήματα, οὐ γὰρ παρ᾿ ὑμῶν ἰσχὺν αἰτοῦμαι· | 25Но, ꙗ҆́коже мни́тсѧ, ѕла̑( сꙋ́ть) мꙋ́жа и҆́стиннагѡ словеса̀, не ѿ ва́съ бо крѣ́пости прошꙋ̀: |
| 26οὐδὲ ὁ ἔλεγχος ὑμῶν ῥήμασίν με παύσει, οὐδὲ γὰρ ὑμῶν φθέγμα ῥήματος ἀνέξομαι. | 26нижѐ ѡ҆бличе́нїе ва́ше словесы̀ мѧ̀ ᲂу҆толи́тъ, ниже́ бо вѣща́нїѧ ва́шегѡ слове́съ стерплю̀. |
| 27πλὴν ὅτι ἐπ᾿ ὀρφανῷ ἐπιπίπτετε, ἐνάλλεσθε δὲ ἐπὶ φίλῳ ὑμῶν. | 27Ѻ҆ба́че ꙗ҆́кѡ на си́ра напа́даете, наска́чете же на дрꙋ́га ва́шего. |
| 28νυνὶ δὲ εἰσβλέψας εἰς πρόσωπα ὑμῶν οὐ ψεύσομαι. | 28Нн҃ѣ же воззрѣ́въ на ли́ца ва̑ша, не солжꙋ̀. |
| 29καθίσατε δὴ καὶ μὴ εἴη ἄδικον, καὶ πάλιν τῷ δικαίῳ συνέρχεσθε. | 29Сѧ́дите нн҃ѣ, и҆ да не бꙋ́детъ непра́ведно, и҆ па́ки ко пра́ведномꙋ сни́дитесѧ. |
| 30οὐ γάρ ἐστιν ἐν γλώσσῃ μου ἄδικον· ἢ ὁ λάρυγξ μου οὐχὶ σύνεσιν μελετᾷ; | 30И҆́бо нѣ́сть въ ѧ҆зы́цѣ мое́мъ непра́вды, и҆ горта́нь мо́й не ра́зꙋмꙋ ли поꙋча́етсѧ; |