І҆́ѡвъ 5
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1ἐπικάλεσαι δέ, εἴ τίς σοι ὑπακούσεται, ἢ εἴ τινα ἀγγέλων ἁγίων ὄψῃ. | 1Призови́ же, а҆́ще кто́ тѧ ᲂу҆слы́шитъ, и҆лѝ а҆́ще кого̀ ѿ ст҃ы́хъ а҆́гг҃лъ ᲂу҆́зриши. |
| 2καὶ γὰρ ἄφρονα ἀναιρεῖ ὀργή, πεπλανημένον δὲ θανατοῖ ζῆλος. | 2Безꙋ́мнаго бо ᲂу҆бива́етъ гнѣ́въ, заблꙋ́ждшаго же ᲂу҆мерщвлѧ́етъ рве́нїе. |
| 3ἐγὼ δὲ ἑώρακα ἄφρονας ῥίζαν βάλλοντας, ἀλλ᾿ εὐθέως ἐβρώθη αὐτῶν ἡ δίαιτα. | 3А҆́зъ же ви́дѣхъ безꙋ́мныхъ ᲂу҆коренѧ́ющихсѧ, но а҆́бїе поѧде́но бы́сть и҆́хъ жили́ще. |
| 4πόρρω γένοιντο οἱ υἱοὶ αὐτῶν ἀπὸ σωτηρίας, κολαβρισθείησαν δὲ ἐπὶ θύραις ἡσσόνων, καὶ οὐκ ἔσται ὁ ἐξαιρούμενος· | 4Дале́че да бꙋ́дꙋтъ сы́нове и҆́хъ ѿ спасе́нїѧ, и҆ да сотрꙋ́тсѧ при две́рехъ хꙋ́ждшихъ, и҆ не бꙋ́детъ и҆з̾има́ѧй. |
| 5ἃ γὰρ ἐκεῖνοι συνήγαγον, δίκαιοι ἔδονται, αὐτοὶ δὲ ἐκ κακῶν οὐκ ἐξαίρετοι ἔσονται, ἐκσιφωνισθείη αὐτῶν ἡ ἰσχύς. | 5Ꙗ҆̀же бо ѻ҆нѝ собра́ша, првⷣницы поѧдѧ́тъ, са́ми же ѿ ѕѡ́лъ не и҆з̾ѧ́ти бꙋ́дꙋтъ: и҆зможде́нна бꙋ́ди крѣ́пость и҆́хъ. |
| 6οὐ γὰρ μὴ ἐξέλθῃ ἐκ τῆς γῆς κόπος, οὐδὲ ἐξ ὀρέων ἀναβλαστήσει πόνος· | 6Не и҆́мать бо ѿ землѝ и҆зы́ти трꙋ́дъ, ни ѿ го́ръ прозѧ́бнꙋти болѣ́знь: |
| 7ἀλλὰ ἄνθρωπος γεννᾶται κόπῳ, νεοσσοὶ δὲ γυπὸς τὰ ὑψηλὰ πέτονται. | 7но человѣ́къ ражда́етсѧ на трꙋ́дъ, птенцы́ же сꙋ́пѡвы высо́кѡ парѧ́тъ. |
| 8οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἐγὼ δεηθήσομαι κυρίου, κύριον δὲ τὸν πάντων δεσπότην ἐπικαλέσομαι | 8Ѻ҆ба́че же а҆́зъ помолю́сѧ бг҃ови, гдⷭ҇а же всѣ́хъ влⷣкꙋ призовꙋ̀, |
| 9τὸν ποιοῦντα μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός· | 9творѧ́щаго вє́лїѧ и҆ неизслѣ̑димаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀: |
| 10τὸν διδόντα ὑετὸν ἐπὶ τὴν γῆν, ἀποστέλλοντα ὕδωρ ἐπὶ τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν· | 10даю́щаго до́ждь на зе́млю, посыла́ющаго во́дꙋ на поднебе́снꙋю: |
| 11τὸν ποιοῦντα ταπεινοὺς εἰς ὕψος καὶ ἀπολωλότας ἐξεγείροντα· | 11возносѧ́щаго смирє́нныѧ на высотꙋ̀ и҆ поги́бшыѧ воздвиза́ющаго во спасе́нїе: |
| 12διαλλάσσοντα βουλὰς πανούργων, καὶ οὐ μὴ ποιήσουσιν αἱ χεῖρες αὐτῶν ἀληθές. | 12расточа́ющаго совѣ́ты лꙋка́выхъ, да не сотворѧ́тъ рꙋ́цѣ и҆́хъ и҆́стины. |
| 13ὁ καταλαμβάνων σοφοὺς ἐν τῇ φρονήσει, βουλὴν δὲ πολυπλόκων ἐξέστησεν· | 13Оу҆ловлѧ́ѧй премꙋ́дрыхъ въ мꙋ́дрости и҆́хъ, совѣ́тъ же кова́рныхъ разорѝ. |
| 14ἡμέρας συναντήσεται αὐτοῖς σκότος, τὸ δὲ μεσημβρινὸν ψηλαφήσαισαν ἴσα νυκτί. | 14Во днѝ ѡ҆бы́метъ и҆̀хъ тьма̀, въ полꙋ́дне же да ѡ҆сѧ́жꙋтъ ꙗ҆́коже въ нощѝ, |
| 15ἀπόλοιντο δὲ ἐν πολέμῳ, ἀδύνατος δὲ ἐξέλθοι ἐκ χειρὸς δυνάστου· | 15и҆ да поги́бнꙋтъ на бра́ни: немощны́й же да и҆зы́детъ и҆з̾ рꙋкѝ си́льнагѡ. |
| 16εἴη δὲ ἀδυνάτῳ ἐλπίς, ἀδίκου δὲ στόμα ἐμφραχθείη. | 16Бꙋ́ди же немощно́мꙋ наде́жда, непра́веднагѡ же ᲂу҆ста̀ да заградѧ́тсѧ. |
| 17μακάριος δὲ ἄνθρωπος, ὃν ἤλεγξεν ὁ κύριος· νουθέτημα δὲ παντοκράτορος μὴ ἀπαναίνου. | 17Блаже́нъ же человѣ́къ, є҆го́же ѡ҆бличѝ бг҃ъ, наказа́нїѧ же вседержи́телева не ѿвраща́йсѧ: |
| 18αὐτὸς γὰρ ἀλγεῖν ποιεῖ καὶ πάλιν ἀποκαθίστησιν· ἔπαισεν, καὶ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἰάσαντο. | 18то́й бо болѣ́ти твори́тъ и҆ па́ки возставлѧ́етъ: поразѝ, и҆ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ и҆сцѣлѧ́тъ: |
| 19ἑξάκις ἐξ ἀναγκῶν σε ἐξελεῖται, ἐν δὲ τῷ ἑβδόμῳ οὐ μὴ ἅψηταί σου κακόν. | 19шести́жды ѿ бѣ́дъ и҆́зметъ тѧ̀, въ седмѣ́мъ же не ко́снеттисѧ ѕло̀: |
| 20ἐν λιμῷ ῥύσεταί σε ἐκ θανάτου, ἐν πολέμῳ δὲ ἐκ χειρὸς σιδήρου λύσει σε. | 20во гла́дѣ и҆зба́витъ тѧ̀ ѿ сме́рти, на бра́ни же и҆з̾ рꙋкѝ желѣ́за и҆зрѣши́тъ тѧ̀: |
| 21ἀπὸ μάστιγος γλώσσης σε κρύψει, καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς ἀπὸ κακῶν ἐρχομένων. | 21ѿ бича̀ ѧ҆зы́ка скры́етъ тѧ̀, и҆ не ᲂу҆бои́шисѧ ѿ ѕѡ́лъ находѧ́щихъ: |
| 22ἀδίκων καὶ ἀνόμων καταγελάσῃ, ἀπὸ δὲ θηρίων ἀγρίων οὐ μὴ φοβηθῇς· | 22непра́вєднымъ и҆ беззакѡ́ннымъ посмѣе́шисѧ, ѿ ди́вїихъ же ѕвѣре́й не ᲂу҆бои́шисѧ, |
| 23θῆρες γὰρ ἄγριοι εἰρηνεύσουσίν σοι. | 23занѐ съ ка́менїемъ ди́вїимъ завѣ́тъ тво́й: ѕвѣ́рїе бо ди́вїи примирѧ́тсѧ тебѣ̀. |
| 24εἶτα γνώσῃ ὅτι εἰρηνεύσει σου ὁ οἶκος, ἡ δὲ δίαιτα τῆς σκηνῆς σου οὐ μὴ ἁμάρτῃ. | 24Пото́мъ ᲂу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ въ ми́рѣ бꙋ́детъ до́мъ тво́й, жили́ще же хра́мины твоеѧ̀ не и҆́мать согрѣши́ти: |
| 25γνώσῃ δὲ ὅτι πολὺ τὸ σπέρμα σου, τὰ δὲ τέκνα σου ἔσται ὥσπερ τὸ παμβότανον τοῦ ἀγροῦ. | 25ᲂу҆разꙋмѣ́еши же, ꙗ҆́кѡ мно́го сѣ́мѧ твоѐ, и҆ ча̑да твоѧ̑ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ ве́сь ѕла́къ се́льный: |
| 26ἐλεύσῃ δὲ ἐν τάφῳ ὥσπερ σῖτος ὥριμος κατὰ καιρὸν θεριζόμενος ἢ ὥσπερ θιμωνιὰ ἅλωνος καθ᾿ ὥραν συγκομισθεῖσα. | 26вни́деши же во гро́бъ ꙗ҆́коже пшени́ца созрѣ́лаѧ во вре́мѧ пожа́таѧ, и҆лѝ ꙗ҆́коже сто́гъ гꙋмна̀ во вре́мѧ свезе́нный. |
| 27ἰδοὺ ταῦτα οὕτως ἐξιχνιάσαμεν, ταῦτά ἐστιν ἃ ἀκηκόαμεν· σὺ δὲ γνῶθι σεαυτῷ εἴ τι ἔπραξας. | 27Сѐ, сїѧ̑ си́це и҆зслѣ́дихомъ: сїѧ̑ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же слы́шахомъ: ты́ же разꙋмѣ́й себѣ̀, а҆́ще что̀ сотвори́лъ є҆сѝ. |