І҆́ѡвъ 35
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ὑπολαβὼν δὲ Ελιους λέγει | 1Ѿвѣща́въ же є҆щѐ є҆лїꙋ́съ, речѐ: |
| 2Τί τοῦτο ἡγήσω ἐν κρίσει; σὺ τίς εἶ ὅτι εἶπας Δίκαιός εἰμι ἔναντι κυρίου; | 2что̀ сїѐ мни́лъ є҆сѝ на сꙋдѣ̀; ты̀ кто̀ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ ре́клъ є҆сѝ: пра́въ є҆́смь пред̾ гдⷭ҇емъ; |
| 3ἢ ἐρεῖς Τί ποιήσω ἁμαρτών; | 3И҆лѝ рече́ши: что̀ сотворю̀ согрѣши́въ; |
| 4ἐγὼ σοὶ δώσω ἀπόκρισιν καὶ τοῖς τρισὶν φίλοις σου. | 4А҆́зъ же тѝ да́мъ ѿвѣ́тъ и҆ трїе́мъ дрꙋгѡ́мъ твои̑мъ. |
| 5ἀνάβλεψον εἰς τὸν οὐρανὸν καὶ ἰδέ, κατάμαθε δὲ νέφη ὡς ὑψηλὰ ἀπὸ σοῦ. | 5Воззрѝ на не́бо и҆ ви́ждь: смотри́ же на ѡ҆́блаки, ко́ль высѡ́ки сꙋ́ть ѿ тебє̀. |
| 6εἰ ἥμαρτες, τί πράξεις; εἰ δὲ καὶ πολλὰ ἠνόμησας, τί δύνασαι ποιῆσαι; | 6А҆́ще согрѣши́лъ є҆сѝ, что̀ сотвори́ши; а҆́ще же и҆ мно́гѡ беззако́нновалъ є҆сѝ, что̀ мо́жеши сотвори́ти; |
| 7ἐπεὶ δὲ οὖν δίκαιος εἶ, τί δώσεις αὐτῷ; ἢ τί ἐκ χειρός σου λήμψεται; | 7Поне́же ᲂу҆́бѡ пра́веденъ є҆сѝ, что̀ да́си є҆мꙋ̀; и҆лѝ что̀ и҆з̾ рꙋкѝ твоеѧ̀ во́зметъ; |
| 8ἀνδρὶ τῷ ὁμοίῳ σου ἡ ἀσέβειά σου, καὶ υἱῷ ἀνθρώπου ἡ δικαιοσύνη σου. | 8Мꙋ́жеви подо́бномꙋ тебѣ̀ нече́стїе твоѐ, и҆ сы́нꙋ человѣ́ческомꙋ пра́вда твоѧ̀. |
| 9ἀπὸ πλήθους συκοφαντούμενοι κεκράξονται, βοήσονται ἀπὸ βραχίονος πολλῶν. | 9Ѿ мно́жества ѡ҆клевета́емїи воззовꙋ́тъ, возопїю́тъ ѿ мы́шцы мно́гихъ: |
| 10καὶ οὐκ εἶπεν Ποῦ ἐστιν ὁ θεὸς ὁ ποιήσας με, ὁ κατατάσσων φυλακὰς νυκτερινάς, | 10и҆ не речѐ: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ сотвори́вый мѧ̀, ᲂу҆строѧ́ѧй стражбы̑ нѡщны́ѧ, |
| 11ὁ διορίζων με ἀπὸ τετραπόδων γῆς, ἀπὸ δὲ πετεινῶν οὐρανοῦ; | 11ѿдѣлѧ́ѧй мѧ̀ ѿ четвероно́гихъ земны́хъ и҆ ѿ небе́сныхъ пти́цъ; |
| 12ἐκεῖ κεκράξονται, καὶ οὐ μὴ εἰσακούσῃ καὶ ἀπὸ ὕβρεως πονηρῶν. | 12та́мѡ воззовꙋ́тъ, и҆ не и҆́маши ᲂу҆слы́шати, и҆ ѿ доса́ды ѕлы́хъ. |
| 13ἄτοπα γὰρ οὐ βούλεται ὁ κύριος ἰδεῖν· αὐτὸς γὰρ ὁ παντοκράτωρ ὁρατής ἐστιν | 13Безмѣ̑стнаѧ бо ви́дѣти не хо́щетъ гдⷭ҇ь: са́мъ бо вседержи́тель зри́тель є҆́сть творѧ́щихъ беззакѡ́ннаѧ, и҆ спасе́тъ мѧ̀. |
| 14τῶν συντελούντων τὰ ἄνομα καὶ σώσει με. κρίθητι δὲ ἐναντίον αὐτοῦ, εἰ δύνασαι αἰνέσαι αὐτόν, ὡς ἔστιν. | 14Сꙋди́сѧ же пред̾ ни́мъ, а҆́ще мо́жеши похвали́ти є҆го̀, ꙗ҆́коже є҆́сть и҆ нн҃ѣ. |
| 15καὶ νῦν, ὅτι οὐκ ἔστιν ἐπισκεπτόμενος, ὀργὴν αὐτοῦ καὶ οὐκ ἔγνω παραπτώματι σφόδρα· | 15Ꙗ҆́кѡ нѣ́сть посѣща́ѧй гнѣ́вомъ свои́мъ, и҆ не позна̀ прегрѣше́нїѧ коегѡ́- либо ѕѣлѡ̀. |
| 16καὶ Ιωβ ματαίως ἀνοίγει τὸ στόμα αὐτοῦ, ἐν ἀγνωσίᾳ ῥήματα βαρύνει. | 16І҆́ѡвъ же всꙋ́е ѿверза́етъ ᲂу҆ста̀ своѧ̑, невѣ́дѣнїемъ словеса̀ ѡ҆тѧгоща́етъ. |