Второзако́нїе 8
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Πάσας τὰς ἐντολάς, ἃς ἐγὼ ἐντέλλομαι ὑμῖν σήμερον, φυλάξεσθε ποιεῖν, ἵνα ζῆτε καὶ πολυπλασιασθῆτε καὶ εἰσέλθητε καὶ κληρονομήσητε τὴν γῆν, ἣν κύριος ὁ θεὸς ὑμῶν ὤμοσεν τοῖς πατράσιν ὑμῶν. | 1Всѧ̑ за́пѡвѣди, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь, снабди́те твори́ти, да живетѐ, и҆ ᲂу҆мно́житесѧ, и҆ вни́дете, и҆ наслѣ́дите зе́млю благꙋ́ю, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ. |
| 2καὶ μνησθήσῃ πᾶσαν τὴν ὁδόν, ἣν ἤγαγέν σε κύριος ὁ θεός σου ἐν τῇ ἐρήμῳ, ὅπως ἂν κακώσῃ σε καὶ ἐκπειράσῃ σε καὶ διαγνωσθῇ τὰ ἐν τῇ καρδίᾳ σου, εἰ φυλάξῃ τὰς ἐντολὰς αὐτοῦ ἢ οὔ. | 2И҆ да помѧне́ши ве́сь пꙋ́ть, и҆́мже проведѐ тебѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, сїѐ четыредесѧ́тое лѣ́то въ пꙋсты́ни, да и҆скꙋ́ситъ тѧ̀ и҆ ѡ҆ѕло́битъ тѧ̀, и҆ ᲂу҆разꙋмѣ́ютсѧ ꙗ҆̀же въ се́рдцы твое́мъ, а҆́ще сохрани́ши за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆лѝ нѝ. |
| 3καὶ ἐκάκωσέν σε καὶ ἐλιμαγχόνησέν σε καὶ ἐψώμισέν σε τὸ μαννα, ὃ οὐκ εἴδησαν οἱ πατέρες σου, ἵνα ἀναγγείλῃ σοι ὅτι οὐκ ἐπ᾿ ἄρτῳ μόνῳ ζήσεται ὁ ἄνθρωπος, ἀλλ᾿ ἐπὶ παντὶ ῥήματι τῷ ἐκπορευομένῳ διὰ στόματος θεοῦ ζήσεται ὁ ἄνθρωπος. | 3И҆ ѡ҆ѕло́би тѧ̀, и҆ гла́домъ замори́ тѧ, и҆ напита́ тѧ ма́нною, є҆ѧ́же ты̀ не ᲂу҆вѣ́дѣлъ є҆сѝ, ни ѻ҆тцы̀ твоѝ: да возвѣсти́тъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ хлѣ́бѣ є҆ди́нѣмъ жи́въ бꙋ́детъ человѣ́къ, но ѡ҆ всѧ́комъ словесѝ и҆сходѧ́щемъ и҆з̾ ᲂу҆́стъ бж҃їихъ жи́въ бꙋ́детъ человѣ́къ. |
| 4τὰ ἱμάτιά σου οὐ κατετρίβη ἀπὸ σοῦ, οἱ πόδες σου οὐκ ἐτυλώθησαν, ἰδοὺ τεσσαράκοντα ἔτη. | 4Ри̑зы твоѧ̑ не ѡ҆бетша́ша на тебѣ̀: но́зѣ твоѝ не ꙗ҆зви́шасѧ, сѐ, четы́редесѧть лѣ́тъ. |
| 5καὶ γνώσῃ τῇ καρδίᾳ σου ὅτι ὡς εἴ τις παιδεύσαι ἄνθρωπος τὸν υἱὸν αὐτοῦ, οὕτως κύριος ὁ θεός σου παιδεύσει σε, | 5И҆ ᲂу҆разꙋмѣ́еши се́рдцемъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мже ѡ҆́бразомъ а҆́ще кі́й человѣ́къ нака́жетъ сы́на своего̀, та́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й нака́жетъ тѧ̀. |
| 6καὶ φυλάξῃ τὰς ἐντολὰς κυρίου τοῦ θεοῦ σου πορεύεσθαι ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ καὶ φοβεῖσθαι αὐτόν. | 6И҆ сохрани́ши за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ ходи́ти въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ и҆ боѧ́тисѧ є҆гѡ̀. |
| 7ὁ γὰρ κύριος ὁ θεός σου εἰσάγει σε εἰς γῆν ἀγαθὴν καὶ πολλήν, οὗ χείμαρροι ὑδάτων καὶ πηγαὶ ἀβύσσων ἐκπορευόμεναι διὰ τῶν πεδίων καὶ διὰ τῶν ὀρέων· | 7Гдⷭ҇ь бо бг҃ъ тво́й введе́тъ тѧ̀ въ зе́млю благꙋ́ю и҆ мно́гꙋ, и҆дѣ́же водотє́чи вѡдны́ѧ и҆ и҆сто́чники бе́здны и҆сходѧ́щыѧ по полѧ́мъ и҆ гора́мъ, |
| 8γῆ πυροῦ καὶ κριθῆς, ἄμπελοι, συκαῖ, ῥόαι, γῆ ἐλαίας ἐλαίου καὶ μέλιτος· | 8въ зе́млю пшени́цы и҆ ꙗ҆чме́нѧ, ( и҆дѣ́же) вїногра́ди, смѡ́кви и҆ щипцы̀, въ зе́млю ма́сличїѧ є҆ле́а и҆ ме́да: |
| 9γῆ, ἐφ᾿ ἧς οὐ μετὰ πτωχείας φάγῃ τὸν ἄρτον σου καὶ οὐκ ἐνδεηθήσῃ οὐδὲν ἐπ᾿ αὐτῆς· γῆ, ἧς οἱ λίθοι σίδηρος, καὶ ἐκ τῶν ὀρέων αὐτῆς μεταλλεύσεις χαλκόν· | 9въ зе́млю на не́йже не съ нището́ю снѣ́си хлѣ́бъ тво́й, и҆ ничесогѡ̀ востре́бꙋеши на не́й: въ зе́млю въ не́йже ка́менїе желѣ́зно, и҆ ѿ го́ръ є҆ѧ̀ и҆скопа́еши мѣ́дь: |
| 10καὶ φάγῃ καὶ ἐμπλησθήσῃ καὶ εὐλογήσεις κύριον τὸν θεόν σου ἐπὶ τῆς γῆς τῆς ἀγαθῆς, ἧς ἔδωκέν σοι. | 10и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́деши, и҆ насы́тишисѧ, и҆ благослови́ши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀ на землѝ бла́зѣй, ю҆́же дадѐ тебѣ̀. |
| 11πρόσεχε σεαυτῷ, μὴ ἐπιλάθῃ κυρίου τοῦ θεοῦ σου τοῦ μὴ φυλάξαι τὰς ἐντολὰς αὐτοῦ καὶ τὰ κρίματα καὶ τὰ δικαιώματα αὐτοῦ, ὅσα ἐγὼ ἐντέλλομαί σοι σήμερον, | 11Вонмѝ себѣ̀, не забꙋ́ди гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆́же не сохрани́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ сꙋдьбы̑ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь: |
| 12μὴ φαγὼν καὶ ἐμπλησθεὶς καὶ οἰκίας καλὰς οἰκοδομήσας καὶ κατοικήσας ἐν αὐταῖς | 12да не когда̀ ꙗ҆ды́й и҆ насы́тивсѧ, и҆ до́мы добры̑ согради́въ и҆ всели́всѧ въ нѧ̀, |
| 13καὶ τῶν βοῶν σου καὶ τῶν προβάτων σου πληθυνθέντων σοι, ἀργυρίου καὶ χρυσίου πληθυνθέντος σοι καὶ πάντων, ὅσων σοι ἔσται, πληθυνθέντων σοι | 13и҆ волѡ́мъ твои̑мъ и҆ ѻ҆вца́мъ твои̑мъ ᲂу҆мно́жившымсѧ тебѣ̀, сребрꙋ̀ и҆ зла́тꙋ ᲂу҆мно́жившымсѧ тебѣ̀, и҆ всѣ̑мъ, є҆ли̑ка тебѣ̀ бꙋ́дꙋтъ, ᲂу҆мно́жившымсѧ тебѣ̀, |
| 14ὑψωθῇς τῇ καρδίᾳ καὶ ἐπιλάθῃ κυρίου τοῦ θεοῦ σου τοῦ ἐξαγαγόντος σε ἐκ γῆς Αἰγύπτου ἐξ οἴκου δουλείας, | 14вознесе́шисѧ се́рдцемъ твои́мъ, и҆ забꙋ́деши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, и҆зве́дшаго тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты: |
| 15τοῦ ἀγαγόντος σε διὰ τῆς ἐρήμου τῆς μεγάλης καὶ τῆς φοβερᾶς ἐκείνης, οὗ ὄφις δάκνων καὶ σκορπίος καὶ δίψα, οὗ οὐκ ἦν ὕδωρ, τοῦ ἐξαγαγόντος σοι ἐκ πέτρας ἀκροτόμου πηγὴν ὕδατος, | 15прове́дшаго тѧ̀ сквозѣ̀ пꙋсты́ню вели́кꙋю и҆ стра́шнꙋю ѻ҆́нꙋ, въ не́йже ѕмїи̑ ᲂу҆грыза́ющыѧ, и҆ скорпі̑и, и҆ жа́жда, въ не́йже не бѧ́ше воды̀: и҆зве́дшаго тебѣ̀ и҆з̾ ка́мене несѣко́ма и҆сто́чникъ водны́й: |
| 16τοῦ ψωμίσαντός σε τὸ μαννα ἐν τῇ ἐρήμῳ, ὃ οὐκ εἴδησαν οἱ πατέρες σου, ἵνα κακώσῃ σε καὶ ἐκπειράσῃ σε καὶ εὖ σε ποιήσῃ ἐπ᾿ ἐσχάτων τῶν ἡμερῶν σου. | 16пита́вшаго тѧ̀ ма́нною въ пꙋсты́ни, є҆ѧ́же не вѣ́дѣлъ є҆сѝ ты̀, нижѐ вѣ́дѧхꙋ ѻ҆тцы̀ твоѝ, да ѡ҆ѕло́битъ тѧ̀ и҆ да и҆скꙋ́ситъ тѧ̀, и҆ бла́го тебѣ̀ сотвори́тъ на послѣ́докъ тво́й: |
| 17μὴ εἴπῃς ἐν τῇ καρδίᾳ σου Ἡ ἰσχύς μου καὶ τὸ κράτος τῆς χειρός μου ἐποίησέν μοι τὴν δύναμιν τὴν μεγάλην ταύτην· | 17да не рече́ши въ се́рдцы твое́мъ: крѣ́пость моѧ̀ и҆ си́ла рꙋкѝ моеѧ̀ сотворѝ мнѣ̀ си́лꙋ вели́кꙋю сїю̀, |
| 18καὶ μνησθήσῃ κυρίου τοῦ θεοῦ σου, ὅτι αὐτός σοι δίδωσιν ἰσχὺν τοῦ ποιῆσαι δύναμιν καὶ ἵνα στήσῃ τὴν διαθήκην αὐτοῦ, ἣν ὤμοσεν κύριος τοῖς πατράσιν σου, ὡς σήμερον. | 18и҆ помѧне́ши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, ꙗ҆́кѡ то́й дадѐ тебѣ̀ крѣ́пость, є҆́же сотвори́ти си́лꙋ, и҆ да ᲂу҆ста́витъ завѣ́тъ сво́й, и҆́мже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже дне́сь. |
| 19καὶ ἔσται ἐὰν λήθῃ ἐπιλάθῃ κυρίου τοῦ θεοῦ σου καὶ πορευθῇς ὀπίσω θεῶν ἑτέρων καὶ λατρεύσῃς αὐτοῖς καὶ προσκυνήσῃς αὐτοῖς, διαμαρτύρομαι ὑμῖν σήμερον τόν τε οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν ὅτι ἀπωλείᾳ ἀπολεῖσθε· | 19И҆ бꙋ́детъ а҆́ще забве́нїемъ забꙋ́деши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, и҆ по́йдеши в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ, и҆ послꙋ́жиши и҆̀мъ, и҆ поклони́шисѧ и҆̀мъ, засвидѣ́тельствꙋю ва́мъ дне́сь небесе́мъ и҆ земле́ю, ꙗ҆́кѡ па́гꙋбою поги́бнете: |
| 20καθὰ καὶ τὰ λοιπὰ ἔθνη, ὅσα κύριος ἀπολλύει πρὸ προσώπου ὑμῶν, οὕτως ἀπολεῖσθε, ἀνθ᾿ ὧν οὐκ ἠκούσατε τῆς φωνῆς κυρίου τοῦ θεοῦ ὑμῶν. | 20ꙗ҆́коже и҆ про́чїи ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ погꙋблѧ́етъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, та́кѡ поги́бнете, зане́же не послꙋ́шасте гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ. |