Второзако́нїе 19
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ἐὰν δὲ ἀφανίσῃ κύριος ὁ θεός σου τὰ ἔθνη, ἃ ὁ θεός σου δίδωσίν σοι τὴν γῆν αὐτῶν, καὶ κατακληρονομήσητε αὐτοὺς καὶ κατοικήσητε ἐν ταῖς πόλεσιν αὐτῶν καὶ ἐν τοῖς οἴκοις αὐτῶν, | 1Є҆гда́ же погꙋби́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ꙗ҆зы́ки, и҆́хже гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ зе́млю, и҆ наслѣ́диши и҆̀хъ и҆ всели́шисѧ во градѣ́хъ и҆́хъ и҆ въ домѣ́хъ и҆́хъ, |
| 2τρεῖς πόλεις διαστελεῖς σεαυτῷ ἐν μέσῳ τῆς γῆς σου, ἧς κύριος ὁ θεός σου δίδωσίν σοι. | 2трѝ гра́ды да ѿлꙋчи́ши себѣ̀ средѝ землѝ твоеѧ̀, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ наслѣ́дїе. |
| 3στόχασαί σοι τὴν ὁδὸν καὶ τριμεριεῖς τὰ ὅρια τῆς γῆς σου, ἣν καταμερίζει σοι κύριος ὁ θεός σου, καὶ ἔσται καταφυγὴ ἐκεῖ παντὶ φονευτῇ. | 3Оу҆гото́ви себѣ̀ пꙋ́ть, и҆ на тро́е раздѣлѝ предѣ́лы землѝ твоеѧ̀, ю҆́же раздѣлѧ́етъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: и҆ да бꙋ́детъ ᲂу҆бѣ́жище та́мѡ всѧ́комꙋ ᲂу҆бі́йцѣ. |
| 4τοῦτο δὲ ἔσται τὸ πρόσταγμα τοῦ φονευτοῦ, ὃς ἂν φύγῃ ἐκεῖ καὶ ζήσεται· ὃς ἂν πατάξῃ τὸν πλησίον αὐτοῦ ἀκουσίως καὶ οὗτος οὐ μισῶν αὐτὸν πρὸ τῆς ἐχθὲς καὶ πρὸ τῆς τρίτης, | 4Сїе́ же да бꙋ́детъ заповѣ́данїе ᲂу҆бі́йцѣ, и҆́же а҆́ще ᲂу҆бѣжи́тъ та́мѡ, и҆ жи́въ бꙋ́детъ: и҆́же а҆́ще ᲂу҆бїе́тъ бли́жнѧго своего̀ не вѣ́дѧ, и҆ се́й не ненави́дѣ є҆го̀ пре́жде вчера́шнѧгѡ днѐ и҆ тре́тїѧгѡ, |
| 5καὶ ὃς ἂν εἰσέλθῃ μετὰ τοῦ πλησίον εἰς τὸν δρυμὸν συναγαγεῖν ξύλα, καὶ ἐκκρουσθῇ ἡ χεὶρ αὐτοῦ τῇ ἀξίνῃ κόπτοντος τὸ ξύλον, καὶ ἐκπεσὸν τὸ σιδήριον ἀπὸ τοῦ ξύλου τύχῃ τοῦ πλησίον, καὶ ἀποθάνῃ, οὗτος καταφεύξεται εἰς μίαν τῶν πόλεων τούτων καὶ ζήσεται, | 5и҆ и҆́же а҆́ще по́йдетъ съ по́дрꙋгомъ свои́мъ въ лѣ́съ собира́ти дрова̀, и҆ поползне́тсѧ рꙋка̀ є҆гѡ̀ съ сѣки́рою сѣкꙋ́щагѡ дрова̀, и҆ спа́дши сѣки́ра съ топори́ща ᲂу҆лꙋчи́тъ по́дрꙋга є҆гѡ̀, и҆ ᲂу҆́мретъ, се́й да ᲂу҆бѣжи́тъ во є҆ди́нъ ѿ градѡ́въ си́хъ, и҆ жи́въ да бꙋ́детъ: |
| 6ἵνα μὴ διώξας ὁ ἀγχιστεύων τοῦ αἵματος ὀπίσω τοῦ φονεύσαντος, ὅτι παρατεθέρμανται τῇ καρδίᾳ, καὶ καταλάβῃ αὐτόν, ἐὰν μακροτέρα ᾖ ἡ ὁδός, καὶ πατάξῃ αὐτοῦ τὴν ψυχήν, καὶ ἀποθάνῃ, καὶ τούτῳ οὐκ ἔστιν κρίσις θανάτου, ὅτι οὐ μισῶν ἦν αὐτὸν πρὸ τῆς ἐχθὲς καὶ πρὸ τῆς τρίτης. | 6да не погна́въ ᲂу҆́жикъ кро́ве в̾слѣ́дъ ᲂу҆би́вшагѡ, ꙗ҆́кѡ разгори́тсѧ се́рдце є҆мꙋ̀, и҆ пости́гнетъ є҆го̀, а҆́ще должа́йшїй бꙋ́детъ пꙋ́ть, и҆ ᲂу҆бїе́тъ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀, и҆ ᲂу҆́мретъ: и҆ семꙋ̀ нѣ́сть сꙋ́дъ сме́ртный, поне́же не бѣ̀ ненави́дѧ є҆го̀ пре́жде вчера́шнѧгѡ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ: |
| 7διὰ τοῦτο ἐγώ σοι ἐντέλλομαι τὸ ῥῆμα τοῦτο λέγων Τρεῖς πόλεις διαστελεῖς σεαυτῷ· | 7сегѡ̀ ра́ди заповѣ́даю а҆́зъ тебѣ̀ сло́во сїѐ, глаго́лѧ: трѝ гра́ды да ѿлꙋчи́ши себѣ̀. |
| 8ἐὰν δὲ ἐμπλατύνῃ κύριος ὁ θεός σου τὰ ὅριά σου, ὃν τρόπον ὤμοσεν τοῖς πατράσιν σου, καὶ δῷ σοι κύριος πᾶσαν τὴν γῆν, ἣν εἶπεν δοῦναι τοῖς πατράσιν σου, | 8А҆́ще же разшири́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й предѣ́лы твоѧ̑, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, и҆ да́стъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь всю̀ зе́млю, ю҆́же речѐ да́ти ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, |
| 9ἐὰν ἀκούσῃς ποιεῖν πάσας τὰς ἐντολὰς ταύτας, ἃς ἐγὼ ἐντέλλομαί σοι σήμερον, ἀγαπᾶν κύριον τὸν θεόν σου, πορεύεσθαι ἐν πάσαις ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ πάσας τὰς ἡμέρας, καὶ προσθήσεις σεαυτῷ ἔτι τρεῖς πόλεις πρὸς τὰς τρεῖς ταύτας, | 9а҆́ще послꙋ́шаеши твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди сїѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ всѧ̑ дни̑: и҆ да приложи́ши себѣ̀ є҆щѐ трѝ гра́ды къ си̑мъ трїе́мъ градѡ́мъ, |
| 10καὶ οὐκ ἐκχυθήσεται αἷμα ἀναίτιον ἐν τῇ γῇ σου, ᾗ κύριος ὁ θεός σου δίδωσίν σοι ἐν κλήρῳ, καὶ οὐκ ἔσται ἐν σοὶ αἵματι ἔνοχος.– | 10и҆ да не пролїе́тсѧ кро́вь безви́нна въ землѝ твое́й, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй, и҆ да не бꙋ́детъ въ тебѣ̀ кро́ви пови́ненъ. |
| 11ἐὰν δὲ γένηται ἄνθρωπος μισῶν τὸν πλησίον καὶ ἐνεδρεύσῃ αὐτὸν καὶ ἐπαναστῇ ἐπ᾿ αὐτὸν καὶ πατάξῃ αὐτοῦ ψυχήν, καὶ ἀπεθάνῃ, καὶ φύγῃ εἰς μίαν τῶν πόλεων τούτων, | 11А҆́ще же бꙋ́детъ ᲂу҆ тебє̀ человѣ́къ ненави́дѧй бли́жнѧго своего̀, и҆ навѣ́тъ сотвори́тъ на́нь, и҆ воста́нетъ на́нь, и҆ порази́тъ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀, и҆ ᲂу҆́мретъ, и҆ вбѣ́гнетъ во є҆ди́нъ ѿ градѡ́въ си́хъ, |
| 12καὶ ἀποστελοῦσιν ἡ γερουσία τῆς πόλεως αὐτοῦ καὶ λήμψονται αὐτὸν ἐκεῖθεν καὶ παραδώσουσιν αὐτὸν εἰς χεῖρας τῷ ἀγχιστεύοντι τοῦ αἵματος, καὶ ἀποθανεῖται· | 12да по́слютъ старѣ̑йшины гра́да тогѡ̀, и҆ во́змꙋтъ є҆го̀ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ да предадѧ́тъ є҆го̀ въ рꙋ́цѣ ᲂу҆́жикѡвъ кро́ве, и҆ да ᲂу҆́мретъ: |
| 13οὐ φείσεται ὁ ὀφθαλμός σου ἐπ᾿ αὐτῷ, καὶ καθαριεῖς τὸ αἷμα τὸ ἀναίτιον ἐξ Ισραηλ, καὶ εὖ σοι ἔσται. | 13да не пощади́тъ є҆гѡ̀ ѻ҆́ко твоѐ, и҆ да ѡ҆чи́стиши кро́вь непови́ннꙋю ѿ і҆и҃лѧ, и҆ бла́го бꙋ́детъ тебѣ̀. |
| 14Οὐ μετακινήσεις ὅρια τοῦ πλησίον σου, ἃ ἔστησαν οἱ πατέρες σου ἐν τῇ κληρονομίᾳ σου, ᾗ κατεκληρονομήθης ἐν τῇ γῇ, ᾗ κύριος ὁ θεός σου δίδωσίν σοι ἐν κλήρῳ. | 14Да не предви́жеши предѣ́лѡвъ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, ꙗ҆̀же поста́виша ѻ҆тцы̀ твоѝ въ наслѣ́дїи твое́мъ, є҆́же наслѣ́довалъ є҆сѝ въ землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ во жре́бїй. |
| 15Οὐκ ἐμμενεῖ μάρτυς εἷς μαρτυρῆσαι κατὰ ἀνθρώπου κατὰ πᾶσαν ἀδικίαν καὶ κατὰ πᾶν ἁμάρτημα καὶ κατὰ πᾶσαν ἁμαρτίαν, ἣν ἂν ἁμάρτῃ· ἐπὶ στόματος δύο μαρτύρων καὶ ἐπὶ στόματος τριῶν μαρτύρων σταθήσεται πᾶν ῥῆμα. | 15Да не пребꙋ́детъ свидѣ́тель є҆ди́нъ во свидѣ́тельство на человѣ́ка по всѧ́кой ѡ҆би́дѣ и҆ по всѧ́комꙋ престꙋпле́нїю и҆ по всѧ́комꙋ грѣхꙋ̀, и҆́мже а҆́ще согрѣши́тъ: при ᲂу҆стѣ́хъ двою̀ свидѣ́телей и҆ при ᲂу҆стѣ́хъ трїе́хъ свидѣ́телей да ста́нетъ всѧ́къ глаго́лъ. |
| 16ἐὰν δὲ καταστῇ μάρτυς ἄδικος κατὰ ἀνθρώπου καταλέγων αὐτοῦ ἀσέβειαν, | 16А҆́ще же воста́нетъ свидѣ́тель непра́веденъ на человѣ́ка, глаго́лѧ на него̀ нече́стїе, |
| 17καὶ στήσονται οἱ δύο ἄνθρωποι, οἷς ἐστιν αὐτοῖς ἡ ἀντιλογία, ἔναντι κυρίου καὶ ἔναντι τῶν ἱερέων καὶ ἔναντι τῶν κριτῶν, οἳ ἐὰν ὦσιν ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις, | 17да ста́нꙋтъ ѻ҆́ба человѣ̑ка, и҆̀мже є҆́сть прѧ̀, пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ пред̾ жєрцы̀ и҆ пред̾ сꙋдїѧ́ми, и҆̀же бꙋ́дꙋтъ въ ты̑ѧ дни̑, |
| 18καὶ ἐξετάσωσιν οἱ κριταὶ ἀκριβῶς, καὶ ἰδοὺ μάρτυς ἄδικος ἐμαρτύρησεν ἄδικα, ἀντέστη κατὰ τοῦ ἀδελφοῦ αὐτοῦ, | 18и҆ да и҆спыта́ютъ и҆̀хъ сꙋдїи̑ прилѣ́жнѡ, и҆ сѐ, свидѣ́тель непра́веденъ свидѣ́тельствова непра́вдꙋ, воста̀ на бра́та своего̀: |
| 19καὶ ποιήσετε αὐτῷ ὃν τρόπον ἐπονηρεύσατο ποιῆσαι κατὰ τοῦ ἀδελφοῦ αὐτοῦ, καὶ ἐξαρεῖς τὸν πονηρὸν ἐξ ὑμῶν αὐτῶν. | 19да сотвори́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆́нъ ᲂу҆мы́сли сотвори́ти сꙋпроти́въ бра́та своегѡ̀, и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ ва́съ самѣ́хъ: |
| 20καὶ οἱ ἐπίλοιποι ἀκούσαντες φοβηθήσονται καὶ οὐ προσθήσουσιν ἔτι ποιῆσαι κατὰ τὸ ῥῆμα τὸ πονηρὸν τοῦτο ἐν ὑμῖν. | 20да и҆ про́чїи ᲂу҆слы́шавше ᲂу҆боѧ́тсѧ, и҆ не приложа́тъ ктомꙋ̀ твори́ти словесѐ ѕла́гѡ сегѡ̀ въ ва́съ: |
| 21οὐ φείσεται ὁ ὀφθαλμός σου ἐπ᾿ αὐτῷ· ψυχὴν ἀντὶ ψυχῆς, ὀφθαλμὸν ἀντὶ ὀφθαλμοῦ, ὀδόντα ἀντὶ ὀδόντος, χεῖρα ἀντὶ χειρός, πόδα ἀντὶ ποδός. | 21да не пощади́тъ є҆гѡ̀ ѻ҆́ко твоѐ: дꙋ́шꙋ за дꙋ́шꙋ, ѻ҆́ко за ѻ҆́ко, зꙋ́бъ за зꙋ́бъ, рꙋ́кꙋ за рꙋ́кꙋ, но́гꙋ за но́гꙋ, ꙗ҆́коже а҆́ще кто̀ да́стъ поро́къ на бли́жнѧго своего̀, си́це возда́стсѧ є҆мꙋ̀. |