И҆схо́дъ 22
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1ἐὰν δὲ ἐν τῷ διορύγματι εὑρεθῇ ὁ κλέπτης καὶ πληγεὶς ἀποθάνῃ, οὐκ ἔστιν αὐτῷ φόνος· | 1А҆́ще же кто̀ ᲂу҆кра́детъ тельца̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ, и҆ зако́летъ и҆лѝ прода́стъ, пѧ́ть тельцє́въ да возда́стъ за тельца̀ и҆ четы́ри ѻ҆́вцы за ѻ҆́вцꙋ. |
| 2ἐὰν δὲ ἀνατείλῃ ὁ ἥλιος ἐπ᾿ αὐτῷ, ἔνοχός ἐστιν, ἀνταποθανεῖται. ἐὰν δὲ μὴ ὑπάρχῃ αὐτῷ, πραθήτω ἀντὶ τοῦ κλέμματος. | 2А҆́ще же въ подкопа́нїи ѡ҆брѧ́щетсѧ та́ть, и҆ ꙗ҆́звенъ ᲂу҆́мретъ, нѣ́сть є҆мꙋ̀ ᲂу҆бі́йство: |
| 3ἐὰν δὲ καταλημφθῇ, καὶ εὑρεθῇ ἐν τῇ χειρὶ αὐτοῦ τὸ κλέμμα ἀπό τε ὄνου ἕως προβάτου ζῶντα, διπλᾶ αὐτὰ ἀποτείσει.– | 3а҆́ще же взы́детъ со́лнце над̾ ни́мъ, пови́ненъ є҆́сть, ᲂу҆́мретъ за него̀: а҆́ще же не и҆́мать и҆мѣ́нїѧ, да прода́стсѧ за татьбꙋ̀: |
| 4ἐὰν δὲ καταβοσκήσῃ τις ἀγρὸν ἢ ἀμπελῶνα καὶ ἀφῇ τὸ κτῆνος αὐτοῦ καταβοσκῆσαι ἀγρὸν ἕτερον, ἀποτείσει ἐκ τοῦ ἀγροῦ αὐτοῦ κατὰ τὸ γένημα αὐτοῦ· ἐὰν δὲ πάντα τὸν ἀγρὸν καταβοσκήσῃ, τὰ βέλτιστα τοῦ ἀγροῦ αὐτοῦ καὶ τὰ βέλτιστα τοῦ ἀμπελῶνος αὐτοῦ ἀποτείσει.– | 4а҆́ще же ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ ᲂу҆кра́деное ѿ ѻ҆слѧ́те до ѻ҆вцы̀ жи́во, сꙋгꙋ́бѡ да ѿда́стъ ѧ҆̀. |
| 5ἐὰν δὲ ἐξελθὸν πῦρ εὕρῃ ἀκάνθας καὶ προσεμπρήσῃ ἅλωνα ἢ στάχυς ἢ πεδίον, ἀποτείσει ὁ τὸ πῦρ ἐκκαύσας.– | 5А҆́ще же кто̀ потра́витъ ни́вꙋ и҆лѝ вїногра́дъ, и҆ пꙋ́ститъ ско́тъ сво́й пасти́сѧ на чꙋже́й ни́вѣ, да да́стъ ѿ ни́вы своеѧ̀ по плодꙋ̀ є҆гѡ̀: а҆́ще же всю̀ ни́вꙋ потра́витъ, лꙋ̑чшаѧ ни́вы своеѧ̀ и҆ лꙋ̑чшаѧ вїногра́да своегѡ̀ да ѿда́стъ. |
| 6ἐὰν δέ τις δῷ τῷ πλησίον ἀργύριον ἢ σκεύη φυλάξαι, καὶ κλαπῇ ἐκ τῆς οἰκίας τοῦ ἀνθρώπου, ἐὰν εὑρεθῇ ὁ κλέψας, ἀποτείσει διπλοῦν· | 6А҆́ще же и҆зше́дъ ѻ҆́гнь ѡ҆брѧ́щетъ те́рнїе и҆ запали́тъ гꙋмно̀, и҆лѝ кла́сы, и҆лѝ ни́вꙋ, да ѿда́стъ, и҆́же возжѐ ѻ҆́гнь. |
| 7ἐὰν δὲ μὴ εὑρεθῇ ὁ κλέψας, προσελεύσεται ὁ κύριος τῆς οἰκίας ἐνώπιον τοῦ θεοῦ καὶ ὀμεῖται ἦ μὴν μὴ αὐτὸς πεπονηρεῦσθαι ἐφ᾿ ὅλης τῆς παρακαταθήκης τοῦ πλησίον. | 7А҆́ще же кто̀ да́стъ дрꙋ́гꙋ сребро̀ и҆лѝ сосꙋ́дъ сохрани́ти, и҆ ᲂу҆кра́детсѧ и҆з̾ до́мꙋ мꙋ́жа тогѡ̀, а҆́ще ѡ҆брѧ́щетсѧ ᲂу҆крады́й, да возда́стъ сꙋгꙋ́бѡ: |
| 8κατὰ πᾶν ῥητὸν ἀδίκημα περί τε μόσχου καὶ ὑποζυγίου καὶ προβάτου καὶ ἱματίου καὶ πάσης ἀπωλείας τῆς ἐγκαλουμένης, ὅ τι οὖν ἂν ᾖ, ἐνώπιον τοῦ θεοῦ ἐλεύσεται ἡ κρίσις ἀμφοτέρων, καὶ ὁ ἁλοὺς διὰ τοῦ θεοῦ ἀποτείσει διπλοῦν τῷ πλησίον.– | 8а҆́ще же не ѡ҆брѧ́щетсѧ ᲂу҆крады́й, да прїи́детъ господи́нъ до́мꙋ пред̾ бг҃а и҆ да клене́тсѧ, ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ не слꙋка́вствова ѻ҆́нъ ѡ҆ все́мъ положе́нїи дрꙋ́жнемъ. |
| 9ἐὰν δέ τις δῷ τῷ πλησίον ὑποζύγιον ἢ μόσχον ἢ πρόβατον ἢ πᾶν κτῆνος φυλάξαι, καὶ συντριβῇ ἢ τελευτήσῃ ἢ αἰχμάλωτον γένηται, καὶ μηδεὶς γνῷ, | 9По все́й рече́ннѣй непра́вдѣ, ѡ҆ телѧ́ти и҆ ѡ҆ ѻ҆слѧ́ти и҆ ѡ҆ ѻ҆вцѣ̀, и҆ ѡ҆ ри́зѣ и҆ ѡ҆ все́й ги́бели нанесе́ннѣй, что̀ ᲂу҆̀бо ни бы́ло бы, пред̾ бг҃омъ да прїи́детъ сꙋ́дъ ѻ҆бои́хъ, и҆ ѡ҆бвине́нный бг҃омъ да ѿда́стъ сꙋгꙋ́бѡ бли́жнемꙋ. |
| 10ὅρκος ἔσται τοῦ θεοῦ ἀνὰ μέσον ἀμφοτέρων ἦ μὴν μὴ αὐτὸν πεπονηρεῦσθαι καθ᾿ ὅλης τῆς παρακαταθήκης τοῦ πλησίον· καὶ οὕτως προσδέξεται ὁ κύριος αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἀποτείσει. | 10А҆́ще же кто̀ да́стъ дрꙋ́гꙋ ѻ҆слѧ̀ и҆лѝ тельца̀, и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ, и҆лѝ всѧ́къ ско́тъ храни́ти, и҆ ᲂу҆́мретъ и҆лѝ поги́бнетъ, и҆лѝ плѣне́но бꙋ́детъ, и҆ никто́же ᲂу҆вѣ́сть, |
| 11ἐὰν δὲ κλαπῇ παρ᾿ αὐτοῦ, ἀποτείσει τῷ κυρίῳ. | 11клѧ́тва да бꙋ́детъ бж҃їѧ междꙋ̀ ѻ҆бои́ми, ꙗ҆́кѡ пои́стиннѣ не слꙋка́вствова ѻ҆́нъ ѡ҆ все́мъ бли́жнѧгѡ положе́нїи, и҆ та́кѡ прїи́метъ господи́нъ є҆гѡ̀, и҆ да не ѿда́стъ: |
| 12ἐὰν δὲ θηριάλωτον γένηται, ἄξει αὐτὸν ἐπὶ τὴν θήραν καὶ οὐκ ἀποτείσει.– | 12а҆́ще же ᲂу҆кра́дено бꙋ́детъ ѿ негѡ̀, да ѿда́стъ господи́нꙋ: |
| 13ἐὰν δὲ αἰτήσῃ τις παρὰ τοῦ πλησίον, καὶ συντριβῇ ἢ ἀποθάνῃ ἢ αἰχμάλωτον γένηται, ὁ δὲ κύριος μὴ ᾖ μετ᾿ αὐτοῦ, ἀποτείσει· | 13а҆́ще же ѕвѣ́рь снѣдѐ, да веде́тъ є҆го̀ на ѕвѣроѧ́динꙋ, и҆ не ѿда́стъ: |
| 14ἐὰν δὲ ὁ κύριος ᾖ μετ᾿ αὐτοῦ, οὐκ ἀποτείσει· ἐὰν δὲ μισθωτὸς ᾖ, ἔσται αὐτῷ ἀντὶ τοῦ μισθοῦ αὐτοῦ. | 14а҆́ще же кто̀ и҆спро́ситъ ᲂу҆ дрꙋ́га, и҆ поги́бнетъ, и҆лѝ ᲂу҆́мретъ, и҆лѝ плѣни́тсѧ, господи́нъ же є҆гѡ̀ не бꙋ́детъ съ ни́мъ, ѿда́стъ: |
| 15Ἐὰν δὲ ἀπατήσῃ τις παρθένον ἀμνήστευτον καὶ κοιμηθῇ μετ᾿ αὐτῆς, φερνῇ φερνιεῖ αὐτὴν αὐτῷ γυναῖκα. | 15а҆́ще же господи́нъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ съ ни́мъ, да не ѿда́стъ: а҆́ще же нае́мникъ є҆́сть, да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ вмѣ́стѡ мзды̀ є҆гѡ̀. |
| 16ἐὰν δὲ ἀνανεύων ἀνανεύσῃ καὶ μὴ βούληται ὁ πατὴρ αὐτῆς δοῦναι αὐτὴν αὐτῷ γυναῖκα, ἀργύριον ἀποτείσει τῷ πατρὶ καθ᾿ ὅσον ἐστὶν ἡ φερνὴ τῶν παρθένων.– | 16А҆́ще же прельсти́тъ кто̀ не ѡ҆брꙋче́нꙋ дѣви́цꙋ, и҆ бꙋ́детъ съ не́ю, вѣ́номъ да ѿвѣ́нитъ ю҆̀, ( и҆ по́йметъ ю҆̀) себѣ̀ въ женꙋ̀: |
| 17φαρμακοὺς οὐ περιποιήσετε.– | 17а҆́ще же возбранѧ́ѧ возбрани́тъ и҆ не восхо́щетъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ да́ти ю҆̀ є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀, сребро̀ да возда́стъ ѻ҆тцꙋ̀, є҆ли́кѡ є҆́сть вѣ́но дѣви́ческо. |
| 18πᾶν κοιμώμενον μετὰ κτήνους, θανάτῳ ἀποκτενεῖτε αὐτούς.– | 18Волхвѡ́мъ живы̑мъ бы́ти не попꙋсти́те. |
| 19ὁ θυσιάζων θεοῖς θανάτῳ ὀλεθρευθήσεται πλὴν κυρίῳ μόνῳ. | 19Всѧ́каго со ското́мъ быва́юща сме́ртїю ᲂу҆бїе́те є҆го̀. |
| 20Καὶ προσήλυτον οὐ κακώσετε οὐδὲ μὴ θλίψητε αὐτόν· ἦτε γὰρ προσήλυτοι ἐν γῇ Αἰγύπτῳ.– | 20И҆́же же́ртвꙋ прино́ситъ богѡ́мъ, сме́ртїю да потреби́тсѧ, но то́чїю гдⷭ҇ꙋ є҆ди́номꙋ. |
| 21πᾶσαν χήραν καὶ ὀρφανὸν οὐ κακώσετε· | 21И҆ прише́льца не ѡ҆ѕло́бите, нижѐ ѡ҆скорби́те є҆го̀: прише́льцы бо бѣ́сте въ землѝ є҆гѵ́петстѣй. |
| 22ἐὰν δὲ κακίᾳ κακώσητε αὐτοὺς καὶ κεκράξαντες καταβοήσωσι πρός με, ἀκοῇ εἰσακούσομαι τῆς φωνῆς αὐτῶν | 22Всѧ́кїѧ вдовы̀ и҆ сироты̀ не ѡ҆ѕло́бите: |
| 23καὶ ὀργισθήσομαι θυμῷ καὶ ἀποκτενῶ ὑμᾶς μαχαίρᾳ, καὶ ἔσονται αἱ γυναῖκες ὑμῶν χῆραι καὶ τὰ παιδία ὑμῶν ὀρφανά.– | 23а҆́ще же ѕло́бою ѡ҆ѕло́бите ѧ҆̀, и҆ возстена́вше возопїю́тъ ко мнѣ̀, слꙋ́хомъ ᲂу҆слы́шꙋ гла́съ и҆́хъ |
| 24ἐὰν δὲ ἀργύριον ἐκδανείσῃς τῷ ἀδελφῷ τῷ πενιχρῷ παρὰ σοί, οὐκ ἔσῃ αὐτὸν κατεπείγων, οὐκ ἐπιθήσεις αὐτῷ τόκον. | 24и҆ разгнѣ́ваюсѧ ꙗ҆́ростїю, и҆ побїю̀ вы̀ мече́мъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ жєны̀ ва́шѧ вдѡвы̀, и҆ ча̑да ва̑ша сирѡты̀. |
| 25ἐὰν δὲ ἐνεχύρασμα ἐνεχυράσῃς τὸ ἱμάτιον τοῦ πλησίον, πρὸ δυσμῶν ἡλίου ἀποδώσεις αὐτῷ· | 25А҆́ще же да́си сребро̀ взае́мъ бра́тꙋ ни́щемꙋ и҆́же ᲂу҆ тебє̀, не бꙋ́ди є҆го̀ понꙋжда́ѧй, нижѐ наложи́ши є҆мꙋ̀ ли́хвы. |
| 26ἔστιν γὰρ τοῦτο περιβόλαιον αὐτοῦ, μόνον τοῦτο τὸ ἱμάτιον ἀσχημοσύνης αὐτοῦ· ἐν τίνι κοιμηθήσεται; ἐὰν οὖν καταβοήσῃ πρός με, εἰσακούσομαι αὐτοῦ· ἐλεήμων γάρ εἰμι.– | 26И҆ а҆́ще зало́житъ въ зало́гъ ри́зꙋ дрꙋ́гъ тво́й, до захожде́нїѧ со́лнца ѿда́си є҆мꙋ̀: |
| 27θεοὺς οὐ κακολογήσεις καὶ ἄρχοντας τοῦ λαοῦ σου οὐ κακῶς ἐρεῖς.– | 27є҆́сть бо сїѧ̀ покрове́нїе є҆мꙋ̀, сїѧ̀ є҆ди́на ри́за стыдѣ́нїѧ є҆гѡ̀, въ че́мъ спа́ти бꙋ́детъ: а҆́ще ᲂу҆̀бо возопїе́тъ ко мнѣ̀, ᲂу҆слы́шꙋ є҆го̀: млⷭ҇тивъ бо є҆́смь. |
| 28ἀπαρχὰς ἅλωνος καὶ ληνοῦ σου οὐ καθυστερήσεις· τὰ πρωτότοκα τῶν υἱῶν σου δώσεις ἐμοί. | 28Богѡ́въ да не ѕлосло́виши и҆ кнѧ́зю люді́й твои́хъ да не рече́ши ѕла̀. |
| 29οὕτως ποιήσεις τὸν μόσχον σου καὶ τὸ πρόβατόν σου καὶ τὸ ὑποζύγιόν σου· ἑπτὰ ἡμέρας ἔσται ὑπὸ τὴν μητέρα, τῇ δὲ ὀγδόῃ ἡμέρᾳ ἀποδώσεις μοι αὐτό.– | 29Нача́тки ѿ гꙋмна̀ и҆ ѿ точи́ла твоегѡ̀ да не косни́ши принестѝ( мнѣ̀) : пе́рвенцы сынѡ́въ твои́хъ да да́си мнѣ̀: |
| 30καὶ ἄνδρες ἅγιοι ἔσεσθέ μοι. καὶ κρέας θηριάλωτον οὐκ ἔδεσθε, τῷ κυνὶ ἀπορρίψατε αὐτό. | 30та́кѡ сотвори́ши тельцꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ ѻ҆вцѣ̀ твое́й, и҆ ѻ҆слꙋ̀ твоемꙋ̀: се́дмь дні́й да бꙋ́детъ ᲂу҆ ма́тери, въ ѻ҆смы́й же де́нь да ѿда́си ѻ҆́ное мнѣ̀. |
| 31Лю́ди свѧ́ти бꙋ́дете мѝ, и҆ мѧ́са ѕвѣроѧ́диннагѡ да не снѣ́сте, псѡ́мъ пове́ржете є҆̀. |