При́тчей соломѡ́нихъ 31
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Οἱ ἐμοὶ λόγοι εἴρηνται ὑπὸ θεοῦ, βασιλέως χρηματισμός, ὃν ἐπαίδευσεν ἡ μήτηρ αὐτοῦ. | 1Моѧ̑ словеса̀ реко́шасѧ ѿ бг҃а, царе́во проро́чество, є҆го́же наказа̀ ма́ти є҆гѡ̀: |
| 2τί, τέκνον, τηρήσεις; τί; ῥήσεις θεοῦ· πρωτογενές, σοὶ λέγω, υἱέ· τί, τέκνον ἐμῆς κοιλίας; τί, τέκνον ἐμῶν εὐχῶν; | 2что̀, ча́до, ( ꙳ соблюде́ши, ) что̀ рече́нїе бж҃їе; перворо́дне, тебѣ̀ глаго́лю, сы́не: что̀, ча́до моегѡ̀ чре́ва; что̀, ча́до мои́хъ моли́твъ; |
| 3μὴ δῷς γυναιξὶ σὸν πλοῦτον καὶ τὸν σὸν νοῦν καὶ βίον εἰς ὑστεροβουλίαν. | 3Не да́ждь жена́мъ твоегѡ̀ бога́тства и҆ твоегѡ̀ ᲂу҆ма̀ и҆ житїѧ̀ въ послѣ́днїй совѣ́тъ. |
| 4μετὰ βουλῆς πάντα ποίει, μετὰ βουλῆς οἰνοπότει· οἱ δυνάσται θυμώδεις εἰσίν, οἶνον δὲ μὴ πινέτωσαν, | 4Съ совѣ́томъ всѐ творѝ, съ совѣ́томъ пі́й вїно̀: си́льнїи гнѣвли́ви сꙋ́ть, вїна̀ да не пїю́тъ, |
| 5ἵνα μὴ πιόντες ἐπιλάθωνται τῆς σοφίας καὶ ὀρθὰ κρῖναι οὐ μὴ δύνωνται τοὺς ἀσθενεῖς. | 5да напи́вшесѧ не забꙋ́дꙋтъ мꙋ́дрости и҆ пра́во сꙋди́ти немѡщны́мъ не возмо́гꙋтъ. |
| 6δίδοτε μέθην τοῖς ἐν λύπαις καὶ οἶνον πίνειν τοῖς ἐν ὀδύναις, | 6Дади́те сїке́ра сꙋ́щымъ въ печа́лехъ и҆ вїно̀ пи́ти сꙋ́щымъ въ болѣ́знехъ, |
| 7ἵνα ἐπιλάθωνται τῆς πενίας καὶ τῶν πόνων μὴ μνησθῶσιν ἔτι. | 7да забꙋ́дꙋтъ ᲂу҆боже́ства и҆ болѣ́зней не воспомѧ́нꙋтъ ктомꙋ̀. |
| 8ἄνοιγε σὸν στόμα λόγῳ θεοῦ καὶ κρῖνε πάντας ὑγιῶς· | 8Сы́не, ѿверза́й ᲂу҆ста̀ твоѧ̑ сло́вꙋ бж҃їю и҆ сꙋдѝ всѧ̑ здра́вѡ: |
| 9ἄνοιγε σὸν στόμα καὶ κρῖνε δικαίως, διάκρινε δὲ πένητα καὶ ἀσθενῆ.–––– | 9ѿверза́й ᲂу҆ста̀ твоѧ̑ и҆ сꙋдѝ првⷣнѡ, разсꙋжда́й же ᲂу҆бо́га и҆ не́мощна. |
| 10Γυναῖκα ἀνδρείαν τίς εὑρήσει; τιμιωτέρα δέ ἐστιν λίθων πολυτελῶν ἡ τοιαύτη. | 10Женꙋ̀ до́блю кто̀ ѡ҆брѧ́щетъ, дража́йши є҆́сть ка́менїѧ многоцѣ́ннагѡ такова́ѧ: |
| 11θαρσεῖ ἐπ᾿ αὐτῇ ἡ καρδία τοῦ ἀνδρὸς αὐτῆς, ἡ τοιαύτη καλῶν σκύλων οὐκ ἀπορήσει· | 11дерза́етъ на ню̀ се́рдце мꙋ́жа є҆ѧ̀: такова́ѧ до́брыхъ коры́стей не лиши́тсѧ: |
| 12ἐνεργεῖ γὰρ τῷ ἀνδρὶ ἀγαθὰ πάντα τὸν βίον. | 12дѣ́лаетъ бо мꙋ́жꙋ своемꙋ̀ блага̑ѧ во всѐ житїѐ: |
| 13μηρυομένη ἔρια καὶ λίνον ἐποίησεν εὔχρηστον ταῖς χερσὶν αὐτῆς. | 13ѡ҆брѣ́тши во́лнꙋ и҆ ле́нъ, сотворѝ благопотре́бное рꙋка́ма свои́ма. |
| 14ἐγένετο ὡσεὶ ναῦς ἐμπορευομένη μακρόθεν, συνάγει δὲ αὕτη τὸν βίον. | 14Бы́сть ꙗ҆́кѡ кора́бль кꙋ́плю дѣ́ѧ, и҆здале́ча собира́етъ себѣ̀ бога́тство: |
| 15καὶ ἀνίσταται ἐκ νυκτῶν καὶ ἔδωκεν βρώματα τῷ οἴκῳ καὶ ἔργα ταῖς θεραπαίναις. | 15и҆ востае́тъ и҆з̾ но́щи, и҆ дадѐ бра̑шна до́мꙋ и҆ дѣла̀ рабы́нѧмъ. |
| 16θεωρήσασα γεώργιον ἐπρίατο, ἀπὸ δὲ καρπῶν χειρῶν αὐτῆς κατεφύτευσεν κτῆμα. | 16Оу҆зрѣ́вши село̀ кꙋпѝ, ѿ плодѡ́въ же рꙋ́къ свои́хъ насадѝ стѧжа́нїе. |
| 17ἀναζωσαμένη ἰσχυρῶς τὴν ὀσφὺν αὐτῆς ἤρεισεν τοὺς βραχίονας αὐτῆς εἰς ἔργον. | 17Препоѧ́савши крѣ́пкѡ чрє́сла своѧ̑, ᲂу҆тверди́тъ мы̑шцы своѧ̑ на дѣ́ло, |
| 18ἐγεύσατο ὅτι καλόν ἐστιν τὸ ἐργάζεσθαι, καὶ οὐκ ἀποσβέννυται ὅλην τὴν νύκτα ὁ λύχνος αὐτῆς. | 18и҆ вкꙋсѝ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть дѣ́лати, и҆ не ᲂу҆гаса́етъ свѣти́льникъ є҆ѧ̀ всю̀ но́щь. |
| 19τοὺς πήχεις αὐτῆς ἐκτείνει ἐπὶ τὰ συμφέροντα, τὰς δὲ χεῖρας αὐτῆς ἐρείδει εἰς ἄτρακτον. | 19Ла̑кти своѧ̑ простира́етъ на полє́знаѧ, рꙋ́цѣ же своѝ ᲂу҆твержда́етъ на вретено̀, |
| 20χεῖρας δὲ αὐτῆς διήνοιξεν πένητι, καρπὸν δὲ ἐξέτεινεν πτωχῷ. | 20и҆ рꙋ́цѣ своѝ ѿверза́етъ ᲂу҆бо́гомꙋ, дла́нь же прострѐ ни́щꙋ. |
| 21οὐ φροντίζει τῶν ἐν οἴκῳ ὁ ἀνὴρ αὐτῆς, ὅταν που χρονίζῃ· πάντες γὰρ οἱ παρ᾿ αὐτῆς ἐνδιδύσκονται. | 21Не пече́тсѧ ѡ҆ сꙋ́щихъ въ домꙋ̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, є҆гда̀ гдѣ̀ заме́длитъ: вси́ бо ᲂу҆ неѧ̀ ѡ҆дѣ́ѧни сꙋ́ть. |
| 22δισσὰς χλαίνας ἐποίησεν τῷ ἀνδρὶ αὐτῆς, ἐκ δὲ βύσσου καὶ πορφύρας ἑαυτῇ ἐνδύματα. | 22Сꙋгꙋ̑ба ѡ҆дѣѧ̑нїѧ сотворѝ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀, ѿ вѷссо́на же и҆ порфѵ́ры себѣ̀ ѡ҆дѣѧ̑нїѧ. |
| 23περίβλεπτος δὲ γίνεται ἐν πύλαις ὁ ἀνὴρ αὐτῆς, ἡνίκα ἂν καθίσῃ ἐν συνεδρίῳ μετὰ τῶν γερόντων κατοίκων τῆς γῆς. | 23Сла́венъ быва́етъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, внегда̀ а҆́ще сѧ́детъ въ со́нмищи со старѣ̑йшины жи́тельми землѝ. |
| 24σινδόνας ἐποίησεν καὶ ἀπέδοτο, περιζώματα δὲ τοῖς Χαναναίοις. | 24Плащани̑цы сотворѝ и҆ продадѐ фїнїкі́анѡмъ, ѡ҆поѧ̑санїѧ же ханане́ѡмъ. |
| 25στόμα αὐτῆς διήνοιξεν προσεχόντως καὶ ἐννόμως καὶ τάξιν ἐστείλατο τῇ γλώσσῃ αὐτῆς. | 25Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе внима́тельнѡ и҆ зако́ннѡ и҆ чи́нъ заповѣ́да ѧ҆зы́кꙋ своемꙋ̀. |
| 26ἰσχὺν καὶ εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο καὶ εὐφράνθη ἐν ἡμέραις ἐσχάταις. | 26Крѣ́постїю и҆ лѣ́потою ѡ҆блече́сѧ, и҆ возвесели́сѧ во дни̑ послѣ̑днїѧ. |
| 27στεγναὶ διατριβαὶ οἴκων αὐτῆς, σῖτα δὲ ὀκνηρὰ οὐκ ἔφαγεν. | 27Тѣ̑сны стєзѝ до́мꙋ є҆ѧ̀, бра́шна же лѣ́ностнагѡ не ꙗ҆дѐ. |
| 28τὸ στόμα δὲ ἀνοίγει σοφῶς καὶ νομοθέσμως, ἡ δὲ ἐλεημοσύνη αὐτῆς ἀνέστησεν τὰ τέκνα αὐτῆς, καὶ ἐπλούτησαν, καὶ ὁ ἀνὴρ αὐτῆς ᾔνεσεν αὐτήν | 28Оу҆ста̀ своѧ̑ ѿве́рзе мꙋ́дрѡ и҆ зако́ннѡ. |
| 29Πολλαὶ θυγατέρες ἐκτήσαντο πλοῦτον, πολλαὶ ἐποίησαν δυνατά, σὺ δὲ ὑπέρκεισαι καὶ ὑπερῆρας πάσας. | 29Ми́лостынѧ же є҆ѧ̀ возста́ви ча̑да є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆богати́шасѧ: и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ похвалѝ ю҆̀: |
| 30ψευδεῖς ἀρέσκειαι καὶ μάταιον κάλλος γυναικός· γυνὴ γὰρ συνετὴ εὐλογεῖται, φόβον δὲ κυρίου αὕτη αἰνείτω. | 30мнѡ́ги дще́ри стѧжа́ша бога́тство, мнѡ́ги сотвори́ша си́лꙋ: ты́ же пред̾ꙋспѣ́ла и҆ превознесла́сѧ є҆сѝ над̾ всѣ́ми: |
| 31δότε αὐτῇ ἀπὸ καρπῶν χειρῶν αὐτῆς, καὶ αἰνείσθω ἐν πύλαις ὁ ἀνὴρ αὐτῆς. | 31ло́жнагѡ ᲂу҆гожде́нїѧ и҆ сꙋ́етныѧ добро́ты же́нскїѧ нѣ́сть въ тебѣ̀: жена́ бо разꙋ́мнаѧ благослове́на є҆́сть: стра́хъ же гдⷭ҇ень сїѧ̀ да хва́литъ. |
| 32Дади́те є҆́й ѿ плодѡ́въ ᲂу҆сте́нъ є҆ѧ̀, и҆ да хвали́мь бꙋ́детъ во вратѣ́хъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀. |