При́тчей соломѡ́нихъ 14
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1σοφαὶ γυναῖκες ᾠκοδόμησαν οἴκους, ἡ δὲ ἄφρων κατέσκαψεν ταῖς χερσὶν αὐτῆς. | 1Мꙋ̑дрыѧ жєны̀ созда́ша до́мы: безꙋ́мнаѧ же раскопа̀ рꙋка́ма свои́ма. |
| 2ὁ πορευόμενος ὀρθῶς φοβεῖται τὸν κύριον, ὁ δὲ σκολιάζων ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ ἀτιμασθήσεται. | 2Ходѧ́й пра́вѡ бои́тсѧ гдⷭ҇а: развраща́ѧй же пꙋти̑ своѧ̑ ѡ҆безче́ститсѧ. |
| 3ἐκ στόματος ἀφρόνων βακτηρία ὕβρεως, χείλη δὲ σοφῶν φυλάσσει αὐτούς. | 3И҆з̾ ᲂу҆́стъ безꙋ́мныхъ же́злъ досажде́нїѧ: ᲂу҆стнѣ́ же мꙋ́дрыхъ хранѧ́тъ ѧ҆̀. |
| 4οὗ μή εἰσιν βόες, φάτναι καθαραί· οὗ δὲ πολλὰ γενήματα, φανερὰ βοὸς ἰσχύς. | 4И҆дѣ́же нѣ́сть волѡ́въ, ꙗ҆́сли чи̑сты: а҆ и҆дѣ́же жи̑та мнѡ́га, ꙗ҆́вна волꙋ̀ крѣ́пость. |
| 5μάρτυς πιστὸς οὐ ψεύδεται, ἐκκαίει δὲ ψεύδη μάρτυς ἄδικος. | 5Свидѣ́тель вѣ́ренъ не лже́тъ: разжиза́етъ же лѡ́жнаѧ свидѣ́тель непра́веденъ. |
| 6ζητήσεις σοφίαν παρὰ κακοῖς καὶ οὐχ εὑρήσεις, αἴσθησις δὲ παρὰ φρονίμοις εὐχερής. | 6Взы́щеши премꙋ́дрости ᲂу҆ ѕлы́хъ, и҆ не ѡ҆брѧ́щеши: чꙋ́вство же ᲂу҆ мꙋ́дрыхъ ᲂу҆до́бно. |
| 7πάντα ἐναντία ἀνδρὶ ἄφρονι, ὅπλα δὲ αἰσθήσεως χείλη σοφά. | 7Всѧ̑ проти̑вна( сꙋ́ть) мꙋ́жеви безꙋ́мнꙋ: ѻ҆рꙋ́жїе же чꙋ́вствїѧ ᲂу҆стнѣ̀ премꙋ̑дры. |
| 8σοφία πανούργων ἐπιγνώσεται τὰς ὁδοὺς αὐτῶν, ἄνοια δὲ ἀφρόνων ἐν πλάνῃ. | 8Премꙋ́дрость кова́рныхъ ᲂу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ и҆́хъ: бꙋ́йство же безꙋ́мныхъ въ заблꙋжде́нїи. |
| 9οἰκίαι παρανόμων ὀφειλήσουσιν καθαρισμόν, οἰκίαι δὲ δικαίων δεκταί. | 9До́мове беззако́нныхъ тре́бꙋютъ ѡ҆чище́нїѧ, до́мове же првⷣныхъ прїѧ́тни. |
| 10καρδία ἀνδρὸς αἰσθητική, λυπηρὰ ψυχὴ αὐτοῦ· ὅταν δὲ εὐφραίνηται, οὐκ ἐπιμείγνυται ὕβρει. | 10Се́рдце мꙋ́жа чꙋ́вственно печа́ль дꙋшѝ є҆гѡ̀: є҆гда́ же весели́тсѧ, не примѣша́етсѧ досажде́нїю. |
| 11οἰκίαι ἀσεβῶν ἀφανισθήσονται, σκηναὶ δὲ κατορθούντων στήσονται. | 11До́мове нечести́выхъ и҆сче́знꙋтъ, селє́нїѧ же пра́вѡ творѧ́щихъ пребꙋ́дꙋтъ. |
| 12ἔστιν ὁδὸς ἣ δοκεῖ ὀρθὴ εἶναι παρὰ ἀνθρώποις, τὰ δὲ τελευταῖα αὐτῆς ἔρχεται εἰς πυθμένα ᾅδου. | 12Є҆́сть пꙋ́ть, и҆́же мни́тсѧ человѣ́кѡмъ пра́въ бы́ти, послѣ̑днѧѧ же є҆гѡ̀ прихо́дѧтъ во дно̀ а҆́да. |
| 13ἐν εὐφροσύναις οὐ προσμείγνυται λύπη, τελευταία δὲ χαρὰ εἰς πένθος ἔρχεται. | 13Ко весе́лїємъ не примѣшава́етсѧ печа́ль: послѣ̑днѧѧ же ра́дости въ пла́чь прихо́дѧтъ. |
| 14τῶν ἑαυτοῦ ὁδῶν πλησθήσεται θρασυκάρδιος, ἀπὸ δὲ τῶν διανοημάτων αὐτοῦ ἀνὴρ ἀγαθός. | 14Пꙋті́й свои́хъ насы́титсѧ дерзосе́рдый, ѿ размышле́нїй же свои́хъ мꙋ́жъ бла́гъ. |
| 15ἄκακος πιστεύει παντὶ λόγῳ, πανοῦργος δὲ ἔρχεται εἰς μετάνοιαν. | 15Неѕло́бивый вѣ́рꙋ є҆́млетъ всѧ́комꙋ словесѝ, кова́рный же прихо́дитъ въ раска́ѧнїе. |
| 16σοφὸς φοβηθεὶς ἐξέκλινεν ἀπὸ κακοῦ, ὁ δὲ ἄφρων ἑαυτῷ πεποιθὼς μείγνυται ἀνόμῳ. | 16Премꙋ́дръ ᲂу҆боѧ́всѧ ᲂу҆клони́тсѧ ѿ ѕла̀, безꙋ́мный же на себѐ надѣ́ѧвсѧ смѣшава́етсѧ со беззако́ннымъ. |
| 17ὀξύθυμος πράσσει μετὰ ἀβουλίας, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος πολλὰ ὑποφέρει. | 17Ѻ҆строѧ́ростный без̾ совѣ́та твори́тъ, мꙋ́жъ же мꙋ́дрый мнѡ́гаѧ терпи́тъ. |
| 18μεριοῦνται ἄφρονες κακίαν, οἱ δὲ πανοῦργοι κρατήσουσιν αἰσθήσεως. | 18Раздѣлѧ́ютъ безꙋ́мнїи ѕло́бꙋ, кова́рнїи же ᲂу҆держа́тъ чꙋ́вство. |
| 19ὀλισθήσουσιν κακοὶ ἔναντι ἀγαθῶν, καὶ ἀσεβεῖς θεραπεύσουσιν θύρας δικαίων. | 19Попо́лзнꙋтсѧ ѕлі́и пред̾ бл҃ги́ми, и҆ нечести́вїи послꙋ́жатъ пред̾ две́рьми првⷣныхъ. |
| 20φίλοι μισήσουσιν φίλους πτωχούς, φίλοι δὲ πλουσίων πολλοί. | 20Дрꙋ́зїе возненави́дѧтъ дрꙋгѡ́въ ᲂу҆бо́гихъ: дрꙋ́зїе же бога́тыхъ мно́зи. |
| 21ὁ ἀτιμάζων πένητας ἁμαρτάνει, ἐλεῶν δὲ πτωχοὺς μακαριστός. | 21Безче́стѧй ᲂу҆бѡ́гїѧ согрѣша́етъ, ми́лꙋѧй же ни́щыѧ бл҃же́нъ. |
| 22πλανώμενοι τεκταίνουσι κακά, ἔλεον δὲ καὶ ἀλήθειαν τεκταίνουσιν ἀγαθοί. οὐκ ἐπίστανται ἔλεον καὶ πίστιν τέκτονες κακῶν, ἐλεημοσύναι δὲ καὶ πίστεις παρὰ τέκτοσιν ἀγαθοῖς. | 22Заблꙋжда́ющїи( непра́вєдницы) дѣ́лаютъ ѕла̑ѧ, млⷭ҇ть же и҆ и҆́стинꙋ дѣ́лаютъ бл҃гі́и. Не вѣ́дѧтъ млⷭ҇ти и҆ вѣ́ры дѣ́лателїе ѕлы́хъ: ми́лѡстыни же и҆ вѣ̑ры ᲂу҆ дѣ́лателей бл҃ги́хъ. |
| 23ἐν παντὶ μεριμνῶντι ἔνεστιν περισσόν, ὁ δὲ ἡδὺς καὶ ἀνάλγητος ἐν ἐνδείᾳ ἔσται. | 23Во всѧ́цѣмъ пекꙋ́щемсѧ є҆́сть и҆з̾ѻби́лїе: любосла́стный же и҆ безпеча́льный въ скꙋ́дости бꙋ́детъ. |
| 24στέφανος σοφῶν πανοῦργος, ἡ δὲ διατριβὴ ἀφρόνων κακή. | 24Вѣне́цъ премꙋ́дрыхъ бога́тство и҆́хъ, житїе́ же безꙋ́мныхъ ѕло̀. |
| 25ῥύσεται ἐκ κακῶν ψυχὴν μάρτυς πιστός, ἐκκαίει δὲ ψεύδη δόλιος. | 25И҆зба́витъ ѿ ѕлы́хъ дꙋ́шꙋ свидѣ́тель вѣ́ренъ, разжиза́етъ же лжи̑ваѧ ле́стный. |
| 26ἐν φόβῳ κυρίου ἐλπὶς ἰσχύος, τοῖς δὲ τέκνοις αὐτοῦ καταλείπει ἔρεισμα. | 26Во стра́сѣ гдⷭ҇ни ᲂу҆пова́нїе крѣ́пости, ча́дѡмъ же свои̑мъ ѡ҆ста́витъ ᲂу҆твержде́нїе( ми́ра) . |
| 27πρόσταγμα κυρίου πηγὴ ζωῆς, ποιεῖ δὲ ἐκκλίνειν ἐκ παγίδος θανάτου. | 27Стра́хъ гдⷭ҇ень и҆сто́чникъ жи́зни, твори́тъ же ᲂу҆кланѧ́тисѧ ѿ сѣ́ти сме́ртныѧ. |
| 28ἐν πολλῷ ἔθνει δόξα βασιλέως, ἐν δὲ ἐκλείψει λαοῦ συντριβὴ δυνάστου. | 28Во мно́зѣ ꙗ҆зы́цѣ сла́ва царю̀: во ѡ҆скꙋдѣ́нїи же лю́дстѣ сокрꙋше́нїе си́льномꙋ. |
| 29μακρόθυμος ἀνὴρ πολὺς ἐν φρονήσει, ὁ δὲ ὀλιγόψυχος ἰσχυρῶς ἄφρων. | 29Долготерпѣли́въ мꙋ́жъ мно́гъ въ ра́зꙋмѣ, малодꙋ́шный же крѣ́пкѡ безꙋ́менъ. |
| 30πραύθυμος ἀνὴρ καρδίας ἰατρός, σὴς δὲ ὀστέων καρδία αἰσθητική. | 30Кро́ткїй мꙋ́жъ се́рдцꙋ вра́чь: мо́ль же косте́мъ се́рдце чꙋ́вственно. |
| 31ὁ συκοφαντῶν πένητα παροξύνει τὸν ποιήσαντα αὐτόν, ὁ δὲ τιμῶν αὐτὸν ἐλεᾷ πτωχόν. | 31Ѡ҆клевета́ѧй ᲂу҆бо́гаго раздража́етъ сотво́ршаго и҆̀, почита́ѧй же є҆го̀ ми́лꙋетъ ни́щаго. |
| 32ἐν κακίᾳ αὐτοῦ ἀπωσθήσεται ἀσεβής, ὁ δὲ πεποιθὼς τῇ ἑαυτοῦ ὁσιότητι δίκαιος. | 32Во ѕло́бѣ свое́й ѿри́нетсѧ нечести́вый: надѣ́ѧйжесѧ на гдⷭ҇а свои́мъ преподо́бїемъ пра́веденъ. |
| 33ἐν καρδίᾳ ἀγαθῇ ἀνδρὸς σοφία, ἐν δὲ καρδίᾳ ἀφρόνων οὐ διαγινώσκεται. | 33Въ се́рдцы бла́зѣ мꙋ́жа почі́етъ премꙋ́дрость, въ се́рдцы же безꙋ́мныхъ не познава́етсѧ. |
| 34δικαιοσύνη ὑψοῖ ἔθνος, ἐλασσονοῦσι δὲ φυλὰς ἁμαρτίαι. | 34Пра́вда возвыша́етъ ꙗ҆зы́къ: ᲂу҆малѧ́ютъ же племена̀ грѣсѝ. |
| 35δεκτὸς βασιλεῖ ὑπηρέτης νοήμων, τῇ δὲ ἑαυτοῦ εὐστροφίᾳ ἀφαιρεῖται ἀτιμίαν. | 35Прїѧ́тенъ царе́ви слꙋга̀ разꙋ́мный, свои́мъ же благоѡбраще́нїемъ ѿе́млетъ безче́стїе. |