При́тчей соломѡ́нихъ 19
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1 | 1Лꙋ́чше є҆́сть ᲂу҆бо́гъ ходѧ́й въ простотѣ̀ свое́й, не́же бога́тый стропти́въ ᲂу҆стны̑ свои́ми и҆ несмы́сленъ. |
| 2 | 2И҆дѣ́же нѣ́сть ᲂу҆че́нїѧ дꙋшѝ, нѣ́сть добро̀, и҆ и҆́же ско́ръ є҆́сть нога́ма, по́ткнетсѧ. |
| 3ἀφροσύνη ἀνδρὸς λυμαίνεται τὰς ὁδοὺς αὐτοῦ, τὸν δὲ θεὸν αἰτιᾶται τῇ καρδίᾳ αὐτοῦ. | 3Неразꙋ́мїе мꙋ́жа погꙋблѧ́етъ пꙋти̑ є҆гѡ̀, и҆ бг҃а вино́вна твори́тъ въ се́рдцы свое́мъ. |
| 4πλοῦτος προστίθησιν φίλους πολλούς, ὁ δὲ πτωχὸς καὶ ἀπὸ τοῦ ὑπάρχοντος φίλου λείπεται. | 4Бога́тство прилага́етъ дрꙋ́ги мнѡ́ги: ни́щїй же и҆ ѿ сꙋ́щагѡ дрꙋ́га ѡ҆ставлѧ́емь быва́етъ. |
| 5μάρτυς ψευδὴς οὐκ ἀτιμώρητος ἔσται, ὁ δὲ ἐγκαλῶν ἀδίκως οὐ διαφεύξεται. | 5Свидѣ́тель лжи́въ без̾ мꙋ́ки не бꙋ́детъ: ѡ҆клевета́ѧй же непра́веднѡ не ᲂу҆бѣжи́тъ є҆ѧ̀. |
| 6πολλοὶ θεραπεύουσιν πρόσωπα βασιλέων, πᾶς δὲ ὁ κακὸς γίνεται ὄνειδος ἀνδρί. | 6Мно́зи ᲂу҆гожда́ютъ ли́цамъ ца̑рскимъ: всѧ́къ же ѕо́лъ быва́етъ въ поноше́нїе мꙋ́жеви. |
| 7πᾶς, ὃς ἀδελφὸν πτωχὸν μισεῖ, καὶ φιλίας μακρὰν ἔσται. ἔννοια ἀγαθὴ τοῖς εἰδόσιν αὐτὴν ἐγγιεῖ, ἀνὴρ δὲ φρόνιμος εὑρήσει αὐτήν. ὁ πολλὰ κακοποιῶν τελεσιουργεῖ κακίαν· ὃς δὲ ἐρεθίζει λόγους, οὐ σωθήσεται. | 7Всѧ́къ, и҆́же ᲂу҆бо́гаго бра́та ненави́дитъ, и҆ ѿ содрꙋ́жества дале́че бꙋ́детъ. Мы́сль блага́ѧ вѣ́дѧщымъ ю҆̀ приближа́етсѧ, мꙋ́жъ же мꙋ́дръ ѡ҆брѧ́щетъ ю҆̀. Мно́гѡ творѧ́й ѕла̀ соверша́етъ ѕло́бꙋ, а҆ и҆́же раздража́етъ словесы̀, не спасе́тсѧ. |
| 8ὁ κτώμενος φρόνησιν ἀγαπᾷ ἑαυτόν· ὃς δὲ φυλάσσει φρόνησιν, εὑρήσει ἀγαθά. | 8Стѧжа́вый мꙋ́дрость лю́битъ себѐ, а҆ и҆́же сохранѧ́етъ ра́зꙋмъ, ѡ҆брѧ́щетъ блага̑ѧ. |
| 9μάρτυς ψευδὴς οὐκ ἀτιμώρητος ἔσται· ὃς δ᾿ ἂν ἐκκαύσῃ κακίαν, ἀπολεῖται ὑπ᾿ αὐτῆς. | 9Свидѣ́тель лжи́вый не без̾ мꙋ́ки бꙋ́детъ, а҆ и҆́же разжиза́етъ ѕло́бꙋ, поги́бнетъ ѿ неѧ̀. |
| 10οὐ συμφέρει ἄφρονι τρυφή, καὶ ἐὰν οἰκέτης ἄρξηται μεθ᾿ ὕβρεως δυναστεύειν. | 10Не по́льзꙋетъ безꙋ́мномꙋ сла́дость, и҆ а҆́ще ра́бъ на́чнетъ съ досажде́нїемъ ѡ҆блада́ти. |
| 11ἐλεήμων ἀνὴρ μακροθυμεῖ, τὸ δὲ καύχημα αὐτοῦ ἐπέρχεται παρανόμοις. | 11Ми́лостивъ мꙋ́жъ долготерпи́тъ, похвала́ же є҆гѡ̀ превосхо́дитъ законопрестꙋ́пныхъ. |
| 12βασιλέως ἀπειλὴ ὁμοία βρυγμῷ λέοντος· ὥσπερ δὲ δρόσος ἐπὶ χόρτῳ, οὕτως τὸ ἱλαρὸν αὐτοῦ. | 12Царе́во преще́нїе подо́бно рыка́нїю льво́вꙋ, и҆ ꙗ҆́коже роса̀ ѕла́кꙋ, та́кѡ ти́хость є҆гѡ̀. |
| 13αἰσχύνη πατρὶ υἱὸς ἄφρων, καὶ οὐχ ἁγναὶ εὐχαὶ ἀπὸ μισθώματος ἑταίρας. | 13Стꙋ́дъ є҆́сть ѻ҆тцꙋ̀ сы́нъ безꙋ́менъ, и҆ нечи̑сты ѡ҆бѣ́ты ѿ мзды̀ блꙋдни́цы. |
| 14οἶκον καὶ ὕπαρξιν μερίζουσιν πατέρες παισίν, παρὰ δὲ θεοῦ ἁρμόζεται γυνὴ ἀνδρί. | 14До́мъ и҆ и҆мѣ́нїе раздѣлѧ́ютъ ѻ҆тцы̀ ча́дѡмъ: ѿ гдⷭ҇а же сочетава́етсѧ жена̀ мꙋ́жеви. |
| 15δειλία κατέχει ἀνδρογύναιον, ψυχὴ δὲ ἀεργοῦ πεινάσει. | 15Стра́хъ содержи́тъ мꙋ́жа женонра́вна: дꙋша́ же пра́зднагѡ вза́лчетъ. |
| 16ὃς φυλάσσει ἐντολήν, τηρεῖ τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν· ὁ δὲ καταφρονῶν τῶν ἑαυτοῦ ὁδῶν ἀπολεῖται. | 16И҆́же храни́тъ за́пѡвѣди, соблюда́етъ свою̀ дꙋ́шꙋ, а҆ нерадѧ́й ѡ҆ свои́хъ пꙋте́хъ поги́бнетъ. |
| 17δανίζει θεῷ ὁ ἐλεῶν πτωχόν, κατὰ δὲ τὸ δόμα αὐτοῦ ἀνταποδώσει αὐτῷ. | 17Ми́лꙋѧй ни́ща взаи́мъ дае́тъ бг҃ови, по даѧ́нїю же є҆гѡ̀ возда́стсѧ є҆мꙋ̀. |
| 18παίδευε υἱόν σου, οὕτως γὰρ ἔσται εὔελπις· εἰς δὲ ὕβριν μὴ ἐπαίρου τῇ ψυχῇ σου. | 18Наказꙋ́й сы́на твоего̀, та́кѡ бо бꙋ́детъ благонаде́женъ: въ досажде́нїе же не взе́млисѧ дꙋше́ю твое́ю. |
| 19κακόφρων ἀνὴρ πολλὰ ζημιωθήσεται· ἐὰν δὲ λοιμεύηται, καὶ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ προσθήσει. | 19Ѕлоꙋ́менъ мꙋ́жъ мно́гѡ ѡ҆тщети́тсѧ: а҆́ще же гꙋби́тель є҆́сть, и҆ дꙋ́шꙋ свою̀ приложи́тъ. |
| 20ἄκουε, υἱέ, παιδείαν πατρός σου, ἵνα σοφὸς γένῃ ἐπ᾿ ἐσχάτων σου. | 20Слꙋ́шай, сы́не, ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ наказа́нїѧ, да мꙋ́дръ бꙋ́деши въ послѣ̑днѧѧ твоѧ̑. |
| 21πολλοὶ λογισμοὶ ἐν καρδίᾳ ἀνδρός, ἡ δὲ βουλὴ τοῦ κυρίου εἰς τὸν αἰῶνα μένει. | 21Мнѡ́ги мы̑сли въ се́рдцы мꙋ́жа: совѣ́тъ же гдⷭ҇ень во вѣ́къ пребыва́етъ. |
| 22καρπὸς ἀνδρὶ ἐλεημοσύνη, κρείσσων δὲ πτωχὸς δίκαιος ἢ πλούσιος ψεύστης. | 22Пло́дъ мꙋ́жеви ми́лостынѧ: лꙋ́чше же ни́щь првⷣный, не́жели бога́тъ лжи́въ. |
| 23φόβος κυρίου εἰς ζωὴν ἀνδρί, ὁ δὲ ἄφοβος αὐλισθήσεται ἐν τόποις, οὗ οὐκ ἐπισκοπεῖται γνῶσις. | 23Стра́хъ гдⷭ҇ень въ живо́тъ мꙋ́жеви: а҆ безстра́шный водвори́тсѧ на мѣ́стѣхъ, и҆дѣ́же не наблюда́етсѧ ра́зꙋмъ. |
| 24ὁ ἐγκρύπτων εἰς τὸν κόλπον αὐτοῦ χεῖρας ἀδίκως, οὐδὲ τῷ στόματι οὐ μὴ προσαγάγῃ αὐτάς. | 24Скрыва́ѧй въ нѣ́дрѣхъ рꙋ́цѣ своѝ непра́веднѡ нижѐ ко ᲂу҆стѡ́мъ свои̑мъ принесе́тъ ѧ҆̀. |
| 25λοιμοῦ μαστιγουμένου ἄφρων πανουργότερος γίνεται· ἐὰν δὲ ἐλέγχῃς ἄνδρα φρόνιμον, νοήσει αἴσθησιν. | 25Гꙋби́телю ра̑ны прїе́млющꙋ, безꙋ́мный кова́рнѣе бꙋ́детъ: а҆́ще же ѡ҆блича́еши мꙋ́жа разꙋ́мна, ᲂу҆разꙋмѣ́етъ чꙋ́вство. |
| 26ὁ ἀτιμάζων πατέρα καὶ ἀπωθούμενος μητέρα αὐτοῦ καταισχυνθήσεται καὶ ἐπονείδιστος ἔσται. | 26Безче́ствꙋѧй ѻ҆тца̀ и҆ ѿрѣва́ѧй ма́терь свою̀ срамотꙋ̀ прїи́метъ и҆ поноше́нїе. |
| 27υἱὸς ἀπολειπόμενος φυλάξαι παιδείαν πατρὸς μελετήσει ῥήσεις κακάς. | 27Сы́нъ ѡ҆ставлѧ́ѧй храни́ти наказа́нїе ѻ҆́тчее поꙋчи́тсѧ словесє́мъ ѕлы̑мъ. |
| 28ὁ ἐγγυώμενος παῖδα ἄφρονα καθυβρίζει δικαίωμα, στόμα δὲ ἀσεβῶν καταπίεται κρίσεις. | 28Вырꙋча́ѧй ѻ҆́трока несмы́слена досажда́етъ ѡ҆правда́нїю: ᲂу҆ста́ же нечести́выхъ пожрꙋ́тъ сꙋ́дъ. |
| 29ἑτοιμάζονται ἀκολάστοις μάστιγες καὶ τιμωρίαι ὤμοις ἀφρόνων. | 29Оу҆готовлѧ́ютсѧ невоздє́ржнымъ ра̑ны, и҆ мꙋчє́нїѧ подо́бнѣ неразꙋ̑мнымъ. |