Премꙋ́дрости соломѡ́ни 6
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ἀκούσατε οὖν, βασιλεῖς, καὶ σύνετε· μάθετε, δικασταὶ περάτων γῆς· | 1Слы́шите ᲂу҆̀бо, ца́рїе, и҆ разꙋмѣ́йте: наꙋчи́тесѧ, сꙋдїи̑ концє́въ землѝ: |
| 2ἐνωτίσασθε, οἱ κρατοῦντες πλήθους καὶ γεγαυρωμένοι ἐπὶ ὄχλοις ἐθνῶν· | 2внꙋши́те, содержа́щїи мнѡ́жества и҆ гордѧ́щїисѧ ѡ҆ наро́дѣхъ ꙗ҆зы́кѡвъ: |
| 3ὅτι ἐδόθη παρὰ κυρίου ἡ κράτησις ὑμῖν καὶ ἡ δυναστεία παρὰ ὑψίστου, ὃς ἐξετάσει ὑμῶν τὰ ἔργα καὶ τὰς βουλὰς διερευνήσει· | 3ꙗ҆́кѡ дана̀ є҆́сть ѿ гдⷭ҇а держа́ва ва́мъ и҆ си́ла ѿ вы́шнѧгѡ, и҆́же и҆стѧ́жетъ дѣла̀ ва̑ша и҆ помышлє́нїѧ и҆спыта́етъ: |
| 4ὅτι ὑπηρέται ὄντες τῆς αὐτοῦ βασιλείας οὐκ ἐκρίνατε ὀρθῶς οὐδὲ ἐφυλάξατε νόμον οὐδὲ κατὰ τὴν βουλὴν τοῦ θεοῦ ἐπορεύθητε. | 4ꙗ҆́кѡ слꙋзѝ сꙋ́ще црⷭ҇тва є҆гѡ̀ не сꙋди́сте пра́вѡ, ни сохрани́сте зако́на, нижѐ по во́ли бж҃їей ходи́сте. |
| 5φρικτῶς καὶ ταχέως ἐπιστήσεται ὑμῖν, ὅτι κρίσις ἀπότομος ἐν τοῖς ὑπερέχουσιν γίνεται. | 5Стра́шнѡ и҆ ско́рѡ ꙗ҆ви́тсѧ ва́мъ: ꙗ҆́кѡ сꙋ́дъ жесточа́йшїй преимꙋ́щымъ быва́етъ, |
| 6ὁ γὰρ ἐλάχιστος συγγνωστός ἐστιν ἐλέους, δυνατοὶ δὲ δυνατῶς ἐτασθήσονται· | 6и҆́бо ма́лый досто́инъ є҆́сть ми́лости, си́льнїи же си́льнѣ и҆стѧ́зани бꙋ́дꙋтъ. |
| 7οὐ γὰρ ὑποστελεῖται πρόσωπον ὁ πάντων δεσπότης οὐδὲ ἐντραπήσεται μέγεθος, ὅτι μικρὸν καὶ μέγαν αὐτὸς ἐποίησεν ὁμοίως τε προνοεῖ περὶ πάντων, | 7Не щади́тъ бо лица̀ всѣ́хъ влⷣка, нижѐ ᲂу҆срами́тсѧ вельмо́жи, ꙗ҆́кѡ ма́ла и҆ вели́ка се́й сотворѝ, подо́бнѣ же проразꙋмѣва́етъ ѡ҆ всѣ́хъ: |
| 8τοῖς δὲ κραταιοῖς ἰσχυρὰ ἐφίσταται ἔρευνα. | 8держа̑внымъ же крѣ́пко настои́тъ и҆спыта́нїе. |
| 9πρὸς ὑμᾶς οὖν, ὦ τύραννοι, οἱ λόγοι μου, ἵνα μάθητε σοφίαν καὶ μὴ παραπέσητε· | 9Къ ва́мъ ᲂу҆̀бо, ѽ, ца́рїе, словеса̀ моѧ̑, да наꙋчи́тесѧ премꙋ́дрости и҆ не паде́те: |
| 10οἱ γὰρ φυλάξαντες ὁσίως τὰ ὅσια ὁσιωθήσονται, καὶ οἱ διδαχθέντες αὐτὰ εὑρήσουσιν ἀπολογίαν. | 10и҆́бо сохранѧ́ющїи преподо́бнѣ преподѡ́бнаѧ преподо́бни бꙋ́дꙋтъ, и҆ и҆̀же наꙋчи́вшїисѧ си̑мъ, ѡ҆брѧ́щꙋтъ ѿвѣ́тъ. |
| 11ἐπιθυμήσατε οὖν τῶν λόγων μου, ποθήσατε καὶ παιδευθήσεσθε. | 11Возжелѣ́йте ᲂу҆̀бо слове́съ мои́хъ, возлюби́те и҆ накажи́тесѧ. |
| 12Λαμπρὰ καὶ ἀμάραντός ἐστιν ἡ σοφία καὶ εὐχερῶς θεωρεῖται ὑπὸ τῶν ἀγαπώντων αὐτὴν καὶ εὑρίσκεται ὑπὸ τῶν ζητούντων αὐτήν, | 12Свѣтла̀ и҆ не ᲂу҆вѧда́ема є҆́сть премꙋ́дрость, и҆ ᲂу҆до́бнѡ ви́дитсѧ ѿ лю́бѧщихъ ю҆̀, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ ѿ и҆́щꙋщихъ ю҆̀: |
| 13φθάνει τοὺς ἐπιθυμοῦντας προγνωσθῆναι. | 13предварѧ́етъ жела́ющымъ пред̾ꙋвѣ́дѣтисѧ. |
| 14ὁ ὀρθρίσας πρὸς αὐτὴν οὐ κοπιάσει· πάρεδρον γὰρ εὑρήσει τῶν πυλῶν αὐτοῦ. | 14Оу҆́треневавый къ не́й не ᲂу҆трꙋди́тсѧ: присѣдѧ́щꙋю бо ѡ҆брѧ́щетъ при вратѣ́хъ свои́хъ. |
| 15τὸ γὰρ ἐνθυμηθῆναι περὶ αὐτῆς φρονήσεως τελειότης, καὶ ὁ ἀγρυπνήσας δι᾿ αὐτὴν ταχέως ἀμέριμνος ἔσται· | 15Є҆́же бо мы́слити ѡ҆ не́й, ра́зꙋма( є҆́сть) соверше́нство, и҆ бдѧ́й є҆ѧ̀ ра́ди вско́рѣ без̾ печа́ли бꙋ́детъ: |
| 16ὅτι τοὺς ἀξίους αὐτῆς αὐτὴ περιέρχεται ζητοῦσα καὶ ἐν ταῖς τρίβοις φαντάζεται αὐτοῖς εὐμενῶς καὶ ἐν πάσῃ ἐπινοίᾳ ὑπαντᾷ αὐτοῖς. | 16ꙗ҆́кѡ досто́йныхъ є҆ѧ̀ сама̀ ѡ҆бхо́дитъ и҆́щꙋщи, и҆ на стезѧ́хъ показꙋ́етсѧ и҆̀мъ благопрїѧ́тнѡ, и҆ во все́мъ провидѣ́нїи срѣта́етъ и҆̀хъ. |
| 17ἀρχὴ γὰρ αὐτῆς ἡ ἀληθεστάτη παιδείας ἐπιθυμία, φροντὶς δὲ παιδείας ἀγάπη, | 17Нача́ло бо є҆ѧ̀ и҆́стиннѣйшее наказа́нїѧ возжелѣ́нїе, |
| 18ἀγάπη δὲ τήρησις νόμων αὐτῆς, προσοχὴ δὲ νόμων βεβαίωσις ἀφθαρσίας, | 18попече́нїе же наказа́нїѧ любы̀, любы́ же хране́нїе зако́нѡвъ є҆ѧ̀, |
| 19ἀφθαρσία δὲ ἐγγὺς εἶναι ποιεῖ θεοῦ· | 19хране́нїе же зако́нѡвъ ᲂу҆твержде́нїе нерастлѣ́нїѧ( є҆́сть) , нерастлѣ́нїе же твори́тъ бли́з̾ бы́ти бг҃а: |
| 20ἐπιθυμία ἄρα σοφίας ἀνάγει ἐπὶ βασιλείαν. | 20возжелѣ́нїе ᲂу҆̀бо премꙋ́дрости возво́дитъ къ црⷭ҇твꙋ( вѣ́чномꙋ) . |
| 21εἰ οὖν ἥδεσθε ἐπὶ θρόνοις καὶ σκήπτροις, τύραννοι λαῶν, τιμήσατε σοφίαν, ἵνα εἰς τὸν αἰῶνα βασιλεύσητε. | 21А҆́ще ᲂу҆̀бо наслажда́етесѧ престо́лами и҆ ски̑птры, ѽ, ца́рїе люді́й, почти́те премꙋ́дрость, да во вѣ́ки ца́рствꙋете. |
| 22τί δέ ἐστιν σοφία καὶ πῶς ἐγένετο, ἀπαγγελῶ καὶ οὐκ ἀποκρύψω ὑμῖν μυστήρια, ἀλλὰ ἀπ᾿ ἀρχῆς γενέσεως ἐξιχνιάσω καὶ θήσω εἰς τὸ ἐμφανὲς τὴν γνῶσιν αὐτῆς καὶ οὐ μὴ παροδεύσω τὴν ἀλήθειαν. | 22Что́ же є҆́сть премꙋ́дрость, и҆ ка́кѡ бы́сть, возвѣщꙋ̀, |
| 23οὔτε μὴν φθόνῳ τετηκότι συνοδεύσω, ὅτι οὗτος οὐ κοινωνήσει σοφίᾳ. | 23и҆ не ᲂу҆таю̀ ѿ ва́съ та̑инъ, но ѿ нача́ла рожде́нїѧ и҆зслѣ́ждꙋ, |
| 24πλῆθος δὲ σοφῶν σωτηρία κόσμου, καὶ βασιλεὺς φρόνιμος εὐστάθεια δήμου. | 24и҆ положꙋ̀ на свѣ́тъ ра́зꙋмъ є҆ѧ̀ и҆ не преминꙋ́ю и҆́стины, |
| 25ὥστε παιδεύεσθε τοῖς ῥήμασίν μου, καὶ ὠφεληθήσεσθε. | 25нижѐ за́вистїю та́ющемꙋ спꙋ́тьствꙋю, ꙗ҆́кѡ се́й не бꙋ́детъ прича́стникъ премꙋ́дрости. |
| 26Мно́жество же премꙋ́дрыхъ спасе́нїе мі́рꙋ, и҆ ца́рь премꙋ́дръ ᲂу҆твержде́нїе лю́демъ. | |
| 27Сегѡ̀ ра́ди прїими́те наказа́нїе по словесє́мъ мои̑мъ, и҆ поле́зно бꙋ́детъ ва́мъ. |