Премꙋ́дрости соломѡ́ни 12
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1τὸ γὰρ ἄφθαρτόν σου πνεῦμά ἐστιν ἐν πᾶσιν. | 1Нетлѣ́нный бо дх҃ъ тво́й є҆́сть во всѣ́хъ. |
| 2Διὸ τοὺς παραπίπτοντας κατ᾿ ὀλίγον ἐλέγχεις καὶ ἐν οἷς ἁμαρτάνουσιν ὑπομιμνῄσκων νουθετεῖς, ἵνα ἀπαλλαγέντες τῆς κακίας πιστεύσωσιν ἐπὶ σέ, κύριε. | 2Тѣ́мже заблꙋжда́ющихъ пома́лꙋ ѡ҆блича́еши, и҆ въ ни́хже согрѣша́ютъ, воспомина́ѧ ᲂу҆чи́ши, да премѣни́вшесѧ ѿ ѕло́бы вѣ́рꙋютъ въ тѧ̀, гдⷭ҇и. |
| 3καὶ γὰρ τοὺς πάλαι οἰκήτορας τῆς ἁγίας σου γῆς | 3И҆ дре́внихъ бо ѡ҆бита́телей землѝ ст҃ы́ѧ твоеѧ̀ возненави́дѣвъ, |
| 4μισήσας ἐπὶ τῷ ἔχθιστα πράσσειν, ἔργα φαρμακειῶν καὶ τελετὰς ἀνοσίους | 4ра́ди дѣѧ́нїй ѕлы́хъ волшве́нїй, ꙗ҆̀же творѧ́хꙋ, и҆ же́ртвъ непреподо́бныхъ, |
| 5τέκνων τε φονὰς ἀνελεήμονας καὶ σπλαγχνοφάγον ἀνθρωπίνων σαρκῶν θοῖναν καὶ αἵματος, ἐκ μέσου μύστας θιάσου | 5и҆ чадоꙋбі́йцъ неми́лостивыхъ, и҆ ᲂу҆тробоѧ́дцєвъ человѣ́ческихъ пло́тей, и҆ кровопі́йцєвъ ѿ среды̀ ст҃ы́ни твоеѧ̀, |
| 6καὶ αὐθέντας γονεῖς ψυχῶν ἀβοηθήτων, ἐβουλήθης ἀπολέσαι διὰ χειρῶν πατέρων ἡμῶν, | 6и҆ роди́телей ᲂу҆би́вшихъ дꙋ́шы безпомѡ́щныѧ, восхотѣ́лъ є҆сѝ погꙋби́ти рꙋка́ми ѻ҆тє́цъ на́шихъ: |
| 7ἵνα ἀξίαν ἀποικίαν δέξηται θεοῦ παίδων ἡ παρὰ σοὶ πασῶν τιμιωτάτη γῆ. | 7да досто́йное прїи́метъ преселе́нїе ѻ҆трокѡ́въ бж҃їихъ, ꙗ҆́же ᲂу҆ тебє̀ всѣ́хъ дража́йшаѧ землѧ̀. |
| 8ἀλλὰ καὶ τούτων ὡς ἀνθρώπων ἐφείσω ἀπέστειλάς τε προδρόμους τοῦ στρατοπέδου σου σφῆκας, ἵνα αὐτοὺς κατὰ βραχὺ ἐξολεθρεύσωσιν. | 8Но и҆ си́хъ ꙗ҆́кѡ человѣ́кѡвъ пощади́лъ є҆сѝ, посла́лъ же є҆сѝ предтекꙋ́щыѧ во́инства твоегѡ̀ ѻ҆́сы, ꙗ҆́кѡ да тѣ́хъ пома́лꙋ и҆стребѧ́тъ. |
| 9οὐκ ἀδυνατῶν ἐν παρατάξει ἀσεβεῖς δικαίοις ὑποχειρίους δοῦναι ἢ θηρίοις δεινοῖς ἢ λόγῳ ἀποτόμῳ ὑφ᾿ ἓν ἐκτρῖψαι, | 9Не неси́ленъ є҆сѝ во бра́ни покори́ти нечести́выхъ пра́вєднымъ, и҆лѝ ѕвѣре́мъ свирѣ̑пымъ, и҆лѝ сло́вомъ же́стокимъ до є҆ди́нагѡ потреби́ти: |
| 10κρίνων δὲ κατὰ βραχὺ ἐδίδους τόπον μετανοίας οὐκ ἀγνοῶν ὅτι πονηρὰ ἡ γένεσις αὐτῶν καὶ ἔμφυτος ἡ κακία αὐτῶν καὶ ὅτι οὐ μὴ ἀλλαγῇ ὁ λογισμὸς αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα. | 10сꙋдѧ́щь же пома́лꙋ дава́лъ є҆сѝ мѣ́сто покаѧ́нїю, не невѣ́дѧй, ꙗ҆́кѡ лꙋка́въ ро́дъ и҆́хъ и҆ є҆сте́ственнаѧ ѕло́ба и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́кѡ не премѣни́тсѧ помышле́нїе и҆́хъ во вѣ́къ. |
| 11σπέρμα γὰρ ἦν κατηραμένον ἀπ᾿ ἀρχῆς, οὐδὲ εὐλαβούμενός τινα ἐφ᾿ οἷς ἡμάρτανον ἄδειαν ἐδίδους. | 11Сѣ́мѧ бо бѣ̀ про́клѧто ѿ нача́ла: нижѐ боѧ́йсѧ когѡ̀, ѿпꙋще́нїе даѧ́лъ є҆сѝ грѣхѡ́мъ и҆́хъ. |
| 12τίς γὰρ ἐρεῖ Τί ἐποίησας; ἢ τίς ἀντιστήσεται τῷ κρίματί σου; τίς δὲ ἐγκαλέσει σοι κατὰ ἐθνῶν ἀπολωλότων ἃ σὺ ἐποίησας; ἢ τίς εἰς κατάστασίν σοι ἐλεύσεται ἔκδικος κατὰ ἀδίκων ἀνθρώπων; | 12Кто́ бо рече́тъ( тебѣ̀) : что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; И҆лѝ кто̀ ста́нетъ проти́вꙋ сꙋдꙋ̀ твоемꙋ̀; кто́ же и҆стѧ́жетъ тѧ̀ ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣхъ поги́бшихъ, и҆̀хже ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ; и҆лѝ кто̀ въ предста́тельство тебѣ̀ прїи́детъ, ѿмсти́тель на непра́вєдныѧ человѣ́ки; |
| 13οὔτε γὰρ θεός ἐστιν πλὴν σοῦ, ᾧ μέλει περὶ πάντων, ἵνα δείξῃς ὅτι οὐκ ἀδίκως ἔκρινας, | 13Нѣ́сть бо и҆́нъ бг҃ъ ра́звѣ тебє̀, и҆́же ради́ши ѡ҆ всѣ́хъ, да пока́жеши, ꙗ҆́кѡ не непра́вѡ сꙋди́лъ є҆сѝ. |
| 14οὔτε βασιλεὺς ἢ τύραννος ἀντοφθαλμῆσαι δυνήσεταί σοι περὶ ὧν ἐκόλασας. | 14Нижѐ ца́рь, и҆лѝ мꙋчи́тель проти́вꙋ тебє̀ воззрѣ́ти мо́жетъ, ѡ҆ и҆́хже погꙋби́лъ є҆сѝ. |
| 15δίκαιος δὲ ὢν δικαίως τὰ πάντα διέπεις αὐτὸν τὸν μὴ ὀφείλοντα κολασθῆναι καταδικάσαι ἀλλότριον ἡγούμενος τῆς σῆς δυνάμεως. | 15Првⷣнъ же сы́й, првⷣнѡ всѧ̑ ᲂу҆правлѧ́еши, недо́лжнаго же мꙋ́читисѧ ѡ҆сꙋди́ти чꙋ́ждо мни́ши твоеѧ̀ си́лы. |
| 16ἡ γὰρ ἰσχύς σου δικαιοσύνης ἀρχή, καὶ τὸ πάντων σε δεσπόζειν πάντων φείδεσθαί σε ποιεῖ. | 16Крѣ́пость бо твоѧ̀ пра́вды нача́ло и҆ є҆́же над̾ всѣ́ми твоѐ влⷣчество, всѣ́хъ щадѣ́ти твори́тъ. |
| 17ἰσχὺν γὰρ ἐνδείκνυσαι ἀπιστούμενος ἐπὶ δυνάμεως τελειότητι καὶ ἐν τοῖς εἰδόσι τὸ θράσος ἐξελέγχεις· | 17Крѣ́пость бо показꙋ́еши невѣ́рꙋющымъ ѡ҆ соверше́нствѣ си́лы, а҆ въ вѣ́дꙋщихъ де́рзость ѡ҆блича́еши. |
| 18σὺ δὲ δεσπόζων ἰσχύος ἐν ἐπιεικείᾳ κρίνεις καὶ μετὰ πολλῆς φειδοῦς διοικεῖς ἡμᾶς· πάρεστιν γάρ σοι, ὅταν θέλῃς, τὸ δύνασθαι. | 18Ты́ же влⷣчествꙋѧй си́лою въ кро́тости сꙋ́диши и҆ съ вели́кимъ щадѣ́нїемъ разсмотрѧ́еши на́съ: съ тобо́ю бо є҆́сть, є҆гда̀ хо́щеши, є҆́же мощѝ. |
| 19Ἐδίδαξας δέ σου τὸν λαὸν διὰ τῶν τοιούτων ἔργων ὅτι δεῖ τὸν δίκαιον εἶναι φιλάνθρωπον, καὶ εὐέλπιδας ἐποίησας τοὺς υἱούς σου ὅτι διδοῖς ἐπὶ ἁμαρτήμασιν μετάνοιαν. | 19Наꙋчи́лъ же є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ сицевы́ми дѣ́лы, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ пра́ведномꙋ бы́ти человѣколю́бцꙋ, и҆ благонадє́жны сотвори́лъ є҆сѝ сн҃ы твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ дае́ши ѡ҆ грѣсѣ́хъ покаѧ́нїе. |
| 20εἰ γὰρ ἐχθροὺς παίδων σου καὶ ὀφειλομένους θανάτῳ μετὰ τοσαύτης ἐτιμωρήσω προσοχῆς καὶ διέσεως δοὺς χρόνους καὶ τόπον, δι᾿ ὧν ἀπαλλαγῶσι τῆς κακίας, | 20А҆́ще бо врагѝ ѻ҆трокѡ́въ твои́хъ и҆ до́лжныхъ сме́рти съ толи́кимъ мꙋ́чилъ є҆сѝ внѧ́тїемъ и҆ щадѣ́нїемъ, даѧ́й времена̀ и҆ мѣ́сто, и҆́миже бы и҆змѣни́лисѧ ѿ ѕло́бы: |
| 21μετὰ πόσης ἀκριβείας ἔκρινας τοὺς υἱούς σου, ὧν τοῖς πατράσιν ὅρκους καὶ συνθήκας ἔδωκας ἀγαθῶν ὑποσχέσεων; | 21съ коли́кимъ прилѣжа́нїемъ сꙋди́лъ є҆сѝ сн҃ы твоѧ̑, и҆́хже ѻ҆тцє́мъ клѧ̑твы и҆ завѣ́ты да́лъ є҆сѝ благи́хъ ѡ҆бѣща́нїй. |
| 22Ἡμᾶς οὖν παιδεύων τοὺς ἐχθροὺς ἡμῶν ἐν μυριότητι μαστιγοῖς, ἵνα σου τὴν ἀγαθότητα μεριμνῶμεν κρίνοντες, κρινόμενοι δὲ προσδοκῶμεν ἔλεος. | 22На́съ ᲂу҆̀бо наказꙋ́ѧ, врагѝ на́шѧ тьма́ми бїе́ши, да бл҃госты́ню твою̀ помышлѧ́емъ сꙋдѧ́ще, сꙋди́ми же ча́емъ ми́лости. |
| 23ὅθεν καὶ τοὺς ἐν ἀφροσύνῃ ζωῆς βιώσαντας ἀδίκως διὰ τῶν ἰδίων ἐβασάνισας βδελυγμάτων· | 23Ѿѻнꙋ́дꙋже и҆ непра́ведныхъ, во безꙋ́мїи пожи́вшихъ живо́тъ, сво́йственными и҆́хъ ме́рзостьми мꙋ́чилъ є҆сѝ, |
| 24καὶ γὰρ τῶν πλάνης ὁδῶν μακρότερον ἐπλανήθησαν θεοὺς ὑπολαμβάνοντες τὰ καὶ ἐν ζῴοις τῶν αἰσχρῶν ἄτιμα νηπίων δίκην ἀφρόνων ψευσθέντες. | 24и҆́бо въ пꙋте́хъ заблꙋжде́нїѧ должа́е заблꙋди́ша, бо́ги мнѧ́ще, ꙗ҆̀же и҆ во живо́тныхъ вра́жїихъ безчє́стна, а҆́ки младе́нцы безꙋ́мнїи прельсти́вшесѧ. |
| 25διὰ τοῦτο ὡς παισὶν ἀλογίστοις τὴν κρίσιν εἰς ἐμπαιγμὸν ἔπεμψας. | 25Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆́кѡ ѻ҆трокѡ́мъ несмы́слєннымъ сꙋ́дъ въ порꙋга́нїе посла́лъ є҆сѝ: |
| 26οἱ δὲ παιγνίοις ἐπιτιμήσεως μὴ νουθετηθέντες ἀξίαν θεοῦ κρίσιν πειράσουσιν. | 26и҆̀же порꙋга́ньми преще́нїѧ не наказа́вшесѧ, досто́йна сꙋда̀ бж҃їѧ и҆скꙋ́сѧтъ. |
| 27ἐφ᾿ οἷς γὰρ αὐτοὶ πάσχοντες ἠγανάκτουν, ἐπὶ τούτοις, οὓς ἐδόκουν θεούς, ἐν αὐτοῖς κολαζόμενοι ἰδόντες, ὃν πάλαι ἠρνοῦντο εἰδέναι, θεὸν ἐπέγνωσαν ἀληθῆ· διὸ καὶ τὸ τέρμα τῆς καταδίκης ἐπ᾿ αὐτοὺς ἐπῆλθεν. | 27Въ ни́хже бо ті́и стра́ждꙋще негодова́хꙋ, въ си́хъ, и҆̀хже мнѧ́хꙋ бы́ти бо́ги, въ тѣ́хъ мꙋ́чими, ви́дѧще є҆го́же пре́жде ѿмета́хꙋсѧ зна́ти, |
| 28бг҃а и҆́стиннаго позна́ша: тѣ́мже и҆ коне́цъ ѡ҆сꙋжде́нїѧ прїи́де на нѧ̀. |