Премꙋ́дрости соломѡ́ни 14
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Πλοῦν τις πάλιν στελλόμενος καὶ ἄγρια μέλλων διοδεύειν κύματα τοῦ φέροντος αὐτὸν πλοίου σαθρότερον ξύλον ἐπιβοᾶται. | 1Плы́ти па́ки кто̀ помы́сливъ и҆ сверѣ̑пыѧ вѡ́лны преходи́ти, носѧ́щагѡ є҆го̀ кораблѧ̀ тлѣ́ннѣйшее дре́во призыва́етъ: |
| 2ἐκεῖνο μὲν γὰρ ὄρεξις πορισμῶν ἐπενόησεν, τεχνῖτις δὲ σοφία κατεσκεύασεν· | 2ѻ҆́ное бо жела́нїе пристѧжа́нїй ᲂу҆мы́сли, хитре́цъ же мꙋ́дростїю содѣ́ла: |
| 3ἡ δὲ σή, πάτερ, διακυβερνᾷ πρόνοια, ὅτι ἔδωκας καὶ ἐν θαλάσσῃ ὁδὸν καὶ ἐν κύμασι τρίβον ἀσφαλῆ | 3тво́й же, ѻ҆́ч҃е, ᲂу҆строѧ́етъ про́мыслъ: ꙗ҆́кѡ да́лъ є҆сѝ и҆ въ мо́ри пꙋ́ть и҆ въ волна́хъ стезю̀ крѣ́пкꙋю, |
| 4δεικνὺς ὅτι δύνασαι ἐκ παντὸς σῴζειν, ἵνα κἂν ἄνευ τέχνης τις ἐπιβῇ. | 4показꙋ́ѧ, ꙗ҆́кѡ си́ленъ є҆сѝ ѿ всѧ́кагѡ спⷭ҇тѝ, а҆́ще и҆ без̾ хꙋдо́жества кто̀ взы́детъ. |
| 5θέλεις δὲ μὴ ἀργὰ εἶναι τὰ τῆς σοφίας σου ἔργα· διὰ τοῦτο καὶ ἐλαχίστῳ ξύλῳ πιστεύουσιν ἄνθρωποι ψυχὰς καὶ διελθόντες κλύδωνα σχεδίᾳ διεσώθησαν. | 5Хо́щеши же, да не бꙋ́дꙋтъ пра̑здна дѣла̀ премⷣрости твоеѧ̀: сегѡ̀ ра́ди и҆ малѣ́йшемꙋ дре́вꙋ ввѣрѧ́ютъ человѣ́цы дꙋ́шы( своѧ̑) , и҆ преходѧ́ще вѡ́лны кораблеце́мъ и҆зба́влени сꙋ́ть. |
| 6καὶ ἀρχῆς γὰρ ἀπολλυμένων ὑπερηφάνων γιγάντων ἡ ἐλπὶς τοῦ κόσμου ἐπὶ σχεδίας καταφυγοῦσα ἀπέλιπεν αἰῶνι σπέρμα γενέσεως τῇ σῇ κυβερνηθεῖσα χειρί. | 6И҆ ѿ нача́ла бо, є҆гда̀ погиба́хꙋ го́рдїи и҆споли́ни, ᲂу҆пова́нїе мі́ра въ кораблецѣ̀ и҆збѣжа́вшее, ѡ҆ста́ви вѣ́кꙋ сѣ́мѧ рожде́нїѧ, рꙋко́ю твое́ю ᲂу҆стро́ено. |
| 7εὐλόγηται γὰρ ξύλον, δι᾿ οὗ γίνεται δικαιοσύνη· | 7Благослове́но бо дре́во, и҆́мже быва́етъ пра́вда. |
| 8τὸ χειροποίητον δέ, ἐπικατάρατον αὐτὸ καὶ ὁ ποιήσας αὐτό, ὅτι ὁ μὲν ἠργάζετο, τὸ δὲ φθαρτὸν θεὸς ὠνομάσθη. | 8Рꙋкотворе́нное же про́клѧто є҆́сть, и҆ сотвори́вый є҆̀: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́въ ᲂу҆́бѡ содѣ́ла, сїе́ же тлѣ́нное бо́гомъ и҆менова́сѧ. |
| 9ἐν ἴσῳ γὰρ μισητὰ θεῷ καὶ ὁ ἀσεβῶν καὶ ἡ ἀσέβεια αὐτοῦ· | 9Въ ра́внѣ бо ненави̑дима сꙋ́ть бг҃ꙋ и҆ нече́ствꙋѧй, и҆ нече́стїе є҆гѡ̀: |
| 10καὶ γὰρ τὸ πραχθὲν σὺν τῷ δράσαντι κολασθήσεται. | 10и҆́бо сотворе́ное съ сотво́ршимъ мꙋ́чимо бꙋ́детъ. |
| 11διὰ τοῦτο καὶ ἐν εἰδώλοις ἐθνῶν ἐπισκοπὴ ἔσται, ὅτι ἐν κτίσματι θεοῦ εἰς βδέλυγμα ἐγενήθησαν καὶ εἰς σκάνδαλα ψυχαῖς ἀνθρώπων καὶ εἰς παγίδα ποσὶν ἀφρόνων. | 11Сегѡ̀ ра́ди и҆ во і҆́дѡлѣхъ ꙗ҆зы́ческихъ бꙋ́детъ ка́знь, ꙗ҆́кѡ въ созда́нїи бж҃їи въ ме́рзость сотворе́ни сꙋ́ть и҆ въ собла́зны дꙋша́мъ человѣ́чєскимъ и҆ въ сѣ́ть нога́мъ бꙋ́ихъ. |
| 12Ἀρχὴ γὰρ πορνείας ἐπίνοια εἰδώλων, εὕρεσις δὲ αὐτῶν φθορὰ ζωῆς. | 12Нача́ло бо блꙋже́нїѧ ᲂу҆мышле́нїе і҆́дѡлѡвъ: и҆з̾ѡбрѣ́тенїе же и҆́хъ тлѣ́нїе живота̀. |
| 13οὔτε γὰρ ἦν ἀπ᾿ ἀρχῆς οὔτε εἰς τὸν αἰῶνα ἔσται· | 13Ниже́ бо бы́ша ѿ нача́ла, нижѐ бꙋ́дꙋтъ во вѣ́ки: |
| 14κενοδοξίᾳ γὰρ ἀνθρώπων εἰσῆλθεν εἰς τὸν κόσμον, καὶ διὰ τοῦτο σύντομον αὐτῶν τὸ τέλος ἐπενοήθη. | 14тщесла́вїемъ бо человѣ́ческимъ внидо́ша въ мі́ръ, и҆ сегѡ̀ ра́ди кра́токъ и҆́хъ коне́цъ вмѣни́сѧ. |
| 15ἀώρῳ γὰρ πένθει τρυχόμενος πατὴρ τοῦ ταχέως ἀφαιρεθέντος τέκνου εἰκόνα ποιήσας τόν ποτε νεκρὸν ἄνθρωπον νῦν ὡς θεὸν ἐτίμησεν καὶ παρέδωκεν τοῖς ὑποχειρίοις μυστήρια καὶ τελετάς· | 15Го́рькимъ бо пла́чемъ сѣ́тꙋѧ ѻ҆те́цъ ско́рѡ восхище́нагѡ ча́да ѡ҆́бразъ сотвори́въ, є҆го́же тогда̀ человѣ́ка ме́ртва, нн҃ѣ ꙗ҆́кѡ бо́га почтѐ: и҆ предадѐ подрꙋ̑чнымъ та̑йны и҆ жє́ртвы: |
| 16εἶτα ἐν χρόνῳ κρατυνθὲν τὸ ἀσεβὲς ἔθος ὡς νόμος ἐφυλάχθη. | 16пото́мъ вре́менемъ возмо́гшїй нечести́вый ѡ҆бы́чай, а҆́ки зако́нъ храни́мь бы́сть, и҆ мꙋчи́телей повелѣ́нїемъ почита́єма бѧ́хꙋ и҆зва̑ѧннаѧ: |
| 17καὶ τυράννων ἐπιταγαῖς ἐθρησκεύετο τὰ γλυπτά, οὓς ἐν ὄψει μὴ δυνάμενοι τιμᾶν ἄνθρωποι διὰ τὸ μακρὰν οἰκεῖν τὴν πόρρωθεν ὄψιν ἀνατυπωσάμενοι ἐμφανῆ εἰκόνα τοῦ τιμωμένου βασιλέως ἐποίησαν, ἵνα ὡς παρόντα τὸν ἀπόντα κολακεύωσιν διὰ τῆς σπουδῆς. | 17и҆̀хже въ лицѐ не могꙋ́ще чествова́ти человѣ́цы да́льнагѡ ра́ди ѡ҆бита́нїѧ, и҆здале́ча лицѐ и҆з̾ѡбрази́вше, ꙗ҆́вный ѡ҆́бразъ почита́емагѡ царѧ̀ сотвори́ша, ꙗ҆́кѡ да ѿстоѧ́щаго а҆́ки бли́з̾ сꙋ́щаго ласка́ютъ со прилѣжа́нїемъ. |
| 18εἰς ἐπίτασιν δὲ θρησκείας καὶ τοὺς ἀγνοοῦντας ἡ τοῦ τεχνίτου προετρέψατο φιλοτιμία· | 18Въ продолже́нїе же ѕлоче́стїѧ и҆ не разꙋмѣ́ющихъ принꙋ́ди хꙋдо́жниково любоче́стїе{ и҆скꙋ́сство}. |
| 19ὁ μὲν γὰρ τάχα κρατοῦντι βουλόμενος ἀρέσαι ἐξεβιάσατο τῇ τέχνῃ τὴν ὁμοιότητα ἐπὶ τὸ κάλλιον· | 19Се́й бо хотѧ̀ ᲂу҆годи́ти держа́вствꙋющемꙋ, произведѐ хи́тростїю( свое́ю) подо́бїе на лꙋ́чшее: |
| 20τὸ δὲ πλῆθος ἐφελκόμενον διὰ τὸ εὔχαρι τῆς ἐργασίας τὸν πρὸ ὀλίγου τιμηθέντα ἄνθρωπον νῦν σέβασμα ἐλογίσαντο. | 20мно́жество же человѣ̑къ, привлече́но благоѡбра́зїемъ дѣ́ла, пре́жде вма́лѣ чествова́наго человѣ́ка нн҃ѣ въ бо́га вмѣни́ша. |
| 21καὶ τοῦτο ἐγένετο τῷ βίῳ εἰς ἔνεδρον, ὅτι ἢ συμφορᾷ ἢ τυραννίδι δουλεύσαντες ἄνθρωποι τὸ ἀκοινώνητον ὄνομα λίθοις καὶ ξύλοις περιέθεσαν. | 21И҆ сїѐ бы́сть житїю̀ въ прельще́нїе, ꙗ҆́кѡ и҆лѝ ѕлоключе́нїю, и҆лѝ мꙋчи́тельствꙋ послꙋжи́вше человѣ́цы, несоѻ́бщно и҆́мѧ ка́менїю и҆ древа́мъ ѡ҆бложи́ша. |
| 22Εἶτ οὐκ ἤρκεσεν τὸ πλανᾶσθαι περὶ τὴν τοῦ θεοῦ γνῶσιν, ἀλλὰ καὶ ἐν μεγάλῳ ζῶντες ἀγνοίας πολέμῳ τὰ τοσαῦτα κακὰ εἰρήνην προσαγορεύουσιν. | 22Посе́мъ не дово́льно бѣ̀ прельща́тисѧ ѡ҆ бж҃їи ра́зꙋмѣ, но и҆ въ вели́цѣй живꙋ́ще безꙋ́мїѧ бра́ни, толи̑каѧ ѕла̑ѧ мі́ръ и҆менꙋ́ютъ. |
| 23ἢ γὰρ τεκνοφόνους τελετὰς ἢ κρύφια μυστήρια ἢ ἐμμανεῖς ἐξάλλων θεσμῶν κώμους ἄγοντες | 23И҆́бо и҆лѝ дѣтоꙋбі́йствєнныѧ жє́ртвы, и҆лѝ сокровє́нныѧ та̑йны, и҆лѝ неи́стѡвныѧ ѿ и҆ны́хъ зако́нѡвъ пи́ршєства творѧ́ше, |
| 24οὔτε βίους οὔτε γάμους καθαροὺς ἔτι φυλάσσουσιν, ἕτερος δ᾿ ἕτερον ἢ λοχῶν ἀναιρεῖ ἢ νοθεύων ὀδυνᾷ. | 24нижѐ житїѧ̀, нижѐ бра́кѡвъ чи́стыхъ є҆щѐ хранѧ́тъ: є҆ди́нъ же дрꙋга́го и҆лѝ навѣ́томъ ᲂу҆бива́етъ, и҆лѝ блꙋдѧ̀ ѡ҆скорблѧ́етъ. |
| 25πάντα δ᾿ ἐπιμὶξ ἔχει αἷμα καὶ φόνος, κλοπὴ καὶ δόλος, φθορά, ἀπιστία, τάραχος, ἐπιορκία, | 25Всѧ̑ же смѣ́шєна сꙋ́ть, кро́вь и҆ ᲂу҆бі́йство, татьба̀ и҆ ле́сть, растлѣ́нїе, невѣ́рство, смѧте́нїе, заклина́нїе, молва̀ благи́хъ, |
| 26θόρυβος ἀγαθῶν, χάριτος ἀμνηστία, ψυχῶν μιασμός, γενέσεως ἐναλλαγή, γάμων ἀταξία, μοιχεία καὶ ἀσέλγεια. | 26благода́ти забве́нїе, дꙋша́мъ ѡ҆скверне́нїе, рожде́нїю премѣне́нїе, бра́кѡвъ безчи́нїе, прелюбодѣѧ́нїе и҆ стꙋдодѣѧ́нїе. |
| 27ἡ γὰρ τῶν ἀνωνύμων εἰδώλων θρησκεία παντὸς ἀρχὴ κακοῦ καὶ αἰτία καὶ πέρας ἐστίν· | 27Недосто́йныхъ бо и҆́мене і҆́дѡлѡвъ слꙋже́нїе нача́ло всѧ́кагѡ ѕла̀, и҆ вина̀ и҆ коне́цъ є҆́сть: |
| 28ἢ γὰρ εὐφραινόμενοι μεμήνασιν ἢ προφητεύουσιν ψευδῆ ἢ ζῶσιν ἀδίκως ἢ ἐπιορκοῦσιν ταχέως· | 28и҆́бо и҆лѝ веселѧ́щесѧ неи́стовствꙋютъ, и҆лѝ проро́чествꙋютъ лѡ́жнаѧ, и҆лѝ живꙋ́тъ непра́веднѣ, и҆лѝ кленꙋ́тсѧ ско́рѡ. |
| 29ἀψύχοις γὰρ πεποιθότες εἰδώλοις κακῶς ὀμόσαντες ἀδικηθῆναι οὐ προσδέχονται. | 29На бездꙋ̑шныѧ бо і҆́дѡлы надѣ́ющесѧ, ѕлѣ̀ кленꙋ́щесѧ казни́ми бы́ти не ча́ютъ. |
| 30ἀμφότερα δὲ αὐτοὺς μετελεύσεται τὰ δίκαια, ὅτι κακῶς ἐφρόνησαν περὶ θεοῦ προσέχοντες εἰδώλοις καὶ ἀδίκως ὤμοσαν ἐν δόλῳ καταφρονήσαντες ὁσιότητος· | 30За ѻ҆боѧ́ же на ни́хъ прїи́детъ сꙋ́дъ: поне́же ѕлѣ̀ мꙋ́дрствоваша ѡ҆ бз҃ѣ, вне́млюще і҆́дѡлѡмъ, и҆ непра́веднѡ клѧ́шасѧ ле́стїю, презрѣ́вше преподо́бїе. |
| 31οὐ γὰρ ἡ τῶν ὀμνυμένων δύναμις, ἀλλ᾿ ἡ τῶν ἁμαρτανόντων δίκη ἐπεξέρχεται ἀεὶ τὴν τῶν ἀδίκων παράβασιν. | 31Не бо̀ си́ла кленꙋ́щихъ, но согрѣша́ющымъ сꙋ́дъ нахо́дитъ всегда̀ на престꙋпле́нїе непра́ведныхъ. |