в҃ паралипоме́нѡнъ 36
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Καὶ ἔλαβεν ὁ λαὸς τῆς γῆς τὸν Ιωαχαζ υἱὸν Ιωσιου καὶ ἔχρισαν αὐτὸν καὶ κατέστησαν αὐτὸν εἰς βασιλέα ἀντὶ τοῦ πατρὸς αὐτοῦ ἐν Ιερουσαλημ. | 1И҆ взѧ́ша лю́дїе землѝ і҆ѡаха́за сы́на і҆ѡсі́ина, и҆ пома́заша є҆го̀, и҆ поста́виша є҆го̀ царе́мъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. |
| 2υἱὸς εἴκοσι καὶ τριῶν ἐτῶν Ιωαχαζ ἐν τῷ βασιλεύειν αὐτὸν καὶ τρίμηνον ἐβασίλευσεν ἐν Ιερουσαλημ, καὶ ὄνομα τῆς μητρὸς αὐτοῦ Αμιταλ θυγάτηρ Ιερεμιου ἐκ Λοβενα. καὶ ἐποίησεν τὸ πονηρὸν ἐνώπιον κυρίου κατὰ πάντα, ἃ ἐποίησαν οἱ πατέρες αὐτοῦ. καὶ ἔδησεν αὐτὸν Φαραω Νεχαω ἐν Δεβλαθα ἐν γῇ Εμαθ τοῦ μὴ βασιλεύειν αὐτὸν ἐν Ιερουσαλημ, | 2Два́десѧти трїе́хъ лѣ́тъ бы́сть і҆ѡаха́зъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ трѝ мцⷭ҇ы ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ а҆мїта́лъ, дще́рь і҆еремі́ина ѿ ловны̀. И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀. ( И҆ плѣнѝ і҆ѡаха́за, ) и҆ ѡ҆кова̀ є҆го̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ въ девла́ѳѣ въ землѝ є҆ѳа́мли, є҆́же не ца́рствовати є҆мꙋ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, |
| 3καὶ μετήγαγεν αὐτὸν ὁ βασιλεὺς εἰς Αἴγυπτον, καὶ ἐπέβαλεν φόρον ἐπὶ τὴν γῆν ἑκατὸν τάλαντα ἀργυρίου καὶ τάλαντον χρυσίου. | 3и҆ преведѐ є҆го̀ ца́рь во є҆гѵ́петъ, и҆ возложѝ да́нь на зе́млю( і҆и҃левꙋ) сто̀ тала̑нтъ сребра̀ и҆ тала́нтъ зла́та. |
| 4καὶ κατέστησεν Φαραω Νεχαω τὸν Ελιακιμ υἱὸν Ιωσιου βασιλέα Ιουδα ἀντὶ Ιωσιου τοῦ πατρὸς αὐτοῦ καὶ μετέστρεψεν τὸ ὄνομα αὐτοῦ Ιωακιμ· καὶ τὸν Ιωαχαζ ἀδελφὸν αὐτοῦ ἔλαβεν Φαραω Νεχαω καὶ εἰσήγαγεν αὐτὸν εἰς Αἴγυπτον, καὶ ἀπέθανεν ἐκεῖ. καὶ τὸ ἀργύριον καὶ τὸ χρυσίον ἔδωκαν τῷ Φαραω· τότε ἤρξατο ἡ γῆ φορολογεῖσθαι τοῦ δοῦναι τὸ ἀργύριον ἐπὶ στόμα Φαραω, καὶ ἕκαστος κατὰ δύναμιν ἀπῄτει τὸ ἀργύριον καὶ τὸ χρυσίον παρὰ τοῦ λαοῦ τῆς γῆς δοῦναι τῷ Φαραω Νεχαω. | 4И҆ поста́ви фараѡ́нъ нехаѡ̀ є҆лїакі́ма сы́на і҆ѡсі́ина царе́мъ над̾ і҆ꙋ́дою и҆ і҆ерⷭ҇ли́момъ вмѣ́стѡ і҆ѡсі́и ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ премѣнѝ и҆́мѧ є҆гѡ̀ і҆ѡакі́мъ. І҆ѡаха́за же бра́та є҆гѡ̀ взѧ̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ и҆ введѐ є҆го̀ во є҆гѵ́петъ, и҆ ᲂу҆́мре та́мѡ: сребро́ же и҆ зла́то дадѐ фараѡ́нꙋ. Тогда̀ нача̀ землѧ̀ подда́на бы́ти, є҆́же даѧ́ти сребро̀ по словесѝ фараѡ́новꙋ: и҆ кі́йждо по си́лѣ и҆стѧза́ше сребро̀ и҆ зла́то ѿ люді́й землѝ, є҆́же даѧ́ти фараѡ́нꙋ нехаѡ̀. |
| 5Ὢν εἴκοσι καὶ πέντε ἐτῶν Ιωακιμ ἐν τῷ βασιλεύειν αὐτὸν καὶ ἕνδεκα ἔτη ἐβασίλευσεν ἐν Ιερουσαλημ, καὶ ὄνομα τῆς μητρὸς αὐτοῦ Ζεχωρα θυγάτηρ Νηριου ἐκ Ραμα. καὶ ἐποίησεν τὸ πονηρὸν ἐναντίον κυρίου κατὰ πάντα, ὅσα ἐποίησαν οἱ πατέρες αὐτοῦ. ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτοῦ ἦλθεν Ναβουχοδονοσορ βασιλεὺς Βαβυλῶνος εἰς τὴν γῆν, καὶ ἦν αὐτῷ δουλεύων τρία ἔτη καὶ ἀπέστη ἀπ᾿ αὐτοῦ. καὶ ἀπέστειλεν κύριος ἐπ᾿ αὐτοὺς τοὺς Χαλδαίους καὶ λῃστήρια Σύρων καὶ λῃστήρια Μωαβιτῶν καὶ υἱῶν Αμμων καὶ τῆς Σαμαρείας, καὶ ἀπέστησαν μετὰ τὸν λόγον τοῦτον κατὰ τὸν λόγον κυρίου ἐν χειρὶ τῶν παίδων αὐτοῦ τῶν προφητῶν. πλὴν θυμὸς κυρίου ἦν ἐπὶ Ιουδαν τοῦ ἀποστῆσαι αὐτὸν ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ διὰ τὰς ἁμαρτίας Μανασση ἐν πᾶσιν, οἷς ἐποίησεν, καὶ ἐν αἵματι ἀθῴῳ, ᾧ ἐξέχεεν Ιωακιμ καὶ ἔπλησεν τὴν Ιερουσαλημ αἵματος ἀθῴου, καὶ οὐκ ἠθέλησεν κύριος ἐξολεθρεῦσαι αὐτούς. | 5Два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀ і҆ѡакі́мъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ є҆динона́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ зехѡ́ра, дще́рь нирі́ева ѿ ра́мы. Сотвори́ же лꙋка́вое пред̾ гдⷭемъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀. Во дни̑ є҆гѡ̀ прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на зе́млю, и҆ бѣ̀ є҆мꙋ̀ слꙋжа̀ трѝ лѣ̑та и҆ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀. И҆ посла̀ гдⷭь на ни́хъ халдє́и и҆ разбо́йники сѵ̑рскїѧ и҆ разбо́йники мѡаві̑тскїѧ, и҆ сынѡ́въ а҆ммѡ́новыхъ и҆ самарі́йскихъ, и҆ по словесѝ се́мъ ѿстꙋпи́ша по словесѝ гдⷭню, ( є҆́же гл҃а) ᲂу҆сты̑ рабѡ́въ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ. Ѻ҆ба́че ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ бѣ̀ на і҆ꙋ́дѣ, є҆́же ѿри́нꙋти є҆го̀ ѿ лица̀ своегѡ̀, грѣ̑хъ ра́ди манассі́иныхъ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ, и҆ въ кро́ви непови́ннѣй, ю҆́же и҆злїѧ̀ і҆ѡакі́мъ, и҆ напо́лни і҆ерⷭ҇ли́мъ кро́ве непови́нныѧ. Но не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь и҆скорени́ти и҆̀хъ. |
| 6καὶ ἀνέβη ἐπ᾿ αὐτὸν Ναβουχοδονοσορ βασιλεὺς Βαβυλῶνος καὶ ἔδησεν αὐτὸν ἐν χαλκαῖς πέδαις καὶ ἀπήγαγεν αὐτὸν εἰς Βαβυλῶνα. | 6И҆ взы́де на него̀ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, и҆ ѡ҆кова̀ є҆го̀ ѡ҆ко́вами мѣ́дѧными, и҆ приведѐ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ: |
| 7καὶ μέρος τῶν σκευῶν οἴκου κυρίου ἀπήνεγκεν εἰς Βαβυλῶνα καὶ ἔθηκεν αὐτὰ ἐν τῷ ναῷ αὐτοῦ ἐν Βαβυλῶνι. | 7и҆ ча́сть сосꙋ́дѡвъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ пренесѐ въ вавѷлѡ́нъ и҆ поста́ви ѧ҆̀ во хра́мѣ свое́мъ въ вавѷлѡ́нѣ. |
| 8καὶ τὰ λοιπὰ τῶν λόγων Ιωακιμ καὶ πάντα, ἃ ἐποίησεν, οὐκ ἰδοὺ ταῦτα γεγραμμένα ἐπὶ βιβλίῳ λόγων τῶν ἡμερῶν τοῖς βασιλεῦσιν Ιουδα; καὶ ἐκοιμήθη Ιωακιμ μετὰ τῶν πατέρων αὐτοῦ καὶ ἐτάφη ἐν Γανοζα μετὰ τῶν πατέρων αὐτοῦ, καὶ ἐβασίλευσεν Ιεχονιας υἱὸς αὐτοῦ ἀντ αὐτοῦ. | 8Прѡ́чаѧ же слове́съ і҆ѡакі́мовыхъ, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же содѣ́ла, не се́ ли, сїѧ̑ пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ; И҆ ᲂу҆́спе і҆ѡакі́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми и҆ погребе́нъ бы́сть въ ганоза́нѣ со ѻ҆тцы̑ свои́ми. И҆ воцари́сѧ і҆ехоні́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. |
| 9Υἱὸς ὀκτωκαίδεκα ἐτῶν Ιεχονιας ἐν τῷ βασιλεύειν αὐτὸν καὶ τρίμηνον καὶ δέκα ἡμέρας ἐβασίλευσεν ἐν Ιερουσαλημ. καὶ ἐποίησεν τὸ πονηρὸν ἐνώπιον κυρίου. | 9Ѻ҆смина́десѧти лѣ́тъ бѣ̀ і҆ехоні́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ трѝ мцⷭ҇ы и҆ де́сѧть дні́й ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ. |
| 10καὶ ἐπιστρέφοντος τοῦ ἐνιαυτοῦ ἀπέστειλεν ὁ βασιλεὺς Ναβουχοδονοσορ καὶ εἰσήνεγκεν αὐτὸν εἰς Βαβυλῶνα μετὰ τῶν σκευῶν τῶν ἐπιθυμητῶν οἴκου κυρίου καὶ ἐβασίλευσεν Σεδεκιαν ἀδελφὸν τοῦ πατρὸς αὐτοῦ ἐπὶ Ιουδαν καὶ Ιερουσαλημ. | 10Є҆гда́ же лѣ́тꙋ крꙋ́гъ враща́шесѧ, посла̀ навꙋходоно́соръ ца́рь, и҆́же и҆ введѐ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ съ предраги́ми сосꙋ̑ды до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, а҆ царе́мъ поста́ви седекі́ю бра́та ѻ҆тцꙋ̀ є҆гѡ̀ над̾ і҆ꙋ́дою и҆ і҆ерⷭ҇ли́момъ. |
| 11Ἐτῶν εἴκοσι ἑνὸς Σεδεκιας ἐν τῷ βασιλεύειν αὐτὸν καὶ ἕνδεκα ἔτη ἐβασίλευσεν ἐν Ιερουσαλημ. | 11Два́десѧть є҆ди́но лѣ́то бы́сть седекі́и, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, є҆динна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: |
| 12καὶ ἐποίησεν τὸ πονηρὸν ἐνώπιον κυρίου θεοῦ αὐτοῦ, οὐκ ἐνετράπη ἀπὸ προσώπου Ιερεμιου τοῦ προφήτου καὶ ἐκ στόματος κυρίου | 12и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭемъ бг҃омъ свои́мъ, и҆ не ᲂу҆срами́сѧ лица̀ і҆еремі́и прⷪ҇ро́ка ѿ ᲂу҆́стъ гдⷭ҇нихъ, |
| 13ἐν τῷ τὰ πρὸς τὸν βασιλέα Ναβουχοδονοσορ ἀθετῆσαι ἃ ὥρκισεν αὐτὸν κατὰ τοῦ θεοῦ καὶ ἐσκλήρυνεν τὸν τράχηλον αὐτοῦ καὶ τὴν καρδίαν αὐτοῦ κατίσχυσεν τοῦ μὴ ἐπιστρέψαι πρὸς κύριον θεὸν Ισραηλ. | 13є҆гда̀ ѿ царѧ̀ навꙋходоно́сора ѿве́ржесѧ, и҆́же заклѧ̀ є҆го̀ пред̾ бг҃омъ: и҆ ѡ҆жесточѝ вы́ю свою̀ и҆ се́рдце своѐ ᲂу҆крѣпѝ, да не ѡ҆брати́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ. |
| 14καὶ πάντες οἱ ἔνδοξοι Ιουδα καὶ οἱ ἱερεῖς καὶ ὁ λαὸς τῆς γῆς ἐπλήθυναν τοῦ ἀθετῆσαι ἀθετήματα βδελυγμάτων ἐθνῶν καὶ ἐμίαναν τὸν οἶκον κυρίου τὸν ἐν Ιερουσαλημ. | 14И҆ всѝ сла́внїи і҆ꙋ̑дины и҆ свѧще́нницы и҆ лю́дїе землѝ ᲂу҆мно́жиша є҆́же престꙋпи́ти престꙋплє́нїѧ ме́рзостей ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ ѡ҆скверни́ша до́мъ гдⷭ҇ень, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. |
| 15καὶ ἐξαπέστειλεν κύριος ὁ θεὸς τῶν πατέρων αὐτῶν ἐν χειρὶ προφητῶν ὀρθρίζων καὶ ἀποστέλλων τοὺς ἀγγέλους αὐτοῦ, ὅτι ἦν φειδόμενος τοῦ λαοῦ αὐτοῦ καὶ τοῦ ἁγιάσματος αὐτοῦ· | 15И҆ посыла́ше гдⷭь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ къ ни̑мъ рꙋко́ю прⷪ҇ро́кѡвъ свои́хъ ᲂу҆́тренюѧ и҆ посыла́ѧ вѣ́стники своѧ̑, поне́же щадѧ́ше люді́й свои́хъ и҆ свѧти́лища своегѡ̀: и҆ ті́и поноша́хꙋ послѡ́мъ бж҃їимъ, |
| 16καὶ ἦσαν μυκτηρίζοντες τοὺς ἀγγέλους αὐτοῦ καὶ ἐξουδενοῦντες τοὺς λόγους αὐτοῦ καὶ ἐμπαίζοντες ἐν τοῖς προφήταις αὐτοῦ, ἕως ἀνέβη ὁ θυμὸς κυρίου ἐν τῷ λαῷ αὐτοῦ, ἕως οὐκ ἦν ἴαμα. | 16и҆ ᲂу҆ничижа́хꙋ словеса̀ є҆гѡ̀, и҆ рꙋга́хꙋсѧ прⷪ҇ро́кѡмъ є҆гѡ̀, до́ндеже сни́де гнѣ́въ гдⷭ҇ень на лю́ди є҆гѡ̀, до́ндеже не бы́сть и҆сцѣле́нїѧ. |
| 17καὶ ἤγαγεν ἐπ᾿ αὐτοὺς βασιλέα Χαλδαίων, καὶ ἀπέκτεινεν τοὺς νεανίσκους αὐτῶν ἐν ῥομφαίᾳ ἐν οἴκῳ ἁγιάσματος αὐτοῦ καὶ οὐκ ἐφείσατο τοῦ Σεδεκιου καὶ τὰς παρθένους αὐτῶν οὐκ ἠλέησαν καὶ τοὺς πρεσβυτέρους αὐτῶν ἀπήγαγον· τὰ πάντα παρέδωκεν ἐν χερσὶν αὐτῶν. | 17И҆ наведѐ на ни́хъ царѧ̀ халде́йска, и҆ побѝ младе́нцы и҆́хъ мече́мъ въ домꙋ̀ свѧты́ни є҆гѡ̀: и҆ не пощадѣ̀ седекі́и и҆ дѣ́въ и҆́хъ не поми́лова, и҆ ста́рцы и҆́хъ и҆зведѐ, и҆ всѣ́хъ предадѐ въ рꙋ́ки и҆́хъ, |
| 18καὶ πάντα τὰ σκεύη οἴκου θεοῦ τὰ μεγάλα καὶ τὰ μικρὰ καὶ τοὺς θησαυροὺς καὶ πάντας τοὺς θησαυροὺς βασιλέως καὶ μεγιστάνων, πάντα εἰσήνεγκεν εἰς Βαβυλῶνα. | 18и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды до́мꙋ бж҃їѧ вели̑кїѧ и҆ ма̑лыѧ, и҆ сокрѡ́вища це́ркве гдⷭ҇ни, и҆ всѧ̑ сокрѡ́вища царє́ва и҆ вельмо́жъ, всѧ̑ внесѐ въ вавѷлѡ́нъ: |
| 19καὶ ἐνέπρησεν τὸν οἶκον κυρίου καὶ κατέσκαψεν τὸ τεῖχος Ιερουσαλημ καὶ τὰς βάρεις αὐτῆς ἐνέπρησεν ἐν πυρὶ καὶ πᾶν σκεῦος ὡραῖον εἰς ἀφανισμόν. | 19и҆ зажжѐ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ разорѝ стѣ́нꙋ і҆ерⷭ҇ли́млю, и҆ столпы̀ є҆гѡ̀ сожжѐ ѻ҆гне́мъ и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ драгі́й и҆стнѝ: |
| 20καὶ ἀπῴκισεν τοὺς καταλοίπους εἰς Βαβυλῶνα, καὶ ἦσαν αὐτῷ καὶ τοῖς υἱοῖς αὐτοῦ εἰς δούλους ἕως βασιλείας Μήδων | 20и҆ преселѝ ѡ҆ста́вшихсѧ въ вавѷлѡ́нъ, и҆ бы́ша є҆мꙋ̀ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ въ рабы̑ да́же до ца́рства ми́дскагѡ, |
| 21τοῦ πληρωθῆναι λόγον κυρίου διὰ στόματος Ιερεμιου ἕως τοῦ προσδέξασθαι τὴν γῆν τὰ σάββατα αὐτῆς σαββατίσαι· πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ἐρημώσεως αὐτῆς ἐσαββάτισεν εἰς συμπλήρωσιν ἐτῶν ἑβδομήκοντα. | 21да и҆спо́лнитсѧ сло́во гдⷭ҇не ᲂу҆ста́ми і҆еремі́и, доне́лѣже прїѧ̀ землѧ̀ сꙋббѡ̑ты своѧ̑ сꙋббѡ́тствовати во всѧ̑ дни̑ запꙋстѣ́нїѧ своегѡ̀: сꙋббѡ́тствова до соверше́нїѧ седми́десѧти лѣ́тъ. |
| 22Ἔτους πρώτου Κύρου βασιλέως Περσῶν μετὰ τὸ πληρωθῆναι ῥῆμα κυρίου διὰ στόματος Ιερεμιου ἐξήγειρεν κύριος τὸ πνεῦμα Κύρου βασιλέως Περσῶν, καὶ παρήγγειλεν κηρύξαι ἐν πάσῃ τῇ βασιλείᾳ αὐτοῦ ἐν γραπτῷ λέγων | 22Въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, повнегда̀ и҆спо́лнитисѧ словесє́мъ гдⷭ҇нимъ ᲂу҆сты̑ і҆еремі́и, воздви́же гдⷭ҇ь дꙋ́хъ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, и҆ повелѣ̀ проповѣ́дати во все́мъ ца́рствїи свое́мъ писа́нїемъ, глаго́лѧ: |
| 23Τάδε λέγει Κῦρος βασιλεὺς Περσῶν Πάσας τὰς βασιλείας τῆς γῆς ἔδωκέν μοι κύριος ὁ θεὸς τοῦ οὐρανοῦ, καὶ αὐτὸς ἐνετείλατό μοι οἰκοδομῆσαι αὐτῷ οἶκον ἐν Ιερουσαλημ ἐν τῇ Ιουδαίᾳ. τίς ἐξ ὑμῶν ἐκ παντὸς τοῦ λαοῦ αὐτοῦ; ἔσται ὁ θεὸς αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ, καὶ ἀναβήτω. | 23сїѧ̑ глаго́летъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй: всѧ̑ ца̑рства землѝ даде́ ми гдⷭ҇ь бг҃ъ нбⷭ҇ный, и҆ то́й заповѣ́да мнѣ̀ созда́ти себѣ̀ до́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆́же є҆́сть во і҆ꙋде́и: кто̀ въ ва́съ ѿ всѣ́хъ люді́й є҆гѡ̀; да бꙋ́детъ бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да взы́детъ. |
| 24Моли́тва манассі́и царѧ̀ і҆ꙋде́йска, є҆гда̀ плѣне́нъ держа́шесѧ во вавѷлѡ́нѣ. Гдⷭ҇и вседержи́телю, ( 1) бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, а҆враа́мовъ и҆ і҆саа́ковъ и҆ і҆а́кѡвль и҆ сѣ́мене и҆́хъ првⷣнагѡ, сотвори́вый не́бо и҆ зе́млю со все́ю лѣ́потою и҆́хъ и҆ свѧза́вый мо́ре сло́вомъ повелѣ́нїѧ твоегѡ̀, заключи́вый бе́зднꙋ и҆ запеча́тствовавый ю҆̀ стра́шнымъ и҆ сла́внымъ и҆́менемъ твои́мъ, є҆гѡ́же всѧ̑ боѧ́тсѧ, и҆ трепе́щꙋтъ ѿ лица̀ си́лы твоеѧ̀, ( 2) ꙗ҆́кѡ никто́же постои́тъ пред̾ великолѣ́пїемъ сла́вы твоеѧ̀, и҆ нестерпи́мь гнѣ́въ, ( 3) є҆́же на грѣ́шники, преще́нїѧ твоегѡ̀. ( 4) Безмѣ́рна же и҆ неизслѣ́дованна млⷭ҇ть ѡ҆бѣща́нїѧ твоегѡ̀: ты́ бо є҆сѝ гдⷭ҇ь, вы́шнїй, бл҃гоꙋтро́бенъ, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ ка́ѧйсѧ ѡ҆ ѕло́бахъ человѣ́ческихъ. Ты̀, гдⷭ҇и, по мно́жествꙋ бл҃гости твоеѧ̀( 5) ѡ҆бѣща́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе и҆ ѡ҆ставле́нїе согрѣши́вшымъ тебѣ̀, и҆ мно́жествомъ щедро́тъ твои́хъ ѡ҆предѣли́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе грѣ́шникѡмъ во спⷭ҇нїе. Ты̀ ᲂу҆̀бо, гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, ( 6) не положи́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе првⷣнымъ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, не согрѣши́вшымъ тебѣ̀, но положи́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе мнѣ̀ грѣ́шномꙋ, ( 7) занѐ согрѣши́хъ па́че числа̀ песка̀ морска́гѡ: ᲂу҆мно́жишасѧ беззакѡ́нїѧ моѧ̑, гдⷭ҇и, ᲂу҆мно́жишасѧ беззакѡ́нїѧ моѧ̑, и҆ нѣ́смь досто́инъ воззрѣ́ти и҆ ви́дѣти высотꙋ̀ нбⷭ҇нꙋю ѿ мно́жества непра́вдъ мои́хъ. ( 8) Слѧ́ченъ є҆́смь мно́гими ᲂу҆́зами желѣ́зными, во є҆́же не возвестѝ главы̀ моеѧ̀, и҆ нѣ́сть мѝ ѡ҆слабле́нїѧ: занѐ прогнѣ́вахъ ꙗ҆́рость твою̀( 9) и҆ лꙋка́вое пред̾ тобо́ю сотвори́хъ: не сотвори́вый во́ли твоеѧ̀ и҆ не сохрани́вый повелѣ́нїй твои́хъ, поста́вихъ ме́рзѡсти и҆ ᲂу҆мно́жихъ претыка̑нїѧ. ( 10) И҆ нн҃ѣ приклонѧ́ю кѡлѣ́на се́рдца, тре́бꙋѧ ѿ тебє̀ бл҃гости. Согрѣши́хъ, гдⷭ҇и, согрѣши́хъ, и҆ беззакѡ́нїѧ моѧ̑ а҆́зъ вѣ́мъ, но прошꙋ̀ молѧ́сѧ: ѡ҆сла́би мѝ, гдⷭ҇и, ѡ҆сла́би мѝ, и҆ не погꙋбѝ менѐ со беззакѡ́нїи мои́ми, нижѐ въ вѣ́къ враждова́въ соблюде́ши ѕѡ́лъ мои́хъ, нижѐ ѡ҆сꙋ́диши мѧ̀ въ преиспо́днихъ землѝ: занѐ ты̀ є҆сѝ, бж҃е, бг҃ъ ка́ющихсѧ, и҆ на мнѣ̀ ꙗ҆ви́ши всю̀ бл҃гость твою̀: ꙗ҆́кѡ недосто́йна сꙋ́ща сп҃се́ши мѧ̀ по мно́зѣй млⷭ҇ти твое́й, ( 11) и҆ восхвалю̀ тѧ̀ вы́нꙋ во дне́хъ живота̀ моегѡ̀: ꙗ҆́кѡ тѧ̀ пое́тъ всѧ̀ си́ла нбⷭ҇наѧ, и҆ твоѧ̀ є҆́сть сла́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь. |