31
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ἤκουσεν δὲ Ιακωβ τὰ ῥήματα τῶν υἱῶν Λαβαν λεγόντων Εἴληφεν Ιακωβ πάντα τὰ τοῦ πατρὸς ἡμῶν καὶ ἐκ τῶν τοῦ πατρὸς ἡμῶν πεποίηκεν πᾶσαν τὴν δόξαν ταύτην. | 1Слы́ша же і҆а́кѡвъ словеса̀ сынѡ́въ лава́новыхъ, глаго́лющихъ: взѧ̀ і҆а́кѡвъ всѧ̑ ꙗ҆̀же ѻ҆тца̀ на́шегѡ, и҆ ѿ сꙋ́щихъ ѻ҆тца̀ на́шегѡ сотворѝ всю̀ сла́вꙋ сїю̀. |
| 2καὶ εἶδεν Ιακωβ τὸ πρόσωπον τοῦ Λαβαν, καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν πρὸς αὐτὸν ὡς ἐχθὲς καὶ τρίτην ἡμέραν. | 2И҆ ви́дѣ і҆а́кѡвъ лицѐ лава́не, и҆ сѐ не бѧ́ше къ немꙋ̀, ꙗ҆́кѡ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ. |
| 3εἶπεν δὲ κύριος πρὸς Ιακωβ Ἀποστρέφου εἰς τὴν γῆν τοῦ πατρός σου καὶ εἰς τὴν γενεάν σου, καὶ ἔσομαι μετὰ σοῦ. | 3Рече́ же гдⷭ҇ь ко і҆а́кѡвꙋ: возврати́сѧ въ зе́млю ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ въ ро́дъ тво́й, и҆ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю. |
| 4ἀποστείλας δὲ Ιακωβ ἐκάλεσεν Ραχηλ καὶ Λειαν εἰς τὸ πεδίον, οὗ τὰ ποίμνια, | 4Посла́въ же і҆а́кѡвъ, призва̀ лі́ю и҆ рахи́ль на по́ле, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ стада̀, |
| 5καὶ εἶπεν αὐταῖς Ὁρῶ ἐγὼ τὸ πρόσωπον τοῦ πατρὸς ὑμῶν ὅτι οὐκ ἔστιν πρὸς ἐμοῦ ὡς ἐχθὲς καὶ τρίτην ἡμέραν· ὁ δὲ θεὸς τοῦ πατρός μου ἦν μετ᾿ ἐμοῦ. | 5и҆ речѐ и҆̀мъ: ви́ждꙋ а҆́зъ лицѐ ѻ҆тца̀ ва́шегѡ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть ко мнѣ̀, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ: бг҃ъ же ѻ҆тца̀ моегѡ̀ бѣ̀ со мно́ю: |
| 6καὶ αὐταὶ δὲ οἴδατε ὅτι ἐν πάσῃ τῇ ἰσχύι μου δεδούλευκα τῷ πατρὶ ὑμῶν. | 6и҆ вы̀ са́ми вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ все́ю си́лою мое́ю рабо́тахъ ѻ҆тцꙋ̀ ва́шемꙋ: |
| 7ὁ δὲ πατὴρ ὑμῶν παρεκρούσατό με καὶ ἤλλαξεν τὸν μισθόν μου τῶν δέκα ἀμνῶν, καὶ οὐκ ἔδωκεν αὐτῷ ὁ θεὸς κακοποιῆσαί με. | 7ѻ҆те́цъ же ва́шъ ѡ҆би́дѣ мѧ̀ и҆ и҆змѣнѝ мздꙋ̀ мою̀ десѧтѝ а҆́гнцєвъ, но не дадѐ є҆мꙋ̀ бг҃ъ ѕла̀ сотвори́ти мнѣ̀. |
| 8ἐὰν οὕτως εἴπῃ Τὰ ποικίλα ἔσται σου μισθός, καὶ τέξεται πάντα τὰ πρόβατα ποικίλα· ἐὰν δὲ εἴπῃ Τὰ λευκὰ ἔσται σου μισθός, καὶ τέξεται πάντα τὰ πρόβατα λευκά· | 8А҆́ще си́це рече́тъ: пє́стрыѧ, бꙋ́детъ твоѧ̀ мзда̀: и҆ родѧ́тсѧ всѧ̑ ѻ҆́вцы пє́стрыѧ. А҆́ще же рече́тъ: бѣ̑лыѧ, бꙋ́детъ твоѧ̀ мзда̀: и҆ родѧ́тсѧ всѧ̑ ѻ҆́вцы бѣ̑лыѧ. |
| 9καὶ ἀφείλατο ὁ θεὸς πάντα τὰ κτήνη τοῦ πατρὸς ὑμῶν καὶ ἔδωκέν μοι αὐτά. | 9И҆ ѿѧ̀ бг҃ъ всѧ̑ скоты̀ ѻ҆тца̀ ва́шегѡ и҆ дадѐ ѧ҆̀ мнѣ̀. |
| 10καὶ ἐγένετο ἡνίκα ἐνεκίσσων τὰ πρόβατα, καὶ εἶδον τοῖς ὀφθαλμοῖς αὐτὰ ἐν τῷ ὕπνῳ, καὶ ἰδοὺ οἱ τράγοι καὶ οἱ κριοὶ ἀναβαίνοντες ἦσαν ἐπὶ τὰ πρόβατα καὶ τὰς αἶγας διάλευκοι καὶ ποικίλοι καὶ σποδοειδεῖς ῥαντοί. | 10И҆ бы́сть є҆гда̀ зачина́хꙋ ѻ҆́вцы во чре́вѣ прїе́млющѧ, и҆ ви́дѣхъ ѻ҆чи́ма мои́ма во снѣ̀: и҆ сѐ, козлы̀ и҆ ѻ҆вны̀ восходѧ́ще бѧ́хꙋ на ѻ҆́вцы и҆ ко́зы, бѣлова̑тыѧ и҆ пє́стрыѧ и҆ пепелови̑дныѧ пє́стрыѧ. |
| 11καὶ εἶπέν μοι ὁ ἄγγελος τοῦ θεοῦ καθ᾿ ὕπνον Ιακωβ· ἐγὼ δὲ εἶπα Τί ἐστιν; | 11И҆ рече́ ми а҆́гг҃лъ бж҃їй во снѣ̀: і҆а́кѡве. А҆́зъ же рѣ́хъ: что́ є҆сть; |
| 12καὶ εἶπεν Ἀνάβλεψον τοῖς ὀφθαλμοῖς σου καὶ ἰδὲ τοὺς τράγους καὶ τοὺς κριοὺς ἀναβαίνοντας ἐπὶ τὰ πρόβατα καὶ τὰς αἶγας διαλεύκους καὶ ποικίλους καὶ σποδοειδεῖς ῥαντούς· ἑώρακα γὰρ ὅσα σοι Λαβαν ποιεῖ. | 12И҆ речѐ: воззрѝ ѻ҆чи́ма твои́ма и҆ ви́ждь козлы̀ и҆ ѻ҆вны̀ восходѧ́щыѧ на ѻ҆́вцы и҆ ко́зы, бѣ̑лыѧ и҆ пє́стрыѧ и҆ пепелови̑дныѧ пє́стрыѧ: ви́дѣхъ бо, є҆ли̑ка тебѣ̀ лава́нъ твори́тъ: |
| 13ἐγώ εἰμι ὁ θεὸς ὁ ὀφθείς σοι ἐν τόπῳ θεοῦ, οὗ ἤλειψάς μοι ἐκεῖ στήλην καὶ ηὔξω μοι ἐκεῖ εὐχήν· νῦν οὖν ἀνάστηθι καὶ ἔξελθε ἐκ τῆς γῆς ταύτης καὶ ἄπελθε εἰς τὴν γῆν τῆς γενέσεώς σου, καὶ ἔσομαι μετὰ σοῦ. | 13а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ ꙗ҆ви́выйсѧ тебѣ̀ на мѣ́стѣ бж҃їи, и҆дѣ́же пома́залъ мѝ є҆сѝ та́мѡ сто́лпъ, и҆ ѡ҆бѣтова́лъ мѝ є҆сѝ та́мѡ ѡ҆бѣ́тъ: нн҃ѣ ᲂу҆̀бо воста́ни и҆ и҆зы́ди ѿ землѝ сеѧ̀, и҆ и҆дѝ въ зе́млю рожде́нїѧ твоегѡ̀, и҆ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю. |
| 14καὶ ἀποκριθεῖσα Ραχηλ καὶ Λεια εἶπαν αὐτῷ Μὴ ἔστιν ἡμῖν ἔτι μερὶς ἢ κληρονομία ἐν τῷ οἴκῳ τοῦ πατρὸς ἡμῶν; | 14И҆ ѿвѣща̑вши рахи́ль и҆ лі́а, реко́стѣ є҆мꙋ̀: є҆да̀ є҆́сть на́мъ є҆щѐ ча́сть и҆лѝ наслѣ́дїе въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ на́шегѡ; |
| 15οὐχ ὡς αἱ ἀλλότριαι λελογίσμεθα αὐτῷ; πέπρακεν γὰρ ἡμᾶς καὶ κατέφαγεν καταβρώσει τὸ ἀργύριον ἡμῶν. | 15не ꙗ҆́кѡ ли чꙋжы́ѧ вмѣни́хомсѧ є҆мꙋ̀; продаде́ бо на́съ и҆ снѣдѐ снѣ́дїю сребро̀ на́ше: |
| 16πάντα τὸν πλοῦτον καὶ τὴν δόξαν, ἣν ἀφείλατο ὁ θεὸς τοῦ πατρὸς ἡμῶν, ἡμῖν ἔσται καὶ τοῖς τέκνοις ἡμῶν. νῦν οὖν ὅσα εἴρηκέν σοι ὁ θεός, ποίει. | 16всѐ бога́тство и҆ сла́ва, ю҆́же ѿѧ̀ бг҃ъ ѿ ѻ҆тца̀ на́шегѡ, на́мъ бꙋ́детъ и҆ ча́дѡмъ на́шымъ: нн҃ѣ ᲂу҆̀бо, є҆ли̑ка тебѣ̀ речѐ бг҃ъ, творѝ. |
| 17Ἀναστὰς δὲ Ιακωβ ἔλαβεν τὰς γυναῖκας αὐτοῦ καὶ τὰ παιδία αὐτοῦ ἐπὶ τὰς καμήλους | 17Воста́въ же і҆а́кѡвъ, взѧ̀ жєны̀ своѧ̑ и҆ дѣ́ти своѧ̑ на вельблю́ды, |
| 18καὶ ἀπήγαγεν πάντα τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ καὶ πᾶσαν τὴν ἀποσκευὴν αὐτοῦ, ἣν περιεποιήσατο ἐν τῇ Μεσοποταμίᾳ, καὶ πάντα τὰ αὐτοῦ ἀπελθεῖν πρὸς Ισαακ τὸν πατέρα αὐτοῦ εἰς γῆν Χανααν. | 18и҆ забра̀ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ своѧ̑ и҆ всѧ̑ стѧжа̑нїѧ, ꙗ҆̀же притѧжа̀ въ месопота́мїи, и҆ всѧ̑ своѧ̑, є҆́же ѿитѝ ко і҆саа́кꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ въ зе́млю ханаа́нскꙋю. |
| 19Λαβαν δὲ ᾤχετο κεῖραι τὰ πρόβατα αὐτοῦ· ἔκλεψεν δὲ Ραχηλ τὰ εἴδωλα τοῦ πατρὸς αὐτῆς. | 19Лава́нъ же ѿи́де ѡ҆стрищѝ ѻ҆́вцы своѧ̑: ᲂу҆кра́де же рахи́ль і҆́дѡлы ѻ҆тца̀ своегѡ̀. |
| 20ἔκρυψεν δὲ Ιακωβ Λαβαν τὸν Σύρον τοῦ μὴ ἀναγγεῖλαι αὐτῷ ὅτι ἀποδιδράσκει, | 20Оу҆таи́ же і҆а́кѡвъ ѿ лава́на сѵ́рїна, не повѣ́дати є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ ᲂу҆хо́дитъ, |
| 21καὶ ἀπέδρα αὐτὸς καὶ πάντα τὰ αὐτοῦ καὶ διέβη τὸν ποταμὸν καὶ ὥρμησεν εἰς τὸ ὄρος Γαλααδ. | 21и҆ ѿбѣжѐ са́мъ, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же є҆гѡ̀, и҆ пре́йде рѣкꙋ̀, и҆ взы́де на горꙋ̀ галаа́дъ. |
| 22ἀνηγγέλη δὲ Λαβαν τῷ Σύρῳ τῇ τρίτῃ ἡμέρᾳ ὅτι ἀπέδρα Ιακωβ, | 22Повѣ́дасѧ же лава́нꙋ сѵ́рїнꙋ въ тре́тїй де́нь, ꙗ҆́кѡ бѣжа̀ і҆а́кѡвъ: |
| 23καὶ παραλαβὼν πάντας τοὺς ἀδελφοὺς αὐτοῦ μεθ᾿ ἑαυτοῦ ἐδίωξεν ὀπίσω αὐτοῦ ὁδὸν ἡμερῶν ἑπτὰ καὶ κατέλαβεν αὐτὸν ἐν τῷ ὄρει τῷ Γαλααδ. | 23и҆ пои́мъ сы́ны и҆ бра́тїю свою̀ съ собо́ю, гна̀ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ пꙋте́мъ се́дмь дні́й: и҆ дости́же є҆го̀ на горѣ̀ галаа́дъ. |
| 24ἦλθεν δὲ ὁ θεὸς πρὸς Λαβαν τὸν Σύρον καθ᾿ ὕπνον τὴν νύκτα καὶ εἶπεν αὐτῷ Φύλαξαι σεαυτόν, μήποτε λαλήσῃς μετὰ Ιακωβ πονηρά. | 24Прїи́де же бг҃ъ къ лава́нꙋ сѵ́рїнꙋ но́щїю во снѣ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: блюдѝ себѐ, да не когда̀ возглаго́леши ко і҆а́кѡвꙋ ѕла̑. |
| 25καὶ κατέλαβεν Λαβαν τὸν Ιακωβ· Ιακωβ δὲ ἔπηξεν τὴν σκηνὴν αὐτοῦ ἐν τῷ ὄρει· Λαβαν δὲ ἔστησεν τοὺς ἀδελφοὺς αὐτοῦ ἐν τῷ ὄρει Γαλααδ. | 25И҆ пости́же лава́нъ і҆а́кѡва: і҆а́кѡвъ же поста́ви кꙋ́щꙋ свою̀ на горѣ̀: лава́нъ же разста́ви бра́тїю свою̀ на горѣ̀ галаа́дъ. |
| 26εἶπεν δὲ Λαβαν τῷ Ιακωβ Τί ἐποίησας; ἵνα τί κρυφῇ ἀπέδρας καὶ ἐκλοποφόρησάς με καὶ ἀπήγαγες τὰς θυγατέρας μου ὡς αἰχμαλώτιδας μαχαίρᾳ; | 26Рече́ же лава́нъ і҆а́кѡвꙋ: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; вскꙋ́ю та́йнѡ ᲂу҆ше́лъ є҆сѝ и҆ ѡ҆кра́лъ є҆сѝ мѧ̀, и҆ ѿве́лъ дщє́ри моѧ̑, ꙗ҆́кѡ плѣ̑нницы ѻ҆рꙋ́жїемъ; |
| 27καὶ εἰ ἀνήγγειλάς μοι, ἐξαπέστειλα ἄν σε μετ᾿ εὐφροσύνης καὶ μετὰ μουσικῶν, τυμπάνων καὶ κιθάρας. | 27и҆ а҆́ще бы мѝ повѣ́далъ є҆сѝ, ѿпꙋсти́лъ бы́хъ тѧ̀ съ весе́лїемъ и҆ съ мꙋсїкі́ею, и҆ тѷмпа̑ны и҆ гꙋ́сльми: |
| 28οὐκ ἠξιώθην καταφιλῆσαι τὰ παιδία μου καὶ τὰς θυγατέρας μου. νῦν δὲ ἀφρόνως ἔπραξας. | 28и҆ не сподо́бихсѧ цѣлова́ти дѣте́й мои́хъ и҆ дще́рей мои́хъ: нн҃ѣ же несмы́сленнѡ сотвори́лъ є҆сѝ: |
| 29καὶ νῦν ἰσχύει ἡ χείρ μου κακοποιῆσαί σε· ὁ δὲ θεὸς τοῦ πατρός σου ἐχθὲς εἶπεν πρός με λέγων Φύλαξαι σεαυτόν, μήποτε λαλήσῃς μετὰ Ιακωβ πονηρά. | 29и҆ нн҃ѣ рꙋка̀ моѧ̀ мо́жетъ ѡ҆ѕло́бити тѧ̀. Но бг҃ъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ вчера̀ речѐ ко мнѣ̀, гл҃ѧ: блюдѝ себѐ, да не когда̀ возглаго́леши ко і҆а́кѡвꙋ ѕла̑. |
| 30νῦν οὖν πεπόρευσαι· ἐπιθυμίᾳ γὰρ ἐπεθύμησας ἀπελθεῖν εἰς τὸν οἶκον τοῦ πατρός σου· ἵνα τί ἔκλεψας τοὺς θεούς μου; | 30Нн҃ѣ ᲂу҆̀бо ѿше́лъ є҆сѝ: жела́нїемъ бо возжела́лъ є҆сѝ ѿитѝ въ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: вскꙋ́ю ᲂу҆кра́лъ є҆сѝ бо́ги моѧ̑; |
| 31ἀποκριθεὶς δὲ Ιακωβ εἶπεν τῷ Λαβαν Εἶπα γάρ Μήποτε ἀφέλῃς τὰς θυγατέρας σου ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ πάντα τὰ ἐμά· | 31Ѿвѣща́въ же і҆а́кѡвъ речѐ къ лава́нꙋ: поне́же ᲂу҆боѧ́хсѧ: рѣ́хъ бо, да не ка́кѡ ѿи́меши дщє́ри твоѧ̑ ѿ менє̀, и҆ всѧ̑ моѧ̑. |
| 32ἐπίγνωθι, τί ἐστιν τῶν σῶν παρ᾿ ἐμοί, καὶ λαβέ. καὶ οὐκ ἐπέγνω παρ᾿ αὐτῷ οὐθέν. καὶ εἶπεν αὐτῷ Ιακωβ Παρ ᾧ ἐὰν εὕρῃς τοὺς θεούς σου, οὐ ζήσεται ἐναντίον τῶν ἀδελφῶν ἡμῶν. οὐκ ᾔδει δὲ Ιακωβ ὅτι Ραχηλ ἡ γυνὴ αὐτοῦ ἔκλεψεν αὐτούς. | 32И҆ речѐ і҆а́кѡвъ: ᲂу҆ негѡ́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щеши бо́ги твоѧ̑, да не бꙋ́детъ жи́въ пред̾ бра́тїею на́шею: ᲂу҆знава́й, что̀ є҆́сть твоегѡ̀ ᲂу҆ менє̀, и҆ возмѝ. И҆ не позна̀ ᲂу҆ негѡ̀ ничто́же: не вѣ́дѧше же і҆а́кѡвъ, ꙗ҆́кѡ рахи́ль жена̀ є҆гѡ̀ ᲂу҆кра́де ѧ҆̀. |
| 33εἰσελθὼν δὲ Λαβαν ἠρεύνησεν εἰς τὸν οἶκον Λειας καὶ οὐχ εὗρεν· καὶ ἐξελθὼν ἐκ τοῦ οἴκου Λειας ἠρεύνησεν τὸν οἶκον Ιακωβ καὶ ἐν τῷ οἴκῳ τῶν δύο παιδισκῶν καὶ οὐχ εὗρεν. εἰσῆλθεν δὲ καὶ εἰς τὸν οἶκον Ραχηλ. | 33Вше́дъ же лава́нъ, ѡ҆б̾иска̀ въ кꙋ́щи лі́инѣ, и҆ не ѡ҆брѣ́те. И҆ и҆зы́де и҆з̾ кꙋ́щи лі́ины, и҆ ѡ҆б̾иска̀ кꙋ́щꙋ і҆а́кѡвлю и҆ въ кꙋ́щи двои́хъ рабы́нь, и҆ не ѡ҆брѣ́те. Вни́де же и҆ въ кꙋ́щꙋ рахи́линꙋ. |
| 34Ραχηλ δὲ ἔλαβεν τὰ εἴδωλα καὶ ἐνέβαλεν αὐτὰ εἰς τὰ σάγματα τῆς καμήλου καὶ ἐπεκάθισεν αὐτοῖς | 34Рахи́ль же взѧ̀ і҆́дѡлы и҆ положѝ ѡ҆́ныѧ под̾ сѣдло̀ вельблю́же и҆ сѣ́де на ни́хъ, |
| 35καὶ εἶπεν τῷ πατρὶ αὐτῆς Μὴ βαρέως φέρε, κύριε· οὐ δύναμαι ἀναστῆναι ἐνώπιόν σου, ὅτι τὸ κατ᾿ ἐθισμὸν τῶν γυναικῶν μοί ἐστιν. ἠρεύνησεν δὲ Λαβαν ἐν ὅλῳ τῷ οἴκῳ καὶ οὐχ εὗρεν τὰ εἴδωλα. | 35и҆ речѐ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: не и҆мѣ́й себѣ̀ тѧ́жкѡ, господи́не: не могꙋ̀ воста́ти пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бы̑чнаѧ жє́нскаѧ мѝ сꙋ́ть. И҆ска́ же лава́нъ по все́й кꙋ́щи, и҆ не ѡ҆брѣ́те і҆́дѡлѡвъ. |
| 36ὠργίσθη δὲ Ιακωβ καὶ ἐμαχέσατο τῷ Λαβαν· ἀποκριθεὶς δὲ Ιακωβ εἶπεν τῷ Λαβαν Τί τὸ ἀδίκημά μου καὶ τί τὸ ἁμάρτημά μου, ὅτι κατεδίωξας ὀπίσω μου | 36Разгнѣ́васѧ же і҆а́кѡвъ и҆ прѧ́шесѧ съ лава́номъ. Ѿвѣща́въ же і҆а́кѡвъ речѐ лава́нꙋ: ка́ѧ непра́вда моѧ̀; и҆ кі́й грѣ́хъ мо́й, ꙗ҆́кѡ погна́лъ є҆сѝ в̾слѣ́дъ менє̀, |
| 37καὶ ὅτι ἠρεύνησας πάντα τὰ σκεύη μου; τί εὗρες ἀπὸ πάντων τῶν σκευῶν τοῦ οἴκου σου; θὲς ὧδε ἐναντίον τῶν ἀδελφῶν μου καὶ τῶν ἀδελφῶν σου, καὶ ἐλεγξάτωσαν ἀνὰ μέσον τῶν δύο ἡμῶν. | 37и҆ ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾иска́лъ є҆сѝ всѧ̑ сосꙋ́ды до́мꙋ моегѡ̀; что̀ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ ѿ всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ до́мꙋ твоегѡ̀; положѝ здѣ̀ пред̾ бра́тїею твое́ю и҆ бра́тїею мое́ю, и҆ да разсꙋ́дѧтъ междꙋ̀ ѻ҆бѣ́ма на́ма: |
| 38ταῦτά μοι εἴκοσι ἔτη ἐγώ εἰμι μετὰ σοῦ· τὰ πρόβατά σου καὶ αἱ αἶγές σου οὐκ ἠτεκνώθησαν· κριοὺς τῶν προβάτων σου οὐ κατέφαγον· | 38сѐ, два́десѧть лѣ́тъ а҆́зъ є҆́смь съ тобо́ю: ѻ҆́вцы твоѧ̑ и҆ ко́зы твоѧ̑ не бы́ша без̾ плода̀: ѻ҆внѡ́въ ѻ҆ве́цъ твои́хъ не поѧдо́хъ: |
| 39θηριάλωτον οὐκ ἀνενήνοχά σοι, ἐγὼ ἀπετίννυον παρ᾿ ἐμαυτοῦ κλέμματα ἡμέρας καὶ κλέμματα νυκτός· | 39ѕвѣроѧ́дины не принесо́хъ къ тебѣ̀: а҆́зъ воздаѧ́хъ тебѣ̀ ѿ менє̀ сама́гѡ татбины̑ дєнны́ѧ и҆ татбины̑ нѡщны́ѧ: |
| 40ἐγινόμην τῆς ἡμέρας συγκαιόμενος τῷ καύματι καὶ παγετῷ τῆς νυκτός, καὶ ἀφίστατο ὁ ὕπνος ἀπὸ τῶν ὀφθαλμῶν μου. | 40бы́хъ во днѝ жего́мь зно́емъ, и҆ стꙋ́денїю въ нощѝ, и҆ ѿхожда́ше со́нъ ѿ ѻ҆́чїю моє́ю: |
| 41ταῦτά μοι εἴκοσι ἔτη ἐγώ εἰμι ἐν τῇ οἰκίᾳ σου· ἐδούλευσά σοι δέκα τέσσαρα ἔτη ἀντὶ τῶν δύο θυγατέρων σου καὶ ἓξ ἔτη ἐν τοῖς προβάτοις σου, καὶ παρελογίσω τὸν μισθόν μου δέκα ἀμνάσιν. | 41сѐ, мнѣ̀ два́десѧть лѣ́тъ а҆́зъ є҆́смь въ домꙋ̀ твое́мъ, рабо́тахъ тебѣ̀ четырена́десѧть лѣ́тъ двꙋ́хъ ра́ди дще́рей твои́хъ и҆ ше́сть лѣ́тъ за ѻ҆́вцы твоѧ̑, и҆ преѡби́дѣлъ є҆сѝ мздꙋ̀ мою̀ десѧтїю̀ а҆́гницами: |
| 42εἰ μὴ ὁ θεὸς τοῦ πατρός μου Αβρααμ καὶ ὁ φόβος Ισαακ ἦν μοι, νῦν ἂν κενόν με ἐξαπέστειλας· τὴν ταπείνωσίν μου καὶ τὸν κόπον τῶν χειρῶν μου εἶδεν ὁ θεὸς καὶ ἤλεγξέν σε ἐχθές. | 42а҆́ще не бы̀ бг҃ъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ а҆враа́ма, и҆ стра́хъ і҆саа́ка бы́лъ мнѣ̀, нн҃ѣ тща̀ ѿпꙋсти́лъ бы мѧ̀ є҆сѝ: смире́нїе моѐ и҆ трꙋ́дъ рꙋкꙋ̀ моє́ю ᲂу҆ви́дѣ бг҃ъ, и҆ ѡ҆бличи́ тѧ вчера̀. |
| 43ἀποκριθεὶς δὲ Λαβαν εἶπεν τῷ Ιακωβ Αἱ θυγατέρες θυγατέρες μου, καὶ οἱ υἱοὶ υἱοί μου, καὶ τὰ κτήνη κτήνη μου, καὶ πάντα, ὅσα σὺ ὁρᾷς, ἐμά ἐστιν καὶ τῶν θυγατέρων μου. τί ποιήσω ταύταις σήμερον ἢ τοῖς τέκνοις αὐτῶν, οἷς ἔτεκον; | 43Ѿвѣща́въ же лава́нъ, речѐ ко і҆а́кѡвꙋ: дщє́ри дщє́ри моѧ̑ и҆ сы́нове сы́нове моѝ, и҆ ско́ти ско́ти моѝ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка ты̀ ви́диши моѧ̑ сꙋ́ть и҆ дще́рей мои́хъ: что̀ сотворю̀ и҆̀мъ дне́сь, и҆лѝ ча́дѡмъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же роди́ста; |
| 44νῦν οὖν δεῦρο διαθώμεθα διαθήκην ἐγὼ καὶ σύ, καὶ ἔσται εἰς μαρτύριον ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ. εἶπεν δὲ αὐτῷ Ἰδοὺ οὐθεὶς μεθ᾿ ἡμῶν ἐστιν, ἰδὲ ὁ θεὸς μάρτυς ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ. | 44нн҃ѣ ᲂу҆́бѡ грѧдѝ, завѣща́имъ завѣ́тъ а҆́зъ и҆ ты̀: и҆ бꙋ́детъ во свидѣ́тельство междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю. Рече́ же є҆мꙋ̀ і҆а́кѡвъ: сѐ, никто́же съ на́ми є҆́сть: ви́ждь, бг҃ъ свидѣ́тель междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю. |
| 45λαβὼν δὲ Ιακωβ λίθον ἔστησεν αὐτὸν στήλην. | 45И҆ взе́мъ і҆а́кѡвъ ка́мень, поста́ви є҆го̀ въ сто́лпъ. |
| 46εἶπεν δὲ Ιακωβ τοῖς ἀδελφοῖς αὐτοῦ Συλλέγετε λίθους. καὶ συνέλεξαν λίθους καὶ ἐποίησαν βουνόν, καὶ ἔφαγον καὶ ἔπιον ἐκεῖ ἐπὶ τοῦ βουνοῦ. καὶ εἶπεν αὐτῷ Λαβαν Ὁ βουνὸς οὗτος μαρτυρεῖ ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ σήμερον. | 46Рече́ же і҆а́кѡвъ бра́тїи свое́й: собери́те ка́менїе. И҆ собра́ша ка́менїе и҆ сотвори́ша хо́лмъ: и҆ ꙗ҆до́ша, и҆ пи́ша та́мѡ на холмѣ̀. Рече́ же є҆мꙋ̀ лава́нъ: хо́лмъ се́й свидѣ́тельствꙋетъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю дне́сь. |
| 47καὶ ἐκάλεσεν αὐτὸν Λαβαν Βουνὸς τῆς μαρτυρίας, Ιακωβ δὲ ἐκάλεσεν αὐτὸν Βουνὸς μάρτυς. | 47И҆ прозва̀ є҆го̀ лава́нъ хо́лмъ свидѣ́тельства: і҆а́кѡвъ же прозва̀ хо́лмъ свидѣ́тель. |
| 48εἶπεν δὲ Λαβαν τῷ Ιακωβ Ἰδοὺ ὁ βουνὸς οὗτος καὶ ἡ στήλη αὕτη, ἣν ἔστησα ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ, μαρτυρεῖ ὁ βουνὸς οὗτος καὶ μαρτυρεῖ ἡ στήλη αὕτη· διὰ τοῦτο ἐκλήθη τὸ ὄνομα αὐτοῦ Βουνὸς μαρτυρεῖ | 48Рече́ же лава́нъ ко і҆а́кѡвꙋ: сѐ, хо́лмъ се́й и҆ сто́лпъ, є҆го́же поста́вихъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю, свидѣ́тельствꙋетъ хо́лмъ се́й и҆ свидѣ́тельствꙋетъ сто́лпъ се́й: сегѡ̀ ра́ди прозва́сѧ и҆́мѧ хо́лмъ свидѣ́тельствꙋетъ, |
| 49καὶ Ἡ ὅρασις, ἣν εἶπεν Ἐπίδοι ὁ θεὸς ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ, ὅτι ἀποστησόμεθα ἕτερος ἀπὸ τοῦ ἑτέρου. | 49и҆ видѣ́нїе, є҆́же речѐ: да ви́дитъ бг҃ъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ ѿи́демъ дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га: |
| 50εἰ ταπεινώσεις τὰς θυγατέρας μου, εἰ λήμψῃ γυναῖκας ἐπὶ ταῖς θυγατράσιν μου, ὅρα οὐθεὶς μεθ᾿ ἡμῶν ἐστιν· | 50а҆́ще смири́ши дщє́ри моѧ̑, а҆́ще по́ймеши жєны̀ над̾ дщє́ри моѧ̑, ви́ждь, никто́же съ на́ми є҆́сть ви́дѧй: бг҃ъ свидѣ́тель междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ тобо́ю. |
| 51 | 51И҆ речѐ лава́нъ і҆а́кѡвꙋ: сѐ, хо́лмъ се́й свидѣ́тель и҆ сто́лпъ се́й: |
| 52ἐάν τε γὰρ ἐγὼ μὴ διαβῶ πρὸς σὲ μηδὲ σὺ διαβῇς πρός με τὸν βουνὸν τοῦτον καὶ τὴν στήλην ταύτην ἐπὶ κακίᾳ, | 52а҆́ще бо а҆́зъ не прейдꙋ̀ къ тебѣ̀, нижѐ ты̀ да пре́йдеши ко мнѣ̀ холма̀ сегѡ̀ и҆ столпа̀ сегѡ̀ со ѕло́бою: |
| 53ὁ θεὸς Αβρααμ καὶ ὁ θεὸς Ναχωρ κρινεῖ ἀνὰ μέσον ἡμῶν. καὶ ὤμοσεν Ιακωβ κατὰ τοῦ φόβου τοῦ πατρὸς αὐτοῦ Ισαακ. | 53бг҃ъ а҆враа́мль и҆ бг҃ъ нахѡ́ровъ да сꙋ́дитъ междꙋ̀ на́ма. И҆ клѧ́сѧ і҆а́кѡвъ стра́хомъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆саа́ка, |
| 54καὶ ἔθυσεν Ιακωβ θυσίαν ἐν τῷ ὄρει καὶ ἐκάλεσεν τοὺς ἀδελφοὺς αὐτοῦ, καὶ ἔφαγον καὶ ἔπιον καὶ ἐκοιμήθησαν ἐν τῷ ὄρει. | 54и҆ пожрѐ і҆а́кѡвъ же́ртвꙋ на горѣ̀ и҆ воззва̀ бра́тїю свою̀: ꙗ҆до́ша же и҆ пи́ша и҆ спа́ша на горѣ̀. |
| 55Воста́въ же лава́нъ заꙋ́тра, лобыза̀ сы́ны и҆ дщє́ри своѧ̑ и҆ благословѝ ѧ҆̀: и҆ возврати́всѧ лава́нъ, ѿи́де на мѣ́сто своѐ. |