а҃ ца́рствъ 25

Select texts:

LXX, Rahlfs
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
1Καὶ ἀπέθανεν Σαμουηλ, καὶ συναθροίζονται πᾶς Ισραηλ καὶ κόπτονται αὐτὸν καὶ θάπτουσιν αὐτὸν ἐν οἴκῳ αὐτοῦ ἐν Αρμαθαιμ.– καὶ ἀνέστη Δαυιδ καὶ κατέβη εἰς τὴν ἔρημον Μααν. 1И҆ ᲂу҆́мре самꙋи́лъ, и҆ собра́шасѧ ве́сь і҆и҃ль, и҆ пла́кашасѧ є҆гѡ̀, и҆ погребо́ша є҆го̀ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀ во а҆рмаѳе́мѣ. И҆ воста̀ даві́дъ, и҆ сни́де въ пꙋсты́ню маѡ́ню.
2καὶ ἦν ἄνθρωπος ἐν τῇ Μααν, καὶ τὰ ποίμνια αὐτοῦ ἐν τῷ Καρμήλῳ· καὶ ἄνθρωπος μέγας σφόδρα, καὶ τούτῳ ποίμνια τρισχίλια καὶ αἶγες χίλιαι· καὶ ἐγενήθη ἐν τῷ κείρειν τὸ ποίμνιον αὐτοῦ ἐν τῷ Καρμήλῳ. 2И҆ бѣ̀ человѣ́къ въ маѡ́нѣ и҆ стада̀ є҆гѡ̀ на карми́лѣ, и҆ человѣ́къ вели́къ ѕѣлѡ̀: и҆ семꙋ̀ ѻ҆ве́цъ трѝ ты́сѧщы и҆ ко́зъ ты́сѧща: и҆ бы́сть є҆гда̀ стрижа́ше стада̀ своѧ̑ на карми́лѣ:
3καὶ ὄνομα τῷ ἀνθρώπῳ Ναβαλ, καὶ ὄνομα τῇ γυναικὶ αὐτοῦ Αβιγαια· καὶ γυνὴ αὐτοῦ ἀγαθὴ συνέσει καὶ καλὴ τῷ εἴδει σφόδρα, καὶ ἄνθρωπος σκληρὸς καὶ πονηρὸς ἐν ἐπιτηδεύμασιν, καὶ ἄνθρωπος κυνικός. 3и҆́мѧ же человѣ́кꙋ нава́лъ и҆ и҆́мѧ женѣ̀ є҆гѡ̀ а҆вїге́а: и҆ жена̀ є҆гѡ̀ блага̀ смы́сломъ и҆ добра̀ взо́ромъ ѕѣлѡ̀, мꙋ́жъ же є҆ѧ̀ человѣ́къ же́стокъ и҆ лꙋка́въ въ начина́нїихъ и҆ человѣ́къ ѕвѣронра́венъ.
4καὶ ἤκουσεν Δαυιδ ἐν τῇ ἐρήμῳ ὅτι κείρει Ναβαλ Καρμήλιος τὸ ποίμνιον αὐτοῦ, 4И҆ ᲂу҆слы́ша даві́дъ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ стриже́тъ нава́лъ на карми́лѣ стада̀ своѧ̑.
5καὶ Δαυιδ ἀπέστειλεν δέκα παιδάρια καὶ εἶπεν τοῖς παιδαρίοις Ἀνάβητε εἰς Κάρμηλον καὶ ἀπέλθατε πρὸς Ναβαλ καὶ ἐρωτήσατε αὐτὸν ἐπὶ τῷ ὀνόματί μου εἰς εἰρήνην 5И҆ посла̀ даві́дъ де́сѧть ѻ҆трокѡ́въ и҆ речѐ ѻ҆трокѡ́мъ: взы́дите на карми́лъ и҆ и҆ди́те къ нава́лꙋ и҆ вопроси́те є҆го̀ и҆́менемъ мои́мъ съ ми́ромъ,
6καὶ ἐρεῖτε τάδε Εἰς ὥρας· καὶ σὺ ὑγιαίνων, καὶ οἶκός σου καὶ πάντα τὰ σὰ ὑγιαίνοντα. 6и҆ рцы́те сїѧ̑: здра́въ ли є҆сѝ ты̀ и҆ до́мъ тво́й, и҆ всѧ̑ твоѧ̑ здра̑ва ли сꙋ́ть;
7καὶ νῦν ἰδοὺ ἀκήκοα ὅτι κείρουσίν σοι· νῦν οἱ ποιμένες σου, οἳ ἦσαν μεθ᾿ ἡμῶν ἐν τῇ ἐρήμῳ, καὶ οὐκ ἀπεκωλύσαμεν αὐτοὺς καὶ οὐκ ἐνετειλάμεθα αὐτοῖς οὐθὲν πάσας τὰς ἡμέρας ὄντων αὐτῶν ἐν Καρμήλῳ· 7и҆ нн҃ѣ сѐ, ᲂу҆слы́шахъ, ꙗ҆́кѡ стригꙋ́тъ тебѣ̀ нн҃ѣ пастꙋсѝ твоѝ, и҆̀же бѣ́ша съ на́ми въ пꙋсты́ни, и҆ не возбрани́хомъ и҆̀мъ, и҆ не повелѣ́хомъ и҆̀мъ ничесѡ́же во всѧ̑ дни̑, є҆гда̀ бѣ́ша на карми́лѣ:
8ἐρώτησον τὰ παιδάριά σου, καὶ ἀπαγγελοῦσίν σοι. καὶ εὑρέτωσαν τὰ παιδάρια χάριν ἐν ὀφθαλμοῖς σου, ὅτι ἐφ᾿ ἡμέραν ἀγαθὴν ἥκομεν· δὸς δὴ ἐὰν εὕρῃ χείρ σου τῷ υἱῷ σου τῷ Δαυιδ. 8вопросѝ ѻ҆трокѡ́въ твои́хъ и҆ возвѣстѧ́тъ тѝ: и҆ да ѡ҆брѧ́щꙋтъ ѻ҆́троцы твоѝ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, ꙗ҆́кѡ въ де́нь бла́гъ прїидо́хомъ: да́ждь ᲂу҆̀бо нн҃ѣ є҆́же ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ твоѧ̀ ѻ҆трокѡ́мъ твои̑мъ и҆ сы́нꙋ твоемꙋ̀ даві́дꙋ.
9καὶ ἔρχονται τὰ παιδάρια καὶ λαλοῦσιν τοὺς λόγους τούτους πρὸς Ναβαλ κατὰ πάντα τὰ ῥήματα ταῦτα ἐν τῷ ὀνόματι Δαυιδ. καὶ ἀνεπήδησεν 9И҆ прїидо́ша ѻ҆́троцы даві́дѡвы и҆ глаго́лаша словеса̀ сїѧ̑ къ нава́лꙋ, по всѣ̑мъ глаго́лѡмъ си̑мъ и҆́менемъ даві́довымъ.
10καὶ ἀπεκρίθη Ναβαλ τοῖς παισὶν Δαυιδ καὶ εἶπεν Τίς Δαυιδ καὶ τίς υἱὸς Ιεσσαι; σήμερον πεπληθυμμένοι εἰσὶν οἱ δοῦλοι ἀναχωροῦντες ἕκαστος ἐκ προσώπου τοῦ κυρίου αὐτοῦ. 10И҆ возскочѝ нава́лъ и҆ ѿвѣща̀ ѻ҆трокѡ́мъ даві́дѡвымъ и҆ речѐ: кто̀ даві́дъ; и҆ кто̀ сы́нъ і҆ессе́овъ; дне́сь ᲂу҆мно́жени сꙋ́ть рабѝ ѿходѧ́ще кі́йждо ѿ лица̀ господи́на своегѡ̀:
11καὶ λήμψομαι τοὺς ἄρτους μου καὶ τὸν οἶνόν μου καὶ τὰ θύματά μου, τέθυκα τοῖς κείρουσίν μου, τὰ πρόβατα, καὶ δώσω αὐτὰ ἀνδράσιν, οἷς οὐκ οἶδα πόθεν εἰσίν; 11и҆ возмꙋ́ ли хлѣ́бы моѧ̑ и҆ вїно̀ моѐ и҆ закла̑наѧ моѧ̑, ꙗ҆̀же закла́хъ стригꙋ́щымъ моѧ̑ ѻ҆́вцы, и҆ да́мъ ли ѡ҆́наѧ мꙋжє́мъ, и҆́хже не вѣ́мъ ѿкꙋ́дꙋ сꙋ́ть;
12καὶ ἀπεστράφησαν τὰ παιδάρια Δαυιδ εἰς ὁδὸν αὐτῶν καὶ ἀνέστρεψαν καὶ ἦλθον καὶ ἀνήγγειλαν τῷ Δαυιδ κατὰ τὰ ῥήματα ταῦτα. 12И҆ возврати́шасѧ ѻ҆́троцы даві́дѡвы пꙋте́мъ свои́мъ, и҆ возвра́щшесѧ прїидо́ша и҆ возвѣсти́ша даві́дꙋ по глаго́лѡмъ си̑мъ.
13καὶ εἶπεν Δαυιδ τοῖς ἀνδράσιν αὐτοῦ Ζώσασθε ἕκαστος τὴν ῥομφαίαν αὐτοῦ· καὶ ἀνέβησαν ὀπίσω Δαυιδ ὡς τετρακόσιοι ἄνδρες, καὶ οἱ διακόσιοι ἐκάθισαν μετὰ τῶν σκευῶν. 13И҆ речѐ даві́дъ мꙋжє́мъ свои̑мъ: препоѧ́шитесѧ кі́йждо ѻ҆рꙋ́жїемъ свои́мъ. И҆ препоѧ́сашасѧ ѻ҆рꙋ́жїемъ свои́мъ, и҆ са́мъ даві́дъ препоѧ́сасѧ мече́мъ свои́мъ, и҆ и҆до́ша в̾слѣ́дъ даві́да, ꙗ҆́кѡ четы́реста мꙋже́й, а҆ двѣ́сти и҆́хъ ѡ҆ста́шасѧ ᲂу҆ сосꙋ́дѡвъ.
14καὶ τῇ Αβιγαια γυναικὶ Ναβαλ ἀπήγγειλεν ἓν τῶν παιδαρίων λέγων Ἰδοὺ Δαυιδ ἀπέστειλεν ἀγγέλους ἐκ τῆς ἐρήμου εὐλογῆσαι τὸν κύριον ἡμῶν, καὶ ἐξέκλινεν ἀπ᾿ αὐτῶν. 14И҆ а҆вїге́и женѣ̀ нава́ловѣ повѣ́да є҆ди́нъ ѻ҆́трокъ, глаго́лѧ: сѐ, присыла̀ даві́дъ послы̀ ѿ пꙋсты́ни благослови́ти господи́на на́шего, ѻ҆́нъ же ѿврати́сѧ ѿ ни́хъ:
15καὶ οἱ ἄνδρες ἀγαθοὶ ἡμῖν σφόδρα· οὐκ ἀπεκώλυσαν ἡμᾶς οὐδὲ ἐνετείλαντο ἡμῖν πάσας τὰς ἡμέρας, ἃς ἦμεν παρ᾿ αὐτοῖς· καὶ ἐν τῷ εἶναι ἡμᾶς ἐν ἀγρῷ 15мꙋ́жїе же бла́зи( бѣ́ша) на́мъ ѕѣлѡ̀, не возбранѧ́хꙋ на́мъ, нижѐ повелѣва́хꙋ на́мъ что̀ во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же бѣ́хомъ съ ни́ми:
16ὡς τεῖχος ἦσαν περὶ ἡμᾶς καὶ τὴν νύκτα καὶ τὴν ἡμέραν πάσας τὰς ἡμέρας, ἃς ἤμεθα παρ᾿ αὐτοῖς ποιμαίνοντες τὸ ποίμνιον. 16и҆ сꙋ́щымъ на́мъ на селѣ̀, а҆́ки стѣна̀ бѣ́ша ѡ҆́крестъ на́съ, и҆ въ нощѝ и҆ во днѝ, по всѧ̑ дни̑ въ нѧ́же бѣ́хомъ съ ни́ми пасꙋ́ще стада̀:
17καὶ νῦν γνῶθι καὶ ἰδὲ τί σὺ ποιήσεις, ὅτι συντετέλεσται κακία εἰς τὸν κύριον ἡμῶν καὶ εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ· καὶ οὗτος υἱὸς λοιμός, καὶ οὐκ ἔστιν λαλῆσαι πρὸς αὐτόν. 17и҆ нн҃ѣ разꙋмѣ́й и҆ ви́ждь ты̀, что̀ сотвори́ши, ꙗ҆́кѡ соверши́сѧ ѕло́ба на господи́на на́шего и҆ на до́мъ є҆гѡ̀, и҆ се́й сы́нъ гꙋби́тель, и҆ не возмо́жно глаго́лати къ немꙋ̀.
18καὶ ἔσπευσεν Αβιγαια καὶ ἔλαβεν διακοσίους ἄρτους καὶ δύο ἀγγεῖα οἴνου καὶ πέντε πρόβατα πεποιημένα καὶ πέντε οιφι ἀλφίτου καὶ γομορ ἓν σταφίδος καὶ διακοσίας παλάθας καὶ ἔθετο ἐπὶ τοὺς ὄνους 18И҆ потща́сѧ а҆вїге́а, и҆ взѧ̀ двѣ́сти хлѣ́бѡвъ и҆ два̀ сосꙋ̑да вїна̀ и҆ пѧ́ть ѻ҆ве́цъ ᲂу҆стро́еныхъ и҆ пѧ́ть мѣ́ръ мꙋкѝ чи́стыѧ и҆ ко́шницꙋ гро́здїѧ и҆ двѣ́сти вѧ́заницъ смо́квей, и҆ возложѝ на ѻ҆слѧ́та,
19καὶ εἶπεν τοῖς παιδαρίοις αὐτῆς Προπορεύεσθε ἔμπροσθέν μου, καὶ ἰδοὺ ἐγὼ ὀπίσω ὑμῶν παραγίνομαι. καὶ τῷ ἀνδρὶ αὐτῆς οὐκ ἀπήγγειλεν. 19и҆ речѐ ко ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: поиди́те предо мно́ю, и҆ сѐ, а҆́зъ в̾слѣ́дъ ва́съ и҆дꙋ̀. Мꙋ́жꙋ же своемꙋ̀ не возвѣстѝ.
20καὶ ἐγενήθη αὐτῆς ἐπιβεβηκυίης ἐπὶ τὴν ὄνον καὶ καταβαινούσης ἐν σκέπῃ τοῦ ὄρους καὶ ἰδοὺ Δαυιδ καὶ οἱ ἄνδρες αὐτοῦ κατέβαινον εἰς συνάντησιν αὐτῆς, καὶ ἀπήντησεν αὐτοῖς. 20И҆ бы́сть, всѣ́дшей є҆́й на ѻ҆сли́цꙋ и҆ сходѧ́щей въ подго́рїе, и҆ сѐ, даві́дъ и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ и҆дѧ́хꙋ сопроти́вꙋ є҆ѧ̀, и҆ срѣ́те и҆̀хъ.
21καὶ Δαυιδ εἶπεν Ἴσως εἰς ἄδικον πεφύλακα πάντα τὰ αὐτοῦ ἐν τῇ ἐρήμῳ καὶ οὐκ ἐνετειλάμεθα λαβεῖν ἐκ πάντων τῶν αὐτοῦ οὐθέν, καὶ ἀνταπέδωκέν μοι πονηρὰ ἀντὶ ἀγαθῶν· 21И҆ речѐ даві́дъ: вои́стиннꙋ всꙋ́е всѧ̑ нава́лѡва сохрани́хъ въ пꙋсты́ни, и҆ ничесо́же повелѣ́хъ взѧ́ти ѿ всѣ́хъ ꙗ҆̀же є҆гѡ̀, и҆ воздаде́ ми ѕла̑ѧ за блага̑ѧ:
22τάδε ποιήσαι θεὸς τῷ Δαυιδ καὶ τάδε προσθείη, εἰ ὑπολείψομαι ἐκ πάντων τῶν τοῦ Ναβαλ ἕως πρωῒ οὐροῦντα πρὸς τοῖχον. 22сїѧ̑ да сотвори́тъ бг҃ъ даві́дꙋ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ, а҆́ще до ᲂу҆́тра ѡ҆ста́влю ѿ всѣ́хъ нава́ловыхъ да́же до моча́щагѡсѧ къ стѣнѣ̀.
23καὶ εἶδεν Αβιγαια τὸν Δαυιδ καὶ ἔσπευσεν καὶ κατεπήδησεν ἀπὸ τῆς ὄνου καὶ ἔπεσεν ἐνώπιον Δαυιδ ἐπὶ πρόσωπον αὐτῆς καὶ προσεκύνησεν αὐτῷ ἐπὶ τὴν γῆν 23И҆ ᲂу҆ви́дѣ а҆вїге́а даві́да, и҆ потща́сѧ и҆ скочѝ со ѻ҆слѧ́те, и҆ падѐ пред̾ даві́домъ на лицѐ своѐ, и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ до землѝ,
24ἐπὶ τοὺς πόδας αὐτοῦ καὶ εἶπεν Ἐν ἐμοί, κύριέ μου, ἀδικία· λαλησάτω δὴ δούλη σου εἰς τὰ ὦτά σου, καὶ ἄκουσον τῆς δούλης σου λόγον. 24и҆ падѐ на но́ги є҆гѡ̀ и҆ речѐ: во мнѣ̀, господи́не мо́й, непра́вда моѧ̀: да глаго́летъ нн҃ѣ раба̀ твоѧ̀ во ᲂу҆́шы твоѝ, и҆ послꙋ́шай слове́съ рабы̀ твоеѧ̀:
25μὴ δὴ θέσθω κύριός μου καρδίαν αὐτοῦ ἐπὶ τὸν ἄνθρωπον τὸν λοιμὸν τοῦτον, ὅτι κατὰ τὸ ὄνομα αὐτοῦ οὕτως ἐστίν· Ναβαλ ὄνομα αὐτῷ, καὶ ἀφροσύνη μετ᾿ αὐτοῦ· καὶ ἐγὼ δούλη σου οὐκ εἶδον τὰ παιδάριά σου, ἀπέστειλας. 25да не возложи́тъ нн҃ѣ господи́нъ мо́й се́рдца своегѡ̀ на человѣ́ка ги́бельнаго сего̀, ꙗ҆́кѡ по и҆́мени своемꙋ̀ то́й є҆́сть: нава́лъ и҆́мѧ є҆мꙋ̀, и҆ безꙋ́мїе съ ни́мъ: а҆́зъ же раба̀ твоѧ̀ не ви́дѣхъ ѻ҆трокѡ́въ господи́на моегѡ̀, и҆̀хже посла́лъ є҆сѝ:
26καὶ νῦν, κύριε, ζῇ κύριος καὶ ζῇ ψυχή σου, καθὼς ἐκώλυσέν σε κύριος τοῦ μὴ ἐλθεῖν εἰς αἷμα ἀθῷον καὶ σῴζειν τὴν χεῖρά σού σοι, καὶ νῦν γένοιντο ὡς Ναβαλ οἱ ἐχθροί σου καὶ οἱ ζητοῦντες τῷ κυρίῳ μου κακά. 26и҆ нн҃ѣ, господи́не мо́й, жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, ꙗ҆́коже возбранѝ тебѣ̀ гдⷭ҇ь є҆́же не прїитѝ на кро́вь непови́ннꙋ и҆ спастѝ тебѣ̀ рꙋ́кꙋ твою̀: и҆ нн҃ѣ да бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже нава́лъ вразѝ твоѝ и҆ и҆́щꙋщїи господи́нꙋ моемꙋ̀ ѕла̀:
27καὶ νῦν λαβὲ τὴν εὐλογίαν ταύτην, ἣν ἐνήνοχεν δούλη σου τῷ κυρίῳ μου, καὶ δώσεις τοῖς παιδαρίοις τοῖς παρεστηκόσιν τῷ κυρίῳ μου. 27и҆ нн҃ѣ возмѝ благослове́нїе сїѐ, є҆́же принесѐ раба̀ твоѧ̀ господи́нꙋ моемꙋ̀, и҆ да́ждь ѻ҆трокѡ́мъ предстоѧ́щымъ господи́нꙋ моемꙋ̀:
28ἆρον δὴ τὸ ἀνόμημα τῆς δούλης σου, ὅτι ποιῶν ποιήσει κύριος τῷ κυρίῳ μου οἶκον πιστόν, ὅτι πόλεμον κυρίου κύριός μου πολεμεῖ, καὶ κακία οὐχ εὑρεθήσεται ἐν σοὶ πώποτε. 28ѿимѝ нн҃ѣ непра́вдꙋ рабы̀ твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ творѧ̀ сотвори́тъ гдⷭ҇ь до́мъ вѣ́ренъ господи́нꙋ моемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ на бра́ни господи́на моегѡ̀ гдⷭ҇ь спобо́ретъ, и҆ ѕло́ба не ѡ҆брѧ́щетсѧ въ тебѣ̀ никогда́же:
29καὶ ἀναστήσεται ἄνθρωπος καταδιώκων σε καὶ ζητῶν τὴν ψυχήν σου, καὶ ἔσται ψυχὴ κυρίου μου ἐνδεδεμένη ἐν δεσμῷ τῆς ζωῆς παρὰ κυρίῳ τῷ θεῷ, καὶ ψυχὴν ἐχθρῶν σου σφενδονήσεις ἐν μέσῳ τῆς σφενδόνης. 29и҆ а҆́ще воста́нетъ человѣ́къ гонѧ́й тѧ̀ и҆ и҆ща́й дꙋшѝ твоеѧ̀, и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ господи́на моегѡ̀ привѧ́зана соꙋ́зомъ жи́зни ᲂу҆ гдⷭ҇а бг҃а, и҆ дꙋ́шꙋ врагѡ́въ твои́хъ порази́ши пра́щею посредѣ̀ пра́щи:
30καὶ ἔσται ὅτι ποιήσει κύριος τῷ κυρίῳ μου πάντα, ὅσα ἐλάλησεν ἀγαθὰ ἐπὶ σέ, καὶ ἐντελεῖταί σοι κύριος εἰς ἡγούμενον ἐπὶ Ισραηλ, 30и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ сотвори́тъ гдⷭ҇ь господи́нꙋ моемꙋ̀ всѧ̑, є҆ли̑ка гл҃аше блага̑ѧ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ повели́тъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь( бы́ти) вожде́мъ во і҆и҃ли,
31καὶ οὐκ ἔσται σοι τοῦτο βδελυγμὸς καὶ σκάνδαλον τῷ κυρίῳ μου, ἐκχέαι αἷμα ἀθῷον δωρεὰν καὶ σῶσαι χεῖρα κυρίου μου αὐτῷ. καὶ ἀγαθώσει κύριος τῷ κυρίῳ μου, καὶ μνησθήσῃ τῆς δούλης σου ἀγαθῶσαι αὐτῇ. 31и҆ не бꙋ́детъ тебѣ̀ сїѐ ме́рзость и҆ собла́знъ се́рдцꙋ господи́на моегѡ̀, є҆́же и҆злїѧ́ти кро́вь непови́ннꙋю тꙋ́не и҆ спастѝ рꙋ́кꙋ свою̀ себѣ̀: и҆ да бла́го сотвори́тъ гдⷭ҇ь господи́нꙋ моемꙋ̀, и҆ воспомѧне́ши рабꙋ̀ твою̀, є҆́же благосотвори́ти є҆́й.
32καὶ εἶπεν Δαυιδ τῇ Αβιγαια Εὐλογητὸς κύριος θεὸς Ισραηλ, ὃς ἀπέστειλέν σε σήμερον ἐν ταύτῃ εἰς ἀπάντησίν μου, 32И҆ речѐ даві́дъ ко а҆вїге́и: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, и҆́же посла́ тѧ дне́сь на срѣ́тенїе мѝ,
33καὶ εὐλογητὸς τρόπος σου, καὶ εὐλογημένη σὺ ἀποκωλύσασά με σήμερον ἐν ταύτῃ μὴ ἐλθεῖν εἰς αἵματα καὶ σῶσαι χεῖρά μου ἐμοί. 33и҆ благослове́нъ совѣ́тъ тво́й, и҆ благослове́на ты̀ ᲂу҆держа́вшаѧ мѧ̀ въ де́нь се́й и҆тѝ на проли́тїе кро́ве, и҆ спасти́ ми рꙋ́кꙋ мою̀:
34πλὴν ὅτι ζῇ κύριος θεὸς Ισραηλ, ὃς ἀπεκώλυσέν με σήμερον τοῦ κακοποιῆσαί σε, ὅτι εἰ μὴ ἔσπευσας καὶ παρεγένου εἰς ἀπάντησίν μοι, τότε εἶπα Εἰ ὑπολειφθήσεται τῷ Ναβαλ ἕως φωτὸς τοῦ πρωῒ οὐρῶν πρὸς τοῖχον. 34ѻ҆ба́че жи́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, и҆́же возбрани́ ми дне́сь ѕло̀ сотвори́ти тебѣ̀: занѐ а҆́ще бы не потща́ласѧ и҆ не пришла̀ є҆сѝ на срѣ́тенїе мнѣ̀, тогда̀ рѣ́хъ: а҆́ще ѡ҆ста́нетсѧ нава́лꙋ до ᲂу҆́треннѧгѡ свѣ́та моча́щїйсѧ къ стѣнѣ̀.
35καὶ ἔλαβεν Δαυιδ ἐκ χειρὸς αὐτῆς πάντα, ἔφερεν αὐτῷ, καὶ εἶπεν αὐτῇ Ἀνάβηθι εἰς εἰρήνην εἰς οἶκόν σου· βλέπε ἤκουσα τῆς φωνῆς σου καὶ ᾑρέτισα τὸ πρόσωπόν σου. 35И҆ прїѧ̀ даві́дъ ѿ рꙋкꙋ̀ є҆ѧ̀ всѧ̑, ꙗ҆̀же принесѐ є҆мꙋ̀, и҆ речѐ є҆́й: и҆дѝ съ ми́ромъ въ до́мъ сво́й: ви́ждь, послꙋ́шахъ гла́са твоегѡ̀ и҆ прїѧ́хъ лицѐ твоѐ.
36καὶ παρεγενήθη Αβιγαια πρὸς Ναβαλ, καὶ ἰδοὺ αὐτῷ πότος ἐν οἴκῳ αὐτοῦ ὡς πότος βασιλέως, καὶ καρδία Ναβαλ ἀγαθὴ ἐπ᾿ αὐτόν, καὶ αὐτὸς μεθύων ἕως σφόδρα· καὶ οὐκ ἀπήγγειλεν αὐτῷ ῥῆμα μικρὸν μέγα ἕως φωτὸς τοῦ πρωί. 36И҆ прїи́де а҆вїге́а къ нава́лꙋ: и҆ сѐ, ᲂу҆ негѡ̀ пи́ръ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ пи́ръ царе́въ: и҆ се́рдце нава́лово ве́село въ не́мъ, и҆ то́й пїѧ́нъ до ѕѣла̀. И҆ не возвѣстѝ а҆вїге́а нава́лꙋ глаго́ла ни вели́ка ни ма́ла до свѣ́та ᲂу҆́треннѧгѡ.
37καὶ ἐγένετο πρωί, ὡς ἐξένηψεν ἀπὸ τοῦ οἴνου Ναβαλ, ἀπήγγειλεν αὐτῷ γυνὴ αὐτοῦ τὰ ῥήματα ταῦτα, καὶ ἐναπέθανεν καρδία αὐτοῦ ἐν αὐτῷ, καὶ αὐτὸς γίνεται ὡς λίθος. 37И҆ бы́сть заꙋ́тра, є҆гда̀ и҆стрезви́сѧ нава́лъ ѿ вїна̀, повѣ́да є҆мꙋ̀ жена̀ є҆гѡ̀ всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑, и҆ ᲂу҆́мре се́рдце є҆гѡ̀ въ не́мъ, и҆ то́й бы́сть ꙗ҆́кѡ ка́мень.
38καὶ ἐγένετο ὡσεὶ δέκα ἡμέραι καὶ ἐπάταξεν κύριος τὸν Ναβαλ, καὶ ἀπέθανεν. 38И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ де́сѧть дні́й, и҆ поразѝ гдⷭ҇ь нава́ла, и҆ ᲂу҆́мре.
39καὶ ἤκουσεν Δαυιδ καὶ εἶπεν Εὐλογητὸς κύριος, ὃς ἔκρινεν τὴν κρίσιν τοῦ ὀνειδισμοῦ μου ἐκ χειρὸς Ναβαλ καὶ τὸν δοῦλον αὐτοῦ περιεποιήσατο ἐκ χειρὸς κακῶν, καὶ τὴν κακίαν Ναβαλ ἀπέστρεψεν κύριος εἰς κεφαλὴν αὐτοῦ. καὶ ἀπέστειλεν Δαυιδ καὶ ἐλάλησεν περὶ Αβιγαιας λαβεῖν αὐτὴν ἑαυτῷ εἰς γυναῖκα. 39И҆ ᲂу҆слы́ша даві́дъ и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, и҆́же сꙋдѝ сꙋ́дъ поноше́нїѧ моегѡ̀ ѿ рꙋкѝ нава́ли, и҆ раба̀ своего̀ ᲂу҆держа̀ ѿ рꙋкѝ ѕлы́хъ, и҆ ѕло́бꙋ нава́лю ѡ҆братѝ гдⷭ҇ь на главꙋ̀ є҆гѡ̀. И҆ посла̀ даві́дъ и҆ глаго́ла ко а҆вїге́и поѧ́ти ю҆̀ себѣ̀ въ женꙋ̀.
40καὶ ἦλθον οἱ παῖδες Δαυιδ πρὸς Αβιγαιαν εἰς Κάρμηλον καὶ ἐλάλησαν αὐτῇ λέγοντες Δαυιδ ἀπέστειλεν ἡμᾶς πρὸς σὲ λαβεῖν σε αὐτῷ εἰς γυναῖκα. 40И҆ прїидо́ша ѻ҆́троцы даві́дѡвы ко а҆вїге́и въ карми́лъ, и҆ рѣ́ша є҆́й, глаго́люще: даві́дъ посла̀ на́съ къ тебѣ̀, да тѧ̀ по́йметъ себѣ̀ въ женꙋ̀.
41καὶ ἀνέστη καὶ προσεκύνησεν ἐπὶ τὴν γῆν ἐπὶ πρόσωπον καὶ εἶπεν Ἰδοὺ δούλη σου εἰς παιδίσκην νίψαι πόδας τῶν παίδων σου. 41И҆ воста̀ и҆ поклони́сѧ до землѝ лице́мъ и҆ речѐ: сѐ, раба̀ твоѧ̀ въ рабы́ню ᲂу҆мыва́ти но́ги ѻ҆трокѡ́мъ твои̑мъ.
42καὶ ἀνέστη Αβιγαια καὶ ἐπέβη ἐπὶ τὴν ὄνον, καὶ πέντε κοράσια ἠκολούθουν αὐτῇ, καὶ ἐπορεύθη ὀπίσω τῶν παίδων Δαυιδ καὶ γίνεται αὐτῷ εἰς γυναῖκα. 42И҆ воста̀ а҆вїге́а, и҆ всѣ́де на ѻ҆слѧ̀, и҆ пѧ́ть дѣви́цъ и҆дѧ́хꙋ в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀, и҆ по́йде в̾слѣ́дъ ѻ҆трокѡ́въ даві́довыхъ, и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀.
43καὶ τὴν Αχινααμ ἔλαβεν Δαυιδ ἐξ Ιεζραελ, καὶ ἀμφότεραι ἦσαν αὐτῷ γυναῖκες. 43И҆ а҆хїнаа́мꙋ поѧ́тъ даві́дъ ѿ і҆езрае́лѧ, и҆ бѣ́стѣ є҆мꙋ̀ ѻ҆́бѣ жєны̀.
44καὶ Σαουλ ἔδωκεν Μελχολ τὴν θυγατέρα αὐτοῦ τὴν γυναῖκα Δαυιδ τῷ Φαλτι υἱῷ Λαις τῷ ἐκ Ρομμα. 44Саꙋ́лъ же дадѐ мелхо́лꙋ дще́рь свою̀ женꙋ̀ даві́довꙋ фалті́ю сы́нꙋ а҆мі́совꙋ и҆́же ѿ ро́ммы.
Перейти к зачалу
Statistic
Всего токенов:

Frequencies wordforms

Statistic wordforms