а҃ ца́рствъ 20

Select texts:

LXX, Rahlfs
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
1Καὶ ἀπέδρα Δαυιδ ἐκ Ναυαθ ἐν Ραμα καὶ ἔρχεται ἐνώπιον Ιωναθαν καὶ εἶπεν Τί πεποίηκα καὶ τί τὸ ἀδίκημά μου καὶ τί ἡμάρτηκα ἐνώπιον τοῦ πατρός σου ὅτι ἐπιζητεῖ τὴν ψυχήν μου; 1И҆ ѿбѣжѐ даві́дъ ѿ наѵа́ѳа( и҆́же) въ ра́мѣ и҆ прїи́де ко і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ речѐ: что̀ сотвори́хъ; и҆ что̀ непра́вда моѧ̀; и҆ что̀ согрѣши́хъ пред̾ ѻ҆тце́мъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́щетъ дꙋшѝ моеѧ̀;
2καὶ εἶπεν αὐτῷ Ιωναθαν Μηδαμῶς σοι, οὐ μὴ ἀποθάνῃς· ἰδοὺ οὐ μὴ ποιήσῃ πατήρ μου ῥῆμα μέγα μικρὸν καὶ οὐκ ἀποκαλύψει τὸ ὠτίον μου· καὶ τί ὅτι κρύψει πατήρ μου τὸ ῥῆμα τοῦτο; οὐκ ἔστιν τοῦτο. 2И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆ѡнаѳа́нъ: ника́коже, ты̀ не ᲂу҆́мреши: сѐ, не и҆́мать сотвори́ти ѻ҆те́цъ мо́й глаго́ла вели́ка, и҆лѝ ма́ла, и҆ не ѿкры́етъ ᲂу҆́ха моегѡ̀: и҆ что̀ ꙗ҆́кѡ скры́етъ ѻ҆те́цъ мо́й глаго́лъ се́й ѿ менє̀; не бꙋ́ди сїѐ.
3καὶ ἀπεκρίθη Δαυιδ τῷ Ιωναθαν καὶ εἶπεν Γινώσκων οἶδεν πατήρ σου ὅτι εὕρηκα χάριν ἐν ὀφθαλμοῖς σου, καὶ εἶπεν Μὴ γνώτω τοῦτο Ιωναθαν, μὴ οὐ βούληται· ἀλλὰ ζῇ κύριος καὶ ζῇ ψυχή σου, ὅτι, καθὼς εἶπον, ἐμπέπλησται ἀνὰ μέσον μου καὶ τοῦ θανάτου. 3И҆ ѿвѣща̀ даві́дъ і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ речѐ: вѣ́даѧ вѣ́даетъ ѻ҆те́цъ тво́й, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ глаго́летъ: да не позна́етъ сегѡ̀ і҆ѡнаѳа́нъ, не́гли не восхо́щетъ: но жи́въ гдⷭ҇ь и҆ жива̀ дꙋша̀ твоѧ̀, занѐ ꙗ҆́коже реко́хъ, и҆спо́лнисѧ междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ ѻ҆тце́мъ твои́мъ да́же до сме́рти.
4καὶ εἶπεν Ιωναθαν πρὸς Δαυιδ Τί ἐπιθυμεῖ ψυχή σου καὶ τί ποιήσω σοι; 4И҆ речѐ па́ки і҆ѡнаѳа́нъ къ даві́дꙋ: чесогѡ̀ жела́етъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ что̀ сотворю̀ тебѣ̀;
5καὶ εἶπεν Δαυιδ πρὸς Ιωναθαν Ἰδοὺ δὴ νεομηνία αὔριον, καὶ ἐγὼ καθίσας οὐ καθήσομαι μετὰ τοῦ βασιλέως φαγεῖν, καὶ ἐξαποστελεῖς με, καὶ κρυβήσομαι ἐν τῷ πεδίῳ ἕως δείλης. 5И҆ речѐ даві́дъ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ: сѐ, новомⷭ҇чїе заꙋ́тра, и҆ а҆́зъ сѣдѧ̀ не сѧ́дꙋ съ царе́мъ ꙗ҆́сти, и҆ по́слеши мѧ̀, и҆ скры́юсѧ на по́ли до ве́чера днѐ тре́тїѧгѡ:
6ἐὰν ἐπισκεπτόμενος ἐπισκέψηταί με πατήρ σου, καὶ ἐρεῖς Παραιτούμενος παρῃτήσατο ἀπ᾿ ἐμοῦ Δαυιδ δραμεῖν ἕως εἰς Βηθλεεμ τὴν πόλιν αὐτοῦ, ὅτι θυσία τῶν ἡμερῶν ἐκεῖ ὅλῃ τῇ φυλῇ. 6и҆ а҆́ще смотрѧ̀ ᲂу҆смо́тритъ мѧ̀ ѻ҆те́цъ тво́й, и҆ рече́ши: просѧ̀ ᲂу҆проси́сѧ ѿ менє̀ даві́дъ ѿитѝ до виѳлее́ма гра́да своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ же́ртва дні́й та́мѡ всемꙋ̀ пле́мени:
7ἐὰν τάδε εἴπῃ Ἀγαθῶς, εἰρήνη τῷ δούλῳ σου· καὶ ἐὰν σκληρῶς ἀποκριθῇ σοι, γνῶθι ὅτι συντετέλεσται κακία παρ᾿ αὐτοῦ. 7а҆́ще та́кѡ рече́тъ: бла́го: ми́ръ рабꙋ̀ твоемꙋ̀: а҆́ще же же́стокѡ ѿвѣща́етъ тебѣ̀, разꙋмѣ́й, ꙗ҆́кѡ соверши́сѧ ѕло́ба ѿ негѡ̀:
8καὶ ποιήσεις ἔλεος μετὰ τοῦ δούλου σου, ὅτι εἰσήγαγες εἰς διαθήκην κυρίου τὸν δοῦλόν σου μετὰ σεαυτοῦ· καὶ εἰ ἔστιν ἀδικία ἐν τῷ δούλῳ σου, θανάτωσόν με σύ· καὶ ἕως τοῦ πατρός σου ἵνα τί οὕτως εἰσάγεις με; 8и҆ да сотвори́ши ми́лость съ рабо́мъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ вве́лъ є҆сѝ въ завѣ́тъ гдⷭ҇ень раба̀ твоего̀ съ собо́ю: и҆ а҆́ще є҆́сть непра́вда въ рабѣ̀ твое́мъ, ᲂу҆мертви́ мѧ ты̀, а҆ ко ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀ почто̀ та́кѡ и҆́маши мѧ̀ вводи́ти;
9καὶ εἶπεν Ιωναθαν Μηδαμῶς σοι, ὅτι ἐὰν γινώσκων γνῶ ὅτι συντετέλεσται κακία παρὰ τοῦ πατρός μου τοῦ ἐλθεῖν ἐπὶ σέ· καὶ ἐὰν μή, εἰς τὰς πόλεις σου ἐγὼ ἀπαγγελῶ σοι. 9И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ: ника́коже( бꙋ́ди) тебѣ̀: є҆гда̀ а҆́ще разꙋмѣва́ѧ ᲂу҆разꙋмѣ́ю, ꙗ҆́кѡ соверши́сѧ ѕло́ба ѻ҆тца̀ моегѡ̀, є҆́же прїитѝ на тебѐ, а҆́ще и҆ не бꙋ́деши во градѣ́хъ твои́хъ, а҆́зъ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀.
10καὶ εἶπεν Δαυιδ πρὸς Ιωναθαν Τίς ἀπαγγελεῖ μοι, ἐὰν ἀποκριθῇ πατήρ σου σκληρῶς; 10И҆ речѐ даві́дъ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ: кто̀ возвѣсти́тъ мѝ, а҆́ще ѿвѣща́етъ ѻ҆те́цъ тво́й же́стокѡ;
11καὶ εἶπεν Ιωναθαν πρὸς Δαυιδ Πορεύου καὶ μένε εἰς ἀγρόν. καὶ ἐκπορεύονται ἀμφότεροι εἰς ἀγρόν.– 11И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ къ даві́дꙋ: и҆дѝ, и҆ пребꙋ́ди на по́ли. И҆ и҆до́ста ѻ҆́ба на по́ле.
12καὶ εἶπεν Ιωναθαν πρὸς Δαυιδ Κύριος θεὸς Ισραηλ οἶδεν ὅτι ἀνακρινῶ τὸν πατέρα μου ὡς ἂν καιρὸς τρισσῶς, καὶ ἰδοὺ ἀγαθὸν περὶ Δαυιδ, καὶ οὐ μὴ ἀποστείλω πρὸς σὲ εἰς ἀγρόν· 12И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ къ даві́дꙋ: гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ и҆скꙋшꙋ̀ ѻ҆тца̀ моего̀ во вре́мѧ( сїѐ) заꙋ́тра, и҆лѝ тре́тїѧгѡ днѐ, и҆ сїѐ, а҆́ще бла́го бꙋ́детъ ѡ҆ даві́дѣ, и҆ не и҆́мамъ посла́ти къ тебѣ̀ на по́ле и҆ возвѣсти́ти сїѧ̑ во ᲂу҆́шы твоѝ:
13τάδε ποιήσαι θεὸς τῷ Ιωναθαν καὶ τάδε προσθείη, ὅτι ἀνοίσω τὰ κακὰ ἐπὶ σὲ καὶ ἀποκαλύψω τὸ ὠτίον σου καὶ ἐξαποστελῶ σε, καὶ ἀπελεύσῃ εἰς εἰρήνην· καὶ ἔσται κύριος μετὰ σοῦ, καθὼς ἦν μετὰ τοῦ πατρός μου. 13сїѧ̑ да сотвори́тъ бг҃ъ і҆ѡнаѳа́нꙋ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ, а҆́ще не возвѣщꙋ̀ ѕла̑ѧ на тѧ̀, и҆ ѿкры́ю ᲂу҆́хо твоѐ, и҆ ѿпꙋщꙋ̀ тѧ̀, и҆ ѿи́деши въ ми́рѣ: и҆ бꙋ́детъ гдⷭ҇ь съ тобо́ю, ꙗ҆́коже бѣ̀ со ѻ҆тце́мъ мои́мъ:
14καὶ μὲν ἔτι μου ζῶντος καὶ ποιήσεις ἔλεος μετ᾿ ἐμοῦ, καὶ ἐὰν θανάτῳ ἀποθάνω, 14и҆ а҆́ще ᲂу҆́бѡ є҆щѐ жи́въ бꙋ́дꙋ а҆́зъ, да сотвори́ши ми́лость со мно́ю:
15οὐκ ἐξαρεῖς ἔλεός σου ἀπὸ τοῦ οἴκου μου ἕως τοῦ αἰῶνος· καὶ εἰ μὴ ἐν τῷ ἐξαίρειν κύριον τοὺς ἐχθροὺς Δαυιδ ἕκαστον ἀπὸ προσώπου τῆς γῆς 15и҆ а҆́ще сме́ртїю ᲂу҆мрꙋ̀, да не ѿи́меши ми́лости твоеѧ̀ ѿ до́мꙋ моегѡ̀ до вѣ́ка:
16ἐξαρθῆναι τὸ ὄνομα τοῦ Ιωναθαν ἀπὸ τοῦ οἴκου Δαυιδ, καὶ ἐκζητήσαι κύριος ἐχθροὺς τοῦ Δαυιδ. 16а҆́ще же нѝ, є҆гда̀ и҆скорени́тъ гдⷭ҇ь врагѝ даві́дѡвы, коего́ждо ѿ лица̀ землѝ, да ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆́мѧ і҆ѡнаѳа́не въ домꙋ̀ даві́довѣ, и҆ и҆зы́щетъ гдⷭ҇ь врагѝ даві́дѡвы.
17καὶ προσέθετο ἔτι Ιωναθαν ὀμόσαι τῷ Δαυιδ, ὅτι ἠγάπησεν ψυχὴν ἀγαπῶντος αὐτόν. 17И҆ приложѝ і҆ѡнаѳа́нъ є҆щѐ клѧ́тисѧ даві́дꙋ, ꙗ҆́кѡ возлюбѝ дꙋ́шꙋ лю́бѧщагѡ є҆го̀.
18καὶ εἶπεν Ιωναθαν Αὔριον νουμηνία, καὶ ἐπισκεπήσῃ, ὅτι ἐπισκεπήσεται καθέδρα σου. 18И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ къ немꙋ̀: заꙋ́тра новомⷭ҇чїе, и҆ присмо́тренъ бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ пра́здно ᲂу҆смо́трено бꙋ́детъ мѣ́сто твоѐ:
19καὶ τρισσεύσεις καὶ ἐπισκέψῃ καὶ ἥξεις εἰς τὸν τόπον σου, οὗ ἐκρύβης ἐν τῇ ἡμέρᾳ τῇ ἐργασίμῃ, καὶ καθήσῃ παρὰ τὸ εργαβ ἐκεῖνο. 19ты́ же преме́длиши трѝ дни̑ и҆ пребꙋ́деши на мѣ́стѣ твое́мъ, и҆дѣ́же скры́ешисѧ въ де́нь дѣ́ланїѧ, и҆ сѧ́деши при є҆рга́вѣ ѻ҆́нѣмъ:
20καὶ ἐγὼ τρισσεύσω ταῖς σχίζαις ἀκοντίζων ἐκπέμπων εἰς τὴν αματταρι· 20и҆ а҆́зъ ᲂу҆тро́ю стрѣла́ми стрѣлѧ́ѧ, и҆ стрѣлю̀ верга́ѧ до а҆магга́рїа:
21καὶ ἰδοὺ ἀποστελῶ τὸ παιδάριον λέγων Δεῦρο εὑρέ μοι τὴν σχίζαν· ἐὰν εἴπω λέγων τῷ παιδαρίῳ Ὧδε σχίζα ἀπὸ σοῦ καὶ ὧδε, λαβὲ αὐτήν, παραγίνου, ὅτι εἰρήνη σοι καὶ οὐκ ἔστιν λόγος, ζῇ κύριος· 21и҆ сѐ, послю̀ ѻ҆́трока, глаго́лѧ: и҆дѝ и҆ ѡ҆брѧ́щи мѝ стрѣлꙋ̀: и҆ а҆́ще рекꙋ̀ ѻ҆́трокꙋ: здѣ̀ стрѣла̀ ѿ тебє̀, и҆ здѣ̀, возмѝ ю҆̀: и҆ ты̀ грѧдѝ ко мнѣ̀, ꙗ҆́кѡ ми́ръ тебѣ̀, и҆ нѣ́сть ѡ҆ тебѣ̀ сло́ва, жи́въ гдⷭ҇ь:
22ἐὰν τάδε εἴπω τῷ νεανίσκῳ Ὧδε σχίζα ἀπὸ σοῦ καὶ ἐπέκεινα, πορεύου, ὅτι ἐξαπέσταλκέν σε κύριος. 22а҆́ще же та́кѡ рекꙋ̀ ю҆́ноши: та́мѡ стрѣла̀ ѿ тебє̀ и҆ да́лѣе: и҆дѝ, ꙗ҆́кѡ ѿсла́ тѧ гдⷭ҇ь:
23καὶ τὸ ῥῆμα, ἐλαλήσαμεν ἐγὼ καὶ σύ, ἰδοὺ κύριος μάρτυς ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ ἕως αἰῶνος. 23и҆ глаго́лъ є҆го́же а҆́зъ и҆ ты̀ глаго́лахомъ, сѐ, гдⷭ҇ь свидѣ́тель междꙋ̀ тобо́ю и҆ мно́ю до вѣ́ка.
24Καὶ κρύπτεται Δαυιδ ἐν ἀγρῷ, καὶ παραγίνεται μήν, καὶ ἔρχεται βασιλεὺς ἐπὶ τὴν τράπεζαν τοῦ φαγεῖν. 24И҆ скры́сѧ даві́дъ на по́ли, и҆ прїи́де новомⷭ҇чїе, и҆ прїи́де ца́рь на трапе́зꙋ ꙗ҆́сти,
25καὶ ἐκάθισεν βασιλεὺς ἐπὶ τὴν καθέδραν αὐτοῦ ὡς ἅπαξ καὶ ἅπαξ, ἐπὶ τῆς καθέδρας παρὰ τοῖχον, καὶ προέφθασεν τὸν Ιωναθαν, καὶ ἐκάθισεν Αβεννηρ ἐκ πλαγίων Σαουλ, καὶ ἐπεσκέπη τόπος Δαυιδ. 25и҆ сѣ́де ца́рь на мѣ́стѣ свое́мъ ꙗ҆́коже и҆ всегда̀ на престо́лѣ при стѣнѣ̀, и҆ предварѝ і҆ѡнаѳа́на, и҆ сѣ́де а҆вени́ръ ѿ страны̀ саꙋ́ловы, и҆ ᲂу҆смо́трено бы́сть( пра́здно) мѣ́сто даві́дово.
26καὶ οὐκ ἐλάλησεν Σαουλ οὐδὲν ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ, ὅτι εἶπεν Σύμπτωμα φαίνεται μὴ καθαρὸς εἶναι, ὅτι οὐ κεκαθάρισται. 26И҆ не глаго́ла саꙋ́лъ ничто́же въ то́й де́нь, помы́сли бо, слꙋ́чай ви́дитсѧ, нечи́стꙋ бы́ти, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆чи́стисѧ.
27καὶ ἐγενήθη τῇ ἐπαύριον τοῦ μηνὸς τῇ ἡμέρᾳ τῇ δευτέρᾳ καὶ ἐπεσκέπη τόπος τοῦ Δαυιδ, καὶ εἶπεν Σαουλ πρὸς Ιωναθαν τὸν υἱὸν αὐτοῦ Τί ὅτι οὐ παραγέγονεν υἱὸς Ιεσσαι καὶ ἐχθὲς καὶ σήμερον ἐπὶ τὴν τράπεζαν; 27И҆ бы́сть наꙋ́трїе мцⷭ҇а въ де́нь вторы́й, и҆ ᲂу҆смо́трено бы́сть пра́здно мѣ́сто даві́дово, и҆ речѐ саꙋ́лъ ко і҆ѡнаѳа́нꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀: что̀ ꙗ҆́кѡ не прїи́де сы́нъ і҆ессе́евъ ни вчера̀, ни дне́сь на трапе́зꙋ;
28καὶ ἀπεκρίθη Ιωναθαν τῷ Σαουλ καὶ εἶπεν αὐτῷ Παρῄτηται Δαυιδ παρ᾿ ἐμοῦ ἕως εἰς Βηθλεεμ τὴν πόλιν αὐτοῦ πορευθῆναι 28И҆ ѿвѣща̀ і҆ѡнаѳа́нъ къ саꙋ́лꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ᲂу҆проси́сѧ ѿ менє̀ даві́дъ до виѳлее́ма гра́да своегѡ̀ и҆тѝ,
29καὶ εἶπεν Ἐξαπόστειλον δή με, ὅτι θυσία τῆς φυλῆς ἡμῖν ἐν τῇ πόλει, καὶ ἐνετείλαντο πρός με οἱ ἀδελφοί μου, καὶ νῦν εἰ εὕρηκα χάριν ἐν ὀφθαλμοῖς σου, διασωθήσομαι δὴ καὶ ὄψομαι τοὺς ἀδελφούς μου· διὰ τοῦτο οὐ παραγέγονεν ἐπὶ τὴν τράπεζαν τοῦ βασιλέως. 29и҆ речѐ: ѿпꙋсти́ мѧ нн҃ѣ( въ виѳлее́мъ) , ꙗ҆́кѡ же́ртва колѣ́на на́шегѡ во гра́дѣ, и҆ заповѣ́даша мнѣ̀ бра́тїѧ моѧ̑: и҆ нн҃ѣ а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, да пойдꙋ̀ нн҃ѣ и҆ ᲂу҆зрю̀ бра́тїю мою̀: сегѡ̀ ра́ди не прїи́де на трапе́зꙋ царе́вꙋ.
30καὶ ἐθυμώθη ὀργῇ Σαουλ ἐπὶ Ιωναθαν σφόδρα καὶ εἶπεν αὐτῷ Υἱὲ κορασίων αὐτομολούντων, οὐ γὰρ οἶδα ὅτι μέτοχος εἶ σὺ τῷ υἱῷ Ιεσσαι εἰς αἰσχύνην σου καὶ εἰς αἰσχύνην ἀποκαλύψεως μητρός σου; 30И҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ саꙋ́лъ на і҆ѡнаѳа́на ѕѣлѡ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: сы́не дѣ́вѡкъ блꙋдни́цъ, не вѣ́мъ ли, ꙗ҆́кѡ соѻ́бщникъ є҆сѝ ты̀ сы́нꙋ і҆ессе́евꙋ въ срамотꙋ̀ твою̀ и҆ въ срамотꙋ̀ ѿкрове́нїѧ ма́тере твоеѧ̀;
31ὅτι πάσας τὰς ἡμέρας, ἃς υἱὸς Ιεσσαι ζῇ ἐπὶ τῆς γῆς, οὐχ ἑτοιμασθήσεται βασιλεία σου· νῦν οὖν ἀποστείλας λαβὲ τὸν νεανίαν, ὅτι υἱὸς θανάτου οὗτος. 31ꙗ҆́кѡ во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же сы́нъ і҆ессе́евъ жи́ти и҆́мать на землѝ, не ᲂу҆гото́витсѧ ца́рство твоѐ: нн҃ѣ ᲂу҆̀бо посла́въ, поимѝ ю҆́ношꙋ, ꙗ҆́кѡ сы́нъ сме́рти є҆́сть се́й.
32καὶ ἀπεκρίθη Ιωναθαν τῷ Σαουλ Ἵνα τί ἀποθνῄσκει; τί πεποίηκεν; 32И҆ ѿвѣща̀ і҆ѡнаѳа́нъ саꙋ́лꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ и҆ речѐ: за что̀ ᲂу҆мира́етъ; что̀ сотворѝ;
33καὶ ἐπῆρεν Σαουλ τὸ δόρυ ἐπὶ Ιωναθαν τοῦ θανατῶσαι αὐτόν. καὶ ἔγνω Ιωναθαν ὅτι συντετέλεσται κακία αὕτη παρὰ τοῦ πατρὸς αὐτοῦ θανατῶσαι τὸν Δαυιδ, 33И҆ ве́рже саꙋ́лъ копїе́мъ на і҆ѡнаѳа́на, є҆́же ᲂу҆мертви́ти є҆го̀. И҆ позна̀ і҆ѡнаѳа́нъ, ꙗ҆́кѡ соверши́сѧ ѕло́ба сїѧ̀ ѿ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, да ᲂу҆мертви́тъ даві́да:
34καὶ ἀνεπήδησεν Ιωναθαν ἀπὸ τῆς τραπέζης ἐν ὀργῇ θυμοῦ καὶ οὐκ ἔφαγεν ἐν τῇ δευτέρᾳ τοῦ μηνὸς ἄρτον, ὅτι ἐθραύσθη ἐπὶ τὸν Δαυιδ, ὅτι συνετέλεσεν ἐπ᾿ αὐτὸν πατὴρ αὐτοῦ. 34и҆ вскочѝ і҆ѡнаѳа́нъ ѿ трапе́зы во гнѣ́вѣ ꙗ҆́рости, и҆ не ꙗ҆дѐ хлѣ́ба въ де́нь вторы́й мцⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ сокрꙋши́сѧ ѡ҆ даві́дѣ, занѐ совершѝ( ѕло́бꙋ) на него̀ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀.
35Καὶ ἐγενήθη πρωῒ καὶ ἐξῆλθεν Ιωναθαν εἰς ἀγρόν, καθὼς ἐτάξατο εἰς τὸ μαρτύριον Δαυιδ, καὶ παιδάριον μικρὸν μετ᾿ αὐτοῦ. 35И҆ бы́сть заꙋ́тра, и҆ и҆зы́де і҆ѡнаѳа́нъ на село̀, ꙗ҆́коже совѣща́сѧ ѡ҆ свидѣ́нїи съ даві́домъ, и҆ ѻ҆́трокъ ма́лъ съ ни́мъ.
36καὶ εἶπεν τῷ παιδαρίῳ Δράμε, εὑρέ μοι τὰς σχίζας, ἐν αἷς ἐγὼ ἀκοντίζω· καὶ τὸ παιδάριον ἔδραμε, καὶ αὐτὸς ἠκόντιζε τῇ σχίζῃ καὶ παρήγαγεν αὐτήν. 36И҆ речѐ ѻ҆́трокꙋ: тецы̀, и҆ ѡ҆брѧ́щи мѝ стрѣ́лы, и҆́миже а҆́зъ стрѣлѧ́ю. И҆ ѻ҆́трокъ течѐ, и҆ ѻ҆́нъ стрѣлѝ стрѣло́ю за него̀.
37καὶ ἦλθεν τὸ παιδάριον ἕως τοῦ τόπου τῆς σχίζης, οὗ ἠκόντιζεν Ιωναθαν, καὶ ἀνεβόησεν Ιωναθαν ὀπίσω τοῦ νεανίου καὶ εἶπεν Ἐκεῖ σχίζα ἀπὸ σοῦ καὶ ἐπέκεινα· 37И҆ прїи́де ѻ҆́трокъ до мѣ́ста стрѣлы̀, и҆дѣ́же стрѣли́лъ і҆ѡнаѳа́нъ. И҆ возопѝ і҆ѡнаѳа́нъ в̾слѣ́дъ ѻ҆́трока и҆ речѐ: та́мѡ стрѣла̀ ѿ тебє̀ и҆ да́лѣе.
38καὶ ἀνεβόησεν Ιωναθαν ὀπίσω τοῦ παιδαρίου αὐτοῦ λέγων Ταχύνας σπεῦσον καὶ μὴ στῇς· καὶ ἀνέλεξεν τὸ παιδάριον Ιωναθαν τὰς σχίζας πρὸς τὸν κύριον αὐτοῦ. 38И҆ па́ки возопѝ і҆ѡнаѳа́нъ в̾слѣ́дъ ѻ҆́трока своегѡ̀, глаго́лѧ: потщи́сѧ ско́рѡ, и҆ не сто́й. И҆ собра̀ ѻ҆́трокъ і҆ѡнаѳа́нꙋ стрѣ́лы и҆ принесѐ и҆̀хъ къ господи́нꙋ своемꙋ̀.
39καὶ τὸ παιδάριον οὐκ ἔγνω οὐθέν, πάρεξ Ιωναθαν καὶ Δαυιδ ἔγνωσαν τὸ ῥῆμα. 39Ѻ҆́трокъ же не ᲂу҆вѣ́дѣ ничесѡ́же, то́кмѡ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ даві́дъ вѣ́дѣста ве́щь.
40καὶ Ιωναθαν ἔδωκεν τὰ σκεύη αὐτοῦ ἐπὶ τὸ παιδάριον αὐτοῦ καὶ εἶπεν τῷ παιδαρίῳ αὐτοῦ Πορεύου εἴσελθε εἰς τὴν πόλιν. 40И҆ ѿда̀ і҆ѡнаѳа́нъ ѻ҆рꙋ́жїе своѐ ѻ҆́трокꙋ своемꙋ̀ и҆ речѐ ѻ҆́трокꙋ своемꙋ̀: поидѝ и҆ ѿнесѝ во гра́дъ.
41καὶ ὡς εἰσῆλθεν τὸ παιδάριον, καὶ Δαυιδ ἀνέστη ἀπὸ τοῦ εργαβ καὶ ἔπεσεν ἐπὶ πρόσωπον αὐτοῦ καὶ προσεκύνησεν αὐτῷ τρίς, καὶ κατεφίλησεν ἕκαστος τὸν πλησίον αὐτοῦ, καὶ ἔκλαυσεν ἕκαστος τῷ πλησίον αὐτοῦ ἕως συντελείας μεγάλης. 41И҆ є҆гда̀ ѿи́де ѻ҆́трокъ, и҆ даві́дъ воста̀ ѿ є҆рга́ва, и҆ падѐ на лицѐ своѐ, и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ три́жды, и҆ ѡ҆блобыза̀ кі́йждо дрꙋ́гъ дрꙋ́га, и҆ пла́касѧ кі́йждо ѡ҆ дрꙋ́гъ дрꙋ́зѣ до сконча́нїѧ вели́ка.
42καὶ εἶπεν Ιωναθαν Πορεύου εἰς εἰρήνην, καὶ ὡς ὀμωμόκαμεν ἡμεῖς ἀμφότεροι ἐν ὀνόματι κυρίου λέγοντες Κύριος ἔσται μάρτυς ἀνὰ μέσον ἐμοῦ καὶ σοῦ καὶ ἀνὰ μέσον τοῦ σπέρματός μου καὶ ἀνὰ μέσον τοῦ σπέρματός σου ἕως αἰῶνος. 42И҆ речѐ і҆ѡнаѳа́нъ даві́дꙋ: и҆дѝ съ ми́ромъ, и҆ ꙗ҆́коже клѧ́хомсѧ мы̀ ѻ҆́ба и҆́менемъ гдⷭ҇нимъ, глаго́люще: гдⷭ҇ь да бꙋ́детъ свидѣ́тель междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю и҆ междꙋ̀ сѣ́менемъ мои́мъ и҆ междꙋ̀ сѣ́менемъ твои́мъ до вѣ́ка.
43И҆ воста̀ даві́дъ и҆ ѿи́де. І҆ѡнаѳа́нъ же вни́де во гра́дъ.
Перейти к зачалу
Statistic
Всего токенов:

Frequencies wordforms

Statistic wordforms