Тѡві́т 4
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ ἐμνήσθη Τωβιτ περὶ τοῦ ἀργυρίου, οὗ παρέθετο Γαβαηλ ἐν Ῥάγοις τῆς Μηδίας, | 1Въ де́нь ѡ҆́нъ воспомѧнꙋ̀ тѡві́тъ ѡ҆ сребрѣ̀, є҆́же вдадѐ гаваи́лꙋ въ ра́гахъ миді́йскихъ, |
| 2καὶ εἶπεν ἐν ἑαυτῷ Ἐγὼ ᾐτησάμην θάνατον· τί οὐ καλῶ Τωβιαν τὸν υἱόν μου, ἵνα αὐτῷ ὑποδείξω πρὶν ἀποθανεῖν με; | 2и҆ речѐ въ себѣ̀: а҆́зъ проси́хъ сме́рти, что̀ не зовꙋ̀ тѡві́и сы́на моегѡ̀, да є҆мꙋ̀ ѡ҆б̾ѧвлю̀, пре́жде да́же ᲂу҆мре́ти мѝ; |
| 3καὶ καλέσας αὐτὸν εἶπεν Παιδίον, ἐὰν ἀποθάνω, θάψον με· καὶ μὴ ὑπερίδῃς τὴν μητέρα σου, τίμα αὐτὴν πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ζωῆς σου καὶ ποίει τὸ ἀρεστὸν αὐτῇ καὶ μὴ λυπήσῃς αὐτήν. | 3И҆ призва́въ є҆го̀ речѐ: ча́до, а҆́ще ᲂу҆мрꙋ̀, погреби́ мѧ, и҆ да не презира́еши ма́тере твоеѧ̀: чтѝ ю҆̀ всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀ и҆ творѝ є҆́же ᲂу҆го́дно є҆́й, и҆ да не ѡ҆печалѧ́еши є҆ѧ̀: |
| 4μνήσθητι, παιδίον, ὅτι πολλοὺς κινδύνους ἑόρακεν ἐπὶ σοὶ ἐν τῇ κοιλίᾳ· ὅταν ἀποθάνῃ, θάψον αὐτὴν παρ᾿ ἐμοὶ ἐν ἑνὶ τάφῳ. | 4помѧнѝ, ча́до, ꙗ҆́кѡ мнѡ́га бѣ̑дствїѧ ви́дѣ ѡ҆ тебѣ̀ во чре́вѣ: є҆гда̀ ᲂу҆́мретъ, погребѝ ю҆̀ при мнѣ̀ во є҆ди́нѣмъ гро́бѣ: |
| 5πάσας τὰς ἡμέρας, παιδίον, κυρίου τοῦ θεοῦ ἡμῶν μνημόνευε καὶ μὴ θελήσῃς ἁμαρτάνειν καὶ παραβῆναι τὰς ἐντολὰς αὐτοῦ· δικαιοσύνην ποίει πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ζωῆς σου καὶ μὴ πορευθῇς ταῖς ὁδοῖς τῆς ἀδικίας· | 5всѧ̑ дни̑, ча́до, гдⷭ҇а бг҃а на́шего по́мни, и҆ да не похо́щеши согрѣша́ти и҆ престꙋпа́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀: пра́вдꙋ творѝ всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀, и҆ да не хо́диши пꙋте́мъ непра́вды, |
| 6διότι ποιοῦντός σου τὴν ἀλήθειαν εὐοδίαι ἔσονται ἐν τοῖς ἔργοις σου. | 6занѐ творѧ́щꙋ тѝ и҆́стинꙋ благопоспѣ́шєства бꙋ́дꙋтъ въ дѣ́лѣхъ твои́хъ и҆ всѣ̑мъ творѧ́щымъ пра́вдꙋ: |
| 7καὶ πᾶσι τοῖς ποιοῦσι τὴν δικαιοσύνην ἐκ τῶν ὑπαρχόντων σοι ποίει ἐλεημοσύνην, καὶ μὴ φθονεσάτω σου ὁ ὀφθαλμὸς ἐν τῷ ποιεῖν σε ἐλεημοσύνην· μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπὸ παντὸς πτωχοῦ, καὶ ἀπὸ σοῦ οὐ μὴ ἀποστραφῇ τὸ πρόσωπον τοῦ θεοῦ. | 7ѿ и҆мѣ́нїй твои́хъ творѝ ми́лостыню, и҆ да не за́зритъ твоѐ ѻ҆́ко, внегда̀ твори́ти тѝ ми́лостыню: да не ѿвраща́еши лица̀ твоегѡ̀ ѿ всѧ́кагѡ ни́щагѡ, и҆ ѿ тебє̀ не ѿврати́тсѧ лицѐ бж҃їе: |
| 8ὡς σοὶ ὑπάρχει, κατὰ τὸ πλῆθος ποίησον ἐξ αὐτῶν ἐλεημοσύνην· ἐὰν ὀλίγον σοι ὑπάρχῃ, κατὰ τὸ ὀλίγον μὴ φοβοῦ ποιεῖν ἐλεημοσύνην· | 8ꙗ҆́коже тебѣ̀ бꙋ́детъ по мно́жествꙋ, творѝ ѿ ни́хъ ми́лостыню: а҆́ще ма́ло тебѣ̀ бꙋ́детъ, по ма́ломꙋ да не бои́шисѧ твори́ти ми́лостыню: |
| 9θέμα γὰρ ἀγαθὸν θησαυρίζεις σεαυτῷ εἰς ἡμέραν ἀνάγκης· | 9зало́гъ бо до́бръ сокро́вищствꙋеши тебѣ̀ на де́нь нꙋ́жды, |
| 10διότι ἐλεημοσύνη ἐκ θανάτου ῥύεται καὶ οὐκ ἐᾷ εἰσελθεῖν εἰς τὸ σκότος· | 10занѐ ми́лостынѧ ѿ сме́рти и҆збавлѧ́етъ и҆ не ѡ҆ставлѧ́етъ и҆тѝ во тьмꙋ̀: |
| 11δῶρον γὰρ ἀγαθόν ἐστιν ἐλεημοσύνη πᾶσι τοῖς ποιοῦσιν αὐτὴν ἐνώπιον τοῦ ὑψίστου. | 11да́ръ бо до́бръ є҆́сть ми́лостынѧ всѣ̑мъ творѧ́щымъ ю҆̀ пред̾ вы́шнимъ: |
| 12πρόσεχε σεαυτῷ, παιδίον, ἀπὸ πάσης πορνείας καὶ γυναῖκα πρῶτον λαβὲ ἀπὸ τοῦ σπέρματος τῶν πατέρων σου· μὴ λάβῃς γυναῖκα ἀλλοτρίαν, ἣ οὐκ ἔστιν ἐκ τῆς φυλῆς τοῦ πατρός σου, διότι υἱοὶ προφητῶν ἐσμεν. Νωε, Αβρααμ, Ισαακ, Ιακωβ οἱ πατέρες ἡμῶν ἀπὸ τοῦ αἰῶνος μνήσθητι, παιδίον, ὅτι οὗτοι πάντες ἔλαβον γυναῖκας ἐκ τῶν ἀδελφῶν αὐτῶν καὶ εὐλογήθησαν ἐν τοῖς τέκνοις αὐτῶν, καὶ τὸ σπέρμα αὐτῶν κληρονομήσει γῆν. | 12внемлѝ себѣ̀, ча́до, ѿ всѧ́кагѡ блꙋдодѣѧ́нїѧ, и҆ женꙋ̀ пе́рвѣе поимѝ ѿ сѣ́мене ѻ҆тє́цъ твои́хъ: да не по́ймеши жены̀ чꙋжді́ѧ, ꙗ҆́же нѣ́сть ѿ пле́мене ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, занѐ сы́нове прⷪ҇ро́кѡвъ є҆смы̀: нѡ́е, а҆враа́мъ, і҆саа́къ, і҆а́кѡвъ ѻ҆тцы̀ на́ши ѿ вѣ́ка: помѧнѝ, ча́до, ꙗ҆́кѡ сі́и всѝ поѧ́ша жєны̀ ѿ бра́тїи свои́хъ и҆ благослове́ни бы́ша въ ча́дѣхъ свои́хъ, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ наслѣ́дитъ зе́млю: |
| 13καὶ νῦν, παιδίον, ἀγάπα τοὺς ἀδελφούς σου καὶ μὴ ὑπερηφανεύου τῇ καρδίᾳ σου ἀπὸ τῶν ἀδελφῶν σου καὶ τῶν υἱῶν καὶ θυγατέρων τοῦ λαοῦ σου λαβεῖν σεαυτῷ ἐξ αὐτῶν γυναῖκα, διότι ἐν τῇ ὑπερηφανίᾳ ἀπώλεια καὶ ἀκαταστασία πολλή, καὶ ἐν τῇ ἀχρειότητι ἐλάττωσις καὶ ἔνδεια μεγάλη· ἡ γὰρ ἀχρειότης μήτηρ ἐστὶν τοῦ λιμοῦ. | 13и҆ нн҃ѣ, ча́до, любѝ бра́тїю твою̀ и҆ не возноси́сѧ се́рдцемъ твои́мъ па́че бра́тїй твои́хъ и҆ сынѡ́въ и҆ дще́рей люді́й твои́хъ, поѧ́ти тебѣ̀ ѿ ни́хъ женꙋ̀, занѐ въ горды́ни поги́бель и҆ развращє́нїе мно́го, и҆ въ непотре́бствѣ ᲂу҆мале́нїе и҆ ᲂу҆бо́жество вели́ко, и҆́бо непотре́бство ма́ти є҆́сть гла́да: |
| 14μισθὸς παντὸς ἀνθρώπου, ὃς ἐὰν ἐργάσηται, παρὰ σοὶ μὴ αὐλισθήτω, ἀλλὰ ἀπόδος αὐτῷ παραυτίκα, καὶ ἐὰν δουλεύσῃς τῷ θεῷ, ἀποδοθήσεταί σοι. πρόσεχε σεαυτῷ, παιδίον, ἐν πᾶσι τοῖς ἔργοις σου καὶ ἴσθι πεπαιδευμένος ἐν πάσῃ ἀναστροφῇ σου. | 14мзда̀ всѧ́кагѡ человѣ́ка, и҆́же а҆́ще рабо́тати бꙋ́детъ ᲂу҆ тебє̀, да не преме́длитъ, но ѿда́ждь є҆мꙋ̀ а҆́бїе: а҆́ще послꙋ́жиши бг҃ꙋ, возда́стсѧ тебѣ̀: внемлѝ тебѣ̀, ча́до, во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ и҆ бꙋ́ди нака́занъ во все́мъ житїѝ твое́мъ, |
| 15καὶ ὃ μισεῖς, μηδενὶ ποιήσῃς. οἶνον εἰς μέθην μὴ πίῃς, καὶ μὴ πορευθήτω μετὰ σοῦ μέθη ἐν τῇ ὁδῷ σου. | 15и҆ є҆́же ненави́диши, да никомꙋ́же твори́ши: вїна̀ въ пїѧ́нство да не пїе́ши и҆ да не хо́дитъ съ тобо́ю пїѧ́нство въ пꙋтѝ твое́мъ: |
| 16ἐκ τοῦ ἄρτου σου δίδου πεινῶντι καὶ ἐκ τῶν ἱματίων σου τοῖς γυμνοῖς· πᾶν, ὃ ἐὰν περισσεύσῃ σοι, ποίει ἐλεημοσύνην, καὶ μὴ φθονεσάτω σου ὁ ὀφθαλμὸς ἐν τῷ ποιεῖν σε ἐλεημοσύνην. | 16ѿ хлѣ́ба твоегѡ̀ да́ждь а҆́лчꙋщемꙋ и҆ ѿ ѡ҆дѣѧ́нїй твои́хъ наги̑мъ: всѐ, є҆́же а҆́ще преизбꙋ́детъ тебѣ̀, творѝ ми́лостыню, и҆ да не за́зритъ твоѐ ѻ҆́ко, внегда̀ твори́ти тѝ ми́лостыню: |
| 17ἔκχεον τοὺς ἄρτους σου ἐπὶ τὸν τάφον τῶν δικαίων καὶ μὴ δῷς τοῖς ἁμαρτωλοῖς. | 17и҆ждива́й хлѣ́бы твоѧ̑ при гро́бѣ првⷣныхъ, грѣ́шникѡмъ же да не да́си: |
| 18συμβουλίαν παρὰ παντὸς φρονίμου ζήτησον καὶ μὴ καταφρονήσῃς ἐπὶ πάσης συμβουλίας χρησίμης. | 18совѣ́та ᲂу҆ всѧ́кагѡ премꙋ́драгѡ и҆щѝ, и҆ да не небреже́ши ѡ҆ всѧ́цѣмъ совѣ́тѣ поле́знемъ: |
| 19καὶ ἐν παντὶ καιρῷ εὐλόγει κύριον τὸν θεὸν καὶ παρ᾿ αὐτοῦ αἴτησον ὅπως αἱ ὁδοί σου εὐθεῖαι γένωνται, καὶ πᾶσαι αἱ τρίβοι καὶ βουλαὶ εὐοδωθῶσιν· διότι πᾶν ἔθνος οὐκ ἔχει βουλήν, ἀλλὰ αὐτὸς ὁ κύριος δίδωσιν πάντα τὰ ἀγαθὰ καὶ ὃν ἐὰν θέλῃ, ταπεινοῖ, καθὼς βούλεται. καὶ νῦν, παιδίον, μνημόνευε τῶν ἐντολῶν μου, καὶ μὴ ἐξαλειφθήτωσαν ἐκ τῆς καρδίας σου. | 19и҆ на всѧ́кое вре́мѧ благословѝ гдⷭ҇а бг҃а и҆ ѿ негѡ̀ просѝ, ꙗ҆́кѡ да пꙋтїѐ твоѝ пра́ви бꙋ́дꙋтъ, и҆ всѧ̑ стєзѝ и҆ совѣ́ти твоѝ да благоꙋспѣ́ютъ, занѐ всѧ́къ ꙗ҆зы́къ не и҆мѣ́тъ совѣ́та, но са́мъ гдⷭ҇ь дае́тъ всѧ̑ бл҃га̑ѧ, и҆ є҆го́же а҆́ще восхо́щетъ, смирѧ́етъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ: и҆ нн҃ѣ, ча́до, помѧнѝ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ да не и҆згла́дѧтсѧ ѿ се́рдца твоегѡ̀: |
| 20καὶ νῦν ὑποδεικνύω σοι τὰ δέκα τάλαντα τοῦ ἀργυρίου, ἃ παρεθέμην Γαβαήλῳ τῷ τοῦ Γαβρια ἐν Ῥάγοις τῆς Μηδίας. | 20и҆ нн҃ѣ ѡ҆б̾ѧвлѧ́ю тебѣ̀ де́сѧть тала̑нтъ сребра̀, ꙗ҆̀же вда́хъ гаваи́лꙋ сы́нꙋ гаврі́инꙋ въ ра́гахъ миді́йскихъ: |
| 21καὶ μὴ φοβοῦ, παιδίον, ὅτι ἐπτωχεύσαμεν· ὑπάρχει σοι πολλά, ἐὰν φοβηθῇς τὸν θεὸν καὶ ἀποστῇς ἀπὸ πάσης ἁμαρτίας καὶ ποιήσῃς τὸ ἀρεστὸν ἐνώπιον αὐτοῦ. | 21и҆ не бо́йсѧ, ча́до, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бнища́хомъ: сꙋ́ть тебѣ̀ мнѡ́га, а҆́ще ᲂу҆бои́шисѧ бг҃а и҆ ѿстꙋ́пиши ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀ и҆ сотвори́ши, є҆́же ᲂу҆го́дно пред̾ ни́мъ. |