Тѡві́т 12
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Καὶ ἐκάλεσεν Τωβιτ Τωβιαν τὸν υἱὸν αὐτοῦ καὶ εἶπεν αὐτῷ Ὅρα, τέκνον, μισθὸν τῷ ἀνθρώπῳ τῷ συνελθόντι σοι, καὶ προσθεῖναι αὐτῷ δεῖ. | 1И҆ призва̀ тѡві́тъ тѡві́ю сы́на своего̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: промы́сли, ча́до мздꙋ̀ человѣ́кꙋ ходи́вшемꙋ съ тобо́ю{ Въ комплю́тенскомъ: ви́ждь, ча́до, да да́си мздꙋ̀ человѣ́кꙋ ходи́вшемꙋ съ тобо́ю.}: и҆ приложи́ти є҆мꙋ̀ подоба́етъ. |
| 2καὶ εἶπεν αὐτῷ Πάτερ, οὐ βλάπτομαι δοὺς αὐτῷ τὸ ἥμισυ ὧν ἐνήνοχα, | 2И҆ речѐ: ѻ҆́тче, не бꙋ́дꙋ ѡ҆би́жденъ да́въ є҆мꙋ̀ по́лъ, ꙗ҆̀же принесо́хъ, |
| 3ὅτι με ἀγείοχέν σοι ὑγιῆ καὶ τὴν γυναῖκά μου ἐθεράπευσεν καὶ τὸ ἀργύριόν μου ἤνεγκεν καὶ σὲ ὁμοίως ἐθεράπευσεν. | 3поне́же приведѐ мѧ̀ тебѣ̀ здра́ва и҆ женꙋ̀ мою̀ и҆сцѣлѝ, и҆ сребро̀ моѐ принесѐ, и҆ тебѐ та́кожде ᲂу҆врачева̀. |
| 4καὶ εἶπεν ὁ πρεσβύτης Δικαιοῦται αὐτῷ. | 4И҆ речѐ ста́рецъ: пра́ведно є҆́сть є҆мꙋ̀. |
| 5καὶ ἐκάλεσεν τὸν ἄγγελον καὶ εἶπεν αὐτῷ Λαβὲ τὸ ἥμισυ πάντων, ὧν ἐνηνόχατε. | 5И҆ призва̀ а҆́гг҃ла и҆ речѐ є҆мꙋ̀: возмѝ по́лъ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же принесо́сте, и҆ пойдѝ здра́въ. |
| 6Τότε καλέσας τοὺς δύο κρυπτῶς εἶπεν αὐτοῖς Εὐλογεῖτε τὸν θεὸν καὶ αὐτῷ ἐξομολογεῖσθε, μεγαλωσύνην δίδοτε αὐτῷ καὶ ἐξομολογεῖσθε ἐνώπιον πάντων τῶν ζώντων περὶ ὧν ἐποίησεν μεθ᾿ ὑμῶν· ἀγαθὸν τὸ εὐλογεῖν τὸν θεὸν καὶ ὑψοῦν τὸ ὄνομα αὐτοῦ, τοὺς λόγους τῶν ἔργων τοῦ θεοῦ ἐντίμως ὑποδεικνύοντες, καὶ μὴ ὀκνεῖτε ἐξομολογεῖσθαι αὐτῷ. | 6Тогда̀ призва́въ ѻ҆бои́хъ та́йнѡ, речѐ и҆́ма: блгⷭ҇ви́те бг҃а и҆ томꙋ̀ и҆сповѣ́дайтесѧ, и҆ вели́чїе дади́те є҆мꙋ̀, и҆ и҆сповѣ́дайтесѧ є҆мꙋ̀ пред̾ всѣ́ми живꙋ́щими ѡ҆ си́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ съ ва́ма: добро̀ є҆́же блгⷭ҇ви́ти бг҃а и҆ возноси́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀, словеса̀ дѣ́лъ бж҃їихъ благоче́стно сказꙋ́юще: и҆ да не лѣните́сѧ и҆сповѣ́датисѧ є҆мꙋ̀: |
| 7μυστήριον βασιλέως καλὸν κρύψαι, τὰ δὲ ἔργα τοῦ θεοῦ ἀνακαλύπτειν ἐνδόξως. ἀγαθὸν ποιήσατε, καὶ κακὸν οὐχ εὑρήσει ὑμᾶς. | 7та́йнꙋ царе́вꙋ добро̀ храни́ти, дѣла́ же бж҃їѧ ѿкрыва́ти сла́внѡ: добро̀ твори́те, и҆ ѕло̀ не ѡ҆брѧ́щетъ вы̀: |
| 8ἀγαθὸν προσευχὴ μετὰ νηστείας καὶ ἐλεημοσύνης καὶ δικαιοσύνης· ἀγαθὸν τὸ ὀλίγον μετὰ δικαιοσύνης ἢ πολὺ μετὰ ἀδικίας· καλὸν ποιῆσαι ἐλεημοσύνην ἢ θησαυρίσαι χρυσίον. | 8бла́го моли́тва съ посто́мъ и҆ ми́лостынею и҆ пра́вдою: бла́го ма́лое съ пра́вдою, не́жели мно́го съ непра́вдою: добро̀ твори́ти ми́лостыню, не́жели сокро́виществовати зла́то, |
| 9ἐλεημοσύνη γὰρ ἐκ θανάτου ῥύεται, καὶ αὐτὴ ἀποκαθαριεῖ πᾶσαν ἁμαρτίαν· οἱ ποιοῦντες ἐλεημοσύνας καὶ δικαιοσύνας πλησθήσονται ζωῆς· | 9ми́лостынѧ бо ѿ сме́рти и҆збавлѧ́етъ и҆ та́ѧ ѡ҆чища́етъ всѧ́къ грѣ́хъ: творѧ́щїи ми́лѡстыни и҆ пра̑вды и҆спо́лнѧтсѧ жи́зни, |
| 10οἱ δὲ ἁμαρτάνοντες πολέμιοί εἰσιν τῆς ἑαυτῶν ζωῆς. | 10согрѣша́ющїи же вразѝ сꙋ́ть своегѡ̀ живота̀: |
| 11οὐ μὴ κρύψω ἀφ᾿ ὑμῶν πᾶν ῥῆμα· εἴρηκα δή Μυστήριον βασιλέως κρύψαι καλόν, τὰ δὲ ἔργα τοῦ θεοῦ ἀνακαλύπτειν ἐνδόξως. | 11не ᲂу҆таю̀ ѿ ва́съ всѧ́кагѡ словесѐ, рѣ́хъ бо: та́йнꙋ царе́вꙋ храни́ти добро̀, дѣла́ же бж҃їѧ ѿкрыва́ти сла́внѡ: |
| 12καὶ νῦν ὅτε προσηύξω σὺ καὶ ἡ νύμφη σου Σαρρα, ἐγὼ προσήγαγον τὸ μνημόσυνον τῆς προσευχῆς ὑμῶν ἐνώπιον τοῦ ἁγίου· καὶ ὅτε ἔθαπτες τοὺς νεκρούς, ὡσαύτως συμπαρήμην σοι. | 12и҆ нн҃ѣ, є҆гда̀ моли́лсѧ є҆сѝ ты̀ и҆ невѣ́стка твоѧ̀ са́рра, а҆́зъ приноша́хъ па́мѧть моли́твы ва́шеѧ пред̾ ст҃а́го, и҆ є҆гда̀ погреба́лъ є҆сѝ мє́ртвыѧ, подо́бнѣ присꙋ́тствовахъ тебѣ̀, |
| 13καὶ ὅτε οὐκ ὤκνησας ἀναστῆναι καὶ καταλιπεῖν τὸ ἄριστόν σου, ὅπως ἀπελθὼν περιστείλῃς τὸν νεκρόν, οὐκ ἔλαθές με ἀγαθοποιῶν, ἀλλὰ σὺν σοὶ ἤμην. | 13и҆ є҆гда̀ не лѣни́лсѧ є҆сѝ воста́ти и҆ ѡ҆ста́вити ѡ҆бѣ́дъ тво́й, да ѿше́дъ покры́еши ме́ртваго, не ᲂу҆таи́лсѧ є҆сѝ менє̀ благотворѧ́й, но съ тобо́ю бѣ́хъ: |
| 14καὶ νῦν ἀπέστειλέν με ὁ θεὸς ἰάσασθαί σε καὶ τὴν νύμφην σου Σαρραν. | 14и҆ нн҃ѣ посла́ мѧ бг҃ъ и҆сцѣли́ти тѧ̀ и҆ невѣ́сткꙋ твою̀ са́ррꙋ: |
| 15ἐγώ εἰμι Ραφαηλ, εἷς ἐκ τῶν ἑπτὰ ἁγίων ἀγγέλων, οἳ προσαναφέρουσιν τὰς προσευχὰς τῶν ἁγίων καὶ εἰσπορεύονται ἐνώπιον τῆς δόξης τοῦ ἁγίου. | 15а҆́зъ є҆́смь рафаи́лъ, є҆ди́нъ ѿ седмѝ ст҃ы́хъ а҆́гг҃лѡвъ, и҆̀же прино́сѧтъ мѡли́твы ст҃ы́хъ и҆ вхо́дѧтъ пред̾ сла́вꙋ ст҃а́гѡ. |
| 16Καὶ ἐταράχθησαν οἱ δύο καὶ ἔπεσον ἐπὶ πρόσωπον, ὅτι ἐφοβήθησαν. | 16И҆ смѧто́стасѧ ѻ҆́ба и҆ падо́ста на лицѐ, занѐ ᲂу҆боѧ́стасѧ. |
| 17καὶ εἶπεν αὐτοῖς Μὴ φοβεῖσθε, εἰρήνη ὑμῖν ἔσται· τὸν δὲ θεὸν εὐλογεῖτε εἰς τὸν αἰῶνα. | 17И҆ речѐ и҆́ма: не бо́йтесѧ, ꙗ҆́кѡ ми́ръ ва́ма бꙋ́детъ, бг҃а же благослови́те во вѣ́къ: |
| 18ὅτι οὐ τῇ ἐμαυτοῦ χάριτι, ἀλλὰ τῇ θελήσει τοῦ θεοῦ ἡμῶν ἦλθον· ὅθεν εὐλογεῖτε αὐτὸν εἰς τὸν αἰῶνα. | 18ꙗ҆́кѡ не свое́ю сѝ благода́тїю, но во́лею бг҃а на́шегѡ прїидо́хъ, сегѡ̀ ра́ди благослови́те є҆го̀ во вѣ́къ: |
| 19πάσας τὰς ἡμέρας ὠπτανόμην ὑμῖν, καὶ οὐκ ἔφαγον οὐδὲ ἔπιον, ἀλλὰ ὅρασιν ὑμεῖς ἐθεωρεῖτε. | 19всѧ̑ дни̑ ꙗ҆влѧ́хсѧ ва́ма, и҆ не ꙗ҆до́хъ, нижѐ пи́хъ, но видѣ́нїе вы̀ зрѧ́сте: |
| 20καὶ νῦν ἐξομολογεῖσθε τῷ θεῷ, διότι ἀναβαίνω πρὸς τὸν ἀποστείλαντά με, καὶ γράψατε πάντα τὰ συντελεσθέντα εἰς βιβλίον. | 20и҆ нн҃ѣ и҆сповѣ́дайтесѧ бг҃ꙋ, занѐ восхождꙋ̀ къ посла́вшемꙋ мѧ̀, и҆ напиши́те всѧ̑, ꙗ҆̀же соверши́шасѧ, въ кни́гꙋ. |
| 21καὶ ἀνέστησαν· καὶ οὐκέτι εἶδον αὐτόν. | 21И҆ воста́ста и҆ не ктомꙋ̀ ви́дѣста є҆го̀: |
| 22καὶ ἐξωμολογοῦντο τὰ ἔργα τὰ μεγάλα καὶ θαυμαστὰ τοῦ θεοῦ καὶ ὡς ὤφθη αὐτοῖς ὁ ἄγγελος κυρίου. | 22и҆ и҆сповѣ́даста дѣла̀ вє́лїѧ и҆ чꙋ̑днаѧ бж҃їѧ, и҆ ка́кѡ ꙗ҆ви́сѧ и҆́ма а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень. |