а҃ паралипоме́нѡнъ 17
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Καὶ ἐγένετο ὡς κατῴκησεν Δαυιδ ἐν οἴκῳ αὐτοῦ, καὶ εἶπεν Δαυιδ πρὸς Ναθαν τὸν προφήτην Ἰδοὺ ἐγὼ κατοικῶ ἐν οἴκῳ κεδρίνῳ, καὶ ἡ κιβωτὸς διαθήκης κυρίου ὑποκάτω δέρρεων. | 1И҆ бы́сть є҆гда̀ ѡ҆бита́ше даві́дъ въ домꙋ̀ свое́мъ, и҆ речѐ даві́дъ къ наѳа́нꙋ прⷪ҇ро́кꙋ: сѐ, а҆́зъ живꙋ̀ въ домꙋ̀ ке́дровѣ, кївѡ́тъ же завѣ́та гдⷭ҇нѧ под̾ ко́жами. |
| 2καὶ εἶπεν Ναθαν πρὸς Δαυιδ Πᾶν τὸ ἐν τῇ ψυχῇ σου ποίει, ὅτι ὁ θεὸς μετὰ σοῦ.– | 2И҆ речѐ наѳа́нъ къ даві́дꙋ: всѐ є҆́же въ се́рдцы твое́мъ творѝ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ съ тобо́ю є҆́сть. |
| 3καὶ ἐγένετο ἐν τῇ νυκτὶ ἐκείνῃ καὶ ἐγένετο λόγος κυρίου πρὸς Ναθαν λέγων | 3И҆ бы́сть но́щи тоѧ̀, и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не къ наѳа́нꙋ, гл҃ѧ: |
| 4Πορεύου καὶ εἰπὸν πρὸς Δαυιδ τὸν παῖδά μου Οὕτως εἶπεν κύριος Οὐ σὺ οἰκοδομήσεις μοι οἶκον τοῦ κατοικῆσαί με ἐν αὐτῷ· | 4и҆дѝ и҆ рцы̀ даві́дꙋ рабꙋ̀ моемꙋ̀: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: не сози́ждеши ты̀ мнѣ̀ до́мꙋ, є҆́же ѡ҆бита́ти мѝ въ не́мъ: |
| 5ὅτι οὐ κατῴκησα ἐν οἴκῳ ἀπὸ τῆς ἡμέρας, ἧς ἀνήγαγον τὸν Ισραηλ, ἕως τῆς ἡμέρας ταύτης καὶ ἤμην ἐν σκηνῇ καὶ ἐν καταλύματι. | 5ꙗ҆́кѡ не ѡ҆бита́хъ въ домꙋ̀ ѿ днѐ, во́ньже и҆зведо́хъ і҆и҃лѧ( ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ) , да́же до днѐ сегѡ̀, но бы́хъ въ ски́нїи и҆ въ шатрѣ̀: |
| 6ἐν πᾶσιν οἷς διῆλθον ἐν παντὶ Ισραηλ, εἰ λαλῶν ἐλάλησα πρὸς μίαν φυλὴν Ισραηλ τοῦ ποιμαίνειν τὸν λαόν μου λέγων ὅτι Οὐκ ᾠκοδομήκατέ μοι οἶκον κέδρινον. | 6во всѣ́хъ а҆́може ходи́хъ со всѣ́мъ і҆и҃лемъ, а҆́ще гл҃ѧ гл҃ахъ ко́емꙋ колѣ́нꙋ і҆и҃левꙋ, и҆̀мже повелѣ́хъ да пасꙋ́тъ лю́ди моѧ̑, гл҃ѧ: чесѡ̀ ра́ди не созда́сте мнѣ̀ до́мꙋ ке́дрова; |
| 7καὶ νῦν οὕτως ἐρεῖς τῷ δούλῳ μου Δαυιδ Τάδε λέγει κύριος παντοκράτωρ Ἔλαβόν σε ἐκ τῆς μάνδρας ἐξόπισθεν τῶν ποιμνίων τοῦ εἶναι εἰς ἡγούμενον ἐπὶ τὸν λαόν μου Ισραηλ· | 7и҆ нн҃ѣ та́кѡ рцы̀ рабꙋ̀ моемꙋ̀ даві́дꙋ: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель: а҆́зъ и҆з̾ѧ́хъ тѧ̀ ѿ па́ствы, є҆гда̀ послѣ́довалъ є҆сѝ ста́дꙋ, є҆́же бы́ти тебѣ̀ вожде́мъ над̾ людьмѝ мои́ми і҆и҃лемъ, |
| 8καὶ ἤμην μετὰ σοῦ ἐν πᾶσιν, οἷς ἐπορεύθης, καὶ ἐξωλέθρευσα πάντας τοὺς ἐχθρούς σου ἀπὸ προσώπου σου καὶ ἐποίησά σοι ὄνομα κατὰ τὸ ὄνομα τῶν μεγάλων τῶν ἐπὶ τῆς γῆς. | 8и҆ бы́хъ съ тобо́ю во всѣ́хъ, и҆дѣ́же ходи́лъ є҆сѝ, и҆ потреби́хъ всѧ̑ врагѝ твоѧ̑ ѿ лица̀ твоегѡ̀, и҆ сотвори́хъ тебѣ̀ и҆́мѧ ꙗ҆́коже и҆́мѧ вели́кихъ, и҆̀же на землѝ: |
| 9καὶ θήσομαι τόπον τῷ λαῷ μου Ισραηλ καὶ καταφυτεύσω αὐτόν, καὶ κατασκηνώσει καθ᾿ ἑαυτὸν καὶ οὐ μεριμνήσει ἔτι, καὶ οὐ προσθήσει ἀδικία τοῦ ταπεινῶσαι αὐτὸν καθὼς ἀπ᾿ ἀρχῆς. | 9и҆ да́хъ мѣ́сто лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю, и҆ насади́хъ ѧ҆̀, и҆ ѡ҆бита́ютъ въ не́мъ, и҆ не возскорбѧ́тъ ктомꙋ̀: ни сы́нове беззако́нїѧ приложа́тъ смири́ти и҆̀хъ ꙗ҆́коже ѿ нача́ла |
| 10καὶ ἀφ᾿ ἡμερῶν, ὧν ἔταξα κριτὰς ἐπὶ τὸν λαόν μου Ισραηλ, καὶ ἐταπείνωσα ἅπαντας τοὺς ἐχθρούς σου· καὶ αὐξήσω σε, καὶ οἶκον οἰκοδομήσει σοι κύριος. | 10и҆ ѿ дні́й, въ нѧ́же да́хъ сꙋдїи̑ лю́демъ мои̑мъ і҆и҃лю, и҆ смири́хъ всѧ̑ врагѝ твоѧ̑, и҆ возращꙋ́ тѧ, и҆ до́мъ сози́ждетъ тѝ гдⷭ҇ь: |
| 11καὶ ἔσται ὅταν πληρωθῶσιν αἱ ἡμέραι σου καὶ κοιμηθήσῃ μετὰ τῶν πατέρων σου, καὶ ἀναστήσω τὸ σπέρμα σου μετὰ σέ, ὃς ἔσται ἐκ τῆς κοιλίας σου, καὶ ἑτοιμάσω τὴν βασιλείαν αὐτοῦ· | 11и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ и҆спо́лнѧтсѧ дні́е твоѝ и҆ почі́еши со ѻ҆тцы̑ твои́ми, и҆ воздви́гнꙋ сѣ́мѧ твоѐ по тебѣ̀, є҆́же бꙋ́детъ ѿ чре́ва твоегѡ̀, и҆ возста́влю ца́рство є҆гѡ̀: |
| 12αὐτὸς οἰκοδομήσει μοι οἶκον, καὶ ἀνορθώσω τὸν θρόνον αὐτοῦ ἕως αἰῶνος. | 12то́й сози́ждетъ мнѣ̀ до́мъ, и҆ ᲂу҆крѣплю̀ престо́лъ є҆гѡ̀ да́же до вѣ́ка: |
| 13ἐγὼ ἔσομαι αὐτῷ εἰς πατέρα, καὶ αὐτὸς ἔσται μοι εἰς υἱόν· καὶ τὸ ἔλεός μου οὐκ ἀποστήσω ἀπ᾿ αὐτοῦ ὡς ἀπέστησα ἀπὸ τῶν ὄντων ἔμπροσθέν σου. | 13а҆́зъ бꙋ́дꙋ є҆мꙋ̀ во ѻ҆тца̀, и҆ то́й бꙋ́детъ мнѣ̀ въ сы́на: и҆ млⷭ҇ть мою̀ не ѿимꙋ̀ ѿ негѡ̀, ꙗ҆́коже ѿѧ́хъ ѿ бы́вшихъ пре́жде тебє̀: |
| 14καὶ πιστώσω αὐτὸν ἐν οἴκῳ μου καὶ ἐν βασιλείᾳ αὐτοῦ ἕως αἰῶνος, καὶ ὁ θρόνος αὐτοῦ ἔσται ἀνωρθωμένος ἕως αἰῶνος. | 14и҆ ᲂу҆вѣ́рю є҆го̀ въ домꙋ̀ мое́мъ и҆ во ца́рствїи є҆гѡ̀ да́же до вѣ́ка, и҆ престо́лъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ и҆спра́вленъ до вѣ́ка. |
| 15κατὰ πάντας τοὺς λόγους τούτους καὶ κατὰ πᾶσαν τὴν ὅρασιν ταύτην, οὕτως ἐλάλησεν Ναθαν πρὸς Δαυιδ.– | 15По всѣ̑мъ словесє́мъ си̑мъ и҆ по всемꙋ̀ видѣ́нїю семꙋ̀ та́кѡ глаго́лалъ є҆́сть наѳа́нъ къ даві́дꙋ. |
| 16καὶ ἦλθεν ὁ βασιλεὺς Δαυιδ καὶ ἐκάθισεν ἀπέναντι κυρίου καὶ εἶπεν Τίς εἰμι ἐγώ, κύριε ὁ θεός, καὶ τίς ὁ οἶκός μου, ὅτι ἠγάπησάς με ἕως αἰῶνος; | 16И҆ прїи́де ца́рь даві́дъ, и҆ сѣ́де пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ речѐ: кто̀ є҆́смь а҆́зъ, гдⷭ҇и бж҃е мо́й; и҆ что̀ до́мъ мо́й, ꙗ҆́кѡ возлюби́лъ мѧ̀ є҆сѝ до вѣ́ка; |
| 17καὶ ἐσμικρύνθη ταῦτα ἐνώπιόν σου, ὁ θεός, καὶ ἐλάλησας ἐπὶ τὸν οἶκον τοῦ παιδός σου ἐκ μακρῶν καὶ ἐπεῖδές με ὡς ὅρασις ἀνθρώπου καὶ ὕψωσάς με, κύριε ὁ θεός. | 17и҆ сїѧ̑ ма̑ла сꙋ́ть пред̾ тобо́ю, бж҃е, и҆ гл҃алъ є҆сѝ на до́мъ раба̀ твоегѡ̀( є҆щѐ) и҆здале́ча, и҆ призрѣ́лъ є҆сѝ на мѧ̀ ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе человѣ́ка, и҆ возвы́силъ мѧ̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и бж҃е: |
| 18τί προσθήσει ἔτι Δαυιδ πρὸς σὲ τοῦ δοξάσαι; καὶ σὺ τὸν δοῦλόν σου οἶδας. | 18что̀ приложи́тъ є҆щѐ даві́дъ къ тебѣ̀ є҆́же просла́вити; и҆ ты̀ раба̀ твоего̀ вѣ́си: |
| 19καὶ κατὰ τὴν καρδίαν σου ἐποίησας τὴν πᾶσαν μεγαλωσύνην. | 19гдⷭ҇и, раба̀ твоегѡ̀ ра́ди сотвори́лъ є҆сѝ всѐ вели́чїе сїѐ и҆ по се́рдцꙋ твоемꙋ̀, є҆́же зна́єма сотвори́ти всѧ̑ вели̑чїѧ твоѧ̑: |
| 20κύριε, οὐκ ἔστιν ὅμοιός σοι, καὶ οὐκ ἔστιν πλὴν σοῦ κατὰ πάντα, ὅσα ἠκούσαμεν ἐν ὠσὶν ἡμῶν. | 20гдⷭ҇и, нѣ́сть подо́бенъ тебѣ̀, и҆ нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка слы́шахомъ ᲂу҆ши́ма на́шима, |
| 21καὶ οὐκ ἔστιν ὡς ὁ λαός σου Ισραηλ ἔθνος ἔτι ἐπὶ τῆς γῆς, ὡς ὡδήγησεν αὐτὸν ὁ θεὸς τοῦ λυτρώσασθαι ἑαυτῷ λαὸν τοῦ θέσθαι ἑαυτῷ ὄνομα μέγα καὶ ἐπιφανὲς τοῦ ἐκβαλεῖν ἀπὸ προσώπου λαοῦ σου, οὓς ἐλυτρώσω ἐξ Αἰγύπτου, ἔθνη. | 21и҆ нѣ́сть, ꙗ҆́коже лю́дїе твоѝ і҆и҃ль, ꙗ҆зы́къ є҆щѐ на землѝ, ꙗ҆́кѡ по́йде бг҃ъ и҆зба́вити лю́ди себѣ̀, є҆́же положи́ти и҆́мѧ себѣ̀ ве́лїе и҆ сла́вное, є҆́же и҆згна́ти ѿ лица̀ люді́й твои́хъ, и҆̀хже и҆зба́вилъ є҆сѝ ѿ є҆гѵ́пта, ꙗ҆зы́ки: |
| 22καὶ ἔδωκας τὸν λαόν σου Ισραηλ σεαυτῷ λαὸν ἕως αἰῶνος, καὶ σύ, κύριε, αὐτοῖς εἰς θεόν. | 22и҆ да́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ тебѣ̀ въ лю́ди да́же до вѣ́ка, и҆ ты̀, гдⷭ҇и, бы́лъ є҆сѝ и҆̀мъ въ бг҃а: |
| 23καὶ νῦν, κύριε, ὁ λόγος σου, ὃν ἐλάλησας πρὸς τὸν παῖδά σου καὶ ἐπὶ τὸν οἶκον αὐτοῦ, πιστωθήτω ἕως αἰῶνος | 23и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, сло́во твоѐ, є҆́же гл҃алъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ и҆ на до́мъ є҆гѡ̀, да ᲂу҆вѣ́ритсѧ до вѣ́ка: и҆ сотворѝ ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ, |
| 24λεγόντων Κύριε κύριε παντοκράτωρ θεὸς Ισραηλ, καὶ ὁ οἶκος Δαυιδ παιδός σου ἀνωρθωμένος ἐναντίον σου. | 24и҆ да ᲂу҆вѣ́ритсѧ и҆ возвели́читсѧ и҆́мѧ твоѐ да́же до вѣ́ка, глаго́лющихъ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и вседержи́телю, бж҃е і҆и҃левъ, и҆ до́мъ даві́да раба̀ твоегѡ̀ да бꙋ́детъ и҆спра́вленъ пред̾ тобо́ю: |
| 25ὅτι σύ, κύριε, ἤνοιξας τὸ οὖς τοῦ παιδός σου τοῦ οἰκοδομῆσαι αὐτῷ οἶκον· διὰ τοῦτο εὗρεν ὁ παῖς σου τοῦ προσεύξασθαι κατὰ πρόσωπόν σου. | 25ты́ бо, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, ѿве́рзлъ є҆сѝ ᲂу҆́хо раба̀ твоегѡ̀ созда́ти є҆мꙋ̀ до́мъ, сегѡ̀ ра́ди ѡ҆брѣ́те ра́бъ тво́й( дерзнове́нїе) моли́тисѧ пред̾ лице́мъ твои́мъ: |
| 26καὶ νῦν, κύριε, σὺ εἶ αὐτὸς ὁ θεὸς καὶ ἐλάλησας ἐπὶ τὸν δοῦλόν σου τὰ ἀγαθὰ ταῦτα· | 26и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, ты̀ є҆сѝ са́мъ бг҃ъ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ къ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ бл҃га̑ѧ сїѧ̑: |
| 27καὶ νῦν ἤρξω τοῦ εὐλογῆσαι τὸν οἶκον τοῦ παιδός σου τοῦ εἶναι εἰς τὸν αἰῶνα ἐναντίον σου· ὅτι σύ, κύριε, εὐλόγησας, καὶ εὐλόγησον εἰς τὸν αἰῶνα. | 27и҆ нн҃ѣ начнѝ блгⷭ҇ви́ти до́мъ раба̀ твоегѡ̀, да бꙋ́детъ во вѣ́ки пред̾ тобо́ю: ꙗ҆́кѡ ты̀, гдⷭ҇и, блгⷭ҇ви́лъ є҆сѝ, и҆ блгⷭ҇вѝ во вѣ́ки. |