Пѣ́снь пѣ́сней 8
Select texts:
|
LXX, Rahlfs
|
Бі́блїа. Синодальная типография, 1901
|
| 1Τίς δῴη σε ἀδελφιδόν μου θηλάζοντα μαστοὺς μητρός μου; εὑροῦσά σε ἔξω φιλήσω σε, καί γε οὐκ ἐξουδενώσουσίν μοι. | 1Кто̀ да́стъ тѧ̀, бра́те мо́й, ссꙋ́ща сосцы̀ ма́тере моеѧ̀; ѡ҆брѣ́тши тѧ̀ внѣ̀ цѣлꙋ́ю тѧ̀, и҆ ктомꙋ̀ не ᲂу҆ничижа́тъ менѐ. |
| 2παραλήμψομαί σε, εἰσάξω σε εἰς οἶκον μητρός μου καὶ εἰς ταμίειον τῆς συλλαβούσης με· ποτιῶ σε ἀπὸ οἴνου τοῦ μυρεψικοῦ, ἀπὸ νάματος ῥοῶν μου. | 2Поймꙋ̀ тѧ̀, введꙋ̀ тѧ̀ въ до́мъ ма́тере моеѧ̀ и҆ въ ло́жницꙋ заче́ншїѧ мѧ̀: та́мѡ мѧ̀ наꙋчи́ши: напою́ тѧ ѿ вїна̀ съ вонѧ́ми стро́енагѡ, ѿ воды̀ ꙗ҆́блѡкъ мои́хъ. |
| 3Εὐώνυμος αὐτοῦ ὑπὸ τὴν κεφαλήν μου, καὶ ἡ δεξιὰ αὐτοῦ περιλήμψεταί με. | 3Шꙋ́йца є҆гѡ̀ под̾ главо́ю мое́ю, и҆ десни́ца є҆гѡ̀ ѡ҆б̾и́метъ мѧ̀. |
| 4ὥρκισα ὑμᾶς, θυγατέρες Ιερουσαλημ, ἐν ταῖς δυνάμεσιν καὶ ἐν ταῖς ἰσχύσεσιν τοῦ ἀγροῦ, τί ἐγείρητε καὶ τί ἐξεγείρητε τὴν ἀγάπην, ἕως ἂν θελήσῃ. | 4Заклѧ́хъ ва́съ, дщє́ри і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ, въ си́лахъ и҆ въ крѣ́постехъ се́льныхъ: а҆́ще подви́жете и҆ воздви́жете любо́вь, до́ндеже а҆́ще восхо́щетъ. |
| 5Τίς αὕτη ἡ ἀναβαίνουσα λελευκανθισμένη ἐπιστηριζομένη ἐπὶ τὸν ἀδελφιδὸν αὐτῆς; Ὑπὸ μῆλον ἐξήγειρά σε· ἐκεῖ ὠδίνησέν σε ἡ μήτηρ σου, ἐκεῖ ὠδίνησέν σε ἡ τεκοῦσά σου. | 5Кто̀ сїѧ̀ восходѧ́щаѧ ᲂу҆бѣле́на и҆ ᲂу҆твержа́ема ѡ҆ бра́тѣ свое́мъ; под̾ ꙗ҆́блонею возбꙋди́хъ тѧ̀: та́мѡ родѝ тѧ̀ ма́ти твоѧ̀, та́мѡ поболѣ̀ тобо́ю ро́ждшаѧ тѧ̀. |
| 6Θές με ὡς σφραγῖδα ἐπὶ τὴν καρδίαν σου, ὡς σφραγῖδα ἐπὶ τὸν βραχίονά σου· ὅτι κραταιὰ ὡς θάνατος ἀγάπη, σκληρὸς ὡς ᾅδης ζῆλος· περίπτερα αὐτῆς περίπτερα πυρός, φλόγες αὐτῆς· | 6Положи́ мѧ ꙗ҆́кѡ печа́ть на се́рдцы твое́мъ, ꙗ҆́кѡ печа́ть на мы́шцѣ твое́й: занѐ крѣпка̀ ꙗ҆́кѡ сме́рть любы̀, же́стока ꙗ҆́кѡ а҆́дъ ре́вность: кри́ла є҆ѧ̀ кри́ла ѻ҆гнѧ̀, ( ꙳ ᲂу҆́глїе ѻ҆́гненно) пла́мы є҆ѧ̀. |
| 7ὕδωρ πολὺ οὐ δυνήσεται σβέσαι τὴν ἀγάπην, καὶ ποταμοὶ οὐ συγκλύσουσιν αὐτήν· ἐὰν δῷ ἀνὴρ τὸν πάντα βίον αὐτοῦ ἐν τῇ ἀγάπῃ, ἐξουδενώσει ἐξουδενώσουσιν αὐτόν. | 7Вода̀ мно́га не мо́жетъ ᲂу҆гаси́ти любвѐ, и҆ рѣ́ки не потопѧ́тъ є҆ѧ̀. А҆́ще да́стъ мꙋ́жъ всѐ и҆мѣ́нїе своѐ за любо́вь, ᲂу҆ничиже́нїемъ ᲂу҆ничижа́тъ є҆го̀. |
| 8Ἀδελφὴ ἡμῖν μικρὰ καὶ μαστοὺς οὐκ ἔχει· τί ποιήσωμεν τῇ ἀδελφῇ ἡμῶν ἐν ἡμέρᾳ, ᾗ ἐὰν λαληθῇ ἐν αὐτῇ; | 8Сестра̀ на́ша мала̀ и҆ сосцꙋ̑ не и҆́мать: что̀ сотвори́мъ сестрѣ̀ на́шей въ де́нь, во́ньже а҆́ще глаго́латисѧ бꙋ́детъ є҆́й; |
| 9εἰ τεῖχός ἐστιν, οἰκοδομήσωμεν ἐπ᾿ αὐτὴν ἐπάλξεις ἀργυρᾶς· καὶ εἰ θύρα ἐστίν, διαγράψωμεν ἐπ᾿ αὐτὴν σανίδα κεδρίνην. | 9А҆́ще стѣна̀ є҆́сть, согради́мъ на не́й забра̑ла срє́брѧна: и҆ а҆́ще две́рь є҆́сть, напи́шемъ на не́й дскꙋ̀ ке́дровꙋ. |
| 10Ἐγὼ τεῖχος, καὶ μαστοί μου ὡς πύργοι· ἐγὼ ἤμην ἐν ὀφθαλμοῖς αὐτοῦ ὡς εὑρίσκουσα εἰρήνην. | 10А҆́зъ стѣна̀, и҆ сосцы̀ моѝ ꙗ҆́кѡ столпѝ: а҆́зъ бѣ́хъ во ѻ҆́чїю и҆́хъ а҆́ки ѡ҆брѣта́ющаѧ ми́ръ. |
| 11Ἀμπελὼν ἐγενήθη τῷ Σαλωμων ἐν Βεελαμων· ἔδωκεν τὸν ἀμπελῶνα αὐτοῦ τοῖς τηροῦσιν, ἀνὴρ οἴσει ἐν καρπῷ αὐτοῦ χιλίους ἀργυρίου. | 11Вїногра́дъ бы́сть соломѡ́нꙋ во вееламѡ́нѣ: дадѐ вїногра́дъ сво́й стрегꙋ́щымъ: мꙋ́жъ принесе́тъ въ плодѣ̀ є҆гѡ̀ ты́сѧщꙋ сре́брєникъ. |
| 12ἀμπελών μου ἐμὸς ἐνώπιόν μου· οἱ χίλιοι σοί, Σαλωμων, καὶ οἱ διακόσιοι τοῖς τηροῦσι τὸν καρπὸν αὐτοῦ. | 12Вїногра́дъ мо́й предо мно́ю: ты́сѧща соломѡ́нꙋ и҆ двѣ́сти стрегꙋ́щымъ пло́дъ є҆гѡ̀. |
| 13Ὁ καθήμενος ἐν κήποις, ἑταῖροι προσέχοντες τῇ φωνῇ σου· ἀκούτισόν με. | 13Сѣдѧ́й въ вертогра́дѣхъ, и҆ дрꙋ́зїе вне́млющїи гла́сꙋ твоемꙋ̀: гла́съ тво́й внꙋшѝ мнѣ̀. |
| 14Φύγε, ἀδελφιδέ μου, καὶ ὁμοιώθητι τῇ δορκάδι ἢ τῷ νεβρῷ τῶν ἐλάφων ἐπὶ ὄρη ἀρωμάτων. | 14Бѣжѝ, бра́те мо́й, и҆ ᲂу҆подо́бисѧ се́рнѣ и҆лѝ ю҆нцꙋ̀ є҆ле́ней, на го́ры а҆рѡма́тѡвъ. |